Постанова

від 02.03.2017 по справі 914/2061/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Справа № 914/2061/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» № 82/2119 від 03.11.2016 р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2016 року

у справі № 914/2061/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-СЕРВІС» , м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» , м. Львів

про: стягнення 29635,59 грн. заборгованості за Договором №Д-307 на виконання робіт від 25.07.2013 р.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_2 - представник;

Представникам сторін в судовому засіданні 21.02.2017 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 81-1 ГПК України учасниками судового процесу не заявлено.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду № 25 від 16.01.2017 у зв'язку із звільненням судді Кузя В.Л. зобов'язано провести автоматичну заміну складу колегії суддів у справі № 914/2061/16.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.01.2017 у зв'язку із звільненням судді Кузя В.Л., у склад колегії суддів для розгляду справи № 914/2061/16 введено замість судді Кузя В.Л. - суддю Данко Л.С.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 25.10.2016 у справі № 914/2061/16 (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес-Сервіс» 13 791,81 грн. основного боргу, 1 052,00 грн. 3% річних, 8 936,58 грн. інфляційних нарахувань та 1 105,74 грн. судового збору; відмовлено в задоволенні вимог про стягнення 2681,88 грн. пені та 3173,32 грн. інфляційних нарахувань.

Рішення суду мотивовано тим, що претензія №119-5169 від 10.12.2013 року не є заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог в розумінні статті 601 ЦК України. У випадку наявності спору між сторонами на підставі п.п.4.5., 9.2. Договору відповідач не позбавлений права та можливості звернутися до суду із відповідним позовом до ТОВ «БІЗНЕС-СЕРВІС» .

ПАТ «ДТЕК Західенерго» подано апеляційну скаргу № 82/2119 від 03.11.2016 р., в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2016 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що судом рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, визнано встановленими обставини, які не доведені матеріалами справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що сума штрафних санкцій у розмірі 13 791,81грн. була зарахована відповідачем в оплату виконаних робіт по договору відповідно до п.4.5 договору без оформлення акту зарахування зустрічних однорідних вимог.

ТОВ «БІЗНЕС-СЕРВІС» у запереченні на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скарну без задоволення з підстав зазначених у запереченні на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:

як вбачається із матеріалів справи, 25.07.2016 між ТОВ «Бізнес-Сервіс» (підрядник) та ПАТ «ДТЕК Західенерго (замовник) укладено договір №Д-307 на виконання робіт (а.с.12-20), відповідно до п.1.1. якого підрядник зобов'язався у 2013 році за завданням замовника на свій ризик зі своїх матеріалів та обладнання виконати роботи зазначені в п.1.2. цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (роботи).

Згідно з п.1.2 договору найменування робіт: «Впровадження відео нагляду енергоблоку № 8 ДоТЕС» (Розробка проекту та виконання монтажних робіт), (код Державного Класифікатора): роботи. Кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт, тобто, склад і обсяги робіт, що доручаються до виконання підряднику визначені проектно-кошторисною документацією, затвердженою замовником і яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.3.1 договору сума цього договору становить 156 278,00 грн., у тому числі ПДВ - 26 046,33 грн.

Сторони узгодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником щомісячно (відповідно до графіку виконання робіт-додаток№4 до цього договору) на розрахунковий рахунок підрядника проміжних платежів за виконані роботи, впродовж 60 календарних днів після підписання сторонами актів ф.КБ-2 в та довідок ф.КБ-3 (п.4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору остаточний розрахунок за договором проводиться замовником не пізніше 60-ти календарних днів після повного закінчення робіт (включаючи усунення дефектів, виявлених у процесі приймання робіт), затвердження замовником акту готовності об єкта до експлуатації.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем виконано взяті на себе зобов'язання, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт, зокрема:

1. Актом здачі-прийняття робіт №Д-307 від 30.08.2013 року;

2. Актом №1 прийняття виконання будівельних від 05.11.2013 року;

3. Актом №2 прийняття виконання будівельних від 19.11.2013 року.

У вказаних актах зазначено, що сторони претензій щодо якості виконаних робіт одна до одної не мають.

Позивач заявляє, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором відповідач не оплатив повну вартість виконаних позивачем робіт.

05.08.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію №013 з вимогою сплатити заборгованість.

Позивач зазначає, що станом на час розгляду спору, розмір заборгованості відповідача, яку він просить стягнути на свою користь становить 29 635,59 грн., з яких: 13 791,81 грн. - основний борг, 1 052 грн. - 3% річних, 2 681,88 грн. - пеня за прострочення зобов'язання, 12 109,90 грн. - інфляційні нарахування.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно із ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

В силу ст.ст.610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, господарські зобов'язання між сторонами виникли на підставі Договору №Д-307 на виконання робіт від 25.07.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Повне виконання обумовлених договором робіт підтверджується долученими до матеріалів справи копіями ОСОБА_3 здачі-прийняття робіт №Д-307 від 30.08.2013 року, ОСОБА_3 №1 прийняття виконання будівельних від 05.11.2013 року та ОСОБА_3 №2 прийняття виконання будівельних від 19.11.2013 року, оригінали яких оглянуті судом в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У вказаних вище ОСОБА_3 зазначено, що сторони претензій щодо якості виконаних робіт одна до одної не мають. ОСОБА_3 підписані та скріплені печатками обох сторін.

Позивач вважає, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором, відповідач не оплатив повністю вартість виконаних позивачем робіт.

Пунктом 4.1 договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником щомісячно (відповідно до Графіку виконання робіт - Додаток №4 до цього Договору) на розрахунковий рахунок Підрядника проміжних платежів за виконані роботи, впродовж 60 календарних днів після підписання сторонами ф.КБ-2в та довідок ф.КБ-3. Загалом всі суми проміжних платежів повинні становити не більше 90 % від всієї вартості робіт.

Згідно з п.4.2. Договору остаточний розрахунок за договором проводиться Замовником не пізніше 60-ти календарних днів після повного закінчення Робіт (включаючи усунення дефектів, виявлених у процесі приймання робіт), затвердження Замовником акту готовності об'єкта до експлуатації.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.5.1 договору підрядник зобов'язався виконати роботи протягом 60 днів з моменту підписання договору сторонами у відповідності до Графіку виконання робіт (додаток №4 до договору).

Відповідно до Графіку виконання роботи проводяться поетапно:

І етап - виконання проектно-дослідницьких робіт - протягом 5 робочих днів з дати підписання договору, проте, проектно-дослідницькі роботи на суму 4 114,80 грн. виконані 30.08.2013 року, що посвідчується ОСОБА_3 №Д-307 від 30.08.2013 року здачі-приймання робіт по проектуванню;

ІІ етап - монтажні роботи - протягом 27 робочих днів після виконання проектно-дослідницьких робіт, проте, монтажні роботи на суму 131 594,40 грн. виконані 07.11.2013 року, що посвідчується ОСОБА_3 №1 від 07.11.2013 року виконаних будівельних робіт за листопад;

ІІІ етап - пусконалагоджувальні роботи - протягом 14 робочих днів після виконання монтажних робіт, проте, пусконалагоджувальні роботи на суму 20 569,20 грн. виконані 20.11.2013 року, що посвідчується ОСОБА_3 № 2 від 20.11.2013 року виконаних будівельних робіт за листопад.

Відповідно до п.8.3.1 договору підрядник зобов'язався забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором.

Отже, вищезазначеним підтверджується, що позивачем не дотримано строків виконання своїх зобов'язань.

Згідно з п.9.2 договору сторони узгодили, що у разі у разі затримки виконання робіт за цим договором або виконання робіт не у повному обсязі, що заявлені замовником, підрядник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми затриманих та/або виконаних робіт.

На підставі наведеного, а також п.9.2 договору відповідач звернувся до позивача з претензією №119-5169 від 10.12.2013 з вимогою сплатити на користь відповідача пеню у розмірі 44 086,38 грн. та штраф у розмірі 10 651,42 грн. за несвоєчасне виконання робіт.

У своїй відповіді №145/14 від 15.01.2014 на претензію відповідача позивач зазначив, що претензійні вимоги можуть бути визнані частково на суму 13 791,81 грн., з яких: 3 140,39 грн. - пеня, 10 651,42 грн. - штраф.

Надалі, лист №013 від 05.08.2014 позивач повідомив відповідача про відкликання визнання претензії та заявив вимоги сплатити утриману суму 13 791,81 грн.

Однак, як вбачається із пояснень скаржника, сума в розмірі 13 791,81 грн. була ним утримана згідно з п.4.5 договору, а відтак, твердження позивача про наявність основного боргу є необґрунтованими та безпідставними. Вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань є похідними від основної вимоги, а тому, не підлягають до задоволення.

Щодо вищенаведеного судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов'язався у 2013 році за завданням замовника на свій ризик зі своїх матеріалів та обладнання виконати роботи зазначені в п.1.2 цього договору, а замовник - прийняти і оплатити такі роботи (роботи).

Згідно із п.8.3.1 договору підрядник зобов язувався забезпечити виконання робіт у строки, встановлені договором.

Відповідно до п.9.2 договору сторони узгодили відповідальність підрядника за прострочення строків виконання робіт, а саме: у разі затримки виконання робіт за цим договором або виконання робіт не у повному обсязі, що заявлені замовником, підрядник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми затриманих та/або виконаних робіт.

За порушення строків виконання робіт понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості несвоєчасно виконаних робі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не дотримано строків виконання своїх зобов язань, в зв язку із чим на підставі п.5.2 договору позивачу направлялась претензія №119051699 від 10.12.2016 на суму 54 737,83грн .штрафних санкцій. Листом від 15.01.2017 позивачем визнано штрафні санкції у розмірі 13 791,81грн.

Згідно із п.4.5 договору якщо підрядником при виконанні робіт допущені недоліки (дефекти), які не були усунені, порушені строки виконання робіт, замовник має право утримати з несплаченої (утриманої) частки вартості виконаних робіт, вартість робіт по усуненню недоліків (дефектів), суму штрафних санкцій, нарахованих за неналежне виконання підрядником зобов'язань по цьому договору, інших збитків, заподіяних замовнику, неналежним виконанням підрядником зобов'язань по цьому договору, від компенсації яких підрядник відмовився або не в змозі їх компенсувати.

Оскільки вказаний пункт договору не містить жодних застережень щодо оформлення утриманої суми шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, сума штрафних санкцій у розмірі 13 781,81грн. правомірно утримана відповідачем із суми належної до оплати за виконані роботи.

Судовою колегією не береться до уваги посилання позивача на те, що несвоєчасне виконання робіт допущено з вини відповідача, яким не здійснено перерахування авансових платежів, оскільки умовами договору передбачено зобов язання підрядника за завданням замовника на свій ризик зі своїх матеріалів та обладнання виконати роботи зазначені в п.1.2. цього договору, а замовник зобов язався прийняти і оплатити такі роботи; а розділ 4 договору Порядок здійснення оплати не передбачає здійснення авансових платежів.

Враховуючи наведене помилковим є висновок суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача 13 791,81 грн. основного боргу, 1 052,00 грн. 3% річних є обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Згідно із ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За таких обставин, оцінивши докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України із позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суди ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» № 82/2119 від 03.11.2016 р. задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 25.10.2016 у справі № 914/2061/16 скасувати. В позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС-СЕРВІС» (79025, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 31507644) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» (79026, місто Львів, вулиця Козельницька, будинок 15; код ЄДРПОУ 23269555) 1 515,80грн . судового збору за розгляду апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

4.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.