Постанова

від 07.03.2017 по справі 815/7529/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/7529/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стефанова С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гунько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства Сервіг до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2016 року № 0001891401, № 0001931401, № 0001911401,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство Сервіг (надалі по тексту - позивач або ПП Сервіг ) звернулось до суду з позовом до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (надалі по тексту - Іллічівська ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2016 року № 0001891401, № 0001931401, № 0001911401.

Позивач позовні вимоги обґрунтовує в цілому тим, що на підставі висновків акту від 04.11.2016 року № 2034/15-03-14-01/31258578 Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства Сервіг , (код за ЄДРПОУ 31258578) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 31.08.2016 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.12.2016 року № 0001891401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 556 251,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1245001 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 311250 грн.), № 0001931401, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/х підприємств згідно із ст. 8 Закону України Про податок на додану вартість на 1 236 313 грн.; № 0001911401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 216 838 грн. Позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки, у зв'язку з відсутністю порушень, що стали підставою для прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача відносно задоволення позовних вимог у судовому засіданні заперечував в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у письмових запереченнях на позов, які в цілому обґрунтовані тим, що в ході перевірки з боку позивача були встановлені порушення, які знайшли відображення в акті перевірки, що підтверджується фактичними обставинами, а тому оскаржувані рішення є законними.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд виходив з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі по тексту - ПК України).

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що в період з 20.10.2016 року по 28.10.2016 року на підставі направлень, виданих Іллічівською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області посадовими особами відповідача на підставі п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку ПП Сервіг з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 31.08.2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений акт від 04.11.2016 року № 2034/15-03-14-01/31258578 Про результати позапланової виїзної перевірки приватного підприємства Сервіг , (код за ЄДРПОУ 31258578) з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 31.08.2016 року , відповідно до висновку якого перевіркою встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет по загальній декларації у сумі 1 245 001 грн., у тому числі за липень 2015 року у сумі 1 235 636 грн., квітень 2016 року у сумі 3033 грн., травень 2016 року у сумі 3333 грн., серпень 2016 року у сумі 3000 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.5 ст. 198, п. 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства у сумі 1 236 313 грн., в тому числі: за липень 2015 року завищено у сумі 1 275 168 грн., за вересень 2015 року у сумі 38855 грн. та завищено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядок 21 у сумі 216838 грн., в тому числі за серпень 2016 року (а.с. 22-32 том 1).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.12.2016 року № 0001891401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 556 251,00 грн. (за податковими зобов'язаннями - 1245001 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 311250 грн.), № 0001931401, яким позивачу зменшено суму грошового зобов'язання за платежем суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/х підприємств згідно із ст. 8 Закону України Про податок на додану вартість на 1 236 313 грн.; № 0001911401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 216 838 грн. (а.с. 35-38 том 1).

Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ПП Сервіг оскаржило їх у судовому порядку, вимагаючи визнання протиправними та скасування.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2016 року № 0001891401 та № 0001931401, суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 209.1 ст. 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Судом встановлено, що ПП Сервіг є сільськогосподарським підприємством яке займається вирощуванням зернових та бобових культур, насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, відтворенням рослин та обробленням насіння для відтворення, а також іншою допоміжною діяльністю у рослинництві тощо.

Згідно з п. 209.13 ст. 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 209.6 ст. 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

На момент перевірки питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) ПП Сервіг становила 100%.

ПП Сервіг зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.7 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Судом встановлено, що відповідно до форм статистичної звітності за формами № 29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду в 2015 році при засіяній площі в 510 га ПП Сервіг було зібрано 29070 центнерів озимої пшениці, врожайність склала 57 ц/га. При засіяній площі в 582 га ПП Сервіг було зібрано 25600 центнерів озимого ячменю, врожайність ячменю озимого склала 44 ц/га. При засіяній площі в 352 га ПП Сервіг було зібрано 9220 центнерів ярого ячменю, врожайність склала 26,2 ц/га.

Суд зазначає, що посилаючись у акті перевірки на відсутність будь-яких чинників, які могли б вплинути на збільшення врожайності, відповідачем не враховано вплив на врожайність багатьох чинників, серед яких використання ПП Сервіг гібридів та елітних сортів зернових культур, які адаптовані до географічних умов, стійкі до природних явищ та хвороб і мають високу врожайність.

Крім того, як пояснив представник позивача, ПП Сервіг є паспортизованим виробником насіння, який запроваджує новітні технології виробництва зернових культур, розроблені та перевірені дослідним шляхом працівниками ПП Сервіг , застосовує спеціальну техніку та оснащення, що сприяє збільшенню врожайності, індивідуальний підхід у використанні мінеральних добрив до кожної конкретної культури тощо, за що неодноразово було відзначено почесними грамотами та нагородами. Більш того, ПП Сервіг тривалий час співпрацює з Селекційно-генетичним інститутом Національної академії аграрних наук України, який високо оцінює перспективу ПП Сервіг у майбутньому отриманні ще вищих показників збору урожаю.

На підтвердження виготовлення товару саме власного виробництва ПП Сервіг позивачем надано форми №29-сг, № 50-сг, № 21-сг, № 4-сг за 2015 рік; свідоцтва та сертифікати на насіння; реєстри приймання зерна з полів форми; акти про застосування мінеральних, органічних, бактеріальних добрив; звіти про розрахунки питомої ваги тощо.

Суд зазначає, що твердження відповідача про ймовірну закупівлю у третіх осіб різниці між врожаєм пшениці та ячменю, зібраним ПП Сервіг та середньостатистичними показниками по Овідіопольському району носить характер припущення з боку ревізорів та не знайшло свого підтвердження під час перевірки, що відображено в акті перевірки.

Відповідачем не було встановлено фактів прихованої (не відображеної у документах підприємства) закупівлі зерна у інших виробників або посередників, або які для виявлення цих фактів були вчинені зустрічні перевірки, оперативно-розшукові заходи тощо. Відповідачем не доведено вчинення посадовими особами ПП Сервіг дій, спрямованих на приховання або маскування незаконного походження зернової продукції, джерела її походження, місцезнаходження, переміщення тощо.

Разом з тим, відповідачем надано перевагу, виключно, інформації про середньостатистичну діяльність звичайного сільгоспвиробника без врахування особливостей діяльності товариства, без аналізу виробничих потужностей, кількості використаних насіння, матеріалів, з урахуванням залишків на день проведення перевірки, кількості електричної енергії, палива, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), що підтверджують зобов'язання зі сплати податків, та інших показників. Крім того, з акту перевірки не вбачається детального ознайомлення державних податкових ревізорів-інспекторів із виробничим процесом, визначенням основних витратних елементів виробництва, за фактичним використанням яких можна визначити орієнтовні обсяги випуску продукції.

Розраховуючи суми грошових зобов'язань в оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях №0001891401 та № 0001931401, відповідач виходив лише з інформації Головного управління статистики у Одеській області щодо середньої врожайності окремих видів сільськогосподарських культур, разом з тим, податкове законодавство не передбачає підстав для використання даної інформації при проведенні документальних перевірок та для визначення податкових наслідків відхилення результатів діяльності платника податків від середньостатистичних показників.

З огляду на викладене, суд вважає, податкові повідомлення-рішення №0001891401 та № 0001931401 протиправними та такими, які підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 14.12.2016 року № 0001911401, суд виходив з наступного.

Підпунктом 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України визначено, що до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит відноситься: а) товари/послуги, які придбаються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин.

Судом встановлено, що ПП Сервіг у відповідності до вимог п.п. 209.15.1 п. 209.15 ст. 209 Податкового кодексу України включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму витрат по придбаним, зокрема, насінню кавуна Продюсер , буряка Багряний та моркви Курода Шантане , мінеральним добривам та отрутохімікатам, які придбані та були використані ПП Сервіг у своїй безпосередній сільськогосподарській діяльності.

Разом з тим, відповідач зазначає, що ПП Сервіг не проведено нарахування умовного продажу та не включено до податкового зобов'язання вартість придбаних товарів, у вигляді насіння кавуна Продюсер , буряка Багряний та моркви Курода Шантане , які не використовувались в сільськогосподарській діяльності на загальну суму 109769 грн.

Як пояснив представник позивача, насіння кавуна Продюсер було висіяне частково і ПП Сервіг отримало незначний урожай, що знайшло своє відображення, в тому числі, в актах витрат насіння та садивного матеріалу, оборотно-сальдових відомостях рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення у вересні 2016 р., а насіння буряка Багряний та моркви Курода Шантане зберігаються на складі для подальшого використання, що підтверджується результатом останньої інвентаризації, оформленої інвентаризаційним описом товарино-матеріальних цінностей №2 від 16.12.2016 року.

Поряд з цим, на думку відповідача, мало місце заниження ПП Сервіг податкових зобов'язань на суму 107 076 грн. за рахунок використання добрив та отрутохімікатів в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, а саме: використання їх для обробки рослин понад норму.

Разом з тим, судом встановлено, що отрутохімікати та добрива були використані ПП Сервіг в обробці полів та рослин, що знайшло своє відображення в актах про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, актах списання товарів, оборотно-сальдових відомостях рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення .

Як вбачається з акту перевірки, що добрива та отрутохімікати були використані ПП Сервіг при здійсненні ним сільськогосподарської діяльності (тобто за призначенням), а не для їх реалізації третім особам та отримання відповідного прибутку від їх реалізації, проте, на думку відповідача, понад визначену норму.

Відповідачем проведено Розрахунок заниження податкових зобов'язань по ПДВ нарахованих на понад нормовану вартість використання добрив та отрутохімікатів (додаток №5 до акта перевірки). Разом з тим, вказаний розрахунок не містить жодних формул за якими відповідачем визначено той чи інший об'єм використання добрив чи отрутохімікатів, а його складено лише на підставі вибіркових усереднених рекомендацій виробників, тобто прийнято за основу середній показник обсягу використання того чи іншого хімікату, не враховано індивідуальний підхід ПП Сервіг у внесенні добрив на поля по кожній культурі окремо, погодні чинники (наприклад дощ), що впливають на об'єм використання отрутохімікатів тощо.

При цьому суд погоджується з доводами позивача, що посилаючись на виробників добрив та отрутохімікатів, слід враховувати, що їх інструкції носять виключно рекомендаційний характер, а кожен користувач підбирає індивідуальний порядок застосування їх виробів.

Положеннями п.п. г п. 198.5 ст. 198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Разом з тим, відповідачем з посиланням на конкретні документи бухгалтерського обліку, податкової звітності, не доведено факт умовного продажу насіння та факт того, що насіння не використовувалось в сільськогосподарській діяльності або що насіння не залишилось у ПП Сервіг для подальшого використання у господарській діяльності.

Також, відповідачем не встановлено факту того, що мінеральні добрива та отрутохімікати були використані ПП Сервіг не для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до вимог п. 185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платника податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Також, п. 187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як встановлено судом, у зв'язку з відсутністю урожаю кавуна Продюсер і використання ПП Сервіг добрив та отрутохімікатів у господарській діяльності не відбувалось жодної із вищевказаних подій. Продажу товарів не лише не було, але і взагалі об'єктивно не могло бути, у зв'язку з чим відсутній як об'єкт оподаткування так і подія, і відповідно, не виникає податкових зобов'язань.

Відповідно до пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Придбані ПП Сервіг мінеральні добрива, отрутохімікати, насіння використані ним, виключно, для проведення посіву з метою вирощування врожаю, що не спростовується результатами акта перевірки, тобто у власній господарській діяльності.

Зазначена діяльність ПП Сервіг з проведення посіву була спрямована на отримання доходу, що відповідає визначенню господарської діяльності, яке наведено у пп. 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, а відтак, висновки відповідача щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок недекларування в складі податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по неврожайних посівах та використанню добрив і отрутохімікатів понад норму є безпідставними та необґрунтованими.

Суд вважає, що настання негативних наслідків у вигляді мізерного врожаю не може бути підставою для визначення операції з проведення посіву з метою вирощування врожаю як операції, що не є господарською.

Також жодними положеннями Податкового кодексу України не поставлено віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту в залежність від результатів господарської діяльності підприємства, отримання відповідного комерційного зиску, кількості використаних добрив та отрутохімікатів, а також від можливості реалізації виготовленої продукції.

Суд зазначає, що захист своїх прав платником податків ґрунтується в першу чергу на доказі факту відсутності в нього того чи іншого обов'язку. Права платника податків є безпосереднім механізмом, який, з одного боку, сприяє належній реалізації платником податків своїх обов'язків, а з іншого - є важливою гарантією захисту від неправомірних дій контролюючих органів.

Право платника податків - це передбачена нормою права міра його можливої поведінки. Право платника означає, що він може будувати свою поведінку на власний розсуд, але в межах того, що йому не заборонено податковим законом. Платник податків повинен мати можливість використовувати своє право у будь-який час, поки це право існує.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно зі ст. 105 КАС України позивач має право, зокрема, вимагати скасування або визнання не чинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суд вважає за необхідне на підставі положень ч. 2, 3 ст.162 КАС України винести постанову, яка б гарантувала дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2016 року № 0001891401, № 0001931401, № 0001911401, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

З аналізу ст.2 КАС України випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Судові витрати розподілити за правилами ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства Сервіг до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2016 року № 0001891401, № 0001931401, № 0001911401, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 14.12.2016 року № 0001891401, № 0001931401, № 0001911401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 31258578) на користь приватного підприємства Сервіг (код ЄДРПОУ 31258578) суму сплаченого судового збору в розмірі 45 141(сорок п'ять тисяч сто сорок один) грн. 02 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 02 березня 2017 року.

Постанова у повному обсязі виготовлена 07 березня 2017 року.

Суддя С.О. Cтефанов

.