Ухвала

від 07.03.2017 по справі 820/12002/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 р.Справа № 820/12002/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача Корнієнко О.В.

представника відповідача Лук'янцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. по справі № 820/12002/15 за позовом Комунального підприємства "Міськелектротранссервіс" до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємства "Міськелектротранссервіс" Товариство, 22.12.2015 року звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати незаконним та скасувати: податкове повідомлення - рішення №0000252203 від 30.06.2015 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 78636,00 грн. за основним платежем та 19659,00 грн. за штрафними санкціями; податкове повідомлення - рішення №000242203 від 30.06.2015 (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності у сумі 70772,00 грн. за основним платежем та 17693,00 за штрафними санкціями. (а.с.3-17 т.1)

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що податкові повідомлення-рішення є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. задоволено адміністративний позов КП "Міськелектротранссервіс" до Східної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області; скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області від 30.06.2015 року №0000242203 та №0000252203; стягнуто зі Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39858581) на користь КП "Міськелектротранссервіс" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 2801,41 грн. (а.с.77-85 т.5).

На зазначену постанову суду Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. та винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову КП "Міськелектротранссервіс" в повному обсязі. (а.с.90-92 т.5)

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, оскільки господарські операції позивача не мали ознак реальності здійснення, а первинні документи не відповідали вимогам законодавства. Зокрема, на думку апелянта, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що КП "Міськелектротранссервіс" зареєстроване в якості юридичної особи, перебуває на податковому обліку, є платником податку на додану вартість, має ліцензію на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури. (а.с.140-155, 156, 157, 158-161, 162-165, 166-179, 180-186 т.1)

Податковим органом, у зв'язку з отриманням інформації про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, було направлено на адресу КП "Міськелектротранссервіс" листи-запити від 21.04.2015 року №8409/10/20-38-22-03-11, від 23.04.2015 року №8689/10/20-38-22-03-11, від 23.04.2015 року № 8687/10/20-38-22-03-11, від 23.04.2015 року № 8688/10/20-38-22-03-11 щодо надання інформації та її документального підтвердження з питань взаємовідносин з ТОВ "ПАСС" (код за ЄДРПОУ 34389511) за листопад 2014 року, ТОВ "Укрторгтрансінвест" (код за ЄДРПОУ 38280479) за червень, липень, серпень 2014 року, ТОВ "Виробниче підприємство "Інсайт" (код за ЄДРПОУ 38494270) за серпень, вересень 2014 року, ТОВ "Східмегатранс" (код ЄДРПОУ 39103409) за жовтень, листопад, грудень 2014 року. (а.с.190-191 т.1, а.с.34-35,161-162 т.2, а.с.55-56 т.3)

Листами КП "Міськелектротранссервіс" від 14.05.2015 року №483, від 14.05.2015 року №484, від 14.05.2015 року №485, від 14.05.2015 року № 486 було надано відповідну інформацію та документи на її підтвердження. (а.с.192-193 т.1, а.с.36-37, 164-165 т.2, а.с.57-59 т.3)

Основ'янською ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області на підставі наказу від 26.05.2015 року №645 (а.с.19-21 т.1) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку КП "Міськелектротранссервіс" (код за ЄДРПОУ 37761936) щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "ПАСС" (код за ЄДРПОУ 34389511) за листопад 2014 року, ТОВ "Укрторгтрансінвест" (код за ЄДРПОУ 38280479) за червень, липень, серпень 2014 року, ТОВ "Виробниче підприємство "Інсайт" (код за ЄДРПОУ 38494270) за серпень, вересень 2014 року, ТОВ "Східмегатранс" (код ЄДРПОУ 39103409) за жовтень, листопад, грудень 2014 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 12.06.2015 №2024/20-38-22-03- 08/37761936 (а.с.22-63 т.1).

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення (а.с.61-62 т.1):

- неможливість підтвердження здійснення фінансово-господарських опе5рацій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді між КП Міськелектротранссервіс та ТОВ "ПАСС" за листопад 2014 року, ТОВ "Укрторгтрансінвест" за червень, липень, серпень 2014 року, ТОВ "Виробниче підприємство "Інсайт" за серпень, вересень 2014 року, ТОВ "Східмегатранс" за жовтень, листопад, грудень 2014 року;

- п.44.1 ст.44, пп.198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 ст.198, п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем зайво включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 78636,00 грн., у т. ч.: за червень 2014 року у сумі 3334,00 грн., за липень 2014 року - 9333,00 грн., за серпень 2014 року - 19648,00 грн., за вересень 2014 року - 6735,00 грн., за жовтень 2014 року - 14683,00 грн., за листопад 2014 року - 15292,00 грн., за грудень 2014 року - 9611,00 грн., в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 78636,00 грн.;

- пп.138.2, 138.6 та 138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму витрат по придбанню товарів (робіт, послуг) у ТОВ "ПАСС", ТОВ "Укрторгтрансінвест", ТОВ "Виробниче підприємство Інсайт", ТОВ "Східмегатранс" у декларації з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 393180,00 грн., в результаті чого у декларації з податку на прибуток за 2014 рік занижено податок на прибуток на загальну суму 70772,00 грн.

Не погодившись із висновками проведеної перевірки, позивачем було направлено до податкового органу заперечення на акт перевірки (а.с.64-73 т.1).

Листом податкового органу від 25.06.2015 року №5311/10/20-38-22-03-06 позивачу повідомлено про залишення висновків вищевказаної перевірки без змін. (а.с.74-89 т.1)

На підставі висновків проведеної перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252203 від 30.06.2015 року (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 78636,00 грн. за основним платежем та 19659,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.91 т.1) та податкове повідомлення - рішення №0000242203 від 30.06.2015 року (форма "Р") про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що належать до комунальної власності, у сумі 70772,00 грн. за основним платежем та 17693,00 за штрафними санкціями (а.с.90 т.1).

Не погодившись із даними податковими повідомленнями-рішеннями, КП Міськелектротранссервіс було направлено відповідні скарги від 10.07.2015 року №717 та від 24.09.2015 року №1041 на податкові повідомлення-рішення. (а.с.93-108, 116-132 т.1)

Рішеннями Головного управління ДФС у Харківській області від 09.09.2015 року №2859/10/20-40-10-04-14 та Державної фіскальної служби України від 18.11.2015 року №24477/6/99-99-10-01-04-25 скарги КП Міськелектротранссервіс було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін. (а.с.109-115, 133-139 т.1)

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, КП Міськелектротранссервіс звернулось до суду із даним позовом.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять належним чином оформлені первинні документи, а спірні господарські операції позивача мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товари (роботи, послуги) були передані, оплата проведена.

Також, суд першої інстанції відмітив, що сума податку на додану вартість за відповідними податковими накладними включена до податкового кредиту відповідного періоду, дані відповідають додаткам 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, а тому і включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ є правомірним та законним, тобто висновок ДПІ в акті перевірки не відповідає дійсності.

При цьому суд першої інстанції звернув увагу, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, так само і не покладає обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

За приписами частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

При цьому, необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як слідує з висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України , суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

У свою чергу частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Положеннями ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно із п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.2 ст.138 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п.138.6 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Приписами п.138.8 ст.138 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені положеннями статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп.198.1 та 198.2 вищевказаної статті Кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Положеннями п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

В той же час, відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Згідно ст. 3 Закону України №996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо дана подія оформлена первинним документом, що містить усі обов'язкові реквізити, визначені ч. 2. ст. 9 Закону України №996-XIV, то дана обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже, про реальність вчинення платником податків господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з ПДВ свідчать наявність руху активів у процесі здійснення господарської операції та зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, наведені обставини мають бути підтверджені належним чином складеними та своєчасно оформленими первинними документами бухгалтерського обліку, на підставі яких платник податку формує дані податкового обліку.

Перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, які впливають на її реальний зміст.

При цьому, визначальною підставою для віднесення сум по господарській операції до складу витрат та податкового кредиту є достовірне встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності правових та фактичних підстав для витрат з придбання товарів, робіт, послуг.

В той же час, наявність у суб'єкта господарювання формально складених первинних документів не може бути визнано судом достатньою підставою для включення відповідних сум до складу витрат та податкового кредиту, якщо факт реальності господарських операцій не знаходить свого підтвердження належними і допустимими доказами.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне перевірити під час розгляду даної справи висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства, які були покладені в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Так, в акті перевірки від 12.06.2015 №2024/20-38-22-03- 08/37761936 (а.с.27-32 т.1) податковим органом зазначено, що КП "Міськелектротранссервіс" по взаємовідносинах з ТОВ ПАСС завищено суми податкового кредиту по ПДВ на 2790,00 грн.

При цьому, податковим органом відмічено, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, документи на підтвердження факту навантаження/розвантаження відповідного товару, яка кількість працівників була задіяна при відвантаженні товару, яким транспортом здійснювалось транспортування тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що між КП "Міськелектротранссервіс" (покупець) та ТОВ "ПАСС" (постачальник) укладено договір поставки №33/12/И від 03.01.2014 року (а.с.194-165 т.1) та додаткові угоди №1 від 01.03.2014 року, № 2 від 01.04.2014 року, № 3 від 01.06.2014 року, № 4 від 01.07.2014 року, № 5 від 01.08.2014 року, № б від 01.09.2014 року, № 7 від 01.10.2014 року, № 8 від 01.12.2014 року до нього (а.с.196-203 т.1) та лист про зміну реквізитів №660 від 03.02.2014 (а.с.204 т.1).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання з поставки Покупцю газів промислових (кисень, вуглекислий газ) (код ДК 016:2010-20.11.1) і газу нафтового та інших газоподібних вуглецевих, окрім природного газу (газ пропан скраплений) (код ДК 016:2010-19.20.3), (надалі - Продукція) у кількості, асортименті та за цінами, вказаними в специфікації (додатку), яка є невідємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний прийняти продукцію та оплатити. (а.с.194 т.1)

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи копії: видаткових накладних (а.с.205, 208, 211, 214 т.1); прибуткових ордерів (а.с.206, 209,212, 215 т.1); товарно-транспортних накладних (а.с.207, 210, 213, 216 т.1); вимог (а.с.217-219, 222-223, 228-230, 235 т.1); актів зписання використаних матеріалів (а.с.220-221, 224-227, 231-234, 236-239 т.1); журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік (а.с.240-243 т.1); реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с.244-248 т.1); податкових накладних (а.с.249-251 т.1); платіжних доручень (а.с.1, 4, 7 т.2); рахунків-фактур (а.с.2, 5, 8 т.2); банківських виписок (а.с.3, 6, 9 т.2); журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 щодо контрагента ТОВ ПАСС за листопад 2014 року, по рахунку 203 за листопад 2014 року (а.с.10, 11-14 т.2); свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ ПАСС (а.с.15 т.2); податкової декларації з ПДВ за листопад 2014 року з додатками (а.с.16-30 т.2).

Крім того, в акті перевірки від 12.06.2015 №2024/20-38-22-03- 08/37761936 (а.с.33-36 т.1) податковим органом зазначено, що КП "Міськелектротранссервіс" по взаємовідносинах з ТОВ Укрторгтрансінвест завищено суми податкового кредиту по ПДВ на 15484,00 грн.

При цьому, податковим органом відмічено, що провести зустрічну звірку ТОВ Укрторгтрансінвест неможливо, оскільки підприємство знаходиться на тимчасово неконтрольованій території України. Також, згідно аналізу даних АІС Єдиний реєстр податкових накладних встановлено невідповідність придбаного та реалізованого контрагентом товару та відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями, а саме: придбано полотно трикотажне, нитки швейні, припейд продукція МТС, крохмаль картопляний, КМПУ (33*59) вставка (ПМ) та, в свою чергу, реалізовано будівельно-монтажні роботи.

Із матеріалів справи вбачається, що між КП "Міськелектротранссервіс" (замовник) та ТОВ "Укрторгтрансінвест" (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт №27/05 від 27.05.2014 року. (а.с.38-39)

Відповідно до п.1.1 даного договору Замовник доручає, а Підрядник бере на себе виконання робіт з: поточного ремонту покрівлі приміщення адміністративного будинку підрозділу Служби колії за адресою м. Харків, вул.Актюбінська, 24, з використанням своїх матеріалів.

Обсяг робіт, характер і вартість зазначених робіт визначається кошторисом, що є невідємною частиною цього договору. Кошторис на виконання робіт, передбачених цим договором, складається підрядником і підлягає затвердженню замовником (п.1.2 договору).

Положеннями п.2.1 договору передбачено, що ціна договору становить 92904,00 грн, у т. ч. ПДВ 20% - 15484,00 грн.

Здавання замовнику виконаних робіт підтверджується й оформляється актом здачі-приймання виконаних робіт, який підписується сторонами (п.4.1 договору).

Положеннями п.5.1 договору підряду №27/05 від 27.05.2014 року визначено, що якість виконаних робіт повинна відповідати державним будівельним нормам України.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи копії: узгодження договірної ціни (а.с.40 т.2); зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкту будівництва (а.с.41 т.2); локального кошторису на будівельні роботи (а.с.42-47 т.2); відомості ресурсів до локального кошторису (а.с.48-50 т.2); дефектного акту (а.с.51 т.2); розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису (а.с.52-53 т.2); рапортів та акту щодо необхідності проведення ремонтних робіт (а.с.55-57 т.2); довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за серпень 2014 року (форма КБ-3) (а.с.58 т.2); акту приймання виконаних робіт за серпень 2014 року (форма КБ-2в) (а.с.59-63 т.2); відомості ресурсів до акту приймання за серпень 2014 року (а.с.64-66 т.2); розрахунку загальновиробничих витрат до акту за серпень 2014 року (а.с.67-69 т.2); розрахунків до акту (а.с.70-71 т.2); реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с.72-77, 82-85 т.2); податкових накладних (а.с.78-81, 86-87 т.2); податкових декларацій з ПДВ з додатками (а.с.88-95, 116-156 т.2); платіжних доручень (а.с.96-97, 99, 101-102, 104, 106,108, 111 т.2); банківських виписок (а.с.98, 100, 103, 105, 107, 109-110, 112 т.2); журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 щодо контрагента ТОВ "Укрторгтрансінвест" (а.с.113-115 т.2).

Також, позивачем надано до матеріалів справи копію листа ТОВ "Укрторгтрансінвест" №27 від 02.06.2014 р., яким повідомлено про оренду на період виконання робіт офісних приміщень за адресою м.Харків, вул. Клочківська, 111-А, офісний центр "ТЕТРІС" (а.с.54 т.2).

В акті перевірки від 12.06.2015 №2024/20-38-22-03- 08/37761936 (а.с.36-43 т.1) податковим органом зазначено, що КП "Міськелектротранссервіс" по взаємовідносинах з ТОВ Виробниче підприємство Інсайт завищено суми податкового кредиту по ПДВ на 23566 грн.

При цьому, податковим органом відмічено, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, документи на підтвердження факту навантаження/розвантаження відповідного товару, яка кількість працівників була задіяна при відвантаженні товару, яким транспортом здійснювалось транспортування тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що між КП "Міськелектротранссервіс" (замовник) та ТОВ "Виробниче підприємство "Інсайт" (постачальник) укладено договір від 19.05.2014 року №19/05-03 про закупівлю товарів (а.с.166-168 т.2) та додаткову угоду до Договору від 09.12.2014 року (а.с.169 т.2), а також договір від 19.05.2014 року №19/05-05 про закупівлю товарів (а.с.170-172 т.2) та додаткову угоду до Договору від 03.12.2014 року (а.с.173 т.2)

Колегія суддів звертає увагу, що умови даних договорів є повністю аналогічними, окрім товару, який купляється.

Так, відповідно до п.1.1 договорів Постачальник зобов'язується поставити Замовнику вироби кріпильні та гвинтонарізні (засоби кріпильні) (код ДК 016:2010-25.94.1) і шпалу дерев'яну (код ДК 016:2010-16.10.1) (надалі - товар), в порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно із п.1.2 договорів Постачальник зобов'язується продати (передати у власність) Замовнику, а Замовник зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, ціна, асортимент і технічні умови яких визначені у рахунках- фактурах та видаткових накладних.

Положеннями пп.4.1 та 4.2 договорів встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі видаткових накладних, згідно яких здійснено поставку товару, та підписаних уповноваженими на це особами. До видаткових накладних постачальниклм замовнику надаються: рахунок-фактура, податкова накладна та інші супровідні документи.

Місцем поставки товару визначається склад Замовника (п.5.2. Договору).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи копії: видаткових накладних (а.с.174-177 т.2); товарно-транспортних накладних (а.с.178-182 т.2); прибуткових ордерів (а.с.183-186 т.2); вимог (а.с.187-191, 194-198, 203-207 т.2); актів зписання використаних матеріалів (а.с.192-193, 199-202, 208-209 т.2); реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с.210-213, 216-218, 220-222 т.2); податкових накладних (а.с.214-215, 219, 223 т.2); платіжних доручень (а.с.224, 227, 230, 232, 234 т.2); рахунків на оплату (а.с.225, 228, 233, 235 т.2); банківських виписок (а.с.226, 229, 231, 236 т.2); журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік (а.с.237-244 т.2); акту звірки (а.с.245 т.2); журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 щодо контрагента ТОВ "Виробниче підприємство "Інсайт", по рахунку 201 (а.с.246-250 т.2, а.с.1-4 т.3); свідоцтва про реєстрацію платником ПДВ ТОВ "Виробниче підприємство "Інсайт" (а.с.5 т.3); податкових декларацій з ПДВ з додатками (а.с.6-47 т.3).

При цьому, яек вбачається із наданих до матерівалів справи копій товарно-трансмпортних накладних (а.с.178-182 т.2) транспортування товарів здійснювалось силами КП Міськелектротранссервіс , а саме транспортними засобами ГАЗ 33023 НОМЕР_1, ЗиЛ НОМЕР_2, КамАЗ НОМЕР_3 з водіями ОСОБА_3 384327, ОСОБА_4 277806, ОСОБА_5383441. Однак, матеріали справи не містять будь-яких документів, які підтверджували б приналежність даних транспортних засобів та водіїв до КП Міськелектротранссервіс .

Також, в акті перевірки від 12.06.2015 №2024/20-38-22-03- 08/37761936 (а.с.43-56 т.1) податковим органом зазначено, що КП "Міськелектротранссервіс" по взаємовідносинах з ТОВ Східмегатранс завищено суми податкового кредиту по ПДВ на 36796 грн.

При цьому, податковим органом відмічено, що до перевірки не надано товарно-транспортні накладні, документи на підтвердження факту навантаження/розвантаження відповідного товару, яка кількість працівників була задіяна при відвантаженні товару, яким транспортом здійснювалось транспортування тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що між КП "Міськелектротранссервіс" (замовник) та ТОВ "Східмегатранс" (постачальник) укладено договір від 01.10.2014 року №0110/14 про закупівлю товарів (а.с.60-61 т.3) та додаткову угоду до договору від 28.10.2014 (а.с.62 т.3).

Відповідно до п.1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити Замовнику товар, в порядку та на умовах, визначених Договором.

Згідно із п. 1.2. Договору Постачальник зобов'язується продати (передати у власність) Замовнику, а Замовник зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, ціна, асортимент і технічні умови яких визначені у рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.1. Договору ціна за одиницю найменування товару визначається згідно рахунків-фактур та видаткових накладних, наданих Постачальником Замовнику.

Положеннями пп.4.1 та 4.2 договорів встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі видаткових накладних, згідно яких здійснено поставку товару, та підписаних уповноваженими на це особами. До видаткових накладних постачальником замовнику надаються: рахунок-фактура, податкова накладна та інші супровідні документи.

Місцем поставки товару визначається склад Замовника (п.5.2. Договору).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи копії: видаткових накладних та прибуткових ордерів (а.с.63-74, 76-95, 97-98, 100-113, 115-128 т.3); товарно-транспортних накладних (а.с.75, 96, 99, 114, 129 т.3); лімітних карток (а.с.130-161, 195-229 т.3, а.с.17-48 т.4); дефектних актів щодо несправностей автомобілів (а.с.162-193, 230-250 т.3, а.с.1-26, 49-80 т.4); акту надання послуг (а.с.194 т.3); вимог (а.с.81-86 т.4); актів зписання використаних матеріалів (а.с.87 т.4); реєстру виданих та отриманих податкових накладних (а.с.88-91, 98-101, 120-123 т.4); податкових накладних (а.с.92-97, 102-119, 124-131 т.4); платіжних доручень та рахунків на оплату (а.с.132-143, 146-167, 171, 173-186, 190-203 т.4); банківських виписок (а.с.144-145, 168-170, 172, 187-189, 204 т.4); журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 щодо контрагента ТОВ ""Східмегатранс" (а.с.205-209 т.4); журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік (а.с.210-217 т.4); податкових декларацій з ПДВ з додатками (а.с.218-246 т.4, а.с.1-13 т.5)

При цьому, як вбачається із наданих до матерівалів справи копій товарно-транспортних накладних (а.с.75, 96, 99, 114, 129 т.3) фактично транспортування товарів здійснювалось ТОВ Східмегатранс .

Також, положеннями п.2.1 договорів визначено, що постачальник повинен передати (поставити) замовнику товар (товари), якість яких відповідає затвердженим нормам якості для товару даного виду, діючим на момент укладання договорів та вимогам технічних і якісних характеристик товару.

Слід відмітити, що в матеріалах справи міститься висновок судової економічної експертизи №5782/9292, складений 14.09.2016 року, (а.с.35-52 т.5) Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім.Засл.проф.М.С.Бокаріуса. Відповідно до даного висновку проведення фінансово-господарських операцій між КП Міськелектротранссервіс та ТОВ ПАСС в листопаді 2014 року в рамках договору поставки №33/12/И від 03.01.2014 року, ТОВ Укрторгтрансінвест за червень-серпень 2014 року в рамках договору підряду на виконання робіт №27/05 від 27.05.2014 року, ТОВ Виробниче підприємство Інсайт за серпень-вересень 2014 року в рамках договорів про закупівлю товарів №19/05-05 від 19.05.2014 року та №19/05-03 від 19.05.2014 року, ТОВ Східмегатранс в жовтні-грудні 2014 року в рамках договору про закупівлю товарів №0110/14 від 01.10.2014 року підтверджується наданими на дослідження первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому відмічено, що встановлення фактичного здійснення фінансово-господарських операцій не відноситься до компетенції судового експерта-економіста, так як передбачає юридичну оцінку документів стосовно достовірності внесених в них даних та визначення фактичних обставин справи.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що із аналізу наданих до матеріалів справи копій первинних документів вбачається, що за усіма договорами поставки/закупівлі товарів факт поставки відповідних товарів позивачу підтверджується відповідними виданими контрагентами видатковими накладними на кожну одиницю/партію товару, належним чином оформленими та підписаними всіма відповідальними особами товарно-транспортними накладними. Приймання відповідних товарів здійснювалось уповноваженими особами КП "Міськелектротранссервіс", про що свідчать відповідні підписи у товарно-транспортних накладних та відповідні записи у журналі реєстрації довіреностей на отримання товару за 2014 року.

При цьому, опплата за поставлені товари за вказаними договорами була здійснена в безготівковому порядку відповідно до виставлених рахунків-фактур, а отримані товари належним чином оприбутковані та використані в подальшому для потреб господарської діяльності.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Колегія суддів також зазначає, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч. 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016р. по справі № 820/12002/15 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10 березня 2017 року.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П. Судді (підпис) (підпис) Старосуд М.І. Яковенко М.М.