Постанова

від 01.03.2017 по справі 910/20549/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа№ 910/20549/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Ангелін І.І. за дов. № б/н від 01.01.2016.

від відповідача: Бойко М.С. за дов. № б/н від 01.01.2017.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016

у справі № 910/20549/16 (головуючий суддя Якименко М.М.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмашгруп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон"

про стягнення боргу на суму 90 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/20549/16 позов задоволено повністю, а саме, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донмашгруп" 90 000 грн. 00 коп. - заборгованості за договором поставки №29/2013 від 7 серпня 2013 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/20549/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/20549/16 разом з доданими до неї матеріалами було повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

10.02.2017 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон" надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно. Разом із апеляційною скаргою апелянт звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволені, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена, а рішення місцевого господарського суду має бути скасоване.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий), Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон" строк на подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 910/20549/16, розгляд справи призначено на 01.03.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.02.2017 року у зв'язку з перебування судді Куксова В.В. у відпустці, сформовано для розгляду зазначеної апеляційної скарги колегію суддів у складі: головуючий суддя: Гончаров С.А., судді Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 прийняти до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/20549/16 у визначеному складі суддів.

В судовому засіданні 01.03.2017 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/20549/16 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 01.03.2017 представник позивача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/20549/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю " Донмашгруп " (надалі- постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія"Інтердон" (надалі - відповідач, покупець) 07.08.2013 було укладено Договір поставки №29/2013 (надалі- Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Постачальник зобов'язується, в порядку та на умовах визначених цим Договором, передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити продукцію виробничо-технічного призначення (надалі сту - Товар).

Відповідно до п. 5.2. Договору оплата здійснюється покупцем на умовах 100% передоплати.

На виконання умов Договору позивачем поставлено та передано у власність відповідача, а відповідачем прийнято товар на суму 103 344,00, що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи: №250 від 13.11.2013 року на суму 19 200,00 грн.; №271 від 11.12.2013 року на суму 24 732,00 грн.; №294 від 25.12.2013 року на суму 8 160,00 грн.; №8 від 14.01.2014 року на суму 8 640,00 грн.; №48 від 12.02.2014 року на суму 15 360,00 грн.; №57 від 19.02.2014 року на суму 27 252,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем частково оплачено вартість отриманого товару в розмірі 13 344,00 грн.

Відповідно до п. 1 Інформаційного листа ВГСУ "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України".

З позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо повної оплати вартості отриманого товару, відповідно до умов Договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 90 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, поставив та передав у власність відповідачу товар за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору не в повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, та має перед позивачем заборгованість в розмірі 90 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач в установленому порядку обставини, на які посилається позивач в позовній заяві, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, тому позовні вимоги в частині стягнення 90 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/20549/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Інтердон" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/20549/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.12.2016 у справі № 910/20549/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/20549/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка