Рішення

від 11.10.2017 по справі 914/3394/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2017р. Справа № 914/3394/15

За позовом: Комунального підприємства Стрийтеплоенерго , м. Стрий;

до відповідача: Дочірнього підприємства Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання , м. Стрий

про стягнення 311 572 грн. 89 коп.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Крупник Р.В.

Суддя Мороз Н.В.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник (довіреність б/н від 05.01.2017);

від відповідача: ОСОБА_2, представник (довіреність б/н від 14.12.2015), ОСОБА_3, директор (наказ №14 від 01.03.2012)

Комунальне підприємство Стрийтеплоенерго , м. Стрий звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання , м. Стрий про стягнення 311 572 грн. 89 коп.

Ухвалою суду від 24.09.2015 року (суддя Коссак С.М.) порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.10.2015 року.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.11.2015 року у справі №914/3394/15 позов Комунального підприємства Стрийтеплоенерго задоволено повністю, стягнуто з Дочірнього підприємства Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання на користь Комунального підприємства Стрийтеплоенерго 177 744 грн. 05 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 19 046 грн. 08 коп. пені, 103 177 грн. 52 коп. інфляційних втрат, 11 605 грн. 24 коп. 3% річних та 4 673 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2015 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2017 року скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року та рішення Господарського суду Львівської області від 30.11.2015 року у справі №914/3394/15, справу №914/3394/15 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 30.03.2017 року судове засідання призначено на 19.04.2017 року Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду, в судових засіданнях оголошувалась перерва. За клопотанням представника строк вирішення спору було продовжено на 15 днів до 13.06.2017 року.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Ухвалою суду від 13.06.2017 призначено колегіальний розгляд вказаної справи. Автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 10.08.2017) визначено колегію у складі суддів Ділай У.І. та Петрашко М.М., головуючий суддя Мазовіта А.Б.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Ділай У.І. та закінченням повноважень як вперше призначеного на посаду судді Петрашка М.М., автоматизованою системою документообігу суду (протокол від 29.08.2017) визначено новий склад колегії, відповідно до якого суддів Ділай У.І. та Петрашка М.М. замінено суддями Крупником Р.В. та Мороз Н.В.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, на виконання умов якого за період часу з жовтня 2012 року по грудень 2014 року відповідачу надано відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості теплової енергії в гарячій воді за період часу з жовтня 2012 року по грудень 2014 року не виконав, заборгованість за вказаний період становить 177 744 грн. 05 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості теплової енергії в гарячій воді, відповідачу нараховано пеню в розмірі 19 046 грн. 08 коп., 3% річних в розмірі 11 605 грн. 24 коп. та інфляційні в розмірі 103 177 грн. 52 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить 311 572 грн. 89 коп.

В судових засіданнях представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у поданих через канцелярію суду відзиві на позовну заяву, поясненнях та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

01 листопада 2010 року між Комунальним підприємством Стрийтеплоенерго (енергопостачальна організація) та Дочірнім підприємством Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання (покупець) було укладено договір №98 на постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором енергопостачальна організація (позивач) взяла на себе зобов'язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води.

Додатком №1 до договору сторонами було визначено об'єкт теплопостачання відповідача - гуртожиток по вул. Січових Стрільців, 5 у м. Стрий та встановлено загальну опалювальну площу в будинку:

- житлова 3229,85 кв.м.;

- нежитлова 387,35 кв.м.

В подальшому, за погодженням сторін внаслідок укладення додаткових угод загальна опалювальна площа в гуртожитку змінювалась, зокрема:

- з 01.03.2013 року житлова площа становила 3260,05 кв.м., нежитлова 391,81 кв.м. (додаткова угода № 1 від 01.03.2013 року з додатком № 1 в новій редакції);

- з 04.10.2013 року житлова площа становила 3295,05 кв.м., нежитлова 356,81 кв.м. (додаткова угода №2 від 04.10.2013 року з додатком № 1 в новій редакції).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади.

Опалювальний сезон 2012-2013 років розпочався 15.10.2012 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 15 жовтня 2012 року №127 і закінчився 17.04.2013 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 16 квітня 2013 №39. Опалювальний сезон 2013-2014 років розпочався 05.10.2013 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 02 жовтня 2013 року №109 і закінчився 01.04.2014. Опалювальний сезон 2014-2015 років розпочався 23.10.2014 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 22 жовтня 2014 року №113 і закінчився 16.04.2015 на підставі розпорядження міського голови м. Стрия від 15 квітня 2015 року №43, що підтверджується довідками Виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20.05.2015 №3.14 та від 28.08.2015 №3.14.

Відповідно до п. 5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом. У періоди зазначених вище опалювальних сезонів діяли наступні тарифи на послуги з теплопостачання: рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 30.12.2010 №500 затверджено тариф 7,50 грн. за 1 кв.м. на послуги з централізованого опалення, які надаються позивачем для населення; рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 28.10.2011 № 375 затверджено тарифи з централізованого опалення для бюджетних установ 16,85 грн., а іншим споживачам 16,95 грн. за 1 кв.м. загальної опалюваної площі; рішенням виконавчого комітету Стрийської міської ради від 20.03.2014 №65 було затверджено тарифи для бюджетних установ 13,38 грн., інші споживачі 15,94 грн. за 1 кв.м. загальної площі, який введено в дію з 01.01.2014.

Згідно з п.п. 6.1., 6.2. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в готівковій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 6.3. договору встановлено зобов'язання відповідача до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачувати позивачу вартість спожитої теплової енергії.

Як зазначив позивач, на виконання умов договору за період часу з жовтня 2012 року по грудень 2014 року включно відповідачу були надані послуги теплопостачання на загальну суму 404 285 грн. 16 коп., що підтверджується актами виконаних робіт (надання послуг) згідно договору, підписаних сторонами та скріплених печатками сторін без зауважень.

Посилаючись на те, що зобов'язання з оплати спожитої теплової енергії відповідачем виконувались несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаний період станом на 01.09.2015 у розмірі 177 744 грн. 05 коп., позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 177 744 грн. 05 коп. заборгованості.

За неналежне виконання умов договору позивач на підставі ст. 625 ЦК України просив стягнути 3% річних в сумі 11 605 грн. 24 коп., інфляційні нарахування в сумі 103 177 грн. 52 коп. та на підставі п. 7.2.3. договору пеню в сумі 19 046 грн. 08 коп. (розрахунок в матеріалах справи).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що заявлений позивачем основний борг в розмірі 177 744 грн. 05 коп. складається з боргу мешканців гуртожитку (житлової площі), який становить 111 673 грн. 07 коп. та боргу орендарів (нежитлової площі), який становить 66 070 грн. 98 коп.

Як встановлено судом, 03.01.2009 року між Комунальним підприємством Стрийтеплоенерго (повірений) та Дочірнім підприємством Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання (довіритель) було укладено договір доручення на збір коштів та порядку їх зарахування від мешканців та орендарів гуртожитку за спожиту теплову енергію Дочірнього підприємства Добробут Відкритого акціонерного товариства Стрийський завод КПО .

Відповідно до п. 1.1. договору доручення довіритель доручає, а повірений бере на себе зобов'язання проводити збір коштів від мешканців гуртожитку ДП Добробут ВАТ Стрийський завод ковальсько-пресового обладнання (боржників), за поставлену довірителем теплову енергію до будинку-гуртожитку по вулиці Січових Стрільців, 5 загальною площею 3293,4 кв.м.

Згідно п. 1.2 договору доручення розмір заборгованості боржників перед довірителем, яку доручається стягнути повіреному за договором, визначається по кожному боржнику окремо.

Пунктом 1.3 договору доручення сторони передбачили порядок зарахування коштів за спожиту теплову енергію, які надходять на розрахункові рахунки повіреного від мешканців гуртожитку та від самого довірителя як оплату послуг за орендарів гуртожитку.

Відповідно до п. 2.1.4 договору доручення повірений зобов'язаний щоденно, крім вихідних, проводити персональне обслуговування боржників: видавати розрахункові квитанції, проводити їх звіряння, видавати довідки на субсидії, тощо.

Згідно п.6.1. договору доручення, він укладений строком до 01.01.2019 року.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, договір доручення від 03.01.2009 року не був розірваний чи припинений та не визнавався судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ст. 1001 ЦК України договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

Згідно ст. 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1004 ЦК України повірений зобов'язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

З огляду на умови укладеного сторонами 03.01.2009 року договору доручення, відповідач надав позивачу повноваження здійснювати збір коштів безпосередньо від мешканців гуртожитку (щодо житлової площі) та проводити з боржниками претензійно-позовну роботу.

Виконання договору доручення від 03.01.2009 року у спірному періоді позивачем підтверджується, зокрема тим, що він проводив нарахування розмірів плати за спожиту теплову енергію по кожному з мешканців гуртожитку (основному квартиронаймачу), укладав із квартиронаймачами гуртожитку договори про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання, приймав безпосередньо від мешканців гуртожитку платежі за послуги з теплопостачання, здійснював претензійно-позовну роботу з мешканцями щодо стягнення боргу за спожиту теплову енергію (копії вказаних документів долучено до матеріалів справи).

Таким чином, з урахуванням умов укладеного 03.01.2009 року договору доручення, вимога про стягнення з відповідача боргу мешканців гуртожитку (щодо житлової площі) у розмірі 111 673 грн. 07 коп., які є кінцевими споживачами послуг згідно договору №98 від 01.11.2010 року, є безпідставною.

Щодо стягнення заборгованості в розмірі 66 070 грн. 98 коп. за послуги теплопостачання, якими забезпечувалися нежитлові приміщення, що передані в найм (оренду), суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із розрахунку, долученого позивачем до позовної заяви, вищевказаний розмір заборгованості складається із заборгованості у розмірі 57 159 грн. 96 коп., яка виникла до 01.10.2012 року та заборгованості за грудень 2014 року в сумі 8 946 грн. 34 коп.

З огляду на те, що договір №98 на постачання теплової енергії в гарячій воді був укладений 01.11.2010 року, суд допускає можливість виникнення та існування заборгованості у розмірі 57 159 грн. 96 коп. з моменту укладення такого договору. Проте, позивачем на підтвердження виникнення та існування заборгованості у розмірі 57 159 грн. 96 коп. у періоді часу з 01.11.2010 року до 01.10.2012 року не долучено первинних документів (рахунків, квитанцій, виписок з банківського рахунку, тощо).

Відповідно до статей 1 і 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як зазначалося вище, позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання з жовтня 2012 року по грудень 2014 року.

Позивач протягом розгляду справи судом не скористався своїм правом на зміну підстав позову, зокрема в частині збільшення (розширення) періоду, в якому надавалися послуги з теплопостачання (до 01.10.2012 року) та виникла заборгованість.

В той же час, як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем за період часу з жовтня 2012 року по грудень 2014 року було забезпечено теплом нежитлові приміщення на загальну суму 87 739 грн. 55 коп., які оплачені позивачем повністю, що підтверджується долученими відповідачем копіями виписок з банківських рахунків, в тому числі оплачені послуги з теплопостачання, надані у грудні 2014 року.

З огляду на наведене, в задоволенні вимоги про стягнення заборгованості 57 159 грн. 96 коп., яка виникла до 01.10.2012 року, слід відмовити, оскільки така заборгованість не охоплюється заявленим у позовній заяві періодом часу, тобто, не охоплюється підставами позову. Також не підлягає до задоволення вимога про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання у період з жовтня 2012 року по грудень 2014 року, якими забезпечувалися нежитлові приміщення, оскільки така була сплачена відповідачем повністю.

З огляду на відсутність прострочення відповідача, безпідставними є вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 1000, 1001, 1003, 1004 ЦК України, ст. 193, 275, 276 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 11.10.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.10.2017.

Головуючий суддя Мазовіта А.Б.

Суддя Крупник Р.В.

Суддя Мороз Н.В.