Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/1136/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2017Справа №910/1136/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/1136/17

за позовом публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю Перший Партнерінвест , м. Київ,

про стягнення 49 089,70 грн.,

за участю представників:

позивача - Рагуліна О.В. (довіреність від 03.11.2016 № 2603, 2604);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі філії Центр управління промисловістю публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - Укрзалізниця) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Перший Партнерінвест (далі - Товариство): 23 140,11 грн. суми основного боргу, який виник у зв'язку з невиконанням договору поставки щебеневої продукції від 17.01.2012 № 6/06 (далі - Договір); 23 715,19 грн. втрат від інфляції; 2 234,40 грн. 3 % річних, а всього 49 089,70 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2017 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 07.02.2017.

06.02.2017 позивач подав пояснення по справі та документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

07.02.2017 позивач подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017 у зв'язку з неявкою представників відповідача.

28.02.2017 позивач подав суду клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

28.02.2017 до суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін (генеральний директор за межами України по 15.03.2017).

Проте, вказане клопотання містить лише підпис; в ньому не вказано хто саме його подає.

Відповідно до статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Клопотання містить вказівку, що генеральний директор до 15.03.2017 перебуває за межами України, проте документального підтвердження, викладеній обставині не додано.

Крім того, відповідно до частин першої - третьої статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, стаття 28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи в суді.

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).

Отже, повторне відкладення розгляду справи є недоцільним і таким, що суперечить принципу розумності строку вирішення спору.

Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2017 надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, вимоги ухвал суду не виконали, відзив на позов не подали.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано сторонам на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.01.2012 відокремленим структурним підрозділом Томашгородське кар'єроуправління державного підприємства Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України (постачальник; правонаступником якого є Укрзалізниця) та Товариством (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язався передати (поставити) у встановлені строки покупцеві у власність щебеневу продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його (пункт 1.1 Договору);

- найменування товару, кількість та ціни на товар вказані у специфікації (додаток до Договору № 1), яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору);

- поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA - станція Томашгород Львівської залізниці, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року або автотранспортом покупця (пункт 3.1 Договору);

- датою поставки вважається дата передачі товару в розпорядження перевізника (пункт 3.3 Договору);

- поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця (пункт 3.4 Договору);

- покупець розраховується за товар шляхом попереднього перерахування 100% вартості товару на поточний рахунок постачальника згідно виставленого останнім рахунку (пункт 5.1 Договору);

- за письмовим погодженням сторін можливі інші способи розрахунків (пункт 5.2 Договору);

- Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 включно, а в частині здійснення розрахунків та стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань за Договором, що було вчинено в період дії Договору - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань та вирішення спірних питань (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме: від позивачаа директором ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності від 01.01.2012 № ЦУПП-14 та положення про ВСП, та від відповідача генеральним директором ОСОБА_3, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками сторін.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору постачальником було поставлено залізничним транспортом щебеневу продукцію на суму 618 296,91 грн., що підтверджується такими документами:

- накладна від 27.03.2012 № 74/06 на суму 38 590,94 грн., залізнична накладна від 26.03.2012 № 37886975;

- накладна від 30.04.2012 № 130/06 на суму 18 390,70 грн., залізнична накладна від 30.04.2012 № 38332938;

- накладна від 30.04.2012 № 132/06 на суму 37 551,02 грн., залізнична накладна від 30.04.2012 № 38332946;

- накладна від 14.05.2012 № 149/06 на суму 7 491,20 грн., залізнична накладна від 11.05.2012 № 38456802;

- накладна від 14.05.2012 № 150/06 на суму 37 551,02 грн., залізнична накладна від 11.05.2012 № 38456794;

- накладна від 24.05.2012 № 162/06 на суму 44 101,39 грн., залізнична накладна від 23.05.2012 № 38607198;

- накладна від 18.06.2012 № 210/06 на суму 39 440,82 грн., залізнична накладна від 15.06.2012 № 38931044;

- накладна від 21.06.2012 № 220/06 на суму 18 193,61 грн., залізнична накладна від 21.06.2012 № 39011671;

- накладна від 25.06.2012 № 231/06 на суму 39 440,82 грн., залізнична накладна від 25.06.2012 № 39063102;

- накладна від 02.07.2012 № 246/06 на суму 45 769,03 грн., залізнична накладна від 02.07.2012 № 39154885;

- накладна від 04.07.2012 № 250/06 на суму 55 337,52 грн.;

- накладна від 07.07.2012 № 256/06 на суму 24 969,00 грн., залізнична накладна від 06.07.2012 № 39220629;

- накладна від 10.07.2012 № 270/06 на суму 26 720,16 грн., залізнична накладна від 10.07.2012 № 39263926;

- накладна від 20.07.2012 № 296/06 на суму 15 301,61 грн., залізнична накладна від 20.07.2012 № 39408943;

- накладна від 01.08.2012 № 327/06 на суму 18 383,62 грн., залізнична накладна від 01.08.2012 № 39588090;

- накладна від 13.08.2012 № 361/06 на суму 17 694,10 грн., залізнична накладна від 13.08.2012 № 39764303;

- накладна від 21.08.2012 № 379/06 на суму 17 604,86 грн., залізнична накладна від 21.08.2012 № 39879721;

- накладна від 17.09.2012 № 439/06 на суму 21 590,50 грн., залізнична накладна від 16.09.2012 № 35244946;

- накладна від 25.09.2012 № 458/06 на суму 27 385,42 грн., залізнична накладна від 25.09.2012 № 35361708;

- накладна від 29.09.2012 № 468/06 на суму 48 425,06 грн., залізнична накладна від 29.09.2012 № 35415215;

- накладна від 16.10.2012 № 508/06 на суму 18 364,51 грн., залізнична накладна від 16.10.2012 № 35625458.

Вказані накладні, належним чином засвідчені копії яких додано до матеріалів справи, підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками, та приймаються судом як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Отже, позивач належним чином виконав умови Договору та здійснив поставку товару, що підтверджується документами, долученими до справи.

Відповідачем оплачено поставлену продукцію частково, а саме в сумі 548 864,24 грн., що підтверджується копіями банківських виписок на загальну суму 548 864,24 грн.

Крім того, 30.06.2013 сторонами було проведено взаєморозрахунок на суму 13 372,39 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 23 140,11 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено до відповідача претензію від 22.10.2013 № 4 з вимогою термінової оплати заборгованості, яка станом на момент пред'явлення претензії складала 28 140,11 грн. В результаті відповідачем здійснено часткові оплати: 15.11.2013 на суму 3 000 грн. та 20.11.2013 на суму 2 000 грн.

Крім того, у відповіді на претензію відповідач повідомив, що найближчим часом буде надано графік погашення заборгованості з гарантованим подальшим його виконанням.

Також, позивачем була надіслана відповідачу претензія від 02.06.2016 № 3, яка була залишена без відповіді та належного реагування.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 23 140,11 грн. є обґрунтованою і тому підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 23 715,19 грн. втрат від інфляції та 2 234,40 грн. 3% річних. Позивач визначає період прострочення з 30.10.2013 по 17.01.2017.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Перший Партнерінвест (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, 18-А, кв. 378; ідентифікаційний код: 37432543) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний номер: 40075815) в особі філії Центр управління промисловістю публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32; ідентифікаційний код: 40081389): 23 140 (двадцять три тисячі сто сорок) грн. 11 коп. боргу; 23 715 (двадцять три тисячі сімсот п'ятнадцять) грн. 19 коп. втрат від інфляції; 2 234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) грн. 40 коп. 3 % річних і 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 09.03.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук