Постанова

від 06.03.2017 по справі 907/462/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа № 907/462/15

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

при секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК , вх. № ЛАГС 01-05/4108/16 від 22.08.2016 р.,

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02 серпня 2016 року у справі № 907/462/15 (суддя Пригара Л.І.),

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК , с. Костилівка, Рахівського району, Закарпатської області,

про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 р. у справі № 907/462/15,

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал , м. Тячів, Тячівського району, Закарпатської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК , с. Костилівка, Рахівського району Закарпатської області,

про стягнення 38400,00 грн. за надання послуг з використання місця доставки митних вантажів.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: не прибув.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.2017 р., справу № 907/462/15 Господарського суду Закарпатської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А., Орищин Г.В.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 р. прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК (вх. № ЛАГС 01-05/4108/16 від 22.08.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 15.02.2017 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази - оригінали повідомлень про вручення - знаходяться в матеріалах справи (том ІІІ, а. с. 200, 201).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 р. у даній справі, за клопотанням сторін, продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 06.03.2017 р., про що сторони були належним чином повідомлені, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (том ІІІ, а. с. 220-221/зворот) та представники сторін, особисто, під розписку (том ІІІ, а. с. 222).

В судове засідання (06.03.2017 р.) представник апелянта/відповідача не прибув, у попередньому судовому засіданні, яке відбулося 15.02.2017 р., представник скаржника (ОСОБА_2 - п/к за довіреністю б/н від 20.11.2015 р., дійсна до 20.11.2017 р. (том ІІІ, а. с. 153) надавала усні пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, доводи наведені в апеляційній скарзі підтримала, просила скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2016 р. та рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 р., справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

Представник позивача в судове засідання, яке відбулося 06.03.2017 р., не прибув, у попередньому судовому засіданні (15.02.2017 р.) представник позивача (ОСОБА_3 - п/к за довіреністю б/н від 09.02.2017 р. дійсна до 09.02.2018 р. (том ІІІ, а. с. 210), подала Відзив на скаргу (том ІІІ, а. с. 202-209), через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду за вх. № ЛАГС 01-04/1106/17 від 13.02.2017 р. з додатками, також представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, доводи наведені у відзиві на апеляційну скаргу підтримав, просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

З огляду на наведене колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 3 статті 114 Господарського процесуального кодексу України, заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК , вх. № ЛАГС 01-05/4108/16 від 22.08.2016 р. до провадження та з підстав зазначених в ухвалі суду від 15.02.2017 р. продовжено строк розгляду спору та розгляд справи було відкладено на 06.03.2017 р., про що уповноважені представники сторін були особисто повідомлені під розписку (том ІІІ, а. с. 222) та додатково повідомлені рекомендованою поштою (том ІІІ, а. с. 220-221/зворот).

Однак, представники сторін повноважних представників в судове засідання 06.03.2017 р. не направили.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до приписів ст.ст. 67 та 77 ГПК України, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року по справі № 6/175(2010).

Крім того, в ухвалі суду від 15.02.2017 р. участь повноважних представників судом обов'язковою не визнавалась (том ІІІ, а. с. 220-221).

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 907/462/15 та прийшла до висновку, розглядати справу без участі представників сторін, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 року у справі № 907/462/15 позовні вимоги задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК (90623, с. Костилівка, вул. Заводська, 34 Рахівського району, код ЄДРПОУ 32240425) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал» (90500, м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, код ЄДРПОУ 31538866) суму 38400,00 грн. за надання послуг щодо використання місця доставки митних вантажів, а також суму 1827,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору (том ІІ, а. с. 18, 19-25).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду 05.10.2015 року по справі 907/462/15 вищезазначене рішення суду першої інстанції було залишено без змін (том ІІ, а. с. 99-100, 101-110).

Не погоджуючись з рішення місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, відповідачем було подано касаційну скаргу (том ІІ, а. с .122-126), яку постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 року по справі № 907/462/15 залишено без задоволення, рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції залишено без змін (том ІІ, а. с. 155, 156-163).

15.06.2016 р. апелянт/відповідач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 у справі № 907/462/15 за нововиявленими обставинами, в якій просив суд скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 р. у справі № 907/462/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК про стягнення боргу в сумі 38400,00 грн. за надання послуг з використання місця доставки митних вантажів та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Термінал до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК про стягнення суми 38400,00 грн. за надання послуг з використання місця доставки митних вантажів (том ІІІ, а. с. 6-15).

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2016 року у справі № 907/462/15 (суддя Пригара Л.І.) у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ЕВК про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 року у справі № 907/462/15 відмовлено (п. 1 резолютивної частини рішення) . Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 року у справі № 907/462/15 залишено без змін (п. 2 резолютивної частини рішення) (том ІІІ, а. с. 89-93).

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю ЕВК ) звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (том ІІІ, а. с. 102-104), просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2016 р. та рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 р., справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті ухвали та рішення, порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки місцевим судом не повно досліджено обставин справи та не правильно зроблено висновки, які призвели до прийняття незаконної ухвали та рішення.

Так, апелянт в апеляційній скарзі покликається на те, що постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 р. при розгляді справи № 807/2461/15 (за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВК» до Закарпатської митниці ДФС про визнання дій протиправними) було встановлено обставини, які відрізняються від висновків господарського місцевого суду по даній справі, відтак, зазначає про те, що вказані обставини стали відомі заявнику (відповідачу) вже після винесення вищевказаної постанови адміністративного суду та не були враховані господарським судом під час розгляду даної справи, оскільки не були відомі на час розгляду справи № 907/462/15.

Також апелянт стверджує про те, що встановлення адміністративним судом правомірності митного оформлення товарів без їх пред'явлення в ЗМК (зона митного контролю) за умови зазначення в графі 30 коду доставки митного органу, який оформляє вантаж є нововиявленою обставиною та покликається також на те, що відсутність у всіх 128 деклараціях, що містяться в матеріалах справи, запису під кодом 9901 в додатку графи 44 ВМД про наявність акту огляду товарів, є незаперечним доказом того, що огляд не проводився, а відсутність повідомлення свідчить про непред'явлення товарів в ЗМК. Ці обставини на думку заявника є також нововиявленими, оскільки ні суд не знав про їх існування, ні керівник заявника. Вказані обставини були встановлені у відповіді на адвокатський запит від 06.07.2016 року.

Крім того, як на нововиявлену обставину, апелянт також посилається на статистику оформлень товарів без їх пред'явлення митному органу на інших 17 регіональних митницях, яка була надана митницею та наголошує також на тому, що додані до заяви світлини митного посту Тячів , які свідчать про відсутність оферти публічного договору - пропозиції до його укладення є також нововиявленою обставиною.

Враховуючи вищенаведене, апелянт вважає, що викладені у постанові Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 року по справі № 807/2461/15 обставини є нововиявленими обставинами у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України та були встановлені після набрання рішення господарського суду у справі № 907/462/15 законної сили, а також є істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки господарського суду при ухваленні судового рішення. Отже, зазначені обставини спростовують факти, покладені в основу судового рішення господарського суду про задоволення позову ОСОБА_4 Термінал .

Колегією суддів, розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, ухвалу місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин і порядок такого перегляду регулюється Розділом ХІІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 112 названого Кодексу господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Вказаною статтею визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» визначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально - правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по - перше, їх існування на час розгляду справи, по - друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по - третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даним, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Не можуть також визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема статті 38 Господарського процесуального кодексу України (п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» ).

Пунктом 8.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» визначено, що Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Крім того, слід зазначити, що однією з умов перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами на підставі статті 112 Господарського процесуального кодексу України є істотність цих обставин для вирішення спору. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 у справі № 907/462/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року та постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 року, позовні вимоги задоволено повністю.

Вирішуючи спір у даній справі по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_4 Термінал було передано митному підрозділу зону митного контролю для проведення митних формальностей щодо вантажів та створено місце доставки митних вантажів у відповідності до наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 646 "Про місця доставки товарів транспортними засобами".

Територія місця доставки товарів для автомобільного транспорту забезпечена освітленням та огородженням за периметром території місця доставки; цілодобовою охороною та наявністю засобів пожежогасіння; наявністю рампи, естакади, оглядового майданчика; наявністю у достатній кількості, а також функціонуванням навантажувально-розвантажувальної техніки і механізмів для здійснення необхідних операцій на території місця доставки; наявністю каналів і засобів зв'язку, у тому числі з Єдиною автоматизованою інформаційною системою митних органів України.

Крім того, було виконано ряд інших вимог, щодо облаштування та функціонування території по вул. Пролетарській, 2, в м. Тячів як «місця доставки митних вантажів» .

Судами також встановлено, що після виконання позивачем всіх умов та вимог щодо створення місця доставки митного вантажу, території ОСОБА_4 «Термінал» , вул. Пролетарська, 2, м. Тячів, відповідно до Класифікатора місць прибуття, затвердженого наказом за № 395 Державної митної служби України від 17.05.2011 року та наказу Держмитслужби України № 426 від 27 серпня 2012 року «Про ведення Переліку місць доставки» , присвоєно статус «місця прибуття митних вантажів» за кодом 305-00-1-1» , який ідентифікує це місце доставки.

Також судами було встановлено, що відповідачем при внесенні даних - коду « 305-002-1-1» ТзОВ «Термінал» , м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, в ВМД, добровільно замовленої вищезазначеної послуги, було відомо про їх споживання та вартість цих послуг.

Крім того, судами попередніх інстанцій також було встановлено, що на території місця доставки митних вантажів знаходиться інформація щодо надання послуги та її вартість. Надання послуг щодо місця доставки вантажу полягає не у використанні коду 305-002-1-1 ОСОБА_4 "Термінал, м. Тячів вул. Пролетарська, 2, у графі 30 вантажно-митних декларацій, а у користуванні створеними позивачем відповідно до вимог законодавства умовами (благами) місця доставки вантажу, які знаходяться на території ОСОБА_4 "Термінал", м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, та якому присвоєний код 305-002-1-1 , ОСОБА_4 "Термінал", м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, тобто користування послугами терміналу.

Так, за період з 01.09.2014 р. по 29.03.2015 р., відповідачем ОСОБА_4 ЕВК здійснено 128 митних оформлень вантажів, із зазначенням при митному оформленні у вантажно-митних деклараціях у графі 30, коду 305-002-1-1 , тобто ОСОБА_4 Термінал , м. Тячів, вул. Пролетарська, 2 (том І, а. с. 84-250).

З матеріалів даної справи вбачається, що предметом даного судового розгляду є вимога про стягнення заборгованості за надані послуги з використанням місця доставки вантажу.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодились суди апеляційної та касаційної інстанції, виходив з того, що наявні у справі вантажно-митні декларації підтверджують факт митного оформлення вантажів відповідача, що означає розміщення вантажів в зоні митного контролю для митного оформлення та декларування. З огляду на що, суди визнали доведеним факт отримання відповідачем від позивача "послуг місця прибуття" при митному оформленні вантажів в режимі експорту в період з 01.09.2014 до 29.03.2015 за адресою: м. Тячів, вул. Пролетарська, 2, код якого, визначено у графі 30 декларацій 305-002-1-1 .

Як уже було вище зазначено у цій постанові, апелянт/заявник/відповідач (ОСОБА_4 ЕВК ), як на нововиявлену обставину для перегляду рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 у справі № 907/462/15, зазначає обставини, встановлені постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі № 807/2461/15 за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_4 ЕВК про визнання протиправними дій Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України, зокрема щодо правомірності дій митного органу - Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України щодо здійснення митного оформлення товарів ОСОБА_4 ЕВК відповідно до митного режиму експорту у період з 01.09.2014 р. по 01.02.2016 р. без їх пред'явлення органу доходів і зборів та без доставлення вантажів до зони митного контролю.

В зв'язку з чим, заявник (відповідач) вважає, що обставини стосовно правомірності дій митного органу - Закарпатської митниці ДФС щодо здійснення митного оформлення товарів ОСОБА_4 «ЕВК» відповідно до митного режиму експорту у період з 01.09.2014 року до 15.05.2015 року без їх пред'явлення органу доходів і зборів та без доставляння вантажів до зони митного контролю, не були відомі заявнику (відповідачу) на час розгляду справи № 907/462/15, так як були встановлені після набрання рішенням господарського суду Закарпатської області законної сили, та є істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки господарського суду при ухваленні судового рішення, і такими, що спростовують факти, покладені в основу судового рішення про задоволення позову ОСОБА_4 «Термінал» .

Апелянт в апеляційній скарзі, зокрема, покликається на те, що додані до заяви світлини митного посту Тячів , входу з вулиці на цей пост, входу з коридору на пост, в'їзду на територію ТОВ Термінал - ворота, території зонт митного контролю, тощо, свідчать про відсутність оферти публічного договору - пропозицій до його укладення. Ця обставина також є нововиявленою .

Однак вказані твердження апелянта колегією суддів до уваги не приймається, оскільки не є доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, не є істотними та нововиявленими.

Скаржник в апеляційній скарзі також покликається на те, що у всіх 128 деклараціях, що містяться в матеріалах справи, запису під кодом 9901 в додатку у графи 44 МВД про наявність акту огляду товарів є незаперечним доказом того, що огляд не проводився, а відсутність повідомлення митниці, що могло бути направлено декларанту імпортера у випадку необхідності пред'явлення товарів, свідчить про непред'явлення товарів в ЗМК. Ці обставини, як стверджує скаржник, є нововиявленими, суд не знав про їх існування, як і керівник заявника, який не вникає в зміст митних декларацій та особливості їх заповлення, які оформляє декларант. Ці обставини, як зазначає апелянт, встановлені у відповіді на адвокатський запит від 06.07.2016 р.

Однак, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що дані обставини не можуть вважатися нововиявленими, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, вказана обставина існувала на час розгляду справи та під час винесення рішення по справі № 907/462/15, зокрема, заявник (відповідач) у касаційній скарзі та письмових додаткових обґрунтування по даній справі вже посилався на зазначені факти .

Відтак, відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 року за нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд виходив з того, що наведені мотиви перегляду рішення у справі не можна вважати такими, що свідчать про наявність нововиявлених обставин у розумінні приписів статті 112 ГПК України.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, судами у відповідних судових актах, прийнятих у даній справі, була надана правова оцінка, в т.ч. як обставинам знаходження вантажів відповідача під час їх митного оформлення в місці прибуття (місце доставки вантажу), зазначеному в графі 30 вантажно-митних декларацій, так і обставинам, стосовно можливості митного оформлення вантажів відповідача поза зоною митного контролю.

З огляду на наведене, колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що наведені відповідачем обставини, не свідчать про наявність нововиявлених обставин в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку та відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_4 ЕВК про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.06.2015 у справі № 907/462/15 та його скасування за нововиявленими обставинами.

Відтак, твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони не спростовують висновків місцевого господарського суду у даній справі, які, в свою чергу, обґрунтовані фактичними обставинами справи.

Відповідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Вказаною статтею визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, а саме, підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою, обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи; яка встановлюється на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами; на яку посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або яка могла бути встановлена судом у разі виконання вимог процесуального закону.

У з'ясуванні ж наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з п. п. 2 - 5 ч. 2 ст. 112 ГПК України має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору.

Днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України , слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Не може бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України і виникнення нової або зміна обставини після вирішення спору.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17 листопада 2016 року у справі № 907/433/15.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із приписів ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням вищенаведеного в сукупності, дослідивши матеріали даної справи та з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів прийшла до висновку, що ухвалу місцевого суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судовий збір за перегляд ухвали місцевого суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32 - 34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 02.08.2016 року у справі № 907/462/15 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Закарпатської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин

06.03.2017 р. оголошено вступну і резолютивну часини постанови. Повний текст постанови складено та підписано - 13.03.2017 р.