Рішення

від 28.02.2017 по справі 925/47/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Справа № 925/47/17

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Голосінською Н.М.,

за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1 - адвокат, від відповідача - ОСОБА_2 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ОСТ", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "АЗОТ", м. Черкаси

про стягнення 410317 грн. 92 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 410317 грн. 92 коп., з яких: 248400 грн.82 коп. заборгованості за виконані роботи, 32030 грн. 16 коп. інфляційних втрат, 9616 грн. 17 коп. 3% річних та 120270 грн. 77 коп. пені на підставі договору підряду №619-413 від 16.09.2014, укладеного між сторонами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до договору підряду від 16.09.2014 №619-413 позивач виконав роботи, однак їх вартість відповідач у визначений договором строк не сплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

21.02.2017 до суду надійшло клопотання за підписом адвоката ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 82579 грн.

28.02.2017 відповідач направив до суду письмові пояснення у яких просив відмовити позивачу у задоволенні клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 82579 грн., оскільки така сума є неспіврозмірною з обсягом виконаної роботи та розміром боргу. У своїх поясненнях відповідач послався на практику судів, згідно з якою судові витрати на послуги адвоката підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Відповідно до наданого представником позивача платіжного доручення АО Інвікта сплачено лише 20000 грн. витрат на правову допомогу, а не 82279 грн. які представник позивача просить відшкодувати ПАТ "АЗОТ".

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з мотивів, викладених у позовній заяві, та просила їх задовольнити, а також просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 82279 грн.

Відповідач не подав суду письмовий відзив на позов, представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в частині стягнення 248400 грн. 82 коп. основного боргу та 9616 грн. 17 коп. 3% річних. В іншій частині позову просив відмовити оскільки, інфляційні втрати позивачем нараховані по незрозумілій формулі. Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, то представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк щодо її нарахування. Також представник відповідача просив відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на правову допомогу, дотримувався позиції викладеної у письмових поясненнях, та вказав, що ст. 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Судові витрати за участь адвоката в розгляді справи підлягають сплаті лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались і їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Фінансовим документом підтверджено сплату 20000 грн., а не 82279 грн.

У судовому засіданні 28.02.2017 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду на підставі статті 85 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі було укладено договір підряду №619-413 від 16.09.2014 (а.с. 33-34), у відповідності до умов якого Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ОСТ" (Підрядник - позивач у справі) зобов'язався виконати роботи з налагодження системи автоматичної компенсації ємнісних струмів замикання на землю в мережі 6 кВ на головній понижуючій підстанції №02 (ГПП №02) (надалі - роботи) на об'єкті Цех електропостачання, ГПП №02, інв.№53981 (надалі - об'єкт), Публічне акціонерне товариство "АЗОТ" (Замовник-відповідач у справі), зобов'язувався надати Підряднику майданчик, прийняти та оплатити роботи (п. 1.1. договору).

Розділом 2 Договору сторони погодили, що вартість робіт, в т.ч. матеріалів за Договором становить 276000 грн. 91 коп. (в т.ч. ПДВ 20%-46000 грн. 15 коп.) та визначається згідно Додатку №1 до даного Договору і сплачується Замовником Підряднику шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника, а саме:

- авансовий платіж в розмірі 27600 грн. 09 коп. ( в т.ч. ПДВ) протягом 10 банківських днів з моменту направлення Замовником Підряднику повідомлення про готовність об'єкту до виконання робіт;

- наступні платежі за виконані роботи сплачуються на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін, протягом 10 банківських днів з дня його підписання.

За порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла у період, за який вона нараховується) від суми невиконаного зобов'язання за кожний прострочений день оплати. (п. 6.1.6 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін і діє до 30.06.2015, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань до повного їх виконання. (п.п. 9.1-9.2 Договору).

Додатковою угодою від 16.09.2014 (а.с. 40) сторонами погоджена калькуляція на роботи з налагодження системи автоматичної компенсації ємнісних струмів замикання на землю в мережі 6 кВ на головній понижуючій підстанції №02 (ГПП №02) цеху електропостачання.

За своїм правовим змістом даний договір є договором підряду і відповідає ст. 837 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами, договір сторонами виконувався.

На виконання умов Договору 08 квітня 2015 року відповідач надіслав позивачу повідомлення про готовність об'єкту до виконання робіт з налагодження системи автоматичної компенсації ємнісних струмів замикання на землю на головній понижуючій підстанції з 14.04.2015. (а.с. 42)

15 травня 2015 року відповідач сплатив позивачу авансовий платіж за виконання робіт в розмірі 27600,09 грн. (а.с. 43)

Після сплати авансу позивач приступив до виконання зобов'язань та здійснив передбачені договором роботи.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на суму 276000,91 грн., що підтверджується актом №5 від 07 вересня 2015 року, копія якого є в матеріалах справи (а.с. 44-45).

Відповідно до п. 2.1.2 Договору наступні платежі за виконані роботи сплачуються Замовником на підставі акту виконаних робіт, підписаного уповноваженими представниками сторін, протягом 10 банківських днів з дня його підписання.

Акт виконаних робіт підписаний представниками обох сторін по справі без зауважень, доказів існування спору між сторонами з приводу якості виконаних робіт у справу не подано.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, у відповідності до умов договору.

Згідно з ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином та у відповідності до умов договору. Виконання зобов'язання повинно бути здійснено сторонами договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За твердженням позивача, відповідач здійснив лише авансовий платіж за виконані роботи в сумі 27600,09 грн. Доказів про проведення розрахунків у більшій сумі відповідачем у справу не подано, представник відповідача у судовому засіданні заборгованість у сумі 248400 грн. 82 коп. не заперечив.

Таким чином, заборгованості відповідача перед позивачем за виконані роботи становить 248400,82 грн., строк проведення повного розрахунку за виконані роботи станом на час розгляду справи для відповідача вже є таким, що настав. Доказів проведення повного розрахунку за основним боргом відповідачем у справу не подано, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 248400,82 грн. основного боргу за виконані роботи на підставі договору підряду №619-413 від 16 вересня 2014 року.

Також позивач просить стягнути з відповідача 9616,17 грн. як 3% річних та 32030,16 грн. інфляційних втрат за порушення строку розрахунків за договором між сторонами, які розраховані із залишку суми боргу за виконані роботи в розмірі 248400,82 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене цією статтею право кредитора вимагати сплату суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором між сторонами відповідний захід відповідальності.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 9616,17 грн. як 3% річних та 32030,16 грн. інфляційних за період з 17.09.2015 по 30.12.2016.

Розрахунок 3% річних позивачем зроблено невірно і за належним розрахунком, перевіреним за програмою Ліга-Закон, сума 3% річних становить 9595,81 грн. за вказаний позивачем період.

Після перерахунку інфляційних за програмою Ліга-Закон за вказаний позивачем період судом встановлено, що сума інфляційних становить 34554,04 грн., однак позивач просить стягнути з відповідача 32030,16 грн., тому до стягнення підлягають 32030,16 грн. інфляційних втрат за період з 17.09.2015 по 30.12.2016.

Доказів сплати інфляційних втрат та 3% річних у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 9595,81 грн. як 3% річних та 32030,16 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині 3 ст. 549 ЦК України зазначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України встановлено: якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

На підставі пункту 6.1.6 Договору позивач нарахував відповідачеві 120270,77 грн. договірної пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 17.09.2015 по 29.12.2016.

Відповідач в частині вимог позивача про стягнення пені в судовому засіданні пояснив, що позивач вийшов за межі позовної давності, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), а тому просить суд відмовити у стягненні пені, нарахованої позивачем за період з 17.09.2015 по 29.12.2016.

Господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають до часткового задоволення з огляду на таке.

У відповідності до ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій (в т.ч. і пені) за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців із дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок пені позивачем вірно зроблений із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, проте вчинений за період з 17.09.2015 по 29.12.2016, що суперечить вимогам ст. 232 ГК України.

Суд самостійно із застосуванням програми Ліга-Закон обрахував за встановлений зазначеною вище нормою ГК України шестимісячний строк пеню, починаючи від дня, коли відповідач мав би сплатити борг, тобто з 18.09.2015 по 15.03.2016.

Сума пені, яка підлягає до стягнення з відповідача, складає 54 337 грн. 33 коп.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та вимог чинного законодавства суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату послуг адвоката в сумі 82279 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано суду договір №953 про надання правової допомоги від 30.12.2016, укладений між адвокатським об'єднанням Інвікта та Товариством з обмеженою відповідальністю НВП ОСТ . До клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу додано ордер на надання правової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю НВП ОСТ адвокатом ОСОБА_1 серія КВ №287463 та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 ОСОБА_3 КС 5617/10. Про оплату виконаних робіт свідчить платіжне доручення №367 від 20 лютого 2017 року на суму 20000 грн.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" встановлено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд, надавши оцінку договору про надання правової допомоги №953 від 30.12.2016, ордеру серії КС №287463 від 20.02.2017, свідоцтву на право на заняття адвокатською діяльністю ОСОБА_1 ОСОБА_3 КС 5617/10, платіжному дорученню №367 від 20.02.2017 про сплату позивачем 20000 грн. за надання правової допомоги за договором №953 від 30.12.2016, з урахуванням особливостей щодо співрозмірності заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу з фактичним обсягом наданих послуг, складністю справи та ціною позову, дійшов висновку про задоволення вимоги про покладення на відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. тобто у сумі, яка була фактично сплачена позивачем адвокатському об'єднанню Інвікта за отримання послуг адвоката.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу, пропорційно розміру задоволених вимог, понесені останнім витрати на сплату судового збору в сумі 5165,46 грн. та 20000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "АЗОТ", м. Черкаси (вул. Першотравнева, 72, м. Черкаси, ідентифікаційний код 00203826) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ОСТ" (вул. Воровського, 33 Д, м. Київ, ідентифікаційний код 38061248) - 248400,82 грн. основного боргу, 32030,16 грн. інфляційних, 9595,81 грн. 3% річних, 54337 грн. 33 коп. пені, 5165,46 грн. витрат зі сплати судового збору та 20000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складене 07 березня 2017 року.

СУДДЯ О.В. Чевгуз