Ухвала

від 28.02.2017 по справі 641/6324/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

Провадження апел.суду №11-кп/790/521/17 Головуючий 1 інстанції: Ариничева С.А.

Справа суду 1-ї інстанції № 641/6324/16-к

Категорія: ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Савченка І.Б, ОСОБА_1,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12016220540000967 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, який неофіційно працює в агентстві Ангел робітником, неодруженого, раніше судимого: 4 серпня 2011 року вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова за ст. 122 ч.1, 186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці, звільненого 20 червня 2014 року по відбуттю строку покарання, фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винним у вчиненому злочині, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 ( три) роки.

Строк покарання ОСОБА_2 визначено обчислювати з 06 липня 2016 року.

Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, ОСОБА_2 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 06 липня 2016 року і до дня набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на проведення товарознавчої експертизи у сумі 439, 80 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено без змін - тримання під вартою у Харківській установі виконання покарань ( № 27) УДПС України в Харківській області.

Долю речових доказів суд вирішив відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно вироку, ОСОБА_2 будучи підсобним робітником в ТОВ Фартстрой , котре проводило ремонтні роботи будинку №5 по провулку Зерновому в місті Харкові, 09.05.2016 приблизно о 10.00, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливими мотивами та маючи мету незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно та повторно, шляхом вільного доступу зайшов до підвального приміщення, розташованому в 2 під'їзді вищевказаного будинку, звідки таємно викрав, належні ТОВ Фартстрой , 2 праймери бітумних марки Техніколь №1 , об'ємом 20 літрів кожне та 5 рулонів рубероїду марки Технопласт ЕПП 4,6 1x10 м 2 . Після цього ОСОБА_2, обернувши викрадене майно на свою користь, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, спричинивши тим самим потерпілому ТОВ Фартстрой матеріальну шкоду на загальну суму 5069, 46 грн.

Своїми умисними діями ОСОБА_2, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане із проникненням у інше приміщення, вчинене повторно.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2 просить вирок районного суду змінити, пом'якшити призначене йому покарання та звільнити його від відбування покарання, на підставі ст.75 КК України. Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не достатньо враховані обставини, що пом'якшують покарання, внаслідок чого, на думку обвинуваченого ОСОБА_2, вирок районного суду є занадто суворим, а призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі.

До початку апеляційного розгляду прокурор у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_3, на підставі ч.1 ст.403 КПК України, відмовилася від своєї апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_2 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Сторони кримінального провадження та особисто ОСОБА_2 не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченого та дослідження даних про його особу.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочинів, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України у апеляційній скарзі ОСОБА_2 не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини у апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в межах доводів поданої апеляційної скарги щодо правильності призначення покарання обвинуваченому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Сутність апеляційних доводів обвинуваченого полягає у зайвій суворості призначеного покарання. З цим він пов'язує своє апеляційне прохання щодо необхідності зміни вироку в частині призначеного покарання, шляхом його пом'якшення, тобто звільнення від його відбування з випробуванням, що на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки такі твердження повністю спростовуються висновками суду, що містяться у оскаржуваному вироку (арк. 79-81).

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року Про практику призначення судами кримінального покарання , призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_2 призначено покарання за вчинення таємного викрадення чужого майна, що поєднано із проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, у виді позбавлення волі, строком на 3 роки, тобто в мінімальних межах строку цього виду покарання, яке безальтернативно передбачено санкцією ч. 3 ст. 185 КК України. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчиненого злочину, але врахував наявність обставин, що пом'якшують покарання, - щире каяття, та які його обтяжують, - рецидив злочинів, а також об'єктивно врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий за вчинення умисних злочинів, в тому числі проти власності, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває (арк80).

Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю апеляційних доводів обвинуваченого з неконкретизованими твердженнями про те, що існує низка обставин, що пом'якшують його покарання - є належними обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. При цьому належить врахувати, що визнання вини, бажання обвинуваченого встановити істину по справі в межах розумних строків - охоплюється поняттям щирого каяття. Крім того, сукупність задовільних та незадовільних даних про особу винного були належним чином досліджені та встановлені судом першої інстанції, а також об'єктивно враховані при призначені ОСОБА_2 покарання за ч.3 ст.185 КК України.

Апеляційні доводи обвинуваченого ОСОБА_2, про зайву суворість призначеного покарання - у виді позбавлення волі строком на 3 роки, за вчинення умисного корисливого злочину проти власності, поєднаного із проникненням в інше приміщення, вчинене повторно , шляхом застосування норм ч. 1 ст. 69 та ст.75 КК України, тобто призначення його нижче від найнижчої межі, встановленої у ч. 3 ст. 185 КК України, та звільнення ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та доводів поданої апеляційної скарги обвинуваченого, об'єктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а твердження щодо їх наявності повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання (арк. 80-81), що призначені за злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України

Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого ОСОБА_2 про можливість застосування судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 69, 69-1 та 75 КК України, з урахуванням наведених ним доводів, належить вважати безпідставними, оскільки вони мають суто суб'єктивний характер, тобто наведені доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом'якшення покарання за тяжкий умисний корисливий злочин, що був вчинений обвинуваченим.

Оскільки судом першої інстанції вже вирішено питання щодо зарахування ОСОБА_2 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, на підставі норм ч.5 ст.72 КК України, тому колегія суддів не вирішує це питання при апеляційному розгляді.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_2 - в той самий строк з дня отримання ними копії судового рішення.

Судді

---

---

---

ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_5