Рішення

від 07.03.2017 по справі 308/11910/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/11910/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2017 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого - судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Навчального центру профспілок Закарпатської області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайнного суду із позовною заявою про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку з Навчального центру профспілок Закарпатської області.

Позовні вимоги мотивує тим, що з 19 січня 2001 року по 1 червня 2016 року позивач працювала у Навчальному центрі профспілок Закарпатської області, на посаді головного бухгалтера, а з 2 серпня 2004 року перебувала на посаді заступника директора госпрозрахункового навчально-методичного центру профспілок Закарпатської області. 1 червня 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, за угодою сторін.

Відповідно до розрахункового листа виданого позивачу при звільнені, заборгованість з виплати компенсації за невикористану відпустку станом на 1 червня 2016 року становила 21796,81 грн.

У зв'язку з вищевикладеним позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Навчального центру профспілок Закарпатської області грошову компенсацію невикористаної відпустки в розмірі 21796,81 грн.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, подала на адресу суду заяву в якій просить розглянути справу без її участі, повідомляє що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує. Також позивач додала до вказаної заяви виписку за картковим рахунком клієнта, згідно якої у липні 2016 року ОСОБА_1 виплачено частину заборгованості у сумі 3421,60 грн.

Представник відповідача, Навчального центру профспілок Закарпатської області, у судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи до суду не надходило.

На підставі наведеного суд керуючись ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

У матеріалах справи наявна фотокопія трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 2 жовтня 1989 року, згідно якої позивач 1 лютого 2001 року прийнята на посаду головного бухгалтера навчально-методичного центру Закарпатської області, у період з 29 лютого 2000 року по 31 січня 2001 року позивач перебувала на посаді головного бухгалтера ТзОВ "Укрпромінвестліс". 2 серпня 2004 року ОСОБА_1 переведена на посаду заступника директора ГНМУ профспілок. 12 вересня 2012 року Госпрозрахунковий навчально-методичний центр профспілок Закарпатської області перейменований в Навчальний центр профспілок Закарпатської області, наказ директора від 12 вересня 2012 року № 23. 1 червня 2016 року, відповідно до наказу директора Навчального центру профспілок Закарпатської області від 31 травня 2016 року № 14, позивач звільнена з посади заступника директора за угодою сторін, згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 2 наказу директора Навчального центру профспілок Закарпатської області від 31 травня 2016 року № 14, фотокопія якого наявна у матеріалах справи, встановлено, виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 15 квітня 2003 року по день звільнення тривалістю 314 календарних днів.

Згідно фотокопії розрахункового листа ОСОБА_1 від 1 червня 2016 року, компенсація за невикористану відпустку 314 календарних днів становить 21796,81 грн.

Відповідно до заяви позивача від 7 березня 2017 року та виписки за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 від 24 лютого 2017 року, Навчальний центр профспілок Закарпатської області 14 липня та 28 липня 2016 року виплатив ОСОБА_1, у рахунок погашення вищезазначеної заборгованості, грошові кошти у сумі 3421,60 грн., а отже, згідно матеріалів справи, на день звернення позивача до суду розмір заборгованості становив 18375,21 грн..

Конституція України, а саме її стаття 43, зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У свою чергу статтею 45 Конституції України встановлено, кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Стаття 9 Цивільного кодексу України передбачає застосування цього кодексу до врегулювання відносин у сферах господарювання, використання природних ресурсів, охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин Положення Цивільного кодексу України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, угода сторін є підставою припинення трудового договору.

Згідно частини 1 статті 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 83 Кодексу законів про працю України передбачається, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Строки розрахунку при звільненні встановлені статтею 116 Кодексу законів про працю України. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, вразі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Стаття 3 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР передбачає, що за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки. У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Згідно частини 5 статті 11 Закону України "Про відпустки", забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, а також ненадання їх протягом робочого року особам віком до вісімнадцяти років та працівникам, які мають право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами чи з особливим характером праці.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України, частина 2 статті 21 Закону України "Про відпустки".

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Частина 4 статті 24 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР встановлює, за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

Згідно частини 1 статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайоного суду Закарпатської області з позовною заявою в якій просить стягнути з Навчального центру профспілок Закарпатської області грошову компенсацію за невикористану відпустки в розмірі 21796,81 грн., при цьому відповідно до заяви позивача від 7 березня 2017 року та виписки за картковим рахунком клієнта ОСОБА_1 від 24 лютого 2017 року, Навчальний центр профспілок Закарпатської області 14 липня та 28 липня 2016 року виплатив ОСОБА_1, у рахунок погашення даної заборгованості, грошові кошти у сумі 3421,60 грн., а отже, згідно наявних у матеріалах справи документів, розмір заборгованості становить 18375,21 грн.

Цивільний процесуальний кодекс України, а саме його частина 1 статті 60, зазначає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з Навчального центру профспілок Закарпатської області грошової компенсації за невикористану відпустку є обґрунтованими та підлягають до задоволення частково, а саме у сумі 18375,21 грн..

Керуючись статтями 43, 45 Конституції України, статтями 9, 16 Цивільного кодексу України, статтями 1, 36, 47, 83, 116, 221 Кодексу законів про працю України, статтею 24 Закону України "Про відпустки", статтями 2, 4, 8, 10, 14, 60, 208, 209, 212-215, 224-226, 232, 233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Навчального центру профспілок Закарпатської області про стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку - задовольнити частково.

Стягнути з Навчального центру профспілок Закарпатської області (ЄДРПОУ 02670259) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошову компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 18375,21 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Закарпатської області через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош