Постанова

від 07.03.2017 по справі 911/1770/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа№ 911/1770/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Колеснік М.П.

за участю представників:

від позивача - не з`явився

від відповідача - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Ількон" на рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2016 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом ОСОБА_2

до Фермерського господарства "Ількон"

про визнання недійсними установчих документів товариства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до ФГ Ількон про визнання недійсним установчих документів господарства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.10.2016 позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним статут Фермерського господарства „Ількон" в редакції від 01.02.2016.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач Фермерське господарство "Ількон" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, щго рішення постановлене з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2016 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи, апеляційна скарга була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 Фермерському господарству "Ількон" було відновлено строк апеляційного оскарження, прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 07.02.2017.

Ухвалою суду від 07.02.2017 розгляд скарги був відкладений відповідно до ст. 77 ГПК України до 07.03.2017.

Одночасно із апеляційною скаргою апелянтом до суду була подана заява про забезпечення позову, відповідно до якої останній просив суд забезпечити позов до набрання законної сили рішення шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які уповноважені відповідно до законодавства України здійснювати будь-які реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити державну реєстрацію змін відомостей щодо установчих документів, а саме статуту ФГ Ількон в редакції від 01.02.2016, проводити державну реєстрацію припинення ФГ Ількон , вчиняти реєстраційні дії - скасування реєстраційного запису в ЄДР про реєстрацію ФГ Ількон .

Колегія суддів, вивчивши доводи даного клопотання, а також обґрунтування, зазначені в заяві про забезпечення позову, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що апелянт просить вжити заходи забезпечення позову, що безпосередньо стосуються дій уповноважених осіб на державну реєстрації, які можуть вчинятися на підставі та в результаті прийнятого рішення місцевим судом в рамках даної справи, за результатами розгляду позовної заяви, проте, такі дії державними реєстратором можуть вчинятися лише після набрання законної сили відповідним рішення, тобто після розгляду поданої відповідачем апеляційної скарги в рамках даної справи та постановлення відповідної постанови, а отже винесення ухвали про забезпечення позову у спосіб, визначеним апелянтом є некоректним та не відповідним.

В судові засідання 07.02.2017 та 07.03.2017 представники сторін не з`явилися, про день та час розгляду скарги повідомлялись належним чином, що підтверджується зворотними повідомленнями, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи, те що представники сторін були належним чином повідомлені про дату та час розгляду апеляційної скарги, ними не було подано суду доказів неможливості явки в призначені судові засідання інших представників, вони не були позбавлений можливості, у випадку неявки в судове засідання та при наявності необхідності, подати письмові додаткові пояснення по суті спору чи подати відзив на апеляційну скаргу, те, що наявні матеріали справи достатні для прийняття повного, всебічного та обґрунтованого рішення, а неявка представників сторін не перешкоджає вирішенню справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне.

03.10.2011 державним реєстратором уповноваженого органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було зареєстровано юридичну особу - Фермерське господарство „Ількон", про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено відповідний запис про державну реєстрацію, що підтверджується випискою від 11.05.2016 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

01.02.2016 між фізичною особою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений договір № 1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі (корпоративних прав) Фермерське господарство „Ількон".

Згідно з умовами п. 1.1. договору продавець, за згодою засновника господарства, оформленого рішенням засновника (члена) № 3 від 01 лютого 2016 року, передає у власність корпоративні права на частку у розмірі 100 % , що становить 5000 грн. загального розміру статутного капіталу господарства, а покупець приймає у власність корпоративні права та сплачує їх вартість в порядку та на умовах, що визначені у цьому договорі.

Відповідно до п. 2.1. договору право власності на корпоративні права переходить від продавця до покупця з моменту підписання цього договору.

01.02.2016 засновником (членом) Фермерського господарства „Ількон" ОСОБА_4 було прийнято рішення, якими, крім іншого, було вирішено надати згоду на відступлення (продаж) частки ОСОБА_4 у статутному капіталі господарства у розмірі 100 % на користь третьої особи - ОСОБА_2, та вивести ОСОБА_4 зі складу засновників господарства, згідно поданого договору; у господарстві збережено статутний капітал у розмірі 5000 грн.

Частка у статутному капіталі господарства у розмірі 100 %, що складає 5000 грн належить ОСОБА_2; звільнити ОСОБА_4 з 01.02.2016 з посади голови господарства, за власним бажанням згідно поданої заяви та призначити ОСОБА_2 з 02.02.2016 на посаду голови господарства; змінити місцезнаходження господарства на: 08200, м. Ірпінь, вул. Центральна, 6; внести зміни до статуту та затвердити статут господарства у новій редакції з правом передоручення третім особам, про що було складено рішення засновника (члена) № 3 Фермерського господарства „Ількон" від 01.02.2016

04.02.2016 державним реєстратором уповноваженого органу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців було зареєстровано нову редакцію статуту Фермерського господарства „Ількон", затвердженого рішенням засновника (члена) № 3 Фермерського господарства „Ількон" від 01.02.2016, згідно з умовами пунктів 1.2., 1.5. якого членом господарства є ОСОБА_2, яка є також головою господарства.

Позивач, звертаючись із позовом до суду, стверджує, що він не підписував жодного договору купівлі-продаж корпоративних прав з ОСОБА_4 та не мав наміру ставати одноособовим учасником господарства.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, вказує на те, що позивачем не доведено чим саме порушено його права проведеною держреєстрацією установчих документів господарства, що є підставою для відмови у задоволені позовних вимог.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 114 Господарського кодексу України фермерське господарство є формою підприємництва громадян з метою виробництва, переробки та реалізації товарної сільськогосподарської продукції.

Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Відносини, пов'язані із створенням та діяльністю фермерських господарств, регулюються цим Кодексом, а також законом про фермерське господарство, іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 15 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" установчий документ юридичної особи викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками) або уповноваженими ними особами.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 цього ж кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктами 5.1. - 5.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" передбачено, що під час вирішення корпоративних спорів про визнання недійсними установчих документів господарські суди повинні виходити з того, що затвердження установчого документа є необхідною дією у процесі створення юридичної особи. Тому під час визначення підстав для визнання установчих документів недійсними господарським судам слід керуватися пунктом 2 частини першої статті 110 ЦК України.

З урахуванням положень цієї норми підставами для прийняття рішення про визнання недійсними установчих документів є порушення закону, які не можуть бути усунуті. Такою підставою може бути відсутність в установчих документах тих відомостей, які згідно із законом повинні обов'язково в них міститися, зокрема, визначені статтями 88, 120, 134, 143, 151, 154 ЦК України, статтями 57, 82 ГК України, статтями 4, 51, 65, 67, 76 Закону України „Про господарські товариства", статтею 13 Закону України „Про акціонерні товариства".

Якщо до прийняття судом рішення про визнання установчих документів недійсними їх було приведено у відповідність до закону, суд не має підстав для прийняття рішення про визнання установчих документів недійсними.

Під час розгляду справ про визнання недійсними установчих документів господарським судам слід виходити з того, що статут є локальним нормативним актом, а не правочином, тому до нього не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину.

У судовому рішенні про визнання недійсними окремих положень установчих документів має бути зазначено, яким саме приписам закону суперечать ці положення та які права позивача ними порушуються або оспорюються.

Як зазначалось вище, позивач, звертаючись із даним позовом до суду про визнання установчих документів недійсним обґрунтовує свої вимоги саме тим, що ОСОБА_2 не підписувала договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 від 01.02.2016, а отже не мала наміру ставати членом (засновником) відповідача з розміром у статутному капіталі в 100%.

В матеріалах справи наявний висновок експерта № 1/2450, складений 05.08.2016 та проведений Житомирським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром, під час проведення почеркознавчої експертизи було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2, що розміщені в таких графах як:

- „Покупець: / ОСОБА_2./" у договорі № 1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі (корпоративних прав) фермерське господарство „Ількон" від 01.02.2016;

-„Підписи: ОСОБА_2" у рішенні засновника (члена) № 3 фермерське господарства „Ількон" від 01.02.2016;

-„Голова ___ ОСОБА_2" у довіреності від 04.02.2016;

- ОСОБА_2 ____(підпис) ст. 2 заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.02.2016;

-„ОСОБА_2 ____ (підпис)" ст. 3 заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.02.2016;

-„ОСОБА_2

---

(підпис)" ст. 4 заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.02.2016;

-„ОСОБА_2

---

(підпис)" ст. 14 заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.02.2016;

-„ОСОБА_2_____ (підпис)" ст. 14 заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.02.2016;

-„ОСОБА_2 _____ (підпис)" ст. 6 заяви про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.02.2016;

-„Засновник господарства

---

ОСОБА_2" ст. 7 статуту Фермерського Господарства „Ількон" нова редакція код ЄДР 37692136, виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

Підписи від імені ОСОБА_4, що розміщені в графах: „Продавець: / ОСОБА_4/" у договорі № 1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі (корпоративних прав) фермерське господарство „Ількон" від 01.02.2016; Голова _____ /ОСОБА_4/" у договорі № 1 купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі (корпоративних прав) фермерське господарство „Ількон" від 01.02.2016; засновник (член) ФГ Ількон ОСОБА_4 у додатку до рішення засновників (члена) № 3 ФГ Ількон від 01.02.2016; Підписи: ОСОБА_4 у рішенні засновника (члена) № 3 ФГ Ількон від 01.02.2016 виконані не ОСОБА_4.

Відповідач, заперечуючи проти постановленого рішення місцевим судом, зокрема в апеляційній скарзі посилався на порушення останнім норм процесуального права в частині порядку призначення та проведення експертизи та те, що наявний в матеріалах справи висновок експертів є неналежним та недопустимим доказом по справі.

Проте, колегія суддів не погоджується із таким заперечення апелянта з огляду на наступне.

По-перше, як вбачається із наявних матеріалів справи, представник відповідача в жодне призначене судове засідання в місцевому суді не з`являвся, подав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому жодним чином не заперечував та взагалі не зазначав будь-яких доводів на спростування наявного в матеріалах справи висновку експерту № 1/2450 від 05.08.2016, про це зазначено ним лише в апеляційній скарзі; матеріалами справи не підтверджується факт заявлення представником позивача чи відповідача клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, відмови у такому клопотання чи його задоволення, а отже наявність підстав для ствердження порушення місцевим судом процесуальних норм в частині призначення експертизи.

По друге, щодо належності висновку експертів від 05.08.2016, наявного в матеріалах справи, відповідно до п.16 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 Про деякі питання практики призначення судової експертизи якщо, призначаючи судову експертизу, господарський суд не попередив особу чи осіб, які проводитимуть судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків, то поданий суду висновок може вважатися висновком спеціаліста, але не висновком судового експерта в розумінні частини першої статті 42 ГПК.

Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність. Тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі. Тому не можуть розглядатись як висновок експерта і бути підставою для відмови у призначенні експертизи акти ревізії, калькуляції, інші висновки спеціалістів, навіть якщо вони надані на запит суду, адвоката, сторони. За необхідності з'ясування зазначених у таких документах обставин судом може бути призначена експертиза, яка буде вважатись первинною.

Як вбачається із наявного висновку експертів № 1/2450 до Житомирського науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України надійшла постанова від 23.05.2015 ДФС Головного управління ДФС у Житомирській області про призначення судової експертизи у кримінальному проваджені № 32016060000000023 від 17.03,2016.

Судовий експерт Довжаниця Р.О., який надав відповідний висновок, був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову від дачі висновку без поважних причин за ст. 384,385 КК України, про що міститься відповідний запис та підпис судового експерта на першому аркуші висновку експерта.

Отже, з огляду на все зазначене, зважаючи на норми ст. 41 ГПК України, враховуючи, що в даному конкретному випадку для встановлення обставин укладання позивачем договору купівлі-продажу корпоративних прав від 01.02.2016, що в подальшому призвело до внесення змін до установчих документів ФК Ількон необхідні вузькі спеціальні знання для встановлення автентичності підпису продавця та покупця за договором № 1, проведення експертизи є обов`язковою умовою та наданий судовим експертом висновок правомірно та обґрунтовано був прийнятий до уваги місцевим судом як належний та допустимий доказ, в розумінні ст. 33 ГПК України.

Як було зазначено вище і встановлено місцевим судом у процесі розгляду справи, спірний статут (у новій редакції) Фермерського господарства „Ількон", затверджений рішенням засновника (члена) № 3 Фермерського господарства „Ількон" від 01.02.2016, від імені ОСОБА_2 насправді нею не підписувався, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку, що за таких обставин, відсутнє було реальне волевиявлення фізичної особи ОСОБА_2 на підписання статуту (у новій редакції) Фермерського господарства „Ількон", затвердженого рішенням засновника (члена) № 3 Фермерського господарства „Ількон" від 01.02.2016 р., та інших документів Фермерського господарства „Ількон", пов'язаних із вказаним статутом.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що, як було встановлено судом у процесі розгляду справи, спірний статут (у новій редакції) Фермерського господарства „Ількон", затверджений рішенням засновника (члена) № 3 Фермерського господарства „Ількон" від 01.02.2016, суперечить вищевказаним положенням Цивільного кодексу України, Закону України „Про фермерське господарство", Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в редакціях, що діяли на момент підписання статуту, так як відсутнє було реальне волевиявлення фізичної особи ОСОБА_2 на підписання статуту (у новій редакції) Фермерського господарства „Ількон", затвердженого рішенням засновника (члена) № 3 Фермерського господарства „Ількон" від 01.02.2016, та інших документів Фермерського господарства „Ількон", пов'язаних із вказаним статутом, Господарський суд Київської області дійшов належного та правомірного висновку, що позовна вимога позивача до відповідача про визнання недійсним статуту, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо зауваження апелянта, викладених у відзиві на позовну заяву, що в проваджені Київського окружного адміністративного суду знаходилась справа за позовом Ірпінської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області до ФГ Ількон про визнання недійсними установчих документів господарства та припинення юридичної особи і в рамках даного провадження не було встановлено підстав для визнання недійсними таких установчих документів, не приймається до уваги колегією суддів, з огляду на те, що при розгляді вказаного вище спору позивачем ставились зовсім інші підстави для визнання установчих документів відповідача недійсними, що не мають жодного відношення до спору, що є предметом розгляду в рамках господарської справи та там не вивчалось взагалі та не досліджувалось питання укладеного між позивачкою та ОСОБА_4 договору купівлі-продажу корпоративних прав від 01.02.2016.

Стосовно твердження представника відповідача про укладання 21.03.2016 договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1, відповідно до якого позивачка продала належну їй частку в статутному капіталі відповідача в розмірі 100% ОСОБА_7, що підтверджує факт участі позивачки у ФГ Ількон та те, що вона була одноособою власницею останнього, не приймається до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на те, що представником відповідача дані пояснення та докази не надавались у місцевому суді та не були предметом розгляду, не дивлячись на те, що станом на дату, зокрема, подачі відзиву на позовну заяву, за словами представника відповідача даний договір від 21.03.2016 був уже укладений, представник відповідача двічі, без поважних причин, не з`явився до суду апеляційної скарги, хоча був повідомлений належним чином, що позбавило суд можливості всебічного дослідження питання укладання такого договору та оглянути оригінал останнього та крім того, вказаний договір не може бути визнаний як подальше схвалення договору купівлі-продажу корпоративних прав № 1 від 01.02.2016, оскільки це не є таким доказом в розумінні чинних норм законодавства України, що регулюють питання укладання, розірвання, схвалення правочинів, та в матеріалах справи наявний висновок експерта, який, як вже зазначалось, є належним та допустимим, відповідно до якого чітко встановлено, що позивачка спірний договір купівлі-продажу корпоративних прав від 01.02.2016 не підписувала, а отже не виявляла дійсно, реального наміру бути одно особою власницею відповідача.

Також, з урахування зазначеного, представником відповідача не було доведено суду, що між 01.02.2016 та 21.03.2016 позивачка укладала будь-які ніші договори купівлі-продажу, та відповідно до яких, станом на 21.03.2016 була дійсним 100% одноособовим учасником ФГ Ількон .

Щодо наявної нотаріальної заяви ОСОБА_7 про те, що він є власником і головою відповідача і у вказаному господарстві він придбав 100% частки, не приймаються як доказ на підтвердження доводів відповідача, оскільки: по-перше, в даній заяві не зазначено яким чином ОСОБА_7 придбав 100% частку у статут відповідача, з ким був укладений відповідний договір (у випадку укладання такого), дата придбання 100% частки у статутному капіталі господарства, а по-друге, в даному випадку нотаріально посвідчувався лише підпис ОСОБА_7, тобто те, що ця заява складена та підписана саме ОСОБА_7, а не іншою особою, проте нотаріально не посвідчується та не затверджується зміст такої заяви, нотаріус не перевіряє достовірність інформації, що викладається в такій заяві, а отже вказане не може означати, що зазначені на нотаріальному бланку факти є беззаперечними, належними та неоспорюваними.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктами 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, а тому апеляційна скарга Фермерського господарства Ількон не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Фермерського господарства Ількон залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства Ількон залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2016 у справі № 911/1770/16- без змін.

Матеріали справи № 911/1770/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко