Рішення

від 03.03.2017 по справі 906/1095/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "03" березня 2017 р. Справа № 906/1095/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №3 від 05.01.2017;

від відповідача: ОСОБА_2 - керівник;

від третьої особи: не прибув.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Поліського Державного Підприємства Геодезії, картографії та кадастру

до Спільного підприємства "Армзбут" (м. Житомир)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна в Житомирській області

про стягнення 201643,36 грн. за неналежне виконання договору оренди

Спір розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 94587,46 грн. заборгованості по орендній платі, 14595,75 грн. - заборгованості по комунальним платежам, 61106,87 грн. - пені, 31353,28 грн. - інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 24.01.2016 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

03.03.2017 до суду Поліським Державним Підприємством Геодезії, картографії та кадастру подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 60123,26 грн. - заборгованості по орендні платі, 17720,43 грн. - пені, 361,38 грн. - штрафу, 5282,92 грн. - інфляційних. В частині стягнення 14595,75 грн. позовних вимог позивач просить не розглядати справу.

За своєю правовою природою подана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі, пені та інфляційним.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява від 03.03.2017 про зменшення розміру позовних вимог в частині зобов'язань згідно договору №813 від 25.12.2008 приймається судом, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно зменшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Представник позивача позов підтримав з урахуванням заяви за вх.№02-44/222/17 від 03.03.2017. Представник зазначив, що позивач відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 14595,75 грн. заборгованості по комунальних платежах, лише просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 83486,99 грн.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, наполягав на тому, що в рахунок орендних платежів сплачував вартість електроенергії, спожитої позивачем згідно тристоронніх договорів (а.с. 163-181). Також представник відповідача заявив усне клопотання про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином.

Щодо строку розгляду справи суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

В даному випадку строк розгляду справи, з урахуванням клопотання сторін про його продовження на 15 днів сплинув.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Враховуючи необхідність забезпечення повного та всебічного дослідження обставин справи, останню розглянуто в більш тривалий строк, ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2008 між Регіональним відділенням Фонду державного майна в Житомирській області (орендодавець/третя особа) та Спільним підприємством "Армзбут" (орендар/відповідач) укладено договір оренди №813 (договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - будівлю металевого складу площею 48.7 кв.м.. асфальтований майданчик площею 73,5 кв.м., асфальтований майданчик площею 81,6 кв.м., нежитлове складське приміщення в одноповерховій будівлі складу площею 92,2 кв.м, що перебуває на балансі ДП Поліськгеодезкартографія (балансоутримувач) та знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Монтана, 18.

В послідуючому п. 1 додаткового договору №7 від 23.10.2015 п.п. 1.1. договору №813 від 25.12.2008 викладено в наступній редакції: "Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - будівлю металевого складу площею 48.7 кв.м.. асфальтований майданчик площею 73,5 кв.м., асфальтований майданчик площею 81,6 кв.м., що перебуває на балансі ДП Поліськгеодезкартографія (балансоутримувач) належить до сфери управління Державного агентства земельних ресурсів України та розташоване за адресою: м. Житомир, вул. Монтана, 18. Вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна станом на 31.10.2012 і становить 72784,00 грн."

Згідно до п.п. 3.6. договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених КМ України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.п. 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з нарахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування та стягнення пені здійснюється за весь термін прострочення орендарем виконання зобов'язання щодо перерахування орендної плати, в терміни, встановлені п.п. 3.6. договору (п.п. 3.7. договору).

Відповідно до п.п. 3.8. договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 1% від суми заборгованості.

Розділом 10 договору встановлено, що останній укладено строком на рік, що діє з 25.12.2008 по 24.12.2009. У разі відсутності заяви однієї із сторін при припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Орендодавцем та балансоутримувачем передано орендарю будівлю металевого складу площею 48.7 кв.м.. асфальтований майданчик площею 73,5 кв.м., асфальтований майданчик площею 81,6 кв.м., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі (а.с.16 зворот, а.с. 22 зворот).

Орендодавцем умови договору виконано в повному обсязі.

Орендар в свою чергу умови договору по оплаті 30% орендних платежів балансоутримувачу (позивачу) виконав частково, в результаті чого виникла заборгованість, що становить за даними позивача 60123,26 грн.,

З метою захисту своїх прав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При дослідженні матеріалів справи, судом встановлено, що до вимог, зазначених в заяві за вх.№02-44/222/17 від 03.03.2017 позивачем включено заборгованість за договорами оренди нерухомого майна №256 від 25.08.2005 та №296 від 26.10.2005, які не є предметом розгляду даної справи.

За таких обставин, судом взято до уваги розрахунок заборгованості по орендній платі лише в межах договору №813 від 25.12.2008 та в межах зменшених позовних вимог.

Враховуючи, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не провів розрахунки з позивачем в установлені договором терміни, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 24399,59 грн. грн. заборгованості по сплаті орендної плати обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Заява за вх.№02-44/222/17 від 03.03.2017 подана після початку розгляду справи по суті, крім зменшення позовних вимог містить обставини, які за своєю правовою природою є зміною підстави позову.

Пунктом 3.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 передбачено, що заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Враховуючи вищенаведене суд залишає без розгляду вимоги щодо стягнення орендної сплати, нарахованої згідно договорів №256 від 25.08.2005 та №296 від 26.10.2005 в сумі 35723,67 грн.

Слід зазначити, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості саме за зазначеними вище договорами.

Крім цього позивач просить стягнути з відповідача 7720,43 грн. - пені, 361,38 грн. - штрафу, 5282,92 грн. - інфляційних.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Щодо вимоги про стягнення 361,38 грн. штрафу, суд також зазначає, що дана вимога не є предметом розгляду справи по первісно поданому позову, і пред'явлена позивачем лише після початку розгляду справи по суті, що фактично в даній частині є зміною підстави позову. Враховуючи наведене та положення п.п. 3.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011, господарський суд залишає без розгляду вимогу щодо стягнення штрафу в сумі 361,38 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені, господарський суд зазначає, що вірним є нарахування пені в сумі 847,44 грн. станом на дату звернення до суду (02.12.2016) в межах річного строку позовної давності (ч. 2 ст. 258 ЦК України), нараховану на заборгованість в межах договору №813 від 25.12.2008. В стягненні пені в сумі 5687,05 грн., нарахованої за межами строку позовної давності, суд відмовляє. Решту вимог щодо стягнення пені суд залишає без розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних складає 5282,92 грн.

Перевіривши даний розрахунок, суд вважає вірним нарахування інфляційних в сумі 2017,95 грн., розрахованих станом на день подачі позову на суму заборгованості, що виникла по договору №813 від 25.12.2008. Позовні вимоги щодо стягнення 3264,97 грн. інфляційних суд залишає без розгляду, як такі, що містять ознаки зміни підстави позову.

Щодо заперечень представника відповідача щодо сплати в рахунок орендних платежів вартості електроенергії, спожитої позивачем згідно тристоронніх договорів, суд зазначає, що умовами вищезгаданих тристоронніх договорів (а.с.163-181) не передбачено зарахування сплачених СП "Армзбут" коштів за використану ДП "Поліськгеодезкартографія" активну електричну енергію в рахунок орендної плати. Спір щодо сплачених коштів має бути вирішений в іншому провадженні за наявності відповідного позову.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України oбставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Oбов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 24399,59 грн. - основного боргу, 847,44 грн. - пені та 2017,95 грн. - інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В стягненні 5687,05 грн. пені суд відмовляє. В іншій частині позову господарський суд залишає вимоги без розгляду та припиняє провадження у справі в частині стягнення 14595,75 грн. заборгованості по комунальним платежам на підставі п.7 ч.1 ст.80 ГПК України оскільки позивач відмовився від позову в цій частині та відмову прийнято судом.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33.43.44.49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Спільного підприємства "Армзбут" (10029, м. Житомир, вул. Монтана, 18, ід. код 24701530)

- на користь Поліського Державного Підприємства Геодезії, картографії та кадастру (юридична адреса: 10029, м. Житомир, вул. Монтана, 18; поштова адреса: 10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, ід. код 02571735) 24399,59 грн. - основного боргу, 847,44 грн. - пені та 2017,95 грн. - інфляційних, а також 408,98 грн. сплаченого судового збору.

3. Відмовити в задоволенні позову щодо стягнення пені в сумі 5687,05 грн.

4. Припинити провадження у справі в частині стягнення 14595,75 грн. заборгованості по комунальним платежам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 09.03.17

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - третій особі (рек. з повід.)