Рішення

від 27.02.2017 по справі 923/1413/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року Справа № 923/1413/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Південного офісу Держаудитслужби, м. Одеса,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмово-промисловий комплекс "Корабел", м. Херсон

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради, м. Херсон,

про стягнення 150 805,28 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, уповн. представник, довіреність № 6 від 05.01.2017р.;

від відповідача - ОСОБА_3, уповн. представник, довіреність № 1-13 від 12.01.2017р.;

від 3-ї особи - ОСОБА_4, уповн. представник, довіреність № 302/20 від 23.01.2017р.;

ОСОБА_5, уповн. представник, довіреність № 303/5 від 23.01.2017р.

Обставини справи: справу порушено та розглянуто за позовом Південного офісу Держаудитслужби (позивач) до ТОВ "Фірмово-промисловий комплекс "Корабел" (відповідач) з вимогами про стягнення 150 805,28 грн. на відшкодування збитків, завданих державі через перерахування ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м.Херсоні ради, всупереч чинному законодавству, відповідачеві 150 805,28 грн. компенсації, коштами державного бюджету, витрат відповідача на виплату у 2014-2015рр середнього заробітку працівникам відповідача, призваних на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Позов обґрунтовано, зокрема, нормами ст.ст. 2, 3, 57 Бюджетного кодексу України, ст.ст.167, 170, 1166 Цивільного кодексу України, положеннями Порядку виплати компенсації підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову за призовом під час мобілізації, на особливий період..., затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. №105, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015р. №911, твердженнями про те, що Законом України "Про державний бюджет на 2014 рік" бюджетних призначень на 2014 рік на виплату відповідних компенсацій передбачено не було, Законом України "Про державний бюджет на 2015 рік" бюджетні призначення на 2015 рік на виплату відповідних компенсацій передбачалися лише на виплати поточного (2015) року, без урахування виплат заборгованості по виплаті відповідних компенсацій за 2014 рік, та, як наслідок, неправомірну виплату відповідачу 150 805,28 грн. відповідних компенсації за рахунок коштів державного бюджету: в частині виплати 1529,73 грн. компенсації за 2015 рік - внаслідок неправильного застосування норм законодавства при визначенні кола осіб, по яких державний бюджет має компенсуватися витрати відповідача; в частині 149 275,55 грн. - внаслідок використання бюджетних коштів не за їхнім призначенням (грошові кошти належні до виплати як компенсації за 2015 рік сплачено в рахунок компенсації за 2014 рік).

Відповідач надав відзив, за яким позов не визнав, стверджуючи про здійснення вказаної, в сумі 150 805,28 грн., компенсації з державного бюджету витрат відповідача на законних підставах (згідно вимог чинного законодавства, зокрема, в частині порядку виплат відповідних компенсації) та згідно даних звітів відповідача, які засвідчено (підтверджено) Херсонським об'єднаним міським комісаріатом. У відзиві вказано, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105 Порядок виплат відповідних компенсацій застосовується на громадян України, які починаючи з 18.03.2014р. були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та, що законодавство не передбачає обмежень щодо виплати підприємствам відповідних компенсацій, через відсутність бюджетних асигнувань у певному бюджетному періоді.

Додатково, у відзиві вказано, що з державного бюджету станом на час розгляду даної справи відповідачеві не надійшло 45 279,87 грн. відповідних компенсацій за попередні періоди, на підставі прийнятих звітів відповідача щодо отримання таких компенсацій.

Ухвалою суду від 28.12.2016р. залучено ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м. Херсоні ради до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (третя особа).

Третя особа надала письмові пояснення, за якими вказала, що перерахувала відповідачеві 149 275,55 грн. відповідної компенсації з держаного бюджету витрат відповідача за 2014 рік згідно (на виконання) положень відповідних листів Міністерства соціальної політики України та Департаменту соціального захисту населення, які надійшли до третьої особи у листопаді - грудні 2015 року, щодо організації приймання від підприємств звітів для отримання компенсацій, у тому числі за 2014 рік, та виплат компенсацій. При цьому, зазначила, що кошти, у тому числі з урахуванням звітів підприємств за 2014 рік надійшли з державного бюджету до третьої особи 29.12.2015р. та 30.12.2016р., й були перераховані підприємствам. Щодо виплати 1529,73 грн. відповідних компенсації за 2015 рік витрат відповідача, всупереч вимог чинного на дати здійснення виплат законодавства, третя особа повідомила, що це сталося через подання відповідачем звітів з суперечливими даними.

В судовому засіданні 24.01.2017р. оголошено перерву до 21.02.2017р. 10-00 год.

В судовому засіданні 21.02.2017р. оголошено перерву до 27.02.2017р. 10-30 год.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 27.02.2017р., відповідно до ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, суд -

в с т а н о в и в:

За результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області ревізії в ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення Корабельної районної у м.Херсоні ради (надалі - ОСОБА_1) стосовно,зокрема, використання в період з 01.01.2014р. по 30.08.2016р. коштів, виділених з державного бюджету на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (дотримання вимог законодавства в частині законності проведення видатків за рахунок коштів державного бюджету за КПКВК 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період"), що оформлено актом № 04-17/08 від 28.09.2016р. встановлено, що ОСОБА_1 перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірмово-промисловий комплекс "Корабел" (надалі - відповідач):

- влітку 2015 року компенсації у загальній сумі 1529,73 грн. фактичних витрат відповідача (з них 1223,79 грн. за травень 2015 року, платіжним дорученням від 14.07.2015р. № 84 та 305,94 грн. за червень 2015 року, платіжним дорученням від 07.08.2015р. № 121) на виплату середнього заробітку працівнику ОСОБА_6, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але, з 17.03.2015р. (тобто, на час перерахування вказаних коштів відповідачеві) проходив службу за контрактом;

- у грудні 2015 року компенсацій у загальній сумі 149 275,55 грн. фактичних витрат відповідача на виплату середнього заробітку за 2014 рік працівникам відповідача, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Перерахування вказаних, у загальній сумі 150 805,28 грн., компенсацій ОСОБА_1 кваліфіковано за актом ревізії як бюджетні правопорушення, з наступних підстав.

Щодо виплат компенсацій витрат відповідача за 2015 рік по працівнику ОСОБА_6

Станом на час здійснення ОСОБА_1 перерахування вказаних коштів Порядок виплати відповідних компенсацій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105 не передбачав здійснення компенсацій витрат підприємств (установ, організацій) на виплату середнього заробітку працівникам цих підприємств (установ, організацій), які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але продовжили військову службу за контрактом. Відповідні зміни до законодавства було внесено з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015р. № 911 про внесення змін у вказаний Порядок.

Щодо виплат відповідних компенсацій витрат відповідача за 2014 рік

Законом України "Про державний бюджет на 2014 рік" бюджетних призначень на 2014 рік на виплату відповідних компенсацій передбачено не було, Законом України "Про державний бюджет на 2015 рік" бюджетні призначення на 2015 рік на виплату відповідних компенсацій передбачалися лише на виплати поточного (2015) року, без урахування виплат заборгованості по виплаті відповідних компенсацій за 2014 рік.

Листом-вимогою від 11.10.2016р. № 21-04-14-14/3995 Державна фінансова інспекція в Херсонській області зобов'язало ОСОБА_1 в строк до 15.11.2016р. вжити заходів щодо повернення перерахованих відповідачеві 1529,73 грн. компенсації за травень та червень 2015 рік фактичних витрат відповідача на виплату середнього заробітку працівнику ОСОБА_6, а також, перерахованих відповідачеві 149 275,55 грн. компенсацій у грудні 2015 року за 2014 рік фактичних витрат відповідача на виплату середнього заробітку за 2014 рік працівникам відповідача, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. За текстом вказаного листа-вимоги перераховані відповідачеві 150805,28 грн. зазначених компенсацій кваліфікуються Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області як збитки, що завдані загальному фонду Державного бюджету.

Проте, станом на теперішній час відповідач не повернув до ОСОБА_1 або до Державного бюджету а ні повністю, а ні частково вказані 150 805,28 грн., що й стало причиною звернення позивача до суду з позовом, за яким порушено дану справу.

Вказані фактичні обставини (факт перерахування ОСОБА_1 відповідачеві 150805,28 грн. зазначених компенсацій з державного бюджету, виявлення даного факту проведеною Державною фінансовою інспекцією в Херсонській області ревізією ОСОБА_1, неповернення вказаних коштів компенсації відповідачем ОСОБА_1 або до державного бюджету), визнаються усіма учасниками судового процесу, у зв'язку з чим приймаються судом без доказування, при розгляді справи, на підставі ч.1 ст.35 ГПК України.

Стосовно підвідомчості даного спору суд зазначає наступне.

Державну аудиторську службу України (Держаудитслужба) утворено постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015р. № 868, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, через Міністра фінансів України, внаслідок реорганізації, шляхом перетворення, Державної фінансової інспекції України. Відповідно до Положення про Держаудитслужбу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016р. №43 затверджено Положення про Держаудитслужбу, за яким основним завдання цієї служби є забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів. При виконанні цих завдань Держаудитслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними актами законодавства на підставі яких Держаудитслужба здійснює свою діяльність щодо державного фінансового контролю за використання бюджетних коштів є Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та вказане Положення про Держаудитслужбу (надалі - Положення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до п. 7 ст. 10 цього Закону органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства. Відповідно до ст. 15 цього ж Закону законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими до виконання службовими особами підконтрольних установ.

Відповідно ж до п.10, п.13 ст.10 цього ж Закону органу державного фінансового контролю надано право при виявленні збитків, завданих державі чи підконтрольній установі, визначати їхній розмір у встановленому законом порядку, а також, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження та використання активів.

Відповідно до п. 4 Положення Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходи щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; а також, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів

Відповідно до п. 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016р. №266 позивача, Південний офіс Держаудитслужби, утворено як юридичну особу публічного права та реорганізовано Державну фінансову інспекцію в Херсонській області шляхом приєднання до позивача.

За результатом системного тлумачення положень наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Відповідно, до повноважень Держаудитслужби віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред'явлення обов'язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, що містять у собі постанови Верховного суду України у справі № 21-40а14 від 15.04.2014р., справі №21-63а14 від 15.04.2014р.

Таким чином, позивач обґрунтовано звернувся до господарського суду з позовом про стягнення збитків, оскільки підконтрольна установа, за наслідками ревізії, не усунула наслідки виявлених ревізією дій, що кваліфікуються позивачем як бюджетні порушення, та не звернулася з відповідним позовом до відповідача, щодо повернення спірних сум компенсацій, які кваліфікуються позивачем як збитки, що завдані загальному фонду Державного бюджету.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов - це звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Під поняттям публічно-правових відносин слідує розуміти відносини, які складаються в процесі реалізації владних повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування. Оскільки, відшкодування завданих державі збитків, виявлених ревізією, неможливе шляхом вимоги, позивач, як суб'єкт владних повноважень, правомірно звернувся до господарського суду з позовом про стягнення збитків з відповідача в рахунок держави для покриття завданої державі шкоди.

Спір, предметом якого є відшкодування (стягнення) збитків, за своєю природою є господарсько-правовим, й, відповідно, підлягає вирішенню господарським судом.

Відповідно до ст. 119 Кодексу Законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Вказані гарантії зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров'я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) військових комісаріатах після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Порядок виплати компенсації підприємствам (установам, організаціям) у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 "Компенсація підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на строкову військову службу, військову за призовом під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105 (надалі - Порядок).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015р. № 911 внесено зміни, як до тексту власне постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105, так і до тексту п.1, п.3 та п.4 затвердженого нею Порядку.

Зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105 внесено зміни, за якими дію цієї постанови поширено на громадян України, які починаючи:

- з 18.03.2014р. були призвані на військову службу за призовом підчас мобілізації, на особливий період;

- з 08.02.2015р. були прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану;

- з 11.06.2015р. були призвані на строкову службу, а також, призвані на військову службу під час мобілізації на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв'язку з прийняттям на військову службу за контрактом.

У п.1 Порядку внесено зміни, зокрема, за якими виплата передбачених Порядком компенсацій підприємствам, установам, організаціям здійснюється за рахунок і в межах асигнувань, передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350 (тобто, замінено слова "за рахунок коштів (передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350.." на слова "за рахунок і в межах асигнувань , передбачених у державному бюджеті за програмою 2501350).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2015р. № 911 змін до п.2 Порядку не внесено, у зв'язку з чим даний пункт Порядку залишився діючим у своїй первинній редакції, за якою головним розпорядником бюджетних коштів на виплату вказаних компенсацій та відповідальним виконавцем вказаної бюджетної програми є Міністерство соціальної політики України, розпорядники відповідних бюджетних коштів нижчого рівня є Міністерство соціальної політики Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, а також, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та м.Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м. Києва та м.Севастополя) рад.

Згідно з первісною редакцією п. 3 Порядку було передбачено, що бюджетні кошти на виплату вказаних компенсацій спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівника, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, не більше одного року.

Після внесення змін абз. 1 п. 3 Порядку викладено у редакції, за якою бюджетні кошти спрямовуються підприємствам, установам, організаціям на компенсацію витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу (тобто, виключено з його первісної редакції слова ", не більше одного року" ). Крім того, доповнено п. 3 Порядку двома абзацами, за якими встановлено, що працівникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації. Працівникам, які були призвані під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв'язку із оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу за контрактом, компенсація з бюджету середнього заробітку здійснюється не більше ніж на строк укладеного контракту.

Згідно з первісною редакцією п. 4 Порядку було передбачено, що для виплати компенсацій підприємство, установа або організація подає щомісяця до 15-го числа органу соціального захисту населення звіт про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам, погоджений районним (міським) військовим комісаріатом, який здійснював призов працівника на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19-го числа їхніх копій, а також зведених звітів про фактичні витрати на виплату середнього заробітку працівникам до структурних підрозділів соціального захисту населення. Структурні підрозділи соціального захисту населення щомісяця до 23-го числа подають відомості про загальний обсяг фактичних витрат на виплату середнього заробітку працівника до Міністерства соціальної політики України для спрямування їм бюджетних коштів, що спрямовуються ними в подальшому органам соціального захисту населення для перерахування підприємствам, установам, організаціям.

Після внесення змін абз. 1 п. 4 Порядку викладено у редакції, за якою для отримання компенсацій з бюджету середнього заробітку підприємства, установи та організації подають щомісяця до 15-го числа органові соціального захисту населення звіти про фактичні витрати на виплату компенсації з бюджету середнього заробітку працівникам, погоджені районними (міським) військовим комісаріатом або військовою частиною, що здійснювали призов працівників на військову службу, в частині підтвердження призову та проходження військової служби, для подання до 19-го числа структурному підрозділу соціального захисту населення копій зазначених звітів, а також, зведеного звіту про фактичні витрати на виплату компенсацій з бюджету середнього заробітку працівникам.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Згідно з ч. 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, та витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також, шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно ч.2 цієї ж статті особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також, інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, які (пояснення) на вимогу суду, мають бути викладені письмово. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд зазначає, що у відповідності до ч.3 ст.19 Бюджетного кодексу України учасниками бюджетного процесу є органи, установи та посадові особи, наділені бюджетними повноваженнями (правами та обов'язками з управління бюджетними коштами). Таким чином, відповідач, ТОВ "Фірмово-промисловий комплекс "Корабел", не є учасником бюджетного процесу.

Відносини, що виникають між державою та суб'єктом господарювання з приводу відшкодування збитків, носять приватно-правовий характер.

Виходячи з положень ст. 1166 Цивільного кодексу України для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність сукупності усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, а також, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Таким чином, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки з заподіяними збитками.

Позивач при розгляді справи доводив наявність в діях відповідача правопорушення твердженнями про незаконне (безпідставне) отримання відповідачем коштів на загальну суму 150 805,28 грн. з державного бюджету. В якості правового обґрунтування таких тверджень у позовній заяві вказано про те, що дії, внаслідок яких загальному фонду Державного бюджету завдано 150 805,28 грн. збитків, про відшкодування яких позивачем заявлений даний позов, є протиправними, оскільки такі дії порушують:

- в частині щодо отримання відповідачем 1529,73 грн. з 150 805,28 грн. - приписи затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105 Порядку, в редакції цього Порядку за станом на травень - серпень 2015р. (первісна його редакція);

- в частині щодо отримання відповідачем 149 275,55 грн. збитків з 150 805,28 грн. - приписи ст.ст. 2, 3, 57 Бюджетного кодексу України, п.19, п.20, п.22 Порядку № 228 (зі змінами та доповненнями), п. 4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105.

В контексті наданих в судових засіданням представниками позивача пояснень слідує дійти висновку, що зазначені у позовній заяві п.20, п.22 Порядку № 228 (зі змінами та доповненнями) є, фактично, п.19, п.20, п.22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228, зі змінами та доповненнями.

Пунктом 19 цього Порядку № 228 передбачено, що спеціальний фонд проекту кошторису передбачає зведення показників за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків бюджету та надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді. Відповідальність за виникнення заборгованості, що склалася за видатками спеціального фонду, несе виключно розпорядник, з вини якого вона утворилась.

Пунктом 20 цього Порядку № 228 передбачено, що під час визначення обсягів видатків бюджету та/або надання кредитів з бюджету розпорядників нижчого рівня головні розпорядники повинні враховувати об'єктивну потребу в коштах кожної установи, виходячи з її основних виробничих показників і контингентів, які встановлюються для установ (кількість класів, учнів у школах, ліжок у лікарнях, дітей у дошкільних закладах тощо), обсягу виконуваної роботи, штатної чисельності, необхідності погашення дебіторської і кредиторської заборгованості та реалізації окремих програм і намічених заходів щодо скорочення витрат у плановому періоді Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю. Мінфін має право визначати на кожний рік порядок врахування у кошторисах обсягів заборгованості, яка виникла внаслідок непогашення бюджетних зобов'язань установ.

Пунктом 22 цього Порядку № 228 передбачено, що показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю.

У ст. 2 Бюджетного кодексу України наведено визначення основних термінів, які вживаються у даному кодексі. У ст. 3 Бюджетного кодексу України наведено положення щодо визначення бюджетного періоду. У ст. 57 Бюджетного кодексу України визначений порядок закриття рахунків після закінчення бюджетного періоду.

Ті з вказаних правових норм, які регулюють питання здійснення розпорядниками бюджетних коштів виплат за рахунок бюджетних асигнувань, порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, а саме, п.19, п.20, п.22 вказаного Порядку № 228, п.4 та інші пункти Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105, а також, ст.57 Бюджетного кодексу України не можуть бути обов'язковими до виконання відповідачем, оскільки відповідач не є а ні розпорядником бюджетних коштів, а ні, в силу ч. 3 ст. 19 Бюджетного кодексу України, учасником бюджетного процесу.

Таким чином, відповідач не може порушити порядок здійснення виплат за рахунок бюджетних асигнувань та порядок складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, оскільки він такі виплати, як розпорядник бюджетних коштів, не здійснює, а також, такі кошториси не складає, не розглядає, не затверджує та не виконує. Вказані правові норми регулюють діяльність ОСОБА_1, яким здійснено на користь відповідача 150 805,28 грн. компенсацій за рахунок коштів державного бюджету. Відповідно, суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що протиправність дій відповідача стосовно отримання ним 149 275,55 грн. компенсацій за рахунок коштів державного бюджету, полягає у надходженні цих коштів до відповідача (отримання їх відповідачем) в порушення приписів ст.ст.2,3,57 Бюджетного кодексу України, п.19, п.20, п.22 вказаного Порядку № 228, п.4 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105.

При розгляді справи позивач не довів в порядку ст.ст.32-34 ГПК України, поданими суду доказами того факту, що відповідач будь-якими своїми незаконними (протиправними) діями чи бездіяльністю, умисно або ж з необережності, спричинив виплату (перерахування) йому ОСОБА_1 вказаних 149 275,55 грн. компенсацій, згідно Порядку, за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, матеріалами справи не доведено протиправної поведінки та вини відповідача у здійсненні ОСОБА_1 на користь відповідача вказаних 149 275,55 грн. виплат за рахунок коштів державного бюджету, а також, у зв'язку з недоведенням власне вказаних протиправної поведінки та вини відповідача, відсутній, природно, й причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою (збитками). Протиправність дій відповідача з отримання вказаних компенсацій та/або з неповернення вказаних компенсацій ніяким чином не обґрунтована позивачем при розгляді даної справи.

Разом з тим суд зазначає, що виплату ОСОБА_1 відповідачеві компенсації у загальній сумі 1529,73 грн. фактичних витрат відповідача (з них 1223,79 грн. за травень 2015 року, платіжним дорученням від 14.07.2015р. № 84 та 305,94 грн. за червень 2015 року, платіжним дорученням від 07.08.2015р. № 121) на виплату середнього заробітку працівнику ОСОБА_6, всупереч чинній на час здійснення таких виплат (перерахування коштів) редакції Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105, спричинило подання відповідачем до ОСОБА_1 звітів за травень 2015 року та за червень (з 01 червня по 10 червня) 2015 року з суперечливими даними щодо працівника ОСОБА_6 в частині проходженням цим працівником військової служби за призовом чи-то за контрактом. Оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження джерел та часу отримання відповідачем даних про факт проходження працівником ОСОБА_6 з 17.03.2015р. військової служби за контрактом, суд не може погодитися з твердженнями відповідача про те, що за подання складеного відповідачем звіту для компенсації витрат по працівнику ОСОБА_6 за травень 2015 року є відповідальним лише Херсонський об'єднаний міській комісаріат, якій засвідчив даний звіт. Подання ж відповідачем до ОСОБА_1 звіту для компенсації витрат по працівнику ОСОБА_6 за червень (з 01 червня по 10 червня) 2015, який проходив на час подання звіту військову службу за контрактом, суперечить приписам Порядку, в його редакції чинній на час подання цих звітів до ОСОБА_1.

Таким чином, подання обох вказаних звітів відповідачем здійснено з порушенням положень Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015р. № 105, в його редакції чинній на час подання відповідачем вказаних звітів до ОСОБА_1. Вина відповідача підтверджується даними цих звітів та фактом їх подання. Форма вказаної вини, у вигляді умислу або необережності, не має значення для кваліфікації заявлених до стягнення з відповідача 1529,73 грн. грошових коштів, саме, як збитків. Як не має значення для кваліфікації заявлених до стягнення з відповідача 1529,73 грн. грошових коштів, саме, як збитків й наявність спільної, разом з відповідачем, й інших осіб у поданні вказаних звітів. Факт отримання 1529,73 грн. компенсацій коштами державного бюджету, в розмірі яких позивачем визначено заявлені до стягнення по даному факту правопорушення збитки, на підставі вказаних звітів по працівнику ОСОБА_6 відповідачем не заперечується. Причинний зв'язок протиправної поведінки відповідача з заподіяними збитками підтверджується матеріалами справи (поданими відповідачем до ОСОБА_1 звітами за травень 2015 року та за червень (з 01 червня по 10 червня) 2015 року щодо працівника ОСОБА_6 (т.1 а.с.91,93) та платіжними дорученнями від 14.07.2015р. № 84, від 07.08.2015р. № 121 (т.1 а.с.89,92) на перерахування відповідачеві ОСОБА_1 коштів, зокрема, на підставі цих звітів.

Таким чином, матеріалами справи доведено наявність підстав для кваліфікації вказаних компенсаційних виплат за рахунок державного бюджету сумі 1529,73 грн. як збитків. За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, в частині вимог про стягнення 1529,73 грн. відшкодування збитків В іншій частині позову, в саме, в частині вимог про стягнення 149 275,55 грн. відшкодування збитків позов задоволенню не підлягає. У стягненні 149 275,55 грн. відшкодування збитків має бути відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задовольняється на 0,01 %.

0,01 % = ((1529,73 грн. (розмір задоволених позовних вимог) / (150 805,28 грн. (розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У зв'язку з цим 0,01 % або 22,62 грн. судового збору має бути покладено на відповідача, а решта судового збору покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмово-промисловий комплекс "Корабел" (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, Карантинний острів,1; ідентифікаційний код юридичної особи 32808885) на користь Державного бюджету України (за кодом бюджетної класифікації доходів 24060300 на розрахунковий рахунок 31118115700002, у УК м.Херсона (код за ЄДРПОУ 37959779) МФО 852010) 1529 (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 73 коп. відшкодування збитків.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірмово-промисловий комплекс "Корабел" (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, Карантинний острів,1; ідентифікаційний код юридичної особи 32808885) на користь Південного офісу Держаудитслужби (місцезнаходження: 65107, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, 83; ідентифікаційний код юридичної особи 40477150) 22 (двадцять дві) грн. 62 коп. компенсації по сплаті судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.03.2017р.

Суддя К.В. Соловйов