Постанова

від 05.02.2019 по справі 820/12002/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

05 лютого 2019 року

справа №820/12002/15

адміністративне провадження №К/9901/31350/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової А.І., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року у складі судді Зінченка А.В.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у складі колегії суддів Лях О.П., Старосуда М.І., Яковенка М.М.

у справі № 820/12002/15

за позовом Комунального підприємства Міськелектротранссервіс

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У С Т А Н О В И В :

22 грудня 2015 року Комунальне підприємство Міськелектротранссервіс (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовною заявою до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якій просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 30 червня 2015 року №0000252203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 78636,00 грн. за основним платежем та 19659,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №000242203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності у сумі 70772,00 грн. за основним платежем та 17693,00 за штрафними (фінансовими) санкціями, з мотивів безпідставності їх прийняття.

23 листопада 2016 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року, позов задоволено у повному обсязі, скасовано податкові повідомлення-рішення Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області від 30 червня 2015 року №0000242203 та №0000252203.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з протиправності спірних податкових повідомлень-рішень, внаслідок встановлення реальності господарських операцій платника податків з Товариствами з обмеженою відповідальністю ПАСС Укрторгтрансінвест , Виробниче підприємство Інсайт , Східмегатранс (далі - власна назва, контрагенти позивача).

У березні 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій податковий орган, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, посилається виключно на інформацію щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Підприємства.

22 травня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення її недоліків на виконання вимог ухвали цього суду від 27 березня 2017 року, справа з суду першої інстанції не витребувана.

01 березня 2018 року матеріали касаційного провадження № К/9901/31350/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду матеріали касаційної скарги №К/9901/31350/18 прийняті до провадження, справу № 820/12002/15 витребувано з Харківського окружного адміністративного суду.

14 березня 2018 року справа № 820/12002/15 надійшла до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Комунальне підприємство Міськелектротранссервіс перебуває на обліку в Східній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області з 05 вересня 2011 року за № 24739.

05 червня 2015 року Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при документальному оформленні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю ПАСС (код за ЄДРПОУ 34389511) за листопад 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Укрторгтрансінвест (код за ЄДРПОУ 38280479) за червень, липень, серпень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інсайт (код за ЄДРПОУ 38494270) за серпень, вересень 2014 року, Товариством з обмеженою відповідальністю Східмегатранс (код ЄДРПОУ 39103409) за жовтень, листопад, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки від 12 червня 2015 року №2024/20-38-22-03-08/37761936 (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України щодо безпідставного включення Підприємством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 78636,00 грн., у тому числі: за червень 2014 року у сумі 3334,00 грн., за липень 2014 року 9333,00 грн., за серпень 2014 року 19648,00 грн., за вересень 2014 року у сумі 6735,00 грн., за жовтень 2014 року у сумі 14683,00 грн., за листопад 2014 року 15292,00 грн., за грудень 2014 року у сумі 9611,00 грн., в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 78 636,00 грн. та пунктів 138.2, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, яке полягає у завищенні Підприємством суми витрат по придбанню товарів (робіт, послуг) у чотирьох контрагентів у декларації з податку на прибуток за 2014 рік на загальну суму 393180,00 грн., в результаті чого у декларації з податку на прибуток за 2014 рік занижено податок на прибуток на загальну суму 70 772,00 грн.

30 червня 2015 року керівником податкового органу на підставі акта перевірки згідно з пунктом 54.3 статті 54 (без визначення підпункту цієї статті) Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення №0000252203, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 78636,00 грн. за основним платежем та 19659,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №000242203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, що належать до комунальної власності у сумі 70772,00 грн. за основним платежем та 17693,00 за штрафними (фінансовими) санкціями. Підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій цими рішеннями не визначені.

Склад податкових правопорушень доводиться податковим органом виключно на підставі твердження про здійснення позивачем нереальних господарських операцій з Товариствами з обмеженою відповідальністю ПАСС , Укрторгтрансінвест , Виробниче підприємство Інсайт , Східмегатранс , не підтвердження здійснення операцій належними первинними документами бухгалтерського обліку.

Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАСС"

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Підприємством (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПАСС" (постачальник) укладено договір поставки №33/12/И від 03 січня 2014 року та додаткові угоди. Предметом цього договору є поставка покупцю газів промислових (кисень, вуглекислий газ) (код ДК 016:2010-20.11.1) і газу нафтового та інших газоподібних вуглецевих, окрім природного газу (газ пропан скраплений) (код ДК 016:2010-19.20.3).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано видаткові накладні, прибуткові ордера, товарно-транспортні накладні, вимоги, акти списання використаних матеріалів, журнал реєстрації довіреностей за 2014 рік, реєстр виданих та отриманих податкових накладних, податкові накладні, платіжні доручення, рахунки-фактури, банківські виписки, журнали-ордера та відомості по рахунку 631 щодо контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю ПАСС за листопад 2014 року, по рахунку 203 за листопад 2014 року, свідоцтво про реєстрацію платником цього контрагента, податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2014 року з додатками.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгтрансінвест"

Суди попередніх інстанцій установили, що між Підприємством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрторгтрансінвест" (підрядник) укладено договір підряду на виконання робіт №27/05 від 27 травня 2014 року. Предметом цього договору є виконання робіт з поточного ремонту покрівлі приміщення адміністративного будинку підрозділу Служби колії за адресою м. Харків, вул. Актюбінська, 24, з використанням своїх матеріалів.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи копії узгодження договірної ціни, зведеного кошторисного розрахунку вартості об'єкту будівництва, локального кошторису на будівельні роботи, відомості ресурсів до локального кошторису, дефектного акту, розрахунку загальновиробничих витрат до локального кошторису, рапортів та акту щодо необхідності проведення ремонтних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за серпень 2014 року (форма КБ-3), акту приймання виконаних робіт за серпень 2014 року (форма КБ-2в), відомості ресурсів до акту приймання за серпень 2014 року, розрахунку загальновиробничих витрат до акту за серпень 2014 року, розрахунків до акту, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових накладних, податкових декларацій з ПДВ з додатками, платіжних доручень, банківських виписок, журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 щодо контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрторгтрансінвест".

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інсайт

Суди попередніх інстанцій установили, що між Підприємством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Інсайт" (постачальник) укладено договір від 19 травня 2014 року №19/05-03 про закупівлю товарів та додаткову угоду від 09 грудня 2014 року до Договору, а також договір від 19 травня 2014 року №19/05-05 про закупівлю товарів та додаткову угоду від 03 грудня 2014 року до Договору.

Предметом цих договорів є поставка виробів кріпильних та гвинтонарізних (засоби кріпильні) (код ДК 016:2010-25.94.1) і шпали дерев'яної (код ДК 016:2010-16.10.1).

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, вимог, актів списання використаних матеріалів, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, рахунків на оплату, банківських виписок, журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік, акту звірки, журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 щодо контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Інсайт", по рахунку 201, свідоцтва про реєстрацію платником цього контрагента, податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками.

Щодо взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Східмегатранс

Суди попередніх інстанцій встановили, що між Підприємством (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Східмегатранс" (постачальник) укладено договір від 01 жовтня 2014 року №0110/14 про закупівлю товарів та додаткову угоду від 28 жовтня 2014 року до договору.

На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до матеріалів справи копії видаткових накладних та прибуткових ордерів, товарно-транспортних накладних, лімітних карток, дефектних актів щодо несправностей автомобілів, акту надання послуг, вимог, актів списання використаних матеріалів, реєстру виданих та отриманих податкових накладних, податкових накладних, платіжних доручень та рахунків на оплату, банківських виписок, журналів-ордерів та відомостей по рахунку 631 щодо контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю "Східмегатранс", журналу реєстрації довіреностей за 2014 рік, податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками.

Оцінюючі правовідносини Підприємства з Товариствами з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інсайт , Східмегатранс , суди попередніх інстанцій спростували доводи податкового органу щодо не надання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних, документів на підтвердження факту навантаження/розвантаження відповідного товару, яка кількість працівників була задіяна при відвантаженні товару, яким транспортом здійснювалось транспортування тощо, вказавши на здійснення транспортування товарів за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Інсайт силами Підприємства, а також надання судам попередніх інстанцій копій товарно-транспортних накладних, з яких вбачається, що фактичне транспортування товарів здійснювалось Товариством з обмеженою відповідальністю Східмегатранс .

Суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для визнання спірних господарських операцій нереальними.

Судами попередніх інстанцій здійснений системний аналіз положень підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2, 138.6, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що платник податків має право формувати витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати.

Судом першої та апеляційної інстанції також здійснений буквальний та системний аналіз положень пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, який зумовив висновок про те, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Аналізуючи положення пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, положення статті 1, пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХІУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та застосовуючи ці норми до спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій у охопленому перевіркою періоді між Товариством та його чотирьома контрагентами та дійшли висновку про правомірність віднесення позивачем податку на додану вартість до податкового кредиту, та формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, на підстав відповідних первинних бухгалтерських документів та належним чином складених та зареєстрованих податкових накладних.

Судами попередніх інстанцій, серед іншого, встановлено, подальше використання придбаних товарів та послуг у господарській діяльності позивача, що підтверджується наданими та долученими до матеріалів справи первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Реальність операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт з поточного ремонту покрівлі приміщення адміністративного будинку, за наслідками яких сформовано витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податковий кредит з податку на додану вартість, досліджена та підтверджена судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту з податку на додану вартість повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд визнає неприйнятними доводи податкового органу стосовно обсягу документів, які можуть бути предметом судового розгляду, з огляду на те, що норми податкового законодавства не обмежують період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки, оскільки положення пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України визначають статус показників податкової звітності, які не підтверджені необхідними документами під час перевірки, однак не обмежують право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело би до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Неприйнятними є доводи відповідача про неможливість проведення звірки податковим органом з контрагентами позивача, з огляду на те, що зафіксовані актами податкових інспекцій факти неможливості проведення звірки посвідчує виключно цю обставино і жодним чином не впливають на склад податкового правопорушення в розумінні статті 109 Податкового кодексу України.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

У цій справі реальність господарських операцій позивача із контрагентами встановлена судами першої та апеляційної інстанцій на підставі комплексного дослідження обставин справи, врахування факту наявності первинних документів, як підстави формування податкового та бухгалтерського обліку, наданих на підтвердження господарських операцій.

Жодних доводів щодо порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм Податкового кодексу України, на підставі яких прийняті спірні податкові повідомлення-рішення або неправильного застосування їх судами, неправильного тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, відповідачем у касаційній скарзі не наведено.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2017 року у справі № 820/12002/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер