Рішення

від 09.03.2017 по справі 927/99/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

РІШЕННЯ

« 09» березня 2017 року Справа № 927/99/17

Позивач: Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк ,

код ЄДРПОУ 14360570, вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед ,

код ЄДРПОУ 38787740, в особі ліквідатора: ОСОБА_1,

вул. Київська, 273/5, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500

Предмет спору: про зобов'язання включити майнові вимоги

Суддя В.В. Шморгун

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: ОСОБА_2 - начальник відділу філії, довіреність № 8449-К-О від 29.12.2016;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед в особі ліквідатора ОСОБА_1, у якому просить зобов'язати ліквідаційну комісію/ліквідатора ТОВ Гермес Лімітед при складанні та затвердженні ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги ПАТ КБ Приватбанк у розмірі 37022,14 грн.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.01.2017 порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 01.02.2017.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 01.02.2017 відкладено розгляд справи на 09.03.2017.

У судове засідання з'явився уповноважений представник позивача.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Письмових пояснень та заперечень по суті спору із зазначенням правових норм і наданням відповідних доказів та рішення учасників товариства про припинення юридичної особи, зобов'язаних надати ухвалою суду від 01.02.2017, суду не надав.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 16.01.2017 та про відкладення розгляду справи від 01.02.2017, направлені на адресу відповідача, повернулись неврученими з відміткою поштового зв'язку за зазначеною адресою не існує .

Згідно з отриманим судом спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

За приписами ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) передбачено, що за змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п.3.9.1 Постанови № 18 суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до п. 2.3 Постанови №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення у засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка уповноваженого представника відповідача у судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом брати участь у судових засіданнях, відповідачем не надано суду письмових пояснень та заперечень по суті спору та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також те, що представник позивача проти розгляду справи без участі уповноваженого представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв'язку із знаходженням ТОВ Гермес Лімітед у стані припинення та наявністю у відповідача заборгованості перед Банком, позивачем на адресу голови комісії з припинення відповідача була направлена заява про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 37022,14 грн, відповіді на яку не надійшло. Оскільки голова комісії з припинення ТОВ Гермес Лімітед ухилився від розгляду заяви позивача, на підставі ч. 3 ст. 112 Цивільного кодексу України позивач звернувся із позовом до суду. Крім того, позивач вважає, що оскільки рахунки ТОВ Гермес Лімітед , які знаходяться у ПАТ КБ «Приватбанк» не закриті ліквідаційною комісією, тому проміжний ліквідаційний баланс відповідачем не складено.

Позивачем подано суду позовну заяву (уточнену) про зобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів від 24.02.2017, у якій просить зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» у загальному розмірі 37022,14 грн та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед .

Також позивачем подано суду позовну заяву (уточнену) про зобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів від 23.02.2017, у якій просить зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» у загальному розмірі 37022,14 грн та включити зазначені вимоги до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед .

Обидві позовні заяви (уточнені) про зобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів від 24.02.2017 та від 23.02.2017 є аналогічними за змістом та формою.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У позовній заяві позивач просить зобов'язати ліквідаційну комісію/ліквідатора ТОВ Гермес Лімітед при складанні та затвердженні ліквідаційного балансу включити до нього відомості про майнові вимоги ПАТ КБ Приватбанк у розмірі 37022,14 грн, тоді як в уточнених позовних заявах просить зобов'язати ліквідаційну комісію визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку у загальному розмірі 37022,14 грн та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу, тобто фактично позивачем змінено вимогу, з якою позивач звернувся до відповідача, а тому суд розцінює позовні заяви (уточнені) про зобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру вимог кредиторів від 24.02.2017 та від 23.02.2017 як заяви про зміну предмету позову.

Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України визначено, що, зокрема, позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

У якості доказів направлення уточненої позовної заяви від 24.02.2017 додана копія квитанції ЧД УДППЗ «Укрпошта» від 27.02.2017 та копія опису вкладення до цінного листа від 27.02.2017.

У доданому до цієї позовної заяви (уточненої) опису вкладення цінного листа зазначено, що на адресу відповідача направлено «Позовна заява від 24.02.2017 (уточнена) про зобов'язання визнання грошових вимог та включення їх до реєстру кредиторів по справі №927/99/17 (з додатками) на 17-ти аркушах та вказано кількість предметів - 1.

За змістом пункту 61 «Правил надання послуг поштового зв'язку» , затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

З огляду на те, що в описі вкладення відсутній перелік документів, суд не міг встановити, які саме та в якій кількості додатки були направлені відповідачу.

Пунктом 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Позивачем не надано належних доказів надсилання відповідачу копії позовної заяви (уточненої) від 24.02.2017 та доданих до неї документів, а тому суд на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернув позивачу вказану уточнену позовну заяву від 24.02.2017 у судовому засіданні 09.03.2017.

Оскільки подання іншої позовної заяви (уточненої) від 23.02.2017, яка розцінена судом як заява про зміну предмету позову, відповідає вимогам ст. 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України та подана позивачем до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що її необхідно прийняти та розглядати справу з її урахуванням.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані представником позивача докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

01.07.2014 на підставі заяви директора ТОВ «Гермес Лімітед» про відкриття рахунку, банком - Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" було відкрито для відповідача поточний рахунок №26005051407301.

Також, 01.07.2014 відповідачем - ТОВ «Гермес Лімітед» було підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач надав свою згоду відносно «Умов та Правил надання банківських послуг» , Тарифів банку, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua , які разом із даною заявою складають договір банківського обслуговування від 01.07.2014.

Відповідно до розділу 1 "Умов та Правил надання банківських послуг", розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua, ці правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг Банком його Клієнтам.

Банк взяв на себе зобов'язання при наявності вільних грошових ресурсів здійснювати обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, про розмір якого ОСОБА_3 повідомляє клієнту на свій розсуд або у письмовому вигляді, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови) і Тарифами Банку, розміщених на web-сайті банку www.privatbank.ua .

Відповідно до ОСОБА_3 відповідачу встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок №26005051407301 у електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет Клієнт банк, sms - повідомлення або Інших), що визначено і врегульовано Умовами та Правилами надання банківських послуг.

Згідно з п. 3.2.1.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит ) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт ). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ОСОБА_4 повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ОСОБА_4 Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ОСОБА_4, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди (п. 3.2.1.1.3. Умов).

У п. 3.2.1.1.6. Умов зазначено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ОСОБА_4 проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Відповідно до п. 3.2.1.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), ОСОБА_4 і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі Угода ) (п. 3.2.1.1.8. Умов).

Порядок розрахунків встановлений розділом 3.2.1.4. Умов.

Так, п. 3.2.1.4.1. Умов встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:

3.2.1.4.1.1. За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення ), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі, 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо не повинен перевищувати 30 днів.

3.2.1.4.1.2. За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно і до моменту обнулення кредитного ліміту у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

За сумами кредиту, отриманими з 01.02.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 30 (тридцять) % річних.

За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 за користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Позичальника при закритті банківського дня Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 33 (тридцять три) % річних.

3.2.1.4.1.3. За сумами кредиту, отриманими з 01.05.2015 у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 31 -го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 66 (шістдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Згідно з п. 3.2.1.4.9. Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.2.1.4.10. Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2., 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 3.2.1.2.3.4. Умов передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого цим розділом Умов та правил надання банківських послуг ОСОБА_4 має право змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1.4 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3, здійснюється протягом трьох років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Обслуговування кредитного ОСОБА_4 на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та/або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної ОСОБА_4 в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 3.2.1.6.1. Умов).

На виконання умов ОСОБА_3 надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 15000,00 грн, що підтверджується довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 28.12.2016 №08.7.0.0.0/161228161322 та виписками про рух коштів відповідача.

Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед Банком у розмірі 37022,14 грн, з яких заборгованість за наданим кредитом - 14919,64 грн, заборгованість по сплаті процентів - 12100,41 грн, заборгованість зі сплати комісії - 2406,40 грн, пеня - 7595,69 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес Лімітед» з 25.01.2016 перебуває у стані припинення за рішенням засновників, голова комісії з припинення - ОСОБА_1, строк, визначений для заявлення кредиторами своїх вимог, - 03.04.2016.

03.11.2016 Публічне акціонерне товариство комерційний банк Приватбанк направило на адресу ліквідатора ТОВ «Гермес Лімітед» заяву, у якій просило визнати вимоги Банку за кредитним договором №б/н від 01.07.2014 у розмірі 37022,14 грн та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу.

Ліквідатор/голова комісії з припинення відповіді у встановлений законодавством строк Банку не надав, заява про визнання грошових вимог повернута позивачу з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого терміну зберігання» 08.12.2016 та отримана ним 12.12.2016, що підтверджується інформацією про відстеження поштових відправлень на офіційному веб-сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» ( http://services.ukrposhta.ua/bardcodesingle/ ).

Отже, позивач вважає, що відповідач ухилився від розгляду грошових вимог Банку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підписання між Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гермес Лімітед» заяви про відкриття рахунку та заяви про приєднання до «Умов і правил надання банківських послуг» за юридичною природою є договором банківського рахунку та кредитним договором.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо:

- електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису;

- під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису;

- особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1072 Цивільного кодексу України та ч. 22.9 статті 22 Закону України «Про платіжні системи в Україні» банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом.

Статтею 1069 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Отже, у спірних правовідносинах мало місце надання Банком відповідачу кредиту шляхом дебетування його банківського рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гермес Лімітед» надані Банком кредитні кошти не повернуло у повному обсязі та не сплатило проценти за користування кредитом та комісію банку, позивачем була нарахована пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте п. 3.2.1.5.4. встановлений інший період нарахування штрафних санкцій (3 роки).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 37022,14 грн, з яких заборгованість за наданим кредитом - 14919,64 грн, заборгованість по сплаті процентів - 12100,41 грн, заборгованість зі сплати комісії - 2406,40 грн, пеня - 7595,69 грн.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

З приписів ст. 112 ЦК України випливає, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Отже, з моменту внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи підприємство перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин як боржника.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Лімітед» із заявою про визнання грошових вимог 03.11.2016, тобто після спливу строку, встановленого для пред'явлення кредиторами своїх вимог (03.04.2016).

Враховуючи те, що заява про визнання грошових вимог повернута позивачу з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням встановленого терміну зберігання» 08.12.2016 та отримана ним 12.12.2016, суд дійшов висновку, що має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача та ним правомірно заявлено позов та у межах місячного строку, встановленого ст. 112 Цивільного кодексу України.

Таким чином, суд вважає, що позовна вимога про зобов'язання ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед в особі голови ліквідаційної комісії визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» у загальному розмірі 37022,14 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Позовна вимога про зобов'язання ліквідаційної комісії Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед в особі голови ліквідаційної комісії включити вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 37022,14 грн до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 111 Цивільного кодексу України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи (ч. 9 ст. 111 Цивільного кодексу України).

Частинами 11, 12 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів. Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів (у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування), передається учасникам юридичної особи, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Зазначені норми передбачають, що встановлення учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, строку для заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, зумовлена необхідністю визначення платоспроможності юридичної особи, що ліквідується, а саме встановлення співрозмірності наявних (заявлених) кредиторських вимог відносно розміру ліквідаційної маси (коштів, іншого майна, що може бути реалізованим для погашення вимог кредиторів). Отже, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ст. 110 Цивільного кодексу України).

Системний аналіз цих правових норм дає підстави для висновку, що складення проміжного ліквідаційного балансу відбувається саме на підставі та з урахуванням вимог, пред'явлених виключно в межах встановленого строку для заявлення кредиторами своїх вимог і полягає у включенні до нього відомостей про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених в межах строку вимог кредиторів та результати їх розгляду. Такі вимоги кредиторів включаються до проміжного ліквідаційного балансу та на підставі останнього підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленому ст. 112 Цивільного кодексу України.

При цьому, не має юридичного значення час фактичного складання та затвердження такого балансу у розрізі включення до нього вимог, що надійшли понад встановлений строк.

Отже, до проміжного ліквідаційного балансу можуть включатися лише кредиторські вимоги, заявлені своєчасно, і при ліквідації платоспроможної юридичної особи на підставі проміжного ліквідаційного балансу відбувається задоволення лише тих вимог кредиторів, які були заявлені своєчасно.

Разом з тим, норми Цивільного кодексу України передбачають спеціальний порядок задоволення вимог кредиторів, заявлених після спливу строку, встановленого на заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що ліквідується, а саме частиною 4 ст. 112 Цивільного кодексу України зазначено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, несвоєчасне заявлення кредитором (позивачем) грошових вимог у процедурі добровільної ліквідації боржника (відповідача) не має наслідком їх погашення, а впливає лише на порядок задоволення таких вимог.

У таких правовідносинах заявлення грошових вимог у встановлений строк та після такого строку мають різні юридичні наслідки, що полягають у черговості задоволення таких вимог. Так, спочатку підлягають задоволенню вимоги, заявлені своєчасно, і лише потім, заявлені після встановленого строку (з урахуванням приписів ст. 112 Цивільного кодексу України). Включення до проміжного ліквідаційного балансу кредиторських вимог, заявлених несвоєчасно, та одночасне їх задоволення з вимогами кредиторів, які заявили такі вимоги своєчасно, вплине на права та інтереси останніх.

З огляду на те, що позивачем пропущено строк, встановлений для заявлення відповідачеві кредиторських вимог, такі вимоги в будь-якому разі не можуть бути включені до проміжного ліквідаційного балансу, оскільки вони в силу приписів ч. 4 ст. 112 Цивільного кодексу України задовольняються з майна, що залишилося лише після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Доводи позивача про те, що проміжний ліквідаційний баланс відповідачем не був складений, оскільки ліквідаційною комісією не закриті рахунки ТОВ «Гермес Лімітед» у Банку, господарським судом відхиляються, враховуючи наступне.

Частиною 3 ст. 111 Цивільного кодексу України визначено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

У частині 8 цієї статті лише вказано, що проміжний ліквідаційний баланс складається ліквідаційної комісією (ліквідатором) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами.

Отже, Цивільний кодекс України, зокрема ст. 111, не містить положень, які унеможливлювали складення проміжного ліквідаційного балансу до закриття рахунків в установі банку, оскільки складання такого балансу пов'язується лише із закінченням строку для пред'явлення вимог кредиторами.

Неможливість складення проміжного ліквідаційного балансу до закриття рахунків в установі банку, хоча такі дії і не відповідають приписам ч.3 статті 111 Цивільного кодексу України, також належним чином не обґрунтовано позивачем, навпаки, представник позивача сам визнає можливість виникнення такої ситуації.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що проміжний ліквідаційний баланс відповідачем не складено, позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України).

Інші докази та пояснення позивача судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 32-36, 43, 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 273/5, код ЄДРПОУ 38787740) в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_1 визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) у розмірі 37022,14 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гермес Лімітед (17500, Чернігівська область, м. Прилуки, вул. Київська, 273/5, код ЄДРПОУ 38787740) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку Приватбанк (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1600,00 грн.

4. У решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.03.2017.

Суддя В.В. Шморгун