Постанова

від 12.11.2020 по справі 815/7529/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 815/7529/16

адміністративне провадження № К/9901/41182/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року (суддя Стефанов С.О.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року (головуючий суддя Скрипченко В.О., судді: Золотніков О.С., Осіпов Ю.В.) у справі №815/7529/16 за позовом Приватного підприємства Сервіг до Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Сервіг (надалі - позивач, підприємство, платник податків) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (надалі відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.12.2016 року №0001891401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 1 556 251 грн., у тому числі за основним платежем 1 245 001 грн. та за штрафними фінансовими санкціями у сумі 311 250 грн.; №0001931401, яким позивачу зменшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні сільськогосподарських підприємств згідно з статтею 8 Закону України Про податок на додану вартість на суму 1 236 313 грн.; №0001911401, яким підприємству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 216 838 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю висновків податкового органу. Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам закону, оскільки прийняті на підставі помилкових висновків. Посилається на відсутність порушень податкового законодавства підприємства у перевіряє мий період.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року, адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Іллічівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 14.12.2016 року №0001891401, №0001931401 та №0001911401.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення попередніми судами норм матеріального та процесуального права. Відповідач вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які, на думку податкового органу, полягають у неврахуванні судом, що у підприємства відсутні будь-які чинники, які б могли вплинути на збільшення врожайності в два рази у порівнянні з середнім показником Овідіопольського району. Вважає, що підприємство не могло фактично зібрати стільки урожаю, скільки визначено у звітності виходячи із кількості посадженого. Зазначає, що має місце факт завищення врожайності та реалізації паперового кредиту в користь інших суб`єктів господарювання для надання вигоди. Посилається на те, що різниця між фактично вирощеним товаром та тим, що декларує підприємство - це товар, який придбано у третіх осіб, проте підприємством не відображено у податковому обліку.

Позивач 01.11.2017 року подав до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на правомірність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив залишити їх без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015 року по 31.08.2016 року, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складений акт від 04.11.2016 року №2034/15-03-14-01/31258578 (надалі - акт перевірки), яким встановлено порушення підприємством пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1 та 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет по загальній декларації у сумі 1 245 001 грн.; пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1 та 198.5 статті 198 пункту 209.7 статті 209 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок підприємства, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства у сумі 1 236 313 грн., та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядок 21 у сумі 216 838 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.12.2016 року №0001891401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1 556 251,00 грн. (за податковими зобов`язаннями - 1245001 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 311250 грн.), №0001931401, яким позивачу зменшено суму грошового зобов`язання за платежем суми податку на додану вартість, що залишаються у розпорядженні с/х підприємств згідно з статтею 8 Закону України Про податок на додану вартість на суму 1 236 313 грн.; №0001911401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 216 838 грн.

Вважаючи, що наведене рішення податкового органу прийнято всупереч вимогам чинного законодавства та порушують права позивача, останній звернувся до суду з вказаним позовом.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу встановлено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є сільськогосподарським підприємством, яке займається вирощуванням зернових та бобових культур, насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів, відтворенням рослин та обробленням насіння для відтворення, а також іншою допоміжною діяльністю у рослинництві тощо.

Згідно з пунктом 209.13 статті 209 Податкового кодексу України, сільськогосподарське підприємство - суб`єкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка подається сільськогосподарським підприємством - суб`єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується відповідно до пункту 201.15 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 209.6 статті 209 Податкового кодексу України встановлено, що сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) до вартості всіх товарів (послуг) підприємства становила 100%.

Підприємство зареєстроване як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України згідно зі спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей. Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 209.7 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до форм статистичної звітності за формами № 29-сг Підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду в 2015 році при засіяній площі в 510 га підприємством зібрано 29070 центнерів озимої пшениці, врожайність склала 57 ц/га. При засіяній площі в 582 га підприємством зібрано 25600 центнерів озимого ячменю, врожайність ячменю озимого склала 44 ц/га. При засіяній площі в 352 га підприємством зібрано 9220 центнерів ярого ячменю, врожайність склала 26,2 ц/га.

Судами також встановлено, що на збільшення врожайності вплинуло багато факторів, зокрема, використання підприємством гібридів та елітних сортів зернових культур, які адаптовані до географічних умов, стійкі до природних явищ та хвороб і мають високу врожайність.

Судами встановлено, що є паспортизованим виробником насіння, який запроваджує новітні технології виробництва зернових культур, розроблені та перевірені дослідним шляхом працівниками підприємства, застосовує спеціальну техніку та оснащення, що сприяє збільшенню врожайності, індивідуальний підхід у використанні мінеральних добрив до кожної конкретної культури тощо, за що неодноразово було відзначено почесними грамотами та нагородами.

Попередніми судами встановлено, що підприємство тривалий час співпрацює з Селекційно-генетичним інститутом Національної академії аграрних наук України, який високо оцінює перспективу підприємства у майбутньому отриманні ще вищих показників збору урожаю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що виготовлення товару саме власного виробництва підприємством підтверджується форми №29-сг, №50-сг, №21-сг, №4-сг за 2015 рік, свідоцтвами та сертифікатами на насіння; реєстрами приймання зерна з полів; актами про застосування мінеральних, органічних, бактеріальних добрив; звітами про розрахунки питомої ваги, тощо.

Верховний Суд не погоджується з доводами скаржника про ймовірну закупівлю у третіх осіб різниці між врожаєм пшениці та ячменю, зібраним підприємством та середньостатистичними показниками по Овідіопольському району, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що таке твердження є припущенням та не підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність та скасування податкових повідомлень-рішень №0001891401 та №0001931401.

Стосовно спірного податкового повідомлення-рішення від 14.12.2016 року №0001911401 Верховний Суд зазначає наступне.

Підпунктом 209.15.1 пункту 209.15 статті 209 Податкового кодексу України визначено, що до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит відноситься: а) товари/послуги, які придбаються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції; б) послуги, супутні постачанню сільськогосподарського товару, який вирощується, відгодовується, виловлюється або збирається (заготовлюється) безпосередньо платником податку: сіяння та саджання рослин, збирання врожаю, його брикетування чи складування, проведення інших польових робіт, включаючи внесення добрив та засобів захисту рослин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підприємством включено до податкового кредиту з податку на додану вартість суму витрат по придбаним, зокрема, насінню кавуна Продюсер , буряка Багряний та моркви Курода Шантане , мінеральним добривам та отрутохімікатам, які придбані та були використані підприємством у своїй безпосередній сільськогосподарській діяльності.

Касаційний Суд не погоджується з доводами скаржника про невикористання придбаного товару у своїй господарській діяльності, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено таке використання у господарській діяльності підприємства, зокрема, насіння кавуна було висіяне частково і підприємство отримало незначний урожай, що знайшло своє відображення, в тому числі, в актах витрат насіння та садивного матеріалу, оборотно-сальдових відомостях рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення у вересні 2016 р., а насіння буряка та моркви зберігаються на складі для подальшого використання, що підтверджується результатом останньої інвентаризації, оформленої інвентаризаційним описом товарино-матеріальних цінностей від 16.12.2016 року №2.

Стосовно заниження підприємством податкових зобов`язань на суму 107 076 грн. за рахунок використання добрив та отрутохімікатів в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства, а саме: використання їх для обробки рослин понад норму Верховний Суд зазначає наступне.

Підпунктом г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що отрутохімікати та добрива були використані підприємством в обробці полів та рослин, що знайшло своє відображення в актах про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, актах списання товарів, оборотно-сальдових відомостях рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення .

Пунктом 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платника податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь - яка з подій, що склалася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачання, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи, що попередніми судами встановлено, що придбані підприємством мінеральні добрива, отрутохімікати, насіння використані ним, виключно, для проведення посіву з метою вирощування врожаю, у власній господарській діяльності, та відповідно, діяльність підприємства була спрямована на отримання доходу, що відповідає визначенню господарської діяльності, висновки скаржника щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок недекларування в складі податкових зобов`язань суми податку на додану вартість по неврожайних посівах та використанню добрив і отрутохімікатів понад норму є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, настання негативних наслідків у вигляді мізерного врожаю не може бути підставою для визначення операції з проведення посіву з метою вирощування врожаю як операції, що не є господарською.

Жодними положеннями Податкового кодексу України не поставлено віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту в залежність від результатів господарської діяльності підприємства, отримання відповідного комерційного зиску, кількості використаних добрив та отрутохімікатів, а також від можливості реалізації виготовленої продукції.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального права.

Всупереч вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не доведено у встановленому чинним законодавством порядку, відсутність господарських операцій за перевіряємий період.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, що підтверджуються доказами, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чорноморської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 року у справі №815/7529/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник