Постанова

від 06.03.2017 по справі 911/2043/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа№ 911/2043/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Кожевникова Д.Ю., представник за довіреністю №б/н від 12.01.2017р.;

від першого відповідача - Пишна С.Ю., представник за довіреністю №б/н від 16.12.16р.;

від другого відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016р. у справі №911/2043/16 (головуючий суддя - Щоткін О.В., судді - Кошик А.Ю., Конюх О.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" та підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" про стягнення 2 213 250, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" та Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" про стягнення 2 213 250,74 грн., з яких: 1 535 050,00 грн. основного боргу, 565 696,09 грн. пені, 29 832,05 грн. 3% річних, 82 672,60 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.10.2016р. у справі №911/2043/16 позов задоволено частково; провадження у справі в частині стягнення 193 000,00 грн. основного боргу припинено; стягнуто солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" та Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" 1 342 050 грн. 00 коп. основного боргу, 553 094 грн.19 коп. пені, 28 889 грн. 21 коп. 3% річних, 82 672 грн. 60 коп. інфляційних втрат; у задоволенні решти позову відмовлено.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі виходив з того, що відповідачі не виконали своє грошове зобов'язання за договором про надання зворотної фінансової допомоги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, перший відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016р. у справі №911/2043/16 скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що директор товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" ОСОБА_4 договір поруки № 21-12/15 від 21.12.2015 не підписував та відповідно цей підпис вчинено іншою особою.

Також, скаржник зазначає, що оплати поворотної фінансової допомоги ним здійснювались від імені та за дорученням Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність", а не на виконання договору поруки.

Представник апелянта - першого відповідача у справі в судовому засіданні 06.03.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник позивача в судовому засіданні 06.03.2017 надав пояснення згідно яких повідомив суд про те, що ним було встановлено обставини неналежності підпису у договорі поруки директору товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" ОСОБА_4

Враховуючи встановлення вказаних обставин, позивач просить суд скасувати рішення в частині солідарного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" заборгованості, стягнувши кошти фінансової поворотної допомоги лише з Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність".

Другий відповідач правом на участь представника в даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; ухвали суду були надіслані за адресою, яка є його офіційним місцезнаходженням.

Разом з тим, ухвали суду було повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення.

Згідно п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи повідомлення другого відповідача про час і місце розгляду справи судом, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині солідарного стягнення заборгованості з першого відповідача, з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" (Сторона 1) та Підприємством "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" (Сторона 2) 08 жовтня 2015 року було укладено Договір № OSR/081015, відповідно до умов якого, Сторона 1 зобов'язується надати Стороні 2 грошові кошти у якості безвідсоткової поворотної фінансової допомоги у сумі 2 200 000,00 грн., а Сторона 2 зобов'язується повернути Стороні 1 таку ж суму грошей після закінчення встановленого в цьому Договорі терміну.

Згідно з п. 2.2 Договору, Сторона 2 зобов'язується повернути суми допомоги Стороні 1 до 25 грудня 2015 року.

Відповідно до 4.2. Договору, при простроченні повернення грошової допомоги Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

На виконання умов Договору № OSR/081015 позивачем була надана другому відповідачу безвідсоткова поворотна фінансова допомога у розмірі 2 200 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 155 від 19.10.2015 (а.с.37).

Другим відповідачем було частково повернуто позивачу суму фінансової допомоги у розмірі 634 950 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с.40-74).

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначав про те, що з метою забезпечення виконання зобов'язань Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" за договором №OSR/081015 від 08 жовтня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" (Поручитель) 21.12.2015 укладено Договір поруки № 21-12/15.

Так, за доводами позивача Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники; Поручитель відповідає перед Кредитором в тому ж обсязі, що і Боржник; Поручитель та Боржник залишаються зобов'язаними перед Кредитором до того моменту, поки всі зобов'язання за Основним договором не будуть виконані повністю.

У позовній заяві позивач зазначав про сплату поручителем 30 000 грн., на підтвердження чого було надано виписку по особовому рахунку (а.с.75).

З урахуванням здійснених відповідачами оплат, позивачем було заявлено вимоги про солідарне стягнення з Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" та товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" суми неповернутої фінансової допомоги у розмірі 1 535 050 грн.

В ході розгляду даної справи судом першої інстанції було встановлено, що після порушення провадження відповідачами було сплачено позивачу 193 000,00 грн. заборгованості.

У зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 193 000,00 грн. була погашена після порушення провадження, місцевим господарським судом було припинено провадження у справі в частині стягнення 193 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Решта заборгованості у розмірі 1 342 050,00 грн. була присуджена до солідарного стягнення з відповідачів.

Перший відповідач, звертаючись до апеляційного суду зі скаргою, вказує, що директор товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" ОСОБА_4 договір поруки № 21-12/15 від 21.12.2015 не підписував та відповідно цей підпис вчинено іншою особою.

Також, скаржник зазначає, що оплати поворотної фінансової допомоги ним здійснювались від імені та за дорученням Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність", на підтвердження чого надає договір доручення від 01.06.2016.

В свою чергу, позивачем надано суду письмові пояснення, в яких товариство з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" повідомило про те, що у грудні 2015 року два екземпляри, підписані з його боку, договору поруки були передані для підписання директору товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" через засновника ОСОБА_5 Згодом, один примірник договору було повернуто з підписом, як вважав позивач, директора ОСОБА_4

Позивач вказує, що саме з апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" йому стало відомо про можливе підроблення підпису директора ОСОБА_4 на договорі поруки та у зв'язку з цим керівництвом товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" було проведено внутрішнє розслідування.

За доводами позивача, у результаті співставлення підписів директора ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ним було встановлено, що підпис у договорі поруки не належить директору товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" ОСОБА_4, а належить іншій особі - ймовірно ОСОБА_5

Враховуючи встановлення вказаних обставин, позивач просить суд скасувати рішення в частині солідарного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" заборгованості, стягнувши кошти фінансової поворотної допомоги лише з Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність".

Колегія суддів, розглянувши матеріали даної справи та заслухавши представників сторін, дійшла висновку про обґрунтованість вимог за апеляційною скаргою, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Так, договорі поруки в графі "поручитель" від товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" значиться директор ОСОБА_4 та міститься підпис особи, а також відбиток печатки нибіто вказаного підприємства.

Будь-які вказівки про те, що підпис від імені ОСОБА_4 виконано іншою особою за дорученням товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" в договорі відсутні.

Як вже вказувалось, перший відповідач заперечує належність підпису, що міститься в договорі поруки, ОСОБА_4

Позивач, в свою чергу, погоджується із доводами апелянта та також зазначає про те, що підпис у договорі поруки виконаний не ОСОБА_4, а іншою особою.

Колегією суддів співставлено спірний підпис із підписами, що були виконані директором товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" ОСОБА_4 на договорі доручення від 01.06.2016, апеляційній скарзі, довіреностях, клопотаннях та встановлено, що підпис у договорі поруки є вочевидь іншим підписом у порівнянні з підписами директора першого відповідача на зазначених документах. Так, має місце підписання договору поруки іншою особою без намагання відтворення підпису ОСОБА_4 Тому, у даному випадку проведення експертизи не здійснюється, а отже у задоволенні клопотання першого відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній справі судом відмовляється.

Таким чином, з огляду на заперечення першого відповідача щодо підписання його директором договору поруки, а також погодження позивача із доводами апелянта у вказаній частині та враховуючи встановлення судом шляхом візуального огляду очевидну належність підпису на договорі поруки не директору товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" ОСОБА_4, а іншій особі, колегія суддів, користуючись правом передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку про визнання договору поруки № 21-12/15 від 21.12.2015 недійсним.

Так, згідно п. 1 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

У даному випадку вимоги про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" заборгованості ґрунтуються саме на договорі поруки, отже відповідно він є таким, що пов'язаний з предметом спору.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до зазначених норм ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

Враховуючи те, що договір поруки підписано не уповноваженою особою, чим порушено норму ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, та відповідно відсутність дійсного волевиявлення ТОВ Аквафлок в особі його уповноважених осіб, він підлягає визнанню недійсним.

Щодо здійснених першим відповідачем оплат в контексті можливого схвалення договору поруки, слід зазначити наступне.

Пунктом 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Доказами такого схвалення може бути, зокрема, відповідне вчинення дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів т.ін.).

В свою чергу, першим відповідачем оплати позивачу здійснювались не на виконання договору поруки.

Із банківських виписок (а.с.75, 109, 110, 129, 130) вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" здійснюючи проплати у призначенні платежу вказувало - повернення поворотно-фінансової допомоги згідно договору № OSR/081015 від 08.10.2015 за дорученням Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність".

Так, призначення платежів не містить посилання на договір поруки, натомість зазначено, що таке перерахування коштів здійснювалось за дорученням другого відповідача.

Судом встановлено, що між першим та другим відповідачами укладено договір доручення від 01.06.2016 (а.с.214-215.)

Згідно умов вказаного договору товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" (повірений) зобов'язалося від імені і в рахунок поворотно-фінансової допомоги Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" (довіритель) здійснити оплати товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" згідно договору № OSR/081015 від 08.10.2015.

Отже, враховуючи те, що оплата коштів фінансової допомоги здійснювалася першим відповідачем за дорученням другого відповідача, а не на виконання договору поруки, вказані дії не можуть вважатися схваленням останнього.

Судом апеляційної інстанції прийнято як доказ наданий першим відповідачем договір доручення від 01.06.2016 відповідно до положень ст. 101 ГПК. Так, директором першого відповідача в суді першої інстанції було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з розірванням договору про надання юридичних послуг з адвокатом Сидорчук та необхідністю укладення такої угоди на надання кваліфікованих юридичних послуг з іншою особою. Вказане клопотання судом було відхилено та прийнято рішення. Тому, договір доручення не було подано до суду. При цьому, не було встановлено всі обставини справи та відповідно не досліджено усі необхідні для повного та всебічного розгляду справи докази. Тому, апеляційний суд вважає наведене достатнім для прийняття вказаного доказу на стадії апеляційного провадження відповідно до вимог ст. 101 ГПК за для вирішення спору на підставі повного та всебічного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, чого вимагає ст. 43 ГПК.

Крім того, апеляційний суд вважає, що незалежно від прийняття та оцінки договору доручення здійснення вказаних оплат не є конклюдентними діями апелянта через відсутність у призначенні платежів посилань на договір поруки та не підтвердження здійснення таких оплат саме на підставі договору поруки іншими доказами і натомість зазначення в призначенні платежу здійснення оплат за дорученням другого відповідача.

Таким чином, з огляду на встановлення вказаних вище обставин щодо не підписання договору поруки уповноваженою особою товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" та визнання його у зв'язку з цим недійсним в судовому порядку, вимоги позивача в частині солідарного стягнення заборгованості з першого відповідача підлягають залишенню без задоволення.

Отже, відповідно рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у наведеній частині - щодо стягнення боргу з ТОВ Аквафлок як поручителя.

Щодо стягнення заборгованості з другого відповідача та припинення провадження у справі в частині стягнення 193 000 грн. основного боргу, в цій частині рішення суду залишається без змін, з огляду на наступне.

Договір про надання зворотної фінансової допомоги № OSR/081015 від 08.10.2015 по своїй правовій природі є договором позики.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст. 1046 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.2 Договору, Сторона 2 зобов'язується повернути суми допомоги Стороні 1 до 25 грудня 2015 року.

Другим відповідачем зобов'язання в частині повернення позикодавцю сум фінансової допомоги в обумовлені строки своєчасно та в повному обсязі виконано не було.

Як вже зазначалось вище, другий відповідач, а також перший за його дорученням перерахували позивачу 664 950 грн.

Так, станом на момент подачі позову заборгованість другого відповідача перед позивачем складала 1 535 050 грн.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції позивачу було сплачено ще частину заборгованості у загальному розмірі 193 000 грн.

У зв'язку з тим, що заборгованість в розмірі 193 000,00 грн. була погашена після порушення провадження, судом першої інстанції обґрунтовано припинено провадження у справі в частині стягнення 193 000,00 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Решта заборгованості станом на час прийняття оскаржуваного рішення в сумі 1 342 050 грн. оплачена не була.

Щодо оплати другим відповідачем після прийняття рішення у даній справі частини боргу в сумі 255 500 грн., то вказані проплати, враховуючи те, що апеляційна інстанція переглядає справи за обставинами чинними саме на момент прийняття рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Так, частиною першою статті 104 Господарського процесуального кодексу України не передбачено можливості скасування або зміни рішення у зв'язку із зміною стану розрахунків між сторонами (наприклад, зменшення або збільшення заборгованості), якщо така зміна сталася після прийняття рішення місцевого господарського суду (п.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи наведене, оскільки станом на час ухвалення рішення заборгованість другого відповідача перед позивачем складала 1 342 050 грн., рішення суду у вказаній частині підлягає залишенню без змін.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 565 696, 09 грн., 3% річних в сумі 29 832,05 грн. та інфляційні втрати в сумі 82 672,60 грн.

Положеннями ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до 4.2. Договору, при простроченні повернення грошової допомоги Сторона 2 сплачує Стороні 1 пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від несплаченої/несвоєчасно сплаченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

З огляду на те, що другий відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення вимог про стягнення 553 094, 19 грн. пені, 28 889, 21 грн. 3% річних та 82 672,60 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких перевірений судом та не суперечить чинному законодавству.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині задоволення позову про солідарне стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - скасуванню в частині задоволення позову про солідарне стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок", з прийняттям нового в цій частині - про відмову у задоволенні позовних вимог до першого відповідача. В решті рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача та другого відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 83, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" на рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016р. у справі №911/2043/16 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 11.10.2016р. у справі №911/2043/16 скасувати в частині задоволення позову про солідарне стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок".

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. У задоволенні позову в частині солідарного стягнення заборгованості з товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" відмовити.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" до підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" про стягнення 2 213 250, 74 грн. задовольнити частково.

3. Провадження у справі в частині стягнення 193 000,00 грн. основного боргу припинити.

4. Стягнути з Підприємства "Миротворець" Білоцерківської міської громадської організації "Громадська єдність" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Зелена, 30, кв. 83, код ЄДРПОУ 35615488) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 31-37, код ЄДРПОУ 37888829) - 1 342 050 грн. 00 коп. основного боргу, 553 094 грн.19 коп. пені, 28 889 грн. 21 коп. 3% річних, 82 672 грн. 60 коп. інфляційних втрат та 32 995 грн. 60 коп. судового збору.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Визнати недійсним договір поруки № 21-12/15 від 21.12.2015, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" та товариством з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Інтеко" (03056, м. Київ, вул. Виборзька, 31-37, код ЄДРПОУ 37888829) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафлок" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 87-Ж, код ЄДРПОУ 32059102) 36 518 грн. 66 коп. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №911/2043/16 повернути до господарського суду Київської області.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко