Постанова

від 07.03.2017 по справі 914/1730/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2017 р. Справа № 914/1730/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будмаркет Лідер» б/н від 29.12.2016р.

на рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2016 року

у справі № 914/1730/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» , м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Будмаркет Лідер» , м. Червоноград Львівської області

про дострокове стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Ціна позову: 164 734,64 грн.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

Представники сторін в судове засідання не з"явились, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористались, розгляд справи відкладався за клопотанням відповідача.

Відповідачем повторно 06.03.2017 подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв язку із вирішенням питання про добровільну сплату суми боргу .

Відповідно до ч.1 ст.102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження 16.01.2017, отже кінцевий термін розгляду даної апеляційної скарги є 16.03.2017.

Згідно із ч.3 ст.69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більше як на п»ятнадцять днів.

Заяви про продовження строку розгляду спору відповідно до ст.69 ГПК України сторонами не надавались..

Згідно із п.3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що має місце доказ належного повідомлення сторін про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представників сторін.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.11.2016 року у справі № 914/1730/16 (головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Петрашко М.М., Мазовіта А.Б.) позов задоволено частково; стягнуто з ПП Будмаркет Лідер на користь ПАТ Кредобанк 157 734,64грн. заборгованості за кредитним договором, з якої: 150 200,00 грн. неповернута сума кредиту, 6 661,81 грн. прострочені відсотки, 872,83 грн. пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань, а також стягнуто 2 366,02 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ПП «Будмаркет Лідер» подано апеляційну скаргу б/н від 29.12.2016 р., в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2016 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що двома різними рішеннями (в т.ч. заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області) з одного і того ж підприємства (його директора) стягнуто дві суми (в подвійному розмірі) за одне й те ж порушення кредитного договору.

Також, скаржник вважає, що судом безпідставно не зупинено провадження у даній справі до вирішення справи Червоноградським міським судом Львівської області.

На думку скаржника, суд першої інстанції неправомірно взяв до уваги як доказ розрахунок наданий позивачем, оскільки такий зроблений зацікавленою особою і в порушення вимог ст.ст.58,59 ЦПК України не може вважатись доказом.

ПАТ Кредобанк у запереченні на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, судовою колегією встановлено наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, 29 травня 2015 року між ПАТ Кредобанк та ПП Будмаркет Лідер укладено кредитний договір №37/07/ШО, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі 200 000,00грн. Дата остаточного повернення кредиту - 28.05.2017р.

Відповідно до умов кредитного договору (р.1 «Предмет договору» ) банк зобов»язується надати у власність позичальникові грошові кошти ( надалі-кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит і сплатити проценти за користування ними та комісії.

Банк видає позичальнику кредит, а позичальник приймає його на наступних, обумовлених у р.2 «Загальні умови кредитування « умовах:

п.2.1. Розмір кредиту та валюта кредитування : 200 000,00 грн.

Згідно з п.4.1 кредитного договору, за надання кредиту та користування кредитними коштами позичальник сплачує банку комісії визначені п.2.4 цього договору.

Нарахування процентів та комісій за користування кредитом може бути припинено раніше, ніж до настання терміну, вказаного в п.2.5 цього договору, у випадках передбачених законодавством України, цим договором, або за згодою сторін (п.4.5).

Відповідно до п.4.6 кредитного договору позичальник сплачує проценти, нараховані відповідно до п.4.3.1 цього договору, у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього банківського дня місяця, за який вони нараховані.

У випадку неповернення позичальником кредиту в термін, визначений цим договором та додатками до нього, банк має право застосувати до позичальника санкції, передбачені п.п.7.1,7.2,7.5 цього договору ( п.4.8).

Відповідно до п.5.1 кредитного договору позичальник зобов»язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни , передбачені цим договором, але не пізніше строку, вказаному у п.2.5 цього договору.

Відповідно до п.5.8 договору банк у випадках, передбачених п.2.16 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, про що письмового повідомляє позичальника.

Позичальник зобов»язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.5.8 кредитного договору) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором (п.5.9 договору).

Відповідно до п.5.10 кредитного договору, у разі невиконання позичальником умов одного з кредитних договорів, які вже укладені або будуть укладені в подальшому між позичальником та банком, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором, а також повернення заборгованості в повному обсязі за іншими укладеними з банком кредитними договорами про що письмово повідомляє позичальника, а в разі невиконання вимог банку щодо дострокового повернення заборгованості, банк має право звернути стягнення на предмет забезпечення, що передбачений договором забезпечення.

Відповідно до п.7.1 договору за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань (повернення кредиту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі визначеному в п.2.11 цього договору. Пеня по кредитах в іноземній валюті сплачується в національній валюті України, за курсом НБУ на дату нарахування пені.

Відповідно до п.п.9.3.3 п.9.3 кредитного договору позичальник зобов»язується у випадку зміни керівного складу (керівника, головного бухгалтера), будь-яких змін у складі власників (засновників, учасників) і/або їхніх часток у статутному фонді позичальника, внесення будь-яких змін до установчих документів, змін юридичної адреси (місцезнаходження) чи фактичної адреси, номера телефону - повідомити про це банк не пізніше третього дня з моменту події у письмовій формі.

Договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов»язань (п.11.1 договору).

Зміни та доповнення до цього договору вносяться тільки у письмовій формі шляхом укладення додаткових договорів, підписаних уповноваженими на те представниками сторін, крім випадків передбачених цим договором (п.12.1 договору).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн. надані банком позичальнику за цільовим призначенням «надання реструктуризаційного кредиту (ПП «Будмаркет «Лідер» ), відповідно до кредитного договору 36/07/ШО від 29.05.2015р.» , що підтверджується меморіальним ордером №22759245 від 05 червня 2015 року.

З матеріалів справи вбачається, що 18.05.2016 року банк надіслав позичальнику вимогу вих.№2016/05/17-1 від 17.05.2016 року «про дострокове виконання зобов»язань за кредитним договором №37/07/ШО від 29 травня 2015 року, укладеним між ПАТ «Кредобанк» та ПП «Будмаркет «Лідер»» (належні та допустимі докази надіслання зазначеної вимоги, а саме опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек (в копіях) в матеріалах справи).

У вимозі банк зазначав про те, що всупереч розділу 1,2, п.5.1 кредитного договору, зобов»язання по кредитному договору позичальником не виконуються, кредит в порядку і в терміни, передбачені кредитним договором не повернутий, проценти за користування кредитом не сплачені. Банк вимагав дострокового виконання зобов»язань за кредитним договором №37/07/ШО від 29 травня 2015 року шляхом сплати у строк до 05.06.2016 року суми заборгованості у розмірі 163 861,91 грн., з яких : 150 200,00 грн. неповернута сума кредиту; 12 861,81 грн. - прострочені відсотки; 800,00 грн. - прострочена сума комісії за адміністрування кредиту, а також наявної пені станом на дату сплати заборгованості. Банк попереджував у вимозі, що у випадку не погашення позичальником суми заборгованості у повному обсязі ПАТ «Кредобанк» розпочне процедуру примусового стягнення заборгованості.

Позичальником не погашено заборгованість за кредитним договором, що стало підставою для звернення ПАТ Кредобанк до суду з даним позовом.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно дост. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як зазначалось вище, мж ПАТ «Кредобанк» та ПП «Будмеркет «Лідер» 29 травня 2015 року укладено кКредитний договір №37/07/ШО на виконання умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 200 000,00 грн., за цільовим призначенням «надання реструктуризаційного кредиту (ПП «Будмаркет «Лідер» ) відповідно до кредитного договору 36/07/ШО від 29.05.15р.» , що підтверджується меморіальним ордером №22759245 від 05 червня 2015 року.

Відповідно до п.5.8 кредитного договору банк у випадках, передбачених п.2.16 цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором, про що письмового повідомляє позичальника. Позичальник зобов»язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п.5.8) достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором (п.5.9).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач взятих на себе зобов язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту в порядку та в терміни визначені договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість по тілу кредиту яка станом на 11.04.2016 року становить 150 200,00 грн., не погашена повністю, а відтак, підлягає стягненню у примусовому порядку. Наявна сума заборгованості станом на момент прийняття рішення підтверджується довідкою банку станом на 01.11.2016 року.

Відповідно до ст. 230 ГК України, п. 4 ст. 231 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до п.7.1 кредитного договору за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань (повернення кредиту, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором) банк має право стягнути з позичальника пеню в розмірі визначеному в п.2.11 цього договору.

Відповідно до п.2.11 пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань за договором - 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки по кредитах у національній валюті України.

У п.2.5 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» роз»яснено, що щодо пені за порушення грошових зобов»язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов»язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або мешу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов»язання мало бути виконане, і початок його перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Пунктом 2.11 кредитного договору передбачено більшу тривалість періоду, за який нараховується пеня - за весь час прострочки по кредитах в національній валюті.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено Законом України «Про відповідальність за невиконання грошових зобов»язань» .

Сторони можуть домовитись про збільшення або зменшення встановленого законом розміру пені, зазначивши про це в договорі, за винятком випадків, коли згідно із законом зміна розміру штрафних санкцій за погодженням сторін не допускається ( абз.3 ч.2 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.231 ГК України).

Як вбачається із матеріалів справи, банком надано до справи розрахунки пені на загальну суму 872,83 грн., яка включає суми: 642,91 грн., які за несвоєчасне повернення суми основного боргу, 216,60 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та 13,32 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за адміністрування, розрахованих за період з 10.10.2015р. по 10.04.2016р. із врахуванням передбаченого у п.2.11 кредитного договору розміру пені 0,03% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

Для порівняння, надано розрахунки пені за період з 10.10.2015р. по 10.04.2016р. за несвоєчасне повернення суми основного боргу, за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом та за несвоєчасну сплату комісії за адміністрування, розрахованих виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період.

За останніми розрахунками, сума пені за несвоєчасне повернення суми основного боргу - 2 337,96 грн., за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом - 868,12 грн., за несвоєчасну сплату комісії за адміністрування -53,38 грн. (пеня розрахована в загальній сумі - 3 259,46 грн.).

На підставі наведених законодавчих норм та положень п.7.1, 2.11договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 872,83 грн. пені відповідно до розрахунку заборгованості за період з 10.10.2015 по 10.04.2016. Заявлена позивачем вимога про стягнення 872,83 грн. пені підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 12 861,81 грн. заборгованості по прострочених відсотках судова колегія зазначає наступне..

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «Факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.3 цього договору з моменту видачі кредиту:

п.п.4.3.1: до терміну його повернення, згідно із графіком повернення кредиту передбаченого п.5.1 Договору;

п.п.4.3.2: до дати звернення Банку із заявою до :

-суду із вимогою про дострокове повернення суми кредиту та сплати процентів, комісій та інших належних до сплати за цим договором платежів, або

-нотаріуса про звернення стягнення на заставлене майно, для дострокового погашення за його рахунок суми кредиту, сплати процентів, комісій та інших належних до сплати за цим договором платежів (п.п.5.8,5.9 Договору).

Розрахунок заборгованості за кредитним договором на загальну суму 164 734,64 грн., яка включає в себе і заборгованість по прострочених відсотках в сумі 12 861,81 грн., проведений банком станом на 11.04.2016 року, що підтверджується останнім не лише у самій позовній заяві а й у долученому до неї «Розрахунку суми позову про стягнення заборгованості по кредитному договору 37/07/ШО від 29.05.2015 року ПП «Будмаркет «Лідер» . (надалі - розрахунок).

Із розрахунку вбачається, що сума прострочених відсотків 12 861,81 грн. складається із сум, які відображені в графі «прострочена заборгованість по відсоткам, грн.» : 3 289,78 грн. + 3 172,68 грн. + 2 967,99 грн. + 3 431,36 грн. та є простроченою заборгованістю по відсотках, оскільки відсотки не сплачені у грудні 2015 року, у січні, лютому та березні 2016 року. Як вбачається із розрахунку (графа «прострочена заборгованість по відсотках, грн.» ) станом на початок грудня 2015 року прострочена заборгованість по відсотках відсутня (« 0,00 грн.).

За таких обставин, долучені позивачем до справи довідки, виписки з банківського рахунку відповідача (остання виписка з визначеною сумою заборгованості станом на 01.11.2016 року), а також розрахунки заборгованості (останній, поданий позивачем розрахунок заборгованості по тілу кредиту, по прострочених відсотках, по простроченій комісії за адміністрування кредиту містить відомості про суму заборгованості за кредитним договором 166 841,26 грн. станом на 21.10.2016 року), правомірно розцінюються судом як докази, які стосовно заявлених позивачем у позовній заяві вимог, відображають часткове погашення заборгованості за кредитним позовом (у т.ч., до /після подання позовної заяви до суду.).

Судом першої інстанції правомірно не взято до уваги твердження банку про збільшення суми заборгованості по прострочених відсотках за користування кредитом та суми простроченої комісії за адміністрування кредиту, оскільки позивач, із заявами в порядку ч.4 ст.22 ГПК України до суду не звертався.

Банк у наданих до справи поясненнях стверджує також про те, що після подання ним позову до суду відповідачем не було здійснено жодного платежу з метою повернення кредиту. Так, зокрема, платежі, які були здійснені відповідачем як оплата відсотків по кредиту відображені у п.п.9,19,27,30,38,40,44,46,56,58 банківської виписки про рух коштів по рахунку за період з 29.05.2015 по 01.11.2016 року, а також в меморіальному ордері від 04.08.2015 року №31560752 в загальній сумі 29089,37 грн., що відображено у розрахунку суми позову про стягнення заборгованості по кредитному договору станом на 21.10.2016 року.

Однак, такі доводи банку не відповідають фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

У абз. 2 п.п.4.4.2 п.4.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що з урахуванням положень частини четвертої статті 51 ГПК днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв»язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що, як вбачається з матеріалів справи, днем подання позовної заяви вих.№2016/06/15-1 від 15.06.2016 року слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв»язку у м. Києві через яке надсилалась позовна заява до господарського суду Львівської області, і такою датою є 16.06.2016 року (дата поштового штемпеля підприємства зв»язку на поштовому конверті, у якому позовна заява з документами поступила до суду).

Отже, позовна заява подана до суду 16.06.2016 року. Розрахунок заборгованості за кредитним договором, у тому числі і розрахунок 12 861,81 грн. по прострочених відсотках, складений банком станом на 11.04.2016 року. Отже після 16.06.2016 року відповідачем не здійснено платежів на погашення заборгованості за кредитним договором. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Однак, матеріалами справи підтверджується, що до дати подання позовної заяви до господарського суду (тобто, до 16.06.2016 року) мали місце з боку відповідача платежі, які були здійснені як оплата відсотків по кредиту після 11.04.2016р. (тобто, після дати станом на яку розраховано заборгованість, яка заявлена банком у позовній заяві), однак, які не враховані банком станом на дату подання позовної заяви. Це платежі, які відображені у пунктах 56 і 58 банківської виписки про рух коштів по рахунку відповідача за період з 29.05.2015 року по 01.11.2016 року, а саме : п.56 банківської виписки - сума платежу 1400,00 грн., дата 25.04.2016 року; п.58 банківської виписки - сума платежу 4800,00 грн., дата платежу 25.05.2016 року. Сума перерахованих відповідачем коштів по цих двох платежах складає 6 200,00 грн.

Станом на момент звернення банку з позовом до суду (16.06.2016 року) порушення права чи законного інтересу банку в частині нарахованої суми 6 200,00 грн. прострочених відсотків за кредитним договором не існувало, оскільки кошти сплачені відповідачем на рахунок позивача, з огляду на що вцій частині судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Зважаючи, що доказів погашення заборгованості в сумі 6 661,81 грн. по прострочених відсотках (12 861,81 грн. - 6 200,00 грн. = 6 661,81 грн.) відповідач суду не надав, з матеріалів справи такі обставини не вбачаються, то в сумі 6 661,81 грн. вимога позивача про стягнення заборгованості по прострочених відсотках підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 800,00 грн. заборгованості по простроченій сумі комісії за адміністрування кредиту судова колегія зазначає наступне..

Відповідно до п.п.2.4.2 п.2.4. кредитного договору за управління кредитом (адміністрування) щомісячно сплачується комісія в сумі 200,00 грн.

Із «Розрахунку суми позову про стягнення заборгованості по кредитному договору 37/07/ШО від 29.05.2015 року ПП «Будмаркет «Лідер» , проведеного станом на 11.04.2016 року, вбачається, що сума простроченої комісії за адміністрування кредиту 800,00 грн. складається із сум, які відображені в графі розрахунку «прострочена комісія за адміністрування кредиту, грн.» : 200,00 грн. + 200,00 грн. + 200,00 грн. + 200,00грн. та є простроченою заборгованістю по комісії, оскільки комісія не сплачена у грудні 2015 року, у січні, лютому та березні 2016 року.

Як вбачається із розрахунку (графа «прострочена комісія за адміністрування кредиту, грн.» ), станом на початок грудня 2015 року прострочена заборгованість по комісії з адміністрування кредиту відсутня (0,00 грн.); з графи «сума сплаченої комісії за адміністрування кредиту, грн.» вбачається щомісячна сплата комісії у встановленому розмірі включно по листопад 2015 року.

Матеріалами справи підтверджується, що до дати подання позовної заяви до господарського суду (тобто, до 16.06.2016 року) мали місце з боку відповідача платежі, які були здійснені як плата за управління кредитом (комісія з адміністрування кредитом) після 11.04.2016 (тобто, після дати станом на яку розраховано заборгованість по комісії, яка заявлена банком у позовній заяві), однак, які не враховані банком станом на дату подання позовної заяви. Це платежі , які відображені у пунктах 53,54,55,57 банківської виписки про рух коштів по рахунку відповідача за період з 29.05.2015 року по 01.11.2016 року в сумі 800,00грн.

Сума перерахованих відповідачем коштів по цих платежах покривала 800,00 грн. комісії за адміністрування за період 12.2015 - 03.2016, яка як прострочена заборгованість, вказана банком у розрахунку станом на 11.04.2016 року, однак якої (простроченої заборгованості по комісії з адміністрування кредиту) за вказаний період не існувало у відповідача перед позивачем станом на дату подання позовної заяви до суду (16.06.2016).

З огляду на викладене, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок, що оскільки порушення, відсутнє, то в частині стягнення заявленої до стягнення суми 800,00 грн. простроченої комісії з адміністрування кредиту за період 12.2015 - 03.2016рр. вимоги заявлено безпідставно, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно із абз.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не надано суду достатніх та обгрунтованих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що двома різними рішеннями (в т.ч. заочним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області) з одного і того ж підприємства (його директора) стягнуто дві суми (в подвійному розмірі) за одне й те ж порушення кредитного договору судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається із заочного рішення Червоноградського міського суду Львівської області у справі №459/1873/16-ц від 06.12.2016 останнім вирішено стягнути з ОСОБА_2 (поручителя ПП Будмаркеи Лідер згідно договору поруки) заборгованість та пеню у загальному розмірі 164 734,64грн. Вказана обставина на думку суду не позбавляє права ПАТ Кредобанк звернутися із позовними вимогами до ПП Будмаркет Лідер із позовними вимогами про дострокове стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання умов кредитного договору 37/07/ від 29.05.2015.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Судовий збір за перегляд рішення суду у даній справі в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 09.11.2016 року у справі № 914/1730/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.