Постанова

від 06.03.2017 по справі 925/1156/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2017 р. Справа№ 925/1156/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Мартюк А.І.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

від позивача: Глущенко Т.В. за довіреністю;

від відповідача: Тамко К.М. головний лікар, Рогожніков О.В. за довіреністю;

третіх осіб не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кам'янської Центральної районної лікарні

на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.10.2016

у справі № 925/1156/16 (головуючий суддя Потапенко В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Альба Україна"

до Кам'янської Центральної районної лікарні

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - 1) Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області та 2) Управління Державної казначейської служби України у Кам'янському районі Черкаської області

про стягнення 100 690 грн. 90 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.10.2016 у справі №925/1156/16 позов задоволено повністю, стягнуто з Кам'янської центральної районної лікарні на користь Приватного акціонерного товариства "Альба Україна" - 53 910 грн. 82 коп. основного боргу за поставлені лікарські засоби та вироби медичного призначення протягом лютого-квітня 2014 року, 3 878 грн. 94 коп. трьох процентів річних, 42 901 грн. 14 коп. інфляційних витрат та 1 510 грн. 36 коп. судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Кам'янська Центральна районна лікарня звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю. Також просила залучити третьою особою Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, порушенні та неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, оскільки позивач поставляв товар до аптечного пункту бюджетної установи без укладення договору поставки, отже має місце прострочення та вина кредитора, тому відповідач має бути звільнений від сплати інфляційних збитків та річних, розрахунок яких є невірним, також позивач не направляв позивачу вимогу в порядку ст. 530 ЦК України. Крім цього, судом не було залучено до участі у справі відповідний орган держаної казначейської служби.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Алданової С.О., Ткаченко Б.О.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 30.01.2017, залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Черкаській області (третя особа 1).

25.01.2017 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

26.01.2017 третя особа 1 (ГУ ДКС України у Черкаській області) - подала письмові пояснення, у яких вказала, що дотримання письмової форми є обов'язковою умовою для сторін, також просило залучити належну третю особу - Управління Державної казначейської служби України у Кам'янському районі Черкаської області, з яким у відповідача укладено договір про розрахунково-касове обслуговування.

26.01.2017 відповідач подав додаткові докази для долучення до матеріалів справи.

30.01.2017 відповідач подав додаткові письмові пояснення щодо обставин справи, у яких вказав на неукладення договору із позивачем, а також на те, що банк, в якому знаходиться рахунок позивача, перебуває у процесі ліквідації.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.01.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/1156/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 колегію суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління Державної казначейської служби України у Кам'янському районі Черкаської області (третя особа 2), відкладено розгляд справи на 06.03.2017.

16.02.2017 відповідач подав пояснення щодо відсутності бюджетного фінансового зобов'язання та підстав для господарської відповідальності.

23.02.2017 третя особа 2 (УДКС України у Кам'янському районі) подала клопотання та пояснення, у яких вказала, що відповідачем не подавались на реєстрацію реєстри бюджетних зобов'язань перед позивачем, також просила здійснювати розгляд справи без участі її представника.

27.02.2017 відповідач подав пояснення щодо відсутності бюджетного фінансового зобов'язання та підстав для господарської відповідальності.

01.03.2017 третя особа 1 (ГУ ДКС України у Черкаській області) - подала клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 925/1156/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Колегія суддів задовольнила клопотання третіх осіб про розгляд апеляційної скарги у даній справі за відсутності їх представників.

Представники відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

У період з лютого по квітень 2014 року позивач (Приватне акціонерне товариство "Альба Україна") здійснював поставку відповідачу (Кам'янська Центральна районна лікарня) лікарських засобів та виробів медичного призначення, що підтверджується наступними видатковими накладними: №41121425 від 15.04.2014, №41121426 від 15.04.2014, №41087687 від 11.04.2014, № 41087759 від 11.04.2014, № 41087688 від 11.04.2014, № 441042878 від 08.04.2014, № 41042899 від 08.04.2014, № 41042901 від 08.04.2014, №41042900 від 08.04.2014, № 41042879 від 08.04.2014, №41042903 від 08.04.2014, №41042902 від 08.04.2014, №41016371 від 04.04.2014, № 41017547 від 04.04.2014, № 41017549 від 04.04.2014, №41016372 від 04.04.2014, № 40949624 від 28.03.2014, № 40949625 від 28.03.2014, № 40893600 від 25.03.2014, №40762282 від 14.03.2014, № 40762287 від 14.03.2014, № 40762281 від 14.03.2014, №40762288 від 14.03.2014, № 40762286 від 14.03.2014, № 40698167 від 07.03.2014, № 40694730 від 07.03.2014. № 40694717 від 07.03.2014, № 40694731 від 07.03.2014, № 40694729 від 07.03.2014, № 40694716 від 07.03.2014. № 40617322 від 28.02.2014, № 40617294 від 28.02.2014, № 40617323 від 28.02.2014, №40617312 від 28.02.2014, №40617324 від 28.02.2014, №40617295 від 28.02.2014, №40617311 від 28.02.2014, №40617293 від 28.02.2014, №40474747 від 18.02.2014, № 40474745 від 18.02.2014, №40474746 від 18.02.2014, №40434826 від 14.02.2014, №40434828 від 14.02.2014, №40434827 від 14.02.2014, на загальну суму 53 910 грн. 82 коп. У кожній видатковій накладній зазначено дату, до якої відповідач повинен провести оплату за отриманий товар (а.с.9-72). Видаткові накладні підписані представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками.

Однак, в зазначений у видаткових накладних строк відповідач оплату вартості поставленого товару не здійснив. Згідно банківської виписки від 14.05.2014 відповідачем було сплачено 5075,81 грн. за товар, отриманий у попередні періоди (а.с.126), після чого оплата не проводилась.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.02.2015 у справі №911/5673/14 відносно позивача порушено справу про банкрутство (а.с.97).

14.05.2015 арбітражний керуючий позивача направив відповідачу досудову вимогу за вих.№02-01/466, у якій вказав на наявність заборгованості станом на 14.05.2015 в сумі 53910,82 грн. та просив її сплатити у строк до 28.05.2015 (а.с. 91).

29.09.2015 арбітражний керуючий позивача направив відповідачу вимогу за вих.№09-01/825, у якій вказав, що заборгованість за поставлений товар в сумі 53910,82 грн. не сплачена і вимагав її сплатити протягом 14 днів. Вимога отримана відповідачем 06.10.2015, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с.93-96).

Листом від 12.10.2016 №578 позивач повідомив відповідачу номер нового розрахункового рахунку для проведення оплати заборгованості (а.с.124).

У зв'язку із викладеним, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 53910 грн. 82 коп. основного боргу за поставлені лікарські засоби та вироби медичного призначення протягом лютого-квітня 2014 року, 3878 грн. 94 коп. трьох процентів річних та 42901 грн. 14 коп. інфляційних витрат.

При розгляді справи у суді першої інстанції відповідачем було подано відзив на позовну заяву, у якому він вказав, що станом на 10.10.2016 за відповідачем рахується кредиторська заборгованість в сумі 53716,05 грн., адміністрація лікарні не заперечує проти сплати основного боргу в сумі 53716,05 грн., але оскільки вина відсутня заперечує проти нарахування 3% річних та інфляційних втрат (а.с. 87).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

У свою чергу, відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, відповідно до наведених норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб шляхом підписання між сторонами видаткових накладних. Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 54 ЦК України (купівля-продаж).

У відповідності до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як було зазначено вище, у кожній з видаткових накладних, було зазначено строк оплати товару та його ціну.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем, відповідач зобов'язання з оплати товару не виконав, а тому позивач вирішив звернутись за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів до суду.

У пункті 1 Оглядового листа № 01-06/767/2013 від 29.04.13. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Тобто, з наведеного вбачається, що накладна, підписана представниками обох сторін та скріплена їх печатками є належним підтвердженням вчинення господарської операції.

Наявні у матеріалах справи видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.

Частиною 1 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Як було зазначено вище, в процесі розгляду справи відповідачем було визнано факт отримання товару від позивача та факт наявності заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, оскільки відповідач не сплатив позивачу за отриманий товар грошові кошти в сумі 53910,82 грн., строк сплати яких настав, є вірним висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість і доведеність позовних вимог про стягнення основного боргу.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Позивачем нараховані 3% річних в загальній сумі 3878,94 грн. та інфляційні в загальні сумі 42901,14 грн. Згідно доданого до позовної заяви розрахунку, нарахування здійснювалось по кожній видатковій накладній окремо, з врахуванням зазначеного у накладних строку оплати. Розрахунок є арифметично та методологічно вірним, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо доводів відповідача про відсутність бюджетного фінансування, то вказані доводи відхиляються колегією суддів, оскільки на підставі частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду Черкаської області від 25.10.2016 у справі № 925/1156/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Кам'янської Центральної районної лікарні залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 25.10.2016 у справі № 925/1156/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 925/1156/16 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Б.О. Ткаченко

А.І. Мартюк