Постанова

від 06.03.2017 по справі 904/9811/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017 року Справа № 904/9811/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання : Абадей М.О.,

представники сторін :

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність б/н від 06.06.2016 р.;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 року у справі №904/9811/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислової компанії "Терра", м. Дніпро

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш", м.Дніпро

про стягнення 67 670 грн. 34 коп.,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія "Терра" (надалі - ТОВ ТПК "Терра"), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (надалі - ПАТ "Дніпроважмаш") на свою користь 21 942 грн. основного боргу, 1 621 грн. 30 коп. пені, 2 005 грн. 44 коп. 3 % річних, 22 003 грн. 12 коп. інфляційних втрат, 3 000 грн. збитків та 1 378 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 року у справі №904/9811/16 (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково; з ПАТ "Дніпроважмаш" на користь ТОВ ТПК "Терра" стягнуто 21 942 грн. основного боргу, 2 003 грн. 68 коп. 3 % річних, 22 003 грн. 12 коп. індексу інфляції та 1 252 грн. 03 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Дніпроважмаш" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що:

- в оскаржуваному рішенні суд зазначив про визнання відповідачем суми основного боргу, однак таке твердження не відповідає дійсності; акт звірки взаєморозрахунків за спірним взаємовідносинами сторін матеріали справи містить;

- місцевим господарським судом не враховано, що позивач, зі свого боку, також порушив умови укладеного між сторонами договору щодо вчасної поставки товару.

Апелянт на виклик суду не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 91), з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за його відсутності.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ ТМК "Терра" (позивач, постачальник) та ПАТ "Дніпроважмаш" (відповідач, покупець) укладено договір поставки №247/61-13 від 12.09.2013 року (надалі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупцеві продукцію в певній кількості, відповідної якості і за цінами, вказаними в специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти продукцію і своєчасно оплатити її вартість.

На виконання умов договору, за видатковою накладною №140 від 21.11.2013 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар "Nano ЭП-прайм (к-кт 18 л)" у кількості 5 шт., "Nano Терм-цинк (відро 9л)" у кількості 20 шт., "Nano Солв (каністра 10 л)" у кількості 3 шт., всього на загальну суму 43 884 грн. (а.с. 15).

Покупець сплачує 50% передплати вартості партії продукції на розрахунковий рахунок постачальника, та 50% через 14 календарних днів після поставки, якщо інше не вказано в специфікації (п.3.1. договору).

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається на часткову оплату відповідачем отриманого товару у сумі 21 942 грн., до стягнення ним пред'явлений борг в розмірі 21 942 грн. Доказів оплати зазначеної суми відповідачем не надано, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, на прострочений борг відповідача позивач нарахував 3 % річних в розмірі 2 005 грн. 44 коп. та індекс інфляції в розмірі 22 003 грн. 12 коп. за період з 06.12.2013 року по 01.09.2016 року.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків є такою, що підлягає задоволенню. За перерахунком суду 3 % річних з простроченої суми за період прострочки з 06.12.2013 року по 21.12.2016 року становлять 2 003 грн. 68 коп., решту розрахунків позивачем проведено вірно.

За невчасне виконання своїх обов'язків винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми продукції, що не була поставлена або оплачена в строк, за кожен день прострочення (п.7.3. договору).

На прострочений борг відповідача за період з 06.12.2013 року по 06.06.2014 року позивач нарахував пеню в розмірі 1 621 грн. 30 коп.

Відповідачем заявлено про застосування позовної давності в частині позовних вимог щодо стягнення з нього пені.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позов (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Так, подавши 27.10.2016 року до суду позов до відповідача, позивач пропустив строк позовної давності щодо стягнення пені за період з 06.12.2013 року по 06.06.2014 року, внаслідок чого в цій частині в позові слід відмовити.

Також позивач заявив, що через тривале порушення зобов'язань відповідачем, він був змушений звернутися за правовою допомогою. Так, 06.06.2016 року позивачем (замовник) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Юристи без проблем" (надалі - ТОВ "Юристи без проблем") (виконавець) укладеного договір на надання юридичних послуг №126, за п.1.1. якого на умовах, передбачених цим договором, виконавець прийняв на себе зобов'язання за завданням замовника надавати юридичні послуги, а замовник зобов'язався їх оплачувати.

За п.1.2. договору завдання замовника та вартість юридичних послуг встановлюється сторонами у додатках до цього договору "Завдання Замовника", який підписується за кожним завданням окремо.

06.06.2016 року позивачем з ТОВ "Юристи без проблем" укладено додаток №1 до договору №126 від 06.06.2016 року, за п. 1 якого завданням замовника є проведення претензійної роботи щодо дебіторської заборгованості відповідача перед позивачем за договором про надання послуг від 19.08.2013 року №45/1908 та договором поставки від 12.09.2013 року № 247/61-13. Вартість юридичних послуг становить 1 000 грн.

26.08.2016 року позивачем з ТОВ "Юристи без проблем" укладено додаток до договору №3, за яким завданням замовника є підготовка, подача позовної заяви, юридичне забезпечення розгляду судом першої інстанції спору про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача за договором поставки від 12.09.2013 року №247/61-13, вартість юридичних послуг становить 2 500 грн.

За даними позивача, за порушення відповідачем свого зобов'язання за договором, відповідач має відшкодувати збитки у розмірі 3 000 грн., понесені позивачем за отримані юридичні послуги за вищезазначеним договором.

Згідно зі ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, ст. 224, 225 Господарського кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Отже, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають, як невідтворний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка заподіювача шкоди - причиною.

Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що витрати по оплаті послуг на підставі договору №126 від 06.06.2016 року, укладеного позивачем та ТОВ "Юристи без проблем" про надання юридичних послуг не є збитками в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України та ст.22 Цивільного кодексу України, з огляду на що в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Посилання апелянта на відсутність його визнання суми основного боргу та відповідного акту звіряння взаєморозрахунків сторін за спірними взаємовідносинами колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки наявність заборгованості підтверджена первинним документом, про що зазначено вище.

Окрім того слід зазначити, що якщо відповідач вважає, що позивач зі свого боку також порушив умови укладеного між сторонами договору в частині вчасної поставки товару, він не позбавлений можливості звернутись до господарського суду з відповідним позовом у загальному порядку.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2016 року у справі №904/9811/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови складено 10.03.2017 року).