Постанова

від 02.03.2017 по справі 914/3394/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Справа № 914/3394/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П., суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.,

розглянувши касаційну скаргуДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" на постанову від 18.05.2016 Львівського апеляційного господарського суду у справі№914/3394/15 господарського суду Львівської області за позовомКомунального підприємства "Стрийтеплоенерего" до ДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" простягнення коштів за договором № 98 від 01.11.2015 р. в сумі 311 572,89 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача - Крамар І.І. (дов. від 08.01.17)

Від відповідача - Насібов А.Кара-Огли директор

Долішна М.В. (дов. від 14.12.15)

У зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. на лікарняному, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Бакуліна С.В., Данилова М.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 07.02.2017 р.).

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Стрийтеплоенерго" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства "Добробут" Відкритого акціонерного товариства "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3 % річних та пені в сумі 311572,89 грн. за спожиту теплову енергію за договором № 98 від 01.11.2010.

Рішенням від 30.11.2015 господарського суду Львівської області (суддя Коссак С.М.) позов задоволено, з ДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" на користь Комунального підприємства "Стрийтеплоенерго" стягнуто 177744,05 грн. основної заборгованості, 11605,24 грн. 3% річних, 103177,52 грн. інфляційних втрат та 19046,08 грн. пені. Рішення суду мотивовано тим, що наявність заборгованості відповідача в зазначеній позивачем сумі підтверджується наданими письмовими доказами, зокрема, актом звірки розрахунків від 05.10.2012; жодних доказів на спростування даних, наведених у розрахунку суми заборгованості відповідачем не надано, а факт постачання позивачем теплової енергії відповідачу підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг), підписаних сторонами та скріплених печатками сторін без зауважень.

Постановою від 18.05.2016 колегії суддів Львівського апеляційного господарського суду у складі головуючого Костів Т.С., суддів Марко Р.І., Желік М.Б. рішення від 30.11.2015 господарського суду Львівської області залишено без змін.

ДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" у касаційній скарзі просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу передати на повторний розгляд до господарського суду Львівської області. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2010 року між КП "Стрийтеплоенерго" та ДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" укладено договір № 98 на постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач - отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води. Додатком № 1 до договору від 01.11.2010 сторонами погоджено наступний об'єкт теплопостачання відповідача - гуртожиток по вул. Січових Стрільців, 5 у м.Стрий та встановлено загальну опалювальну площу в будинку: житлова - 3229,85 кв.м.; нежитлова - 387,35 кв.м. В подальшому, за погодженням сторін внаслідок укладення додаткових угод загальна опалювальна площа в гуртожитку змінювалась, зокрема: з 01.03.2013 року житлова площа становила 3260,05 кв.м., нежитлова - 391,81 кв.м. (Додаткова угода № 1 від 01.03.2013 року з додатком № 1 в новій редакції); з 04.10.2013 року житлова площа становила 3295,05 кв.м., нежитлова - 356,81 кв.м. (Додаткова угода № 2 від 04.10.2013 року з додатком № 1 в новій редакції).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

Опалювальний сезон 2012-2013 років розпочався 15.10.2012 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 15 жовтня 2012 року № 127 і закінчився 17.04.2013 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 16 квітня 2013 № 39. Опалювальний сезон 2013 - 2014 років розпочався 05.10.2013 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 02 жовтня 2013 року № 109 і закінчився 01.04.2014. Опалювальний сезон 2014 - 2015 років розпочався 23.10.2014 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 22 жовтня 2014 року № 113 і закінчився 16.04.2015 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 15 квітня 2015 року № 43, що підтверджується довідками Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20.05.2015 № 3.14 та від 28.08.2015 № 3.14.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом. У періоди зазначених вище опалювальних сезонів діяли наступні тарифи на послуги з теплопостачання: рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 30.12.2010 № 500 затверджено тариф 7,50 грн. за 1 кв.м. на послуги з централізованого опалення, які надаються позивачем для населення; рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 28.10.2011 № 375 затверджено тарифи з централізованого опалення для бюджетних установ 16,85 грн., а іншим споживачам 16,95 грн. за 1 кв.м. загальної опалюваної площі; рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20.03.2014 № 65 було затверджено тарифи для бюджетних установ 13,38 грн., інші споживачі 15,94 грн. за 1 кв.м. загальної площі, який введено в дію з 01.01.2014.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в готівковій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. договору встановлено зобов'язання відповідача до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії.

На виконання своїх зобов'язань за Договором, позивач поставив теплову енергію протягом жовтня 2012 року по грудня 2014 року включно на загальну суму 404285,16 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг) згідно договору, підписаних сторонами та скріплених печатками сторін без зауважень.

Посилаючись на те, що зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії відповідачем виконувались несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаний період станом на 01.09.2015 у розмірі 177744,05 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Колегія суддів зазначає, що відповідно статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Посилаючись на доведеність заборгованості та на підставі вищенаведених норм право суди дійшли висновку про задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що судами при розгляді справи не взято до уваги та не оцінено наявний в матеріалах справи договір доручення від 03.01.2009, укладений між КП "Стрийтеплоенерго" (повірений) та ДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" (довіритель), відповідно до п.1.1. якого довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання проводити збір коштів від мешканців гуртожитку ДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" (боржників) , за поставлену довірителем теплову енергію до будинку-гуртожитку по вулиці Січових Стрільців, 5 загальною площею 3293,4кв.м.

Відповідно до п.1.2 договору розмір заборгованості боржників перед довірителем, яку доручається стягнути повіреному за договором, визначається по кожному боржнику окремо.

Згідно п.1.3 договором доручення сторони передбачили порядок зарахування коштів за спожиту теплову енергію, які надходять на розрахункові рахунки повіреного від мешканців гуртожитку та від самого довірителя як оплату послуг за орендарів гуртожитку.

Відповідно до п.2.1.4 договору повірений зобов'язаний щоденно, крім вихідних, проводити персональне обслуговування боржників: видавати розрахункові квитанції, проводити їх звіряння, видавати довідки га субсидії, тощо.

Договір укладено строком до 01.01.2019.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст.1001 Цивільного кодексу України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Згідно ст.1003 Цивільного кодексу України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ч.1 ст.1004 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Господарські суди попередніх інстанцій при розгляді справи договір доручення від 03.01.2009 не оцінили та не з'ясували правовідносини сторін з огляду на положення цього договору та вищенаведені норми законодавства.

Судами також не з'ясовано чи виконувався згаданий договір з боку КП "Стрийтеплоенерго" та чи виставлялись останнім рахунки мешканцям гуртожитку та орендарям.

Також судами не встановлено чи були у КП "Стрийтеплоенерго" та ДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" взаєморозрахунки за цим договором.

Судами також не оцінено твердження відповідача щодо того, що для встановлення реального розміру заборгованості, яка виникла у мешканців гуртожитка і орендарів, необхідно провести взаєморозрахунки, оскільки відповідач це може здійснити тільки по орендованим приміщенням, по житловій площі позивач виставляє рахунки кожному мешканцю окремо. Акти звірки взаєморозрахунків по оплаті мешканцями гуртожитку є односторонніми та документально не підтвердженими позивачем, а сальдо станом на 01.10.2012 становить 70283грн (по мешканцям гуртожитку) і 57159,96грн. по орендарям без підтверджуючих документів виникнення боргу (квитанцій, об'ємів використаного тепла, періоду виникнення боргу).

Також судами не дано оцінку твердженню ДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання", що договором доручення встановлено та описано порядок розрахунку перед КП "Стрийтеплоенерго", окремо від мешканців і окремо від ДП "Добробут" за орендарів, що розмежовує відповідальність оплати за спожите тепло, а зокрема, відповідач несе персональну відповідальність перед позивачем за сплату наданих послуг тільки орендарями гуртожитку. Позивач же вимагає погашення боргу, який не є боргом відповідача та не підлягає погашенню ним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій, без з'ясування та оцінки всіх обставин справи дійшли передчасного висновку про задоволення позову.

З огляду на те, що в силу статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 111 9 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ДП "Добробут" ВАТ "Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання" задовольнити.

Постанову від 18.05.2016 Львівського апеляційного господарського суду у справі №914/3394/15 господарського суду Львівської області та рішення від 30.11.2015 господарського суду Львівської області скасувати; справу №914/3394/15 направити на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді С. Бакуліна

М. Данилова