Ухвала

від 14.03.2017 по справі 155/1267/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 155/1267/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Адамчук Г.М. Провадження № 22-ц/773/325/17 Категорія: 47 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

секретар судового засідання - Концевич Я.О.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представників третьої особи ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ватинської сільської ради Горохівського району Волинської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_6, про зобов'язання утриматися від неприпустимого впливу на право власності за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Горохівського районного суду від 18 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона є власником земельної ділянки площею 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби кадастровий номер НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер: 30552770 від 05 грудня 2014 року. Ділянка знаходиться на території Ватинської сільської ради за межами населеного пункту.

Більше 20 років дорога шириною 4,21 м. довжиною близько 80 м. до даної земельної ділянки існувала по землях загального користування Ватинської сільської ради. Інших під'їздів до належної їй земельної ділянки не існує.

Восени 2015 року ОСОБА_6, земельна ділянка якої межує з проїздом, перекрила парканом проїзд до її землі і почала будівництво.

Рішенням сесії Ватинської сільської ради від 22 серпня 2016 року № 8/2 про внесення змін до рішення сільської ради № 7/10 від 13 травня 2016 року, яким змінено розмір земельної ділянки із 0,26 га. до 0,29 га, ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірі 0,29 га. Даним рішенням сесії збільшено розмір земельної ділянки ОСОБА_6 на 0,3 га. Таке збільшення можливо здійснити виключно за рахунок земель загального користування - дороги. Це загрожує порушенню її права власності на землю, внаслідок чого вона може втратити єдиний та зручний доступ до своєї земельної ділянки.

Враховуючи викладене, просила зобов'язати Ватинську сільську раду утриматися від здійснення неприпустимого впливу на земельну ділянку площею 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби кадастровий номер НОМЕР_1, що належить їй.

Рішенням Горохівського районного суду від 18 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом встановлено, що згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно індексний номер: 30552770 від 05 грудня 2014 року ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,6 га для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби кадастровий номер НОМЕР_1. Земельна ділянка розташована у АДРЕСА_1 (а. с. 5).

Рішенням Ватинської сільської ради Горохівського району від 13 травня 2016 року № 7/10 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_6, яка проживає в АДРЕСА_2, орієнтовною площею 0,26 га для ведення особистого селянського господарства (а. с. 7).

Рішенням цієї ж ради від 22 серпня 2016 року № 8/2 внесено зміни до попереднього рішення, а саме: замінено 0,26 га на 0,29 га (а. с. 6).

З листа відділу Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області від 10 травня 2016 року № 14-305-99.1-1283/2-16 вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту села Ватинець та відноситься до земель комунальної власності, розпорядження якими здійснюється відповідною місцевою радою. Ця ділянка багато років слугувала доїздом до прилеглих до неї земельних ділянок ОСОБА_1, який, зі слів останньої, є найбільш зручним та комунікабельним. Сім'я ОСОБА_6 висловилася проти цього, так як між ділянками не встановлено огорожі, тому проїзд великогабаритних транспортних засобів є небезпечним для дітей. Встановлено існування додаткової ґрунтової дороги через село Ватинець до городів ОСОБА_1 (а. с. 8-9).

Свідок ОСОБА_7, який працював землевпорядником на час виникнення спірних правовідносин, показав, що земельна ділянка позивача знаходиться та межує із земельною ділянкою ОСОБА_6

Відповідно до ч. 2 ст. 103 Земельного кодексу (далі - ЗК) України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Судом не встановлено фактів самовільного захоплення земельної ділянки ОСОБА_6 та будь-якого впливу Ватинської сільської ради на земельну ділянку ОСОБА_1 Використання ОСОБА_6 належної їй земельної ділянки не порушує прав ОСОБА_1, не впливає на можливість проїзду до її ділянки, до якої існує додаткова ґрунтова дорога через село Ватинець.

Виходячи з викладеного, давши правильну оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Посилання представника позивача в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не встановлено, чи існує додаткова ґрунтова дорога до земельної ділянки ОСОБА_1, її місцезнаходження та характеристики, не заслуговують на увагу. З вищенаведеного листа відділу Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області від 10 травня 2016 року вбачається, що наявна додаткова існуюча ґрунтова дорога через село Ватинець до земельної ділянки ОСОБА_1, а також рекомендовано останній звернутися із заявою на сесію Ватинської сільської ради про вирішення відповідно до чинного законодавства даного питання по суті, а саме внесення вулиці та оспорюваної земельної ділянки в межі генплану с. Ватинець або передачі цієї ділянки у власність чи користування громадянам (а. с. 8-9).

Крім того, наявність іншого проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 вбачається і з кадастрової карти (а. с. 41), дослідженої апеляційним судом у присутності осіб, які беруть участь у справі, що з'явилися в судове засідання. Доводи представника позивача про те, що цей проїзд може бути ліквідований у майбутньому власниками земельних паїв, є безпідставними, оскільки згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Той факт, що згідно з наявним картографічним матеріалом між земельною ділянкою ОСОБА_1 та земельними частками (паями) дорога (проїзд) не передбачена, про що зазначено у наданому стороною позивача апеляційному суду листі Відділу Держгеокадастру у Горохівському районі від 13 січня 2016 року № Т-308/0-1/6-16, ніяким чином не впливає на правильність вирішення спору. Картографічними матеріалами також не передбачена як проїзд і спірна земельна ділянка. Разом з тим, припущення про те, що відображений на кадастровій карті проїзд може бути ліквідований, є безпідставним, оскільки цей проїзд необхідний не лише для доїзду до земельної ділянки ОСОБА_1, але й - до земельних ділянок інших власників та землекористувачів, зокрема суміжного із ОСОБА_1 землекористувача ОСОБА_8, а також - власників земельних паїв.

Більше того, згідно з наданою самою ОСОБА_1 суду першої інстанції технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж її земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а. с. 65-78), зокрема актом (протоколом) встановлення та погодження меж земельної ділянки, яка передається у власність ОСОБА_1, а також схемою розташування земельної ділянки ОСОБА_1 інший проїзд до її земельної ділянки відмічений як дорога, що межує з її ділянкою по усій довжині і розташована на землях загального користування (а. с. 74-75).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Враховуючи викладене, рішенням Ватинської сільської ради надано ОСОБА_6 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки у власність. Підстави для відмови у надані дозволу відповідно до ст. 118 ЗК України були відсутні.

Таке рішення органу місцевого самоврядування прийняте в межах його компетенції, визначеної ч. 1 ст. 122 ЗК України, згідно з якою сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За змістом наведеної правової норми при здійсненні своїх повноважень щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування місцева рада враховує всі обставини, пов'язані з правами та інтересами інших власників, зокрема місцезнаходження ділянки, її характеристики, наявність та зручність проїзду до неї тощо.

Вказані обставини були з достатньою повнотою з'ясовані сільською радою з виїздом на місце комісії, створеної головою Горохівської райдержадміністрації, за участю заявника ОСОБА_1, членів сім'ї ОСОБА_6 та представника власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_9, про що йдеться у вищезгаданому листі відділу Держгеокадастру у Горохівському районі Волинської області від 10 травня 2016 року (а. с. 8-9).

Той факт, що ОСОБА_1 тривалий час користувалася земельною ділянкою комунальної власності для проїзду до своєї ділянки (за встановленої судом можливості такого проїзду іншим шляхом), не є підставою для позбавлення органу місцевого самоврядування права розпорядження земельною ділянкою комунальної власності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеними обставинами страви та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Крім того, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту свого права, а саме - зобов'язання відповідача утриматися від здійснення неприпустимого впливу на земельну ділянку позивача, не відповідає визначеному ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України переліку способів захисту цивільних прав та інтересів. Не передбачений такий спосіб захисту права і будь-яким іншим законом. Заявивши вказану вимогу, ОСОБА_1 не зазначила, від якого конкретно впливу та яким чином сільська рада має утриматися. Тому позов не може бути задоволений ще й з підстав неправильного обрання позивачем способу захисту свого права.

У вищезгаданому листі відділу Держгеокадастру у Горохівському районі від 13 січня 2016 року № Т-308/0-1/6-16, наданому апеляційному суду стороною позивача, вказано, що у разі незгоди особи з рішенням органу місцевого самоврядування, вона може звернутися до суду з позовом про визнання цього рішення неправомірним. Позивач у даній справі такої вимоги не заявляла, а її представник в апеляційному суді пояснив, що рішенням Ватинської сільської ради, яким ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, права ОСОБА_1 не порушені. З цього випливає, що обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (підстави позову), не узгоджуються зі змістом цих вимог (предметом позову). За таких обставин пред'явлений до місцевої ради позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити, а рішення Горохівського районного суду від 18 січня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді