Ухвала

від 07.03.2017 по справі 127/17796/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/17796/16-ц Провадження № 22-ц/772/679/2017Головуючий в суді першої інстанції Прокопчук А. В. Категорія 48Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Войтка Ю.Б.

За участю секретаря: Безрученко Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю Органу опіки і піклування Вінницької міської ради, про відібрання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2, який також діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини , -

встановила:

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, за участю Органу опіки і піклування Вінницької міської ради, про відібрання дитини задоволено.

Ухвалено відібрати малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, у батька ОСОБА_2, та передати його матері ОСОБА_4

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 4 120 грн.

Рішення в частині відібрання дитини та повернення її матері допущено до негайного виконання.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, який також діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 до ОСОБА_4, за участю Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 та задоволення зустрічного позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з підстав, зазначених в ній, просили суд її задовольнити.

Позивач-відповідач ОСОБА_4 проти апеляційної скарги заперечила, просила суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Вінницької міської ради - ОСОБА_6 проти апеляційної скарги заперечила, просила суд її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

По справі встановлено, що сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1, виданим 11.05.2010 року (т.1 а.с. 62).

З пояснень, наданих в судовому засіданні ОСОБА_4 та ОСОБА_2, вбачається, що шлюб між ними досі не розірвано, проте сторони вже протягом чотирьох років проживають окремо.

У шлюбі у сторін народився син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2, виданим 23.09.2010 року відділом РАЦС Вінницького міського управління юстиції Вінницької області (т.1 а.с. 63).

З пояснень, наданих в суді першої інстанції встановлено, що до 2012 року дитина сторін виховувалася обома батьками, а з листопада 2012 року по травень 2015 року - син проживав з батьком ОСОБА_2 у АДРЕСА_1

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2015 року, яке набрало законної сили 09.05.2015 року, задоволено позов ОСОБА_4 та визначено місце проживання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір'ю ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_2 передати сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. матері ОСОБА_4 (т.1 а.с. 5-8).

Рішення суду першої інстанції було повністю виконано, про що державним виконавцем Староміського ВДВС Вінницького МУЮ було складено акт державного виконавця від 25.05.2015 року про те, що ОСОБА_2 передав сина ОСОБА_5 матері ОСОБА_4 та винесено постанову від 25.05.2015 року про закінчення виконавчого провадження (а.с. 9, 9 звор).

У вересні 2015 року ОСОБА_2 звертався до органу опіки та піклування Вінницької міської ради із заявою про визначення йому порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Рішенням виконавчого комітету ВМР від 15.10.2015 року № 2343, ОСОБА_2 було визначено порядок участі у вихованні дитини, а саме: щосереди, щочетверга з 17.30 год. до 20.00 год., щосуботи з 10.00 год. до 20.00 год. Зобов'язано батьків попереджати один одного про свої дії щодо дитини та узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини (а.с. 98).

З пояснень позивача ОСОБА_4 остання передала сина ОСОБА_5 батьку у 2015 році на зимовий період для проведення спільного дозвілля.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Однак, після декількох спілкувань з дитиною, батько не повернув сина матері.

По справі встановлено, що на час вирішення спору малолітній син сторін ОСОБА_5 проживав разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 101).

ОСОБА_4 зверталася до Служби у справах дітей ВМР з заявою про повернення їй сина відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області, однак їй було роз'яснено про необхідність звернення до суду з даного питання (т.1 а.с. 10).

Також позивач неодноразово зверталася до Вінницького ВП ГУ НП у Вінницькій області з проханням вжити заходів до ОСОБА_2, в зв'язку з чим з ОСОБА_2 було проведено бесіди профілактичного характеру (т.1 а.с. 15, 16, 16 зворот).

Водночас ОСОБА_2 також неодноразово звертався до Служби у справах дітей ВМР, Вінницького міського відділу МВС у Вінницькій області з зверненнями щодо невиконання матір'ю батьківського обов'язку щодо дитини (зокрема, відносно чинення перешкод батькові у спілкуванні з дитиною), в результаті чого з ОСОБА_4 було проведено бесіди (т.1 а.с. 64-65, 66, 77, 78, 79).

З аналогічною заявою відповідач-позивач 03.11.2015р. звертався також і до заступника міського голови ОСОБА_7 (т.1 а.с. 67-69).

Згідно з відповіді заступника міського голови ОСОБА_7 від 03.12.2015 року, з ОСОБА_4 було проведено бесіду, в якій остання повідомила, що не заперечує щодо проведення медичного обстеження дитини, в разі необхідності його лікування. Також зазначила, що ОСОБА_2 забороняє їй спілкуватися з сином, тому наразі вона позбавлена можливості брати участь у вихованні дитини та піклуванні про його здоров'я. Працівниками Служби у справах дітей було проведено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 та встановлено, що вона проживає на винайманій квартирі з частковими зручностями, оскільки власного житла у м. Віннниці немає. Умови проживання задовільні (т.1 а.с. 70-71).

Спірні правовідносини сторін склалися щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. Дані правовідносини регулюються нормами Сімейного Кодексу України, Декларацією прав дитини , прийнятою резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, Законом України Про охорону дитинства .

Згідно ст. 157 СК України, питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Згідно ст. 141 СК України, мати та батько мають рівні права та обов'язки по відношенню до дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їх прав по відношенню до дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно зі ст. 12 Закону України Про охорону дитинства батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ст. 161 СК України).

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний приймати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Крім того, той із батьків, з ким проживає дитина, не має права чинити перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, спілкування з дитиною та приймати участь у її вихованні (ст. 157 СК України).

Відповідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до положень ст.ст.1-3 Конвенції ООН Про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

У принципі 6 зазначеної Декларації проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Частинами 4-6 Сімейного Кодексу України встановлено , що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 07.12.2016 року, відібрання дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у батька ОСОБА_2, є доцільним. Щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком ОСОБА_2, то - є недоцільним. Також висновком рекомендовано матері дитини не чинити перешкод батькові у спілкуванні з дитиною, попереджати один одного про свої дії щодо дитини і узгоджувати їх з урахуванням режиму дня, стану здоров'я та інтересів дитини (т.1 а.с. 188-191).

Також, зі змісту висновку вбачається, що комісією з числа працівників Служби у справах дітей ВМР, Вінницького міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, було складено акт про обстеження умов проживання від 09.11.2016 р., за адресою: АДРЕСА_1. В даному акті зазначено, що будинок складається з двох окремих кімнат, кухні, коридору, санвузла. Одну кімнату займає дід дитини ОСОБА_8, другу - батько з дитиною, в якій є місце для відпочинку та заняття дитини, побутова техніка, одяг за сезоном для дитини, дитячі іграшки та книжки. Санітарний стан будинку задовільний. Згідно з висновком комісії, стосунки у сім'ї доброзичливі, для дитини створені умови проживання, виховання та навчання.

ОСОБА_4 з 01.03.2013 року працює сестрою медичної загальної практики - сімейна медицина КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 (т.1 а.с. 187).

Позивач ОСОБА_2З працює директором у ТОВ Зебеш 770 (т.1 а.с. 116-120, 121-125).

З довідки №32 від 08.08.2016 року, виданої Дошкільним навчальним закладом №9, встановлено, що ОСОБА_5 відвідував ДНЗ №9 групу, останній день відвідування - 08.12.2015р. (т.1 а.с. 14).

Відповідно до довідки ДНЗ №9 від 16.09.2016 року, ОСОБА_5 не відвідує дошкільний заклад № 9 з 09.12.2015р. по сьогоднішній день. Зі слів батька, дитина знаходиться на лікуванні, про що були надані довідки. 26.08.2016 року батько разом з дитиною приходив до дошкільного закладу на вибуття дитини до школи, але на 01.09.2016 року документи не були забрані. На запитання вихователя, чому дитина не прийшла до садочка 01.09.2016 року, батько повідомив, що син не буде відвідувати дошкільний заклад тому, що потребує домашнього режиму (т.1 а.с. 99).

В той же час вбачається, що ОСОБА_5 навчається в 1 класі приватного закладу Навчально-виховний комплекс Ор Менахем Вінниця , що підтверджується довідкою №98 від 14.10.2016 року (а.с. 172). Також відповідно до характеристики, виданої вищевказаним закладом, ОСОБА_5 за час навчання в першому класі продемонстрував на високому рівні сформоване діалогічне та монологічне мовлення; уміння відтворювати зміст прослуханих творів; в даний час відчуває труднощі в навчанні письма; відповідальний; має первинні уявлення про себе, сім'ї, суспільство, державу, світ і природу. Батько завжди цікавиться навчанням сина, піклується про зовнішній вигляд дитини (т.1 а.с. 173).

Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста міської лікарні Центр матері та дитини від 14.12.2015 року, відповіді КЗ Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 від 07.12.2016 року № 10-7/852 ОСОБА_5 хворіє на елементарно-конституційне ожиріння та вальгусну деформацію нижніх кінцівок, двобічну пласкостопість ІІ ступеня (т.1 а.с. 81, 182).

Згідно із ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції дослідивши обставини справи дійшов висновку, що підстави, передбачені ч. 2 ст. 161 СК України, які виключають передачу дитини для проживання матері ОСОБА_4 відсутні. Обставин та дій з боку позивача -відповідача, які б негативно впливали на фізичний та духовний розвиток дитини не встановлено, а доводи ОСОБА_2 про те, що визначення місця проживання дитини з матір'ю створює реальну небезпеку для фізичного і психологічного здоров'я дитини, перешкоджає його повноцінному розвитку не доведені жодними належними та допустимими доказами у справі.

Наявність причинно-наслідкового зв'язку між хворобами малолітнього ОСОБА_4 та діями матері ОСОБА_4 не встановлено.

ОСОБА_4 здатна забезпечити належний догляд та виховання малолітнього сина, відповідні умови його проживання та розвитку, від своїх обов'язків не ухиляється, однак позбавлена можливості в повній мірі реалізувати свої материнські права та обов'язки щодо сина ОСОБА_5

Водночас суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Відповідно до ст. 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Оскільки ОСОБА_2 самочинно змінив місце проживання малолітнього ОСОБА_5, яке було визначено рішенням суду, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відібрання дитини у відповідача-позивача та повернення його за місцем проживання матері.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, до яких суд дійшов повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та взаємозв'язку, з урахуванням висновків органу опіки та піклування та служби у справах дітей.

Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з максимальним урахуванням інтересів дитини, її віку, розвитку, ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Ю.Б. Войтко

Згідно з оригіналом: