Постанова

від 27.06.2017 по справі 910/1136/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2017 р. Справа№ 910/1136/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Іоннікової І.А.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Рагуліна О.В. - дов. №2603.2604 від 03.11.2016р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Партнерінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017р.

у справі № 910/1136/17 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Партнерінвест"

про стягнення 49 089,70 грн.

В судовому засіданні 27.06.2017р. відповідно до ст. ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017р. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Укрзалізниця) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Партнерінвест" (далі - Товариство): 23 140,11 грн. основного боргу, який виник у зв'язку з невиконанням договору поставки щебеневої продукції від 17.01.2012 № 6/06 (далі - Договір); 23 715,19 грн. втрат від інфляції; 2 234,40 грн. 3 % річних, а всього 49 089,70 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.2017р. у справі №910/1136/17 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Партнерінвест" з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр управління промисловістю" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 23 140,11 грн. боргу, 23 715,19 грн. втрат від інфляції, 2 234,40 грн. 3 % річних та 1 600,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2017р. апеляційну скаргу відповідача повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.97 ГПК України.

26.04.2017 р. апеляційна скарга відповідача надійшла до суду повторно.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 26.04.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Іоннікова І.А., Майданевич А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.04.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 14.06.2017р.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 14.06.2017р. відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 27.06.2017р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 27.06.2017р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 27.06.2017р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з'явився, причини його неявки суду не відомі. Оскільки його явка в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17.01.2012р. між Відокремленим структурним підрозділом "Томашгородське кар'єроуправління" Державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (постачальник; правонаступником якого є Укрзалізниця) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перший Партнерінвест (покупець) було укладено Договір, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався передати (поставити) у встановлені строки покупцеві у власність щебеневу продукцію (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його.

Найменування товару, кількість та ціни на товар вказані у специфікації (додаток до Договору № 1), яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору)

Згідно пункту 3.1 Договору поставка товару здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA - станція Томашгород Львівської залізниці, відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року або автотранспортом покупця.

Відповідно до пункту 3.3 Договору датою поставки вважається дата передачі товару в розпорядження перевізника.

Поставка товару здійснюється окремими партіями відповідно до заявок покупця (пункт 3.4 Договору).

Згідно пункту 5.1 Договору покупець розраховується за товар шляхом попереднього перерахування 100% вартості товару на поточний рахунок постачальника згідно виставленого останнім рахунку.

За письмовим погодженням сторін можливі інші способи розрахунків (пункт 5.2 Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 включно, а в частині здійснення розрахунків та стягнення штрафних санкцій за порушення зобов'язань за Договором, що було вчинено в період дії Договору - до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань та вирішення спірних питань (пункт 10.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами сторін договору, а саме: від позивача директором Морозом С.В., який діяв на підставі довіреності від 01.01.2012 №ЦУПП-14 та положення про ВСП, та від відповідача генеральним директором Семенцем В.С., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками підприємств, належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи.

Договір є чинним, під сумнів відповідачем в суді першої інстанції не ставився, доказів його оспорення, розірвання та визнання недійсним матеріали справи не містять, а тому є обов'язковим для виконання сторонами.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з неналежного виконання відповідачем свого зобов'язання за договором з оплати вартості поставленої продукції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а відповідно до ст. 181 цього ж кодексу допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Відповідно до статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору постачальником було поставлено залізничним транспортом щебеневу продукцію на суму 618 296,91 грн., що підтверджується такими документами:

- накладна від 27.03.2012 № 74/06 на суму 38 590,94 грн., залізнична накладна від 26.03.2012 № 37886975;

- накладна від 30.04.2012 № 130/06 на суму 18 390,70 грн., залізнична накладна від 30.04.2012 № 38332938;

- накладна від 30.04.2012 №132/06 на суму 37 551,02 грн., залізнична накладна від 30.04.2012 № 38332946;

- накладна від 14.05.2012 № 149/06 на суму 7 491,20 грн., залізнична накладна від 11.05.2012 № 38456802;

- накладна від 14.05.2012 № 150/06 на суму 37 551,02 грн., залізнична накладна від 11.05.2012 № 38456794;

- накладна від 24.05.2012 № 162/06 на суму 44 101,39 грн., залізнична накладна від 23.05.2012 № 38607198;

- накладна від 18.06.2012 № 210/06 на суму 39 440,82 грн., залізнична накладна від 15.06.2012 № 38931044;

- накладна від 21.06.2012 № 220/06 на суму 18 193,61 грн., залізнична накладна від 21.06.2012 № 39011671;

- накладна від 25.06.2012 № 231/06 на суму 39 440,82 грн., залізнична накладна від 25.06.2012 № 39063102;

- накладна від 02.07.2012 № 246/06 на суму 45 769,03 грн., залізнична накладна від 02.07.2012 № 39154885;

- накладна від 04.07.2012 № 250/06 на суму 55 337,52 грн.;

- накладна від 07.07.2012 № 256/06 на суму 24 969,00 грн., залізнична накладна від 06.07.2012 № 39220629;

- накладна від 10.07.2012 № 270/06 на суму 26 720,16 грн., залізнична накладна від 10.07.2012 № 39263926;

- накладна від 20.07.2012 № 296/06 на суму 15 301,61 грн., залізнична накладна від 20.07.2012 № 39408943;

- накладна від 01.08.2012 № 327/06 на суму 18 383,62 грн., залізнична накладна від 01.08.2012 № 39588090;

- накладна від 13.08.2012 № 361/06 на суму 17 694,10 грн., залізнична накладна від 13.08.2012 № 39764303;

- накладна від 21.08.2012 № 379/06 на суму 17 604,86 грн., залізнична накладна від 21.08.2012 № 39879721;

- накладна від 17.09.2012 № 439/06 на суму 21 590,50 грн., залізнична накладна від 16.09.2012 № 35244946;

- накладна від 25.09.2012 № 458/06 на суму 27 385,42 грн., залізнична накладна від 25.09.2012 № 35361708;

- накладна від 29.09.2012 № 468/06 на суму 48 425,06 грн., залізнична накладна від 29.09.2012 № 35415215;

- накладна від 16.10.2012 № 508/06 на суму 18 364,51 грн., залізнична накладна від 16.10.2012 № 35625458.

Вказані накладні, належним чином засвідчені копії яких містяться у матеріалах справи, підписано повноважними представниками сторін, скріплено печатками підприємств, та є належними доказами виконання позивачем договірних зобов'язань.

Отже, позивач належним чином виконав умови Договору та здійснив поставку товару, що підтверджується вищевказаними документами.

Відповідачем оплачено поставлену продукцію частково, а саме в сумі 548 864,24 грн., що підтверджується копіями банківських виписок на загальну суму 548 864,24 грн.

Крім того, 30.06.2013р. сторонами було проведено взаєморозрахунок на суму 13 372,39 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 23 140,11 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено до відповідача претензію від 22.10.2013р. № 4 з вимогою термінової оплати заборгованості, яка станом на момент пред'явлення претензії складала 28 140,11 грн.

В результаті відповідачем здійснено часткові оплати: 15.11.2013 на суму 3 000,00 грн. та 20.11.2013 на суму 2 000,00 грн.

У відповіді на претензію відповідач повідомив, що найближчим часом буде надано графік погашення заборгованості з гарантованим подальшим його виконанням.

Також, позивачем була надіслана відповідачу претензія від 02.06.2016 № 3, яка була залишена без відповіді та належного реагування.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 23 140,11 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 23 715,19 грн. втрат від інфляції та 2 234,40 грн. 3% річних за період прострочення з 30.10.2013р. по 17.01.2017р.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних за заявлений період, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2. , дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 24 230,60 грн. інфляційних втрат за період з 30.10.2013р. по 17.01.2017р., однак колегія суддів не має права виходити за межі позовних вимог без клопотання заінтересованої сторони, а тому до стягнення підлягають заявлені позивачем за спірний період суми: інфляційних втрат 23 715,19 грн. та 2 234,40 грн. 3% річних.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи апелянта про ігнорування судом першої інстанції відсутності представника відповідача, поданого клопотання про відкладення розгляду справи та позбавлення його права на подачу заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.02.2017 до місцевого господарського суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на інший термін та зазначено, що генеральний директор за межами України по 15.03.2017р.

При цьому, з резолюції судді на вказаному клопотанні та оскаржуваного рішення вбачається, що судом встановлено, що вказане клопотання містить лише підпис, в ньому не вказано, хто саме його подає та не відомо чи є особа, яка його подала стороною у справі.

Відповідно до статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Клопотання про перенесення розгляду справи містить вказівку, що генеральний директор до 15.03.2017 перебуває за межами України, проте документального підтвердження викладеної обставини не додано.

Крім того, відповідно до частин першої - третьої статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, стаття 28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи в суді.

При цьому, ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались відповідачеві на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 116, 142).

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Представники відповідача у судові засідання місцевого господарського суду 07.02.2017р. та 28.02.2017р. не з'явились, вимоги ухвал суду не виконали, відзив на позов та заяву про застосування наслідків спливу позовної давності не подали.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги те, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, в судові засідання не з'явився, відзив із письмовими запереченнями не подав, про застосування наслідків спливу строку позовної давності місцевому господарському суду не заявив, апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для відмови в позові із застосування наслідків спливу позовної давності.

У суду апеляційної інстанції заявити про сплив позовної давності може сторона у спорі, яка доведе неможливість подання відповідної заяви в суді першої інстанції, зокрема, у разі, якщо відповідну сторону не було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи місцевим господарським судом.

З огляду на викладене, враховуючи належним чином повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи, місцевий господарський суд правомірно розглянув справу у його відсутність та задовольнив позов.

Доводи апелянта про не встановлення судом першої інстанції дат, з яких відповідач повинен розрахуватись за отриманий товар, не узгоджуються з матеріалами справи.

Згідно ст. ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Партнерінвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017р. у справі № 910/1136/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2017р. у справі №910/1136/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1136/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді І.А. Іоннікова

А.Г. Майданевич