Рішення

від 02.03.2017 по справі 921/32/17-г/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" березня 2017 р.Справа № 921/32/17-г/4

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бурди Н.М.

Розглянув справу

за позовом: Першого заступника керівника Кременецької міської прокуратури ОСОБА_1 в особі Міністерства освіти і науки України, пр. Перемоги, 10, м. Київ

до відповідача-1: Державного навчального закладу "Скалатський професійний ліцей", вул. Л.Курбаса, 30, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область

до відповідача-2 : Сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю "Новосілка", вул. Заводська, 54, с.Новосілка, Підволочиський район, Тернопільська область

про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити земельну ділянку.

За участю представників сторін:

прокуратури: не з"явився;

відповідача - 1: не з"явився;

відповідача - 2: не з"явився.

Учаснику судового процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Технічна фіксація (звукозапис) судового засідання у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалася.

В судовому засіданні 02.03.2017р. відповідно до ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи:

Перший заступник керівника Кременецької місцевої прокуратури ОСОБА_1, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до відповідача-1 - Державного навчального закладу "Скалатський професійний ліцей", м.Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, та до відповідача-2 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Новосілка", с.Новосілка, Підволочиський район, Тернопільська область, про визнання недійсним договору про спільну діяльність №7/2011 від 05.04.2011 року та зобов'язання СГ ТОВ "Новосілка" звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 32,1608 га, розташовану на території Новосілківської сільської ради Підволочиського району з кадастровим номером 6124684800:01:001:0278.

Ухвалою суду від 05.01.2017р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд на 16.02.2017р., який відповідно до ст.77 ГПК України відкладався на 02.03.2017р.

16.02.2017р. представник Прокуратури Тернопільської області в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялися належним чином, у відповідності до ст.ст.64, 77 ГПК України.

14.02.2017р. від позивача - Міністерства освіти і науки України, надійшли письмові пояснення по справі (вх.№5775 від 14.02.2017р.), у яких останнім підтримано заявлені позовні вимоги, стверджуючи, що: оскаржуваний договір про спільну діяльність укладений без відповідного погодження з Міністерством освіти і науки України, у зв'язку з чим відбулось розпорядження земельною ділянкою державної форми власності неповноважним суб'єктом; земельна ділянка відповідно до умов вказаного договору фактично використовується для ведення товарного сільгоспвиробництва; спірний договір за своєю суттю є удаваним, не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 31, 92, 93, 96 ЗК України, а тому має бути визнаний недійсним.

15.02.2017р. від відповідача-1 - Державного навчального закладу "Скалатський професійний ліцей" надійшла заява (вх.№5931 від 15.02.2017р.) у якій останнім визнано заявлений позов. Крім того, просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності його представника та у зв'язку із недостатністю бюджетного фінансування навчального закладу витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача 2 у даній справі.

Також, 15.02.2017р. від відповідача-2 - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Новосілка" надійшла заява про визнання позову (вх.№5938 від 15.02.2017р.), якою товариство повністю визнало заявлений позов, зазначивши, що земельну ділянку відповідно до умов укладеного договору товариство використовує належним чином, забезпечує якісний обробіток землі. Просить суд розглянути справу без участі його представника у випадку задоволення позовних вимог витрати по сплаті судового збору покласти на СГ ТОВ "Новосілка".

Враховуючи, що брати участь в судовому засіданні є правом сторін, передбаченим ст.22 ГПК України, їх участь в судовому засіданні обов'язковою не визнавалась, поданих доказів є достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд визнає за можливе розглянути спір за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Водночас, як роз'яснено в п.3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову, зменшення розміру позовних вимог та відповідача - про визнання позову. На підставі частини шостої статті 22 ГПК у разі, якщо відповідні дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси (у тому числі юридичної чи фізичної особи, яка не є учасником даного судового процесу), спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника прокуратури, господарський суд встановив:

- на підставі Державного акту на право користування землею, серії Б №034184, виданого в 1989 році Скалатському СПТУ-23 Підволочиського району Тернопільської області, за останнім закріплено в безстрокове і безплатне користування 50 га землі в межах згідно з планом користування, під навчальну базу;

- 05 квітня 2011р. між Професійно-технічним училищем №23 м. Скалат в особі директора ОСОБА_2 та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Новосілка" в особі директора ОСОБА_3 укладено договір про спільну діяльність №7/2011 (надалі-Договір), предметом якого, як зазначено в розділі І, є спільна діяльність обох сторін по вирощуванню сільськогосподарської продукції шляхом об'єднання матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів сторін з урахуванням їхніх економічних інтересів без створення окремої юридичної особи. Вирощування с/г продукції проводиться на землях училища загальною площею 30 га.

За змістом розділу ІІ Договору, учасники зобов'язалися обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу; проводити спільні консультації у вирішенні питань спільної діяльності; виконувати спільні замовлення і замовлення один в іншого з предмету спільної діяльності; проводити облік всіх фінансових і матеріальних витрат та збір врожаю кожною стороною, періодично - раз в місяць проводити звірку, що фіксується актом.

Крім того, у п.п. 2.6.-2.10.Договору вказано, що СГ ТОВ "Новосілка" зобов'язується: за рахунок своїх коштів закупляти ПММ, насіннєвий матеріал, мінеральні добрива, засоби захисту рослин; виділяти необхідну техніку і працівників для проведення с/г робіт з відповідною оплатою за фактично виконану роботу, організовувати охорону посівів, а ПТУ-23 м.Скалат, зі свого боку, зобов'язалось: виділяти необхідну техніку і працівників для проведення с/г робіт з відповідною оплатою за фактично виконану роботу, організовувати виробниче навчання, практику учнів по професії тракторист-машиніст під час проведення с/г робіт.

Умовами розділу ІІІ Договору передбачено, що вся продукція, отримана за цим договором, є результатом спільної діяльності і підлягає розподілу між учасниками пропорційно понесених витрат та оприбутковується кожною із сторін. СГ ТОВ "Новосілка" проводить оплату за землю: перших 2 роки - не менше 1% від вартості землі, послідуючі роки - не менше 3% від вартості землі. Оплату проводить шляхом перерахунку коштів на позабюджетний рахунок училища. Зазначені розрахунки проводяться після збору врожаю.

В розділі V Договору (п. 5.5) сторонами погоджено, що останній набуває юридичної сили з моменту підписання і діє протягом 10 років.

Станом на момент укладення оспорюваного договору, головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності було Міністерство освіти і науки України (згідно з Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Указом Президента України від 07.06.2000р. №773/2000, втратив чинність на підставі Указу Президента України від 08.04.2011р. №410/2011 "Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України").

Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.07.2012р. №825 "Про удосконалення механізму управління професійно-технічною освітою та фінансового забезпечення" професійно-технічному училищу №23 м.Скалат Тернопільської області змінено тип і найменування у Державний навчальний заклад "Скалатський професійний ліцей". Державний навчальний заклад "Скалатський професійний ліцей" є правонаступником професійно-технічного училища №23 м. Скалат Тернопільської області (п.1.7 Статуту).

Відповідно до п.1.1 Статуту Державного навчального закладу "Скалатський професійний ліцей" (в редакції, затвердженій Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України 14.09.2012р.), Скалатський професійний ліцей є підпорядкованим Міністерству освіти і науки, молоді та спорту (на даний час - Міністерство освіти і науки України) державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян на здобуття професійно-технічної та повної загальної середньої освіти. Професійний ліцей здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації, як правило, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів на основі базової чи повної загальної середньої освіти, а також професійно-технічне навчання, перепідготовку та підвищення кваліфікації працюючих робітників і незайнятого населення.

Пунктом 1.4 Статуту визначено, що професійний ліцей має навчальне господарство, що здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов'язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді (сільськогосподарське виробництво). Професійний ліцей займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Як зазначено в п.6.1 Статуту, управління професійним ліцеєм здійснюється Міністерством освіти і науки, молоді та спорту, управлінням освіти і науки Тернопільської обласної державної адміністрації відповідно до повноважень, визначених законодавством України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.п.7.8-7.10 Статуту для забезпечення підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації робітничих кадрів професійний ліцей має відповідну навчально-матеріальну базу та земельну ділянку загальною площею 62,4095 га (в тому числі орної землі - 50 га). Об'єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно професійного ліцею є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки, молоді та спорту за професійним ліцеєм, і перебуває у оперативному управлінні професійного ліцею. Функції управління майном, закріпленим за професійним ліцеєм, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки, молоді та спорту. Професійний ліцей несе відповідальність перед Міністерством за збереження і використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Статтею 63 Закону України "Про освіту" (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством. Земельні ділянки державних навчальних закладів, установ та організацій системи освіти передаються їм у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Довідкою відділу Держгеокадастру у Підволочиському районі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області №10-1913-99.5-928/2-16 від 10.10.2016 року підтверджено, що згідно технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Новосілківської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області в постійному користуванні ДНЗ "Скалатський професійний ліцей" рахуються земельні ділянки площею 32,1608 га за кадастровим номером 6124684800:01:001:0278 та площею 16,5174 га з кадастровим номером 6124684800:01:001:0279.

Звертаючись із даним позовом, перший заступник керівника Кременецької місцевої прокуратури, як на підстави заявленого позову вказує на те, що:

- розпорядження державним майном - земельними ділянками, наданими ДНЗ "Скалатський професійний ліцей", відповідно до ч.7 ст.8 Закону України "Про професійно-технічну освіту" відноситься до компетенції Міністерства освіти і науки України як органу виконавчої влади, якому підпорядкований навчальний заклад;

- між сторонами по договору утворилися інші правовідносини (оренди землі), оскільки укладений договір про спільну діяльність від 05.04.2011р. у встановленому порядку не зареєстрований в органах державної податкової служби, про що свідчать інформація, надана ПІдволочиським відділом ОДПІ, і спільної діяльності за договором для досягнення її мети, визначеної у п.1.1, як такої не велося, а фактично відбувалось платне користування СГ ТОВ "Новосілка" земельною ділянкою, наданою в постійне користування ДНЗ "Скалатський професійний ліцей".

З огляду на викладене, прокурор стверджує, що відбулось розпорядження земельною ділянкою державної форми власності неповноважним суб'єктом, спірний договір суперечить інтересам держави, не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст.31, 92, 93, 96 Земельного кодексу України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, у зв'язку з чим просить визнати такий договір недійсним на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання СГ ТОВ "Новосілка" звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 32,1608 га, розташовану на території Новосілківської сільської ради Підволочиського району з кадастровим номером 6124684800:01:001:0278. При цьому, також зазначає, що

Суд, на підставі ст.43 ГПК України, давши оцінку поданим сторонами доказам та наведеним доводам прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

- відповідно до ст.14 Конституції України та ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 121 Конституції України, ст.ст. 2,29 ГПК України передбачено, що прокуратура забезпечує представництво інтересів громадян або держави в суді із зазначенням органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді регулюється ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", п. 3 якої передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі про представництво інтересів в арбітражному судочинстві, яке згідно ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» є обов'язковим, обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття «інтереси держави» є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка площею 32,1608 га, розташовану на території Новосілківської сільської ради Підволочиського району з кадастровим номером 6124684800:01:001:0278, є державною власністю, а Міністерство освіти і науки України, як орган державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері захисту майнових прав, у тому числі земельних, державних навчальних закладів, неналежним чином здійснює захист порушених інтересів держави, оскільки всупереч законодавству України не забезпечено належного використання майна, переданого в управління професійного навчального закладу, та не вживає заходів до поновлення майнових прав навчальної установи, що і стало підставою для звернення з даним позовом в інтересах держави, спрямованого на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання користування земельною ділянкою державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також із угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 627 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

У відповідності до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Слід зазначити, що в даному випадку стороною оспорюваного договору про спільну діяльність від 05.04.2011р. є державний навчальний заклад, підпорядкований Міністерству освіти і науки України, діяльність якого регулюється, серед іншого, Законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про управління об'єктами державної власності".

Так, статтею 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Пунктом 20 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" (в редакції, чинній на дату укладення оспорюваного договору) визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підпорядкованим підприємствам, установам, організаціям відповідно до законодавства договори про спільну діяльність, за якими використовується нерухоме майно, що перебуває в їх господарському віданні чи оперативному управлінні.

Відповідно до положень ст.8 Закону України "Про професійно-технічну освіту", до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, відноситься розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

Крім того, суд зазначає, що станом на момент укладення оспорюваного правочину було чинним Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.05.2008р. №703-р "Питання укладення деяких договорів" (втратило чинність на підставі Постанови КМ №296 від 11.04.2012р.), яким передбачалось, що для підвищення ефективності управління об'єктами державної власності, забезпечення прозорої процедури їх відчуження та недопущення порушення інтересів держави, центральним органам виконавчої влади, іншим суб'єктам управління об'єктами державної власності, у тому числі Національній та галузевим академіям наук: забезпечити укладення підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери їх управління (віднесені до їх відання), господарськими товариствами, у статутному фонді яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення, управління майном виключно на підставі відповідних рішень Кабінету Міністрів України.

Наведене свідчить про те, що законодавством визначено особливий порядок укладення договорів про спільну діяльність державними установами (навчальними закладами), предметом яких є використання державного майна, і який передбачає необхідність отримання в уповноваженого органу управління спеціального дозволу (погодження).

Натомість, матеріалами справи підтверджується укладення Професійно-технічним училищем №23 м. Скалат оспорюваного договору про спільну діяльність №7/2011 від 05.04.2011р. без відповідного погодження із Міністерством освіти і науки України та за відсутності відповідного рішення Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Отже, відповідач-1 як постійний користувач земельної ділянки державної форми власності площею 32,1608 га, розташованої на території Новосілківської сільської ради Підволочиського району з кадастровим номером 6124684800:01:001:0278, має право володіти та безпосередньо користуватись такою земельною ділянкою, проте право розпорядження нею належить власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України через уповноважений орган управління - Міністерство освіти і науки України.

Водночас, матеріали справи свідчать про те, що Професійно-технічне училище №23 м.Скалат уклало договір про спільну діяльність від 05.04.2011р., предметом якого визначено спільне вирощування с/г продукції на землях училища, загальною площею 30 га, умови якого передбачають проведення СГ ТОВ "Новосілка" сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці, отримання останнім частини виробленої сільськогосподарської продукції.

Проаналізувавши правовідносини сторін, що виникли за спірним договором про спільну діяльність від 05.04.2011р., суд погоджується із твердженнями прокуратури про те, що такий договір є удаваним правочином, оскільки укладений сторонами з метою приховання іншого правочину, на виконання умов якого фактично були спрямовані їхні зусилля, а саме - договору оренди земельної ділянки.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як роз'яснено у п.25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права і обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним (аналогічна правова позиція викладена у п.3.11 Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Так, матеріали справи, зокрема довідки СГ ТОВ "Новосілка" за 2014-2016 роки, довідка ДНЗ "Скалатський професійний ліцей" №332 від 21.10.2016р., свідчать про те, що обробіток землі, вирощування та збір врожаю (ячменю та сої) на земельних ділянках, які перебувають у постійному користуванні ліцею, на виконання договору про спільну діяльність за №7/2011 від 05.04.2011р., проводились лише СГ ТОВ "Новосілка"; вирощену на вказаних земельних ділянках сільськогосподарську продукцію ліцей не отримує, так як не несе фінансових і матеріальних затрат на її вирощування.

Довідкою Підволочиського відділення Кременецької ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №177/08 від 04.11.2016р. підтверджується, що договір, укладений між ДНЗ "Скалатський професійний ліцей" та СГ ТОВ "Новосілка" від 05.04.2011р.р. в органах ДПІ не зареєстрований.

З наведеного випливає, що за оспорюваним договором фактично відбулася передача в користування СГ ТОВ "Новосілка" земельної ділянки для вирощування с/г продукції за встановлену плату на певний строк (розділом ІІІ спірного Договору, з урахуванням доповнень, передбачено проведення СГ ТОВ "Новосілка" оплати за землю в розмірі не менше 3% від вартості землі).

Вказані обставини підтверджуються також відповідачами у поданих ними заявах про визнання позову (вх.№5775 від 14.02.2017р. та вх.№5931 від 15.02.2017р.).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що укладення оспорюваного договору про спільну діяльність №7/2011 від 05.04.2011р. та передача відповідачу-2 в користування на підставі такого договору земельної ділянки державної форми власності площею 32.1608 га, розташованої на території Новосілківської сільської ради Підволочиського району і закріпленої на даний час за ДНЗ "Скалатський професійний ліцей" на праві постійного користування, відбулося з порушенням норм чинного на той час законодавства та без належних на те повноважень у навчального закладу; договір не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.ст. 92, 93, 96 Земельного кодексу України, суперечить інтересам держави та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, що є підставою для визнання договору недійсним на підставі ч.ч.1, 2 ст.203, ст.215 ЦК України.

З огляду на викладене, суд визнає позовні вимоги Першого заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України в частині визнання недійсним договору про спільну діяльність №7/2011 від 05.04.2011року обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Також, у зв'язку із визнанням в судовому порядку договору про спільну діяльність №7/2011 від 05.04.2011року недійсним, у СГ ТОВ "Новосілка" виникає обов'язок повернути земельну ділянку, отриману в користування за недійсним правочином.

Таким чином, вимога прокурора про зобов'язання відповідача-2 (СГ ТОВ "Новосілка") звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 32,1608 га, розташовану на території Новосілківської сільської ради Підволочиського району з кадастровим номером 6124684800:01:001:0278, також підлягає до задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача 2 (згідно із його клопотанням вх.№5938 від 15.02.2017р.)

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 78, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір про спільну діяльність №7/2011 від 05 квітня 2011 року, укладений між Професійно-технічним училищем №23 м. Скалат та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Новосілка" .

3. Зобов'язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Новосілка" (вул.Заводська, 54, с.Новосілка, Підволочиський район, Тернопільська область, код 30786734) звільнити земельну ділянку державної форми власності площею 32,1608 га, розташовану на території Новосілківської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області з кадастровим номером 6124684800:01:001:0278, яку останнє займає на підставі договору про спільну діяльність №7/2011 від 05.04.2011р.

4. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Новосілка" (вул.Заводська, 54, с.Новосілка, Підволочиський район, Тернопільська область, код 30786734) на користь прокуратури Тернопільської області (м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4, ідентифікаційний код 02910098) - 2745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн 00 коп. в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.03.2017р.

Суддя Н.М. Бурда