Постанова

від 07.03.2017 по справі 820/6263/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07 березня 2017 р. № 820/6263/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Тітова О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Костіної А.В.,

представника позивача - Данилової Т.А.,

представника відповідача - Черніченко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Державне науково-виробниче підприємство "Об'єднання Комунар" (далі по тексту -позивач, ДНВП "Об'єднання Комунар") звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі по тексту -СДПІ ВПП у м. Харкові) в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення від №0000174000 та №0000184000 від 13.06.2016р., №0000394000 від 27.10.2016 р. прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що не погоджується із податковими повідомленнями-рішеннями №0000174000 та №0000184000 від 13.06.2016р., №0000394000 від 27.10.16р та вважає їх неправомірними та таким, що підлягають скасуванню через невірне застосування податковим органом норм податкового законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав зазначених у письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Державного науково-виробничого підприємства Об'єднання Комунар (код ЄДРПОУ 14308730) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2015 рік та з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ РКС Компоненти України (код ЄДРПОУ 39087398) за квітень 2015 року та ТОВ Міжгалузева науково-технічна компанія Практика (код ЄДРПОУ 39555467) за червень 2015 року, за результатами якої складено акт №46/28-09-40-14/14308730 від 30.05.2016 року (а.с.13-43).

У акті перевірки міститься висновок про порушення позивачем:

- п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.4, 198.6, ст. 198, п. 200.1, 200.4, ст. 200 Податкового Кодексу України, В частині формування податкового кредиту, що призвело до завищення значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 88 866,0 грн., у т. ч. за квітень 2015 р. на суму 16 866,0 грн., за червень 2015 р. на суму 72 000,0 грн., завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 88 866,0 грн., у т. ч. за квітень 2015 р. на суму 16 866,0 грн., за червень 2015 р. на суму 72 000,0 грн.

- вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України за рахунок чого у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 р. занижено об'єкт оподаткування на 84 332,47 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 15179,84 грн.

ДНВП "Об'єднання Комунар" із висновками Акту не погодилось, та вих. №391/1-04/026 від 06.06.16р. направило на адресу податкового органу заперечення. Листом №4053/10/28-09-40-26 від 10.06.16 р. податковий орган повідомив підприємство про залишення висновків Акту без змін.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення №0000174000 та №0000184000 від 13.06.2016р.

ДНВП Об'єднання Комунар не погодилось із прийнятими повідомленнями - рішеннями та вих..№423/1-04/026 від 15.06.16 направило скаргу до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків.

Рішенням №479/10/28-10104-33 від 12.08.2016р. у задоволенні скарги відмовлено. Підприємство продовжило процедуру адміністративного оскарження, та вих.. №310/1-04/026 від 23.08.16 направило скаргу до ДФС України.

Рішенням №22764/6/99-99-11-01-02-25 від 21.10.2016р. скасовані ППР СДПІ з ОВП у м.Харкові МГУ ДФС від 13.06.16р. №0000174000, №0000184000, в частині зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ та податку на прибуток за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин із ТОВ РСК Компоненти України та у зазначеній частині рішення Офісу великих платників податків ДФС, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, а в іншій частині вказані ППР та рішення, прийняте в результаті розгляду первинної скарги, залишені без змін, а скарги підприємства частково задоволені.

Після часткового задоволення скарги підприємства, від СДПІ з ОВП на адресу підприємства 31.10.16р. надійшло нове ППР №0000394000 від 27.10.16р., відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 72 000,00грн. по відносинам з ТОВ Міжгалузева науково-технічна компанія Практика за червень 2015 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Між ДНВП "Об'єднання Комунар" (замовник) та ТОВ Міжгалузева Науково - Технічна Компанія ПРАКТИКА (виконавець) укладено договір №КП-04 від 19.02.2015 року відповідно до умов якого замовник поручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт згідно додатків до договору - відомостей виконання робіт №1 від 17.03.2015, №2 від 07.03.2015 року, №3 від 18.03.2015 року (а.с.92-94).

На виконання умов договору сторонами складено та підписано відомості виконання робіт в яких зазначено: найменування етапу робіт; термін виконання; вартість етапу робіт (грн.,) без ПДВ; вартість етапу робіт (грн.,) з ПДВ.

Сторонами узгоджено та затверджено технічні завдання на розробку програмного забезпечення.

Право на віднесення сум до податкового кредиту підтверджується наявними в матеріалах справи податковими накладними.

Як вбачається з платіжних доручень №4091 від 24.06.2015 року та №4092 від 24.06.2015 року підприємством позивача здійснено оплату за надані послуги.

Досліджуючи питання реальності господарських операцій, суд дійшов висновку, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Первинний документ це документ, який містить відомості про господарські операції та підтверджує факт їх здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV), тобто це письмове свідоцтво, що фіксує та підтверджує господарську операцію, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

До первинних документів бухгалтерського обліку належать видаткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні доручення, касові ордери тощо. Всі ці документи містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд оцінивши наявні в справі докази зазначає, що матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами.

Враховуючи вищевикладені факти, суд зазначає, що в ході розгляду справи встановлена реальність укладених правочинів, а надані документи відповідають вимогам чинного законодавства України та можуть вважатися доказами по справі, в розумінні положень глави 6 розділу 2 КАС України.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність прийнятих Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС податкових повідомлень-рішень №0000174000 та №0000184000 від 13.06.2016р., №0000394000 від 27.10.2016 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000174000 та №0000184000 від 13.06.2016р., №0000394000 від 27.10.2016 р. прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС.

Стягнути на користь Державного науково-виробничого підприємства "ОБ'ЄДНАННЯ КОМУНАР" (61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, 8 код ЄДРПОУ 14308730) судові витрати в загальному розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят ) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (61052, м. Харків, вул. Блоговіщенська,30 код ЄДРПОУ 39779935).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 13 березня 2017 року.

Суддя Тітов О.М.