Ухвала

від 13.03.2017 по справі 341/1919/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 341/1919/16-к

Провадження № 11-кп/779/133/2017

Категорія ст. 82 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області

в складі суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора Галицького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_7 ,

з участю прокурора ОСОБА_8 ,

засудженої ОСОБА_7 ,

представника Галицької

виправної колонії № 128 ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і винести нову ухвалу, якою відмовити засудженій ОСОБА_7 в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким.

В обґрунтування своїх доводів посилається на зміст ст. 82 КК України. Вказує, що висновок суду про те, що ст. 82 КК України не містить обмежень щодо розміру та строку невідбутої частини покарання, є безпідставним, оскільки при заміні невідбутої частини покарання засуджений не звільняється від покарання, він продовжує відбувати інше, але обов`язково більш м`яке покарання. При цьому мається на увазі не зниження (скорочення) строку покарання раніше призначеного вироком і такого, що відбуває засуджений, а тільки заміна одного (більш суворого) виду покарання іншим (більш м`яким) його видом. Посилається на положення ст. 65 КК України. Наголошує, що вказані положення закону враховано Кіровським районним судом м. Кіровограда та Апеляційним судом Кіровоградської області при призначенні покарання ОСОБА_7 , необхідного і достатнього для її виправлення. Підсумовує, що Галицьким районним судом Івано-Франківської області невірно застосовано вимоги ч. 1 ст. 82 КК України та безпідставно скорочено строк невідбутої частини покарання, що не забезпечить збереження співрозмірності строків покарань в межах розумного.

Засуджена ОСОБА_7 подала заперечення на наведену апеляційну скаргу прокурора, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Вважає ухвалу суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу прокурора безпідставною. Посилається на приписи ст. 82 КК України. Стверджує, що судом встановлено наявність всіх підстав для заміни їй невідбутої частини покарання більш м`яким. Зазначає, що ст. 82 КК України містить вимоги лише стосовно неможливості перевищення невідбутого строку покарання, а законодавцем не встановлено обмежень щодо можливості призначення покарання у розмірі менше ніж невідбута частина покарання, тому суд дійшов правильного висновку щодо заміни їй невідбутої частини покарання більш м`яким саме у виді виправних робіт в максимальних межах, передбачених ст. 57 КК України. Стверджує, що відмова в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким з підстав, викладених в апеляційній скарзі прокурора, фактично призведе до обмеження у реалізації її права на пом`якшення покарання та поставить її у нерівне положення з іншими засудженими. Що матиме місце пряма дискримінація, а це є порушенням Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні». Вважає, що в апеляційній скарзі прокурор висловлює лише свою суб`єктивну думку, не наводить належних обґрунтувань і посилань на відповідні норми кримінального процесуального закону, що унеможливлюють застосування до неї ст. 82 КК України. Просить врахувати, що не є суспільно-небезпечною особою, в умовах ізоляції відбула значних строк покарання 3 роки і 10 місяців, за цей період стала на шлях виправлення, має неповнолітню доньку, яка потребує материнської опіки та утримання, готова до інтеграції в нормальне середовище.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року замінено ОСОБА_7 невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі, а саме 3 (три) роки 2 (два) місяці 22 (двадцять два) дні на виправні роботи на строк 2 (два) роки у Адвокатському бюро «Євгенія Морозова», м. Кривий Ріг, пл. Шахтарської слави (раніше Дзержинського), 5, ЄДРПОУ 39533027, з відрахуванням в дохід держави 20 відсотків її заробітку.

Суд першої інстанції мотивував таку позицію тим, що засудженій ОСОБА_7 можливо замінити невідбуту частину покарання виправними роботами в максимальних межах, передбачених ст. 57 КК України, за обставин, що ст. 82 КК України містить вимоги щодо неможливості перевищення невідбутого строку покарання. При вирішенні даного подання врахував, що засуджена ОСОБА_7 щиро розкаялася, негативно ставиться до вчиненого нею злочину. З наявної в матеріалах характеристики вбачається, що засуджена під час тримання в УВП № 3 м. Кривого Рогу та з часу відбування покарання у Галицькій виправній колонії № 128 порушення режиму тримання не допускала, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась, має заохочення, стягнення не накладались, протягом 2014-2016 роках та на даний час працевлаштована, доручену роботу виконує вчасно, якісно та сумлінно. Окрім того, приймає активну участь в організації та проведенні виховних та культурно-масових заходів в установі, є головою ради колективу засуджених установи, в колективі засуджених сектору користується повагою, постійно проявляє турботу про рідних. Така її поведінка і сумлінне ставлення до виконання обов`язків у період відбування покарання засвідчили успішність процесу виправлення і вказують на те, що вона стала на шлях виправлення. Окрім того, у засудженої ОСОБА_7 є малолітня дитина, якої права погіршуються із-за відсутності материнської опіки. Згідно гарантійного листа від 02 лютого 2017 року № 11 Адвокатське бюро «Євгенія Морозова» гарантує працевлаштування засудженої ОСОБА_7 на посаді юрисконсульта з заробітною платою згідно штатного розкладу, але не меншою мінімальної заробітної плати, із своєчасним відрахуванням встановленої судом частини її заробітку в дохід держави. КВІ їй роз`яснено порядок та умови виконання покарання у виді виправних робіт. Відповідно зобов`язується виконати рішення суду щодо ОСОБА_7 . За таких умов та виходячи з того, що саме законодавцем не встановлено обмеження щодо можливості призначення покарання у розмірі менше ніж невідбута частина покарання суд вважав, що ОСОБА_7 слід замінити невідбуту частину покарання більш м`яким у виді виправних робіт.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній.

- засуджена ОСОБА_7 вважає апеляційну скаргу прокурора безпідставною, а ухвалу суду законною та обґрунтованою;

- представник Галицької виправної колонії № 128 ОСОБА_9 зазначила, що засуджена ОСОБА_7 стала на шлях виправлення, відповідно, у суду першої інстанції були всі підстави для заміни їй невідбутої частини покарання більш м`яким, а тому в задоволенні апеляційної скарги прокурора необхідно відмовити.

Заслухавши доповідь судді, думку сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали подання, обговоривши доводи і мотиви апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Так, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

За приписами ч.1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 154 КВК України стосовно засудженого, щодо якого відповідно до статей 81, 82 Кримінального кодексу України може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м`яким, орган або установа виконання покарань у місячний термін надсилає клопотання до суду у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законодавством. Адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленої Кримінальним кодексом України частини строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або до заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Матеріали кримінального провадження містять подання в.о. начальника Галицької виправної колонії № 128 ОСОБА_10 , погоджене з секретарем спостережної комісії Галицької районної державної адміністрації ОСОБА_11 від 10 листопада 2016 року на зміну покарання більш м`яким ОСОБА_7 (а.п. 1-2).

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим не менше половини строку покарання, призначеного судом, в тому числі, за умисний тяжкий злочин.

Згідно роз`яснень п. 2 Постанови № 2 від 26 квітня 2002 року Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК).

ОСОБА_7 засуджена 04 лютого 2013 року Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366, 70, 72 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на три роки з конфіскацією особистого майна. 18 квітня 2013 року Апеляційним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 368, ч. 1 ст. 366, 70 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на три роки з конфіскацією особистого майна. Початок строку 30 квітня 2013 року, кінець строку 30 квітня 2020 року.

Тобто, ОСОБА_7 засуджена за вчинення тяжкого злочину, відбуває основне покарання у виді позбавлення волі, на час розгляду подання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відбула необхідні 1/2 призначеного судом покарання. На час апеляційного розгляду ОСОБА_7 фактично відбула 3 роки 10 місяців позбавлення волі.

В той же час, одною із обов`язкових умов для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким є доведеність засудженим, що він став на шлях виправлення, про що колегія суддів зазначає наступне.

З характеристики на засуджену ОСОБА_7 від 03 листопада 2016 року (а.п. 3-4) вбачається, що вона під час утримання в УВП № 3 Кривого Рогу порушення режиму тримання ОСОБА_7 не допускала, до дисциплінарної відповідальності не притягувалась. Заохочення не оголошувались. З 15 липня 2013 року по 08 серпня 2013 року та з 01 листопада 2013 року по теперішній час відбуває покарання у Галицькій виправній колонії № 128. За час відбування покарання характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи, за що має два заохочення. Працевлаштована у пункті охорони здоров`я установи на посаді дезінфектора. Доручену роботу виконує вчасно, якісно та сумлінно. В праці виявляла ентузіазм та ініціативу. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктна, підтримує рівні стосунки з ними. Адекватно реагує на критику на свою адресу. Дотримується правил особистої гігієни та санітарії, спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує в чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належних догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Приймає участь в організації та проведенні виховних та культурно-масових заходів в установі. Є головою ради колективу засуджених установи. До виконання покладених обов`язків відноситься відповідально та старанно, проявляє ініціативу. Приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу «Правова просвіта». У вільний час читає багато книжок, дивиться новини та науково-популярні телепередачі. Приймає участь у громадському житті сектору. Приймає участь у роботі самодіяльних організацій. Є членом секції художньої самодіяльності. На заходи виховного впливу реагує позитивно. Має позитивну соціальну установку, готова до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя у суспільстві. За характером врівноважена, діяльна, миролюбна, не прагне до лідерства. За вольовими якостями самостійна, цілеспрямована та витримана. По відношенню до себе самокритична, вимоглива та дисциплінована. Здатна долати життєві труднощі та протистояти чужому впливу. Має почуття гідності та адекватну самооцінку. В індивідуальних бесідах відверта та розсудлива. Поводить себе чемно. В колективі засуджених сектору товариська, доброзичлива, користується повагою. У взаємовідносинах тактовна та поступлива. До негативних вчинків інших засуджених сектору ставиться критично. Зв`язок з рідними підтримує шляхом листування, телефонних розмов та побачень, отримує посилки та бандеролі від них. Постійно проявляє турботу про рідних. Стосунки між ними доброзичливі. Позову не має.

В даній характеристиці зазначено наступний висновок: комісія установи прийняла рішення, що засуджена ОСОБА_12 стала на шлях виправлення (протокол № 24 від 01 листопада 2016 року) і тому до неї може бути застосовано заміну невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням у відповідності до ст. 82 КК України.

Як вбачається довідки про заохочення та стягнення на засуджену ОСОБА_7 , що відбуває покарання в Галицькій виправній колонії № 128 від 03 листопада 2016 року (а.п. 5), на засуджену накладено два заохочення, а саме 28 вересня 2015 року за сумлінну поведінку та ставлення до праці і з нагоди проведення Дня відкритих дверей в установі та 10 травня 2016 року за сумлінну поведінку та ставлення до праці, крім того, стягнення не накладались.

З довідки від 26 жовтня 2016 року на засуджену ОСОБА_7 вбачається, що жодних стягнень за виконавчими листами немає (а.п. 42).

Згідно з довідкою від 26 жовтня 2016 року (а.п. 43) ОСОБА_7 практично здорова, працездатна.

З довідок від 26 жовтня 2016 року (а.п. 41) та від 03 лютого 2017 року (а.п. 128-130) про працевлаштування засудженої ОСОБА_7 , яка утримується у Галицькій виправній колонії № 128 вбачається, що остання працювала, їй нараховувалася заробітна плата. А невиконання норм виробітку зумовлене недостатнім забезпеченням сировиною, матеріалами і відсутністю обсягу робіт.

Проаналізувавши зміст наведених документів, колегія суддів дійшла висновку про доведеність того, що засуджена ОСОБА_7 стала на шлях виправлення.

Крім того, засуджена є матір`ю малолітньої ОСОБА_13 . Батько ОСОБА_14 у вихованні дитини участі не приймає. Виховання дочки займається бабуся ОСОБА_15 . (а.п. 46, 62, 64, 65)

За таких обставин, при наявності всіх обов`язкових умов, визначених ст. 82 КК України, колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість заміни невідбутої частини покарання ОСОБА_7 більш м`яким.

Прокурор в апеляційній скарзі жодним чином не заперечує наявність підстав, передбачених ст. 82 КК України, за яких суд першої інстанції дійшов висновку про можливість заміни невідбутої частини покарання ОСОБА_7 більш м`яким.

При заміні невідбутої частини покарання на більш м`яке, а саме на виправні роботи, суд в повній мірі враховував вимоги встановлені Загальною частиною КК України до такого виду покарання, а також зміст Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» та положення Постанови Пленуму Верховного суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким».

Матеріали кримінального провадження містять відомості про майбутнє працевлаштування засудженої. Як вбачається з довідки № 11 від 02 лютого 2017 року (а.п. 126) Адвокатське бюро «Євгенія Морозова» в особі його керівника адвоката ОСОБА_16 гарантує надати засудженій ОСОБА_7 після звільнення з місць позбавлення волі працевлаштування на посаді юрисконсульта з заробітною платою згідно штатного розкладу, але не меншою мінімальної заробітної плати, із своєчасним відрахуванням встановленої судом частини її заробітку в дохід держави. Крім того, керівник адвокатського бюро «Євгенія Морозова» попередньо неодноразово звертався до суду для підтвердження забезпечення працевлаштування ОСОБА_7 .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що законодавцем не встановлено при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким обмеження щодо можливості призначення покарання у розмірі меншому ніж невідбута частина покарання, оскільки ст. 82 КК України не містить будь-яких обмежень в її застосуванні за умови наявності зазначених в самій нормі цього закону підстав та умов її застосування.

Крім того, прокурор і в апеляційній скарзі не зазначає, які нормативні акти та викладені у них вимоги при заміні невідбутої частини одного виду покарання іншим більш м`яким видом встановлюють обов`язковість відповідності строку більш м`якого покарання строку покарання, призначеного раніше вироком.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 82 більш м`яке покарання призначається у межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного (тобто обраного судом більш м`якого) виду покарання і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Строк більш м`якого покарання у виді виправних робіт призначено в максимальному розмірі, установленому ст. 57 КК України, - два роки, з визначенням розміру відрахувань в дохід держави - двадцять відсотків, що теж є верхньою межею визначеного цією статтею розміру такого відрахування.

Таким чином, суд першої інстанції з наведення переконливих мотивів, враховуючи співрозмірність строків покарання, дійшов правильного висновку про можливість заміни засудженій ОСОБА_7 невідбутої частини покарання у виді позбавлення волі на виправні роботи.

Тому доводи апеляційної скарги в цій частині колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд, приймаючи рішення, керується принципом, який закріплений у ст. 22 КПК України, - змагальність сторін та свобода в поданні ними до суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості, з урахуванням положень ст. ст. 84, 95 КК України.

Так, на противагу обсягу доказів, які надані установою відбування покарань та засудженою ОСОБА_7 , прокурором не наведено і не надано будь-яких доказів на обґрунтування позиції щодо того, що засудженій ОСОБА_7 в заміні невідбутої частини покарання більш м`яким необхідно відмовити, прокурор лише без обґрунтувань своєї позиції зазначив, що до засудженої ОСОБА_7 неможливе застосування такого більш м`якого покарання, як виправні роботи, при наявності більшого терміну невідбутого покарання, яке замінюється.

Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів вважає, що застосування до засудженої ОСОБА_7 більш м`якого покарання у виді виправних робіт не суперечить реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду виконується мета кримінального покарання - як її каральної, так і виправної складової.

Колегія суддів наголошує, що заміна невідбутої частини покарання більш м`яким, на відміну від умовно-дострокового звільнення від відбування покарань не веде до зміни кримінально - правового статусу особи засудженої ОСОБА_7 , - вона вважається такою, що продовжує відбування покарання, хоча і іншого виду.

Крім того, відмова у застосуванні до таких засуджених, як ОСОБА_7 (наявність лише позитивних елементів виправлення та перевиховання, та відсутність в повному обсязі негативних чинників), ст. 82 КК України, зокрема, заміни невідбутої частини покарання на більш м`яке - виправні роботи, буде справляти лише негативний вплив на інших засуджених, так як не буде спонукати засуджених до правослухняної поведінки в місцях позбавлення волі.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_7 без змін.

Колегія суддів, зазначаючи строк і порядок набрання законної сили даної ухвали та її оскарження, враховує правову позицію Верховного Суду України про те, що ухвали суду, постановлені щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, оскарженню в касаційному порядку не підлягають (постанова від 03 листопада 2016 року справа № 5-159кс(15)16).

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, ст. 82 КК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Галицького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 09 лютого 2017 року про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

ОСОБА_4

Згідно з оригіналом

Суддя ОСОБА_2