Ухвала

від 23.02.2017 по справі 810/4562/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/4562/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

23 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Дуденкові О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" та Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №0000432202 від 26.03.2015 в частині визначення грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 34766,00 грн.; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто судовий збір в сумі 521,49 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Охорона-Сервіс Плюс (ідентифікаційний код 33483589, місцезнаходження 07300, Київська обл., Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Симоненка, будинок 4-А, приміщення 1) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39466569, місцезнаходження 07300, м. Вишгород, просп. Шевченка, 1а ).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, сторони по справі, кожен окремо, подали апеляційні скарги.

ТОВ "Охорона-сервіс плюс" в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вишгородська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області в своїй скарзі просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ Охорона-Сервіс Плюс зареєстровано в якості юридичної особи 15.04.2005 Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію від 06.09.2011 за №1334102000, що підтверджується пунктом 2.3 акту перевірки №463/22-00/33483589 від 13.03.2015.

Судом встановлено, що у період з 25.02.2015 по 13.03.2015 працівниками Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ Охорона-сервіс плюс з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Еско Трейн за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт перевірки №463/22-00/334835889 від 13.03.2015 (далі акт перевірки).

У висновках акту перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ Охорона-Сервіс Плюс по взаємовідносинах з ТОВ Еско Трейн за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 встановлено порушення п. 185.1 ст. 185 , п. 187.1 ст. 187 , п. 188.1 ст. 188 , п. 198.2 , п. 198.3 , п. 198.6 ст. 198 , п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 ПК України , внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 139064,00 грн., в т.ч. по періодах: вересень 2014 р. 139064,00 грн.

Висновки акту перевірки були покладені відповідачем в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 208596,00 грн., з яких за основним платежем 139064,00 грн., 69532,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с.25).

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0000432202 від 26.03.2015 та звернувся до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Вишгородської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2015 р. №0000432202.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Охорона-сервіс плюс задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 в частині накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання у відповідача не було, а тому податкове повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 є протиправним та підлягає скасуванню в частині накладення на позивача штрафу у розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання на суму 34766,00 грн.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, до Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів Київської обл. надійшла постанова про призначення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності від 01.01.2014р. по 31.12.2012р №б/н від слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ОСОБА_1В, розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32014100010000249 від 10.10.2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.358 КК України .

У даній постанові зазначено, що допитана 10.10.2014р. як свідок засновник та директор TOB Еско Трейн (код ЄДРПОУ 39207206) дала показання про непричетність до ведення фінансово - господарської діяльності що ТОВ Еско Трейн (код ЄДРПОУ 39207206) та повідомила про те, що реєструвала підприємство за грошову винагороду без мети ведення господарської діяльності.

У ході досудового розслідування встановлено, що одним із реально діючих суб'єктів підприємницької діяльності, який використовуючи реквізити та рахунки ТОВ Еско Трейн (код ЄДРПОУ 39207206) безпідставно формує податковий кредит з ПДВ та валові витрати з податку на прибуток, є ТОВ Охорона-сервіс Плюс (код ЄДРПОУ 33483589), що перебуває на податковому обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

На підставі даної постанови відповідачем проведено щодо позивача позапланову виїзну перевірку за наслідками якої складено Акт від 13.03.2015 року №463/22-00/33483589 Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ Охорона-сервіс плюс .

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Відповідно до пп. а п. 198.1 ст. 198 ПК України , право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України , платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України , податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України , податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України , податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунку коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених Податковим кодексом України , протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин. У разі ненадіслання квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів звертає увагу, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає право покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиного реєстру податкових накладних покупець має право додати до податкової декларації за звітний період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До такої заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених у відповідності до законодавства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України ).

На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року N 10 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 р. за N 185/24962, та Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року N 957 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (були чинними на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах).

Згідно з пунктом 1 Порядків податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядків, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою (за наявності) такого платника податку - продавця.

Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

За таких обставин, надані позивачем документи на підтвердження господарських правовідносин з таким контрагентом, не є належно оформленими первинними документами, оскільки не відповідають встановленим п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та частини другої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вимогам щодо їх складення і підписання повноважною особою платника податків, тому не можуть бути належним документальним підтвердженням проведення господарських операцій та підставою для формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ.

Зважаючи на викладене, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних робіт в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2016 року по цій же справі №810/4562/15.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в частині правомірності визначення спірним податковим повідомленням-рішенням №0000432202 від 26.03.2015 суми грошових зобов'язань за штрафними санкціями у розмірі 69532,00 грн. колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до розрахунку фінансових санкцій до акту позапланової невиїзної перевірки від 13.03.2015 №463/22-00/33483589, зокрема, в частині розрахунку штрафних санкцій вбачається, що відповідачем нараховані штрафні санкції у розмірі 50 відсотків від суми заниженого податку (139064 х 50% = 69532) (т.5, а.с.166).

Положеннями статті 123 ПК встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1 , 54.3.2 , 54.3.4 , 54.3.5 , 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу , - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзац 2 п. 123.1 ст. 123 ПК ).

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування -тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (абзаци 3, 4 п. 123.1 ст. 123 ПК ).

Отже підставою для застосування контролюючим органом штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого суми податкового зобов'язання є повторне визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для застосування штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання при прийнятті оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 стало податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014, що не заперечується сторонами по справі.

Так, податковим повідомленням-рішенням Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області №0003832201 від 03.11.2014 позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 205636,00 грн., в тому числі за основним платежем 164509,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 41127,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Охорона-сервіс плюс" було оскаржено податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014 до Київського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №810/6572/14.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2015 в адміністративній справі №810/6572/14 адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.11.2014 № 0003832201.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2015 апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року - без змін.

Згідно з абзацом 4 пункту 56.18 статті 56 ПК при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Тобто, ще до прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 податкове повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014 було оскаржено позивачем у судовому порядку, а тому в силу положень п. 56.18 ст. 56 ПК України грошове зобов'язання, визначене на підставі податкового повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014, вважається неузгодженим до дати набрання законної сили судовим рішенням у справі про оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Наведене свідчить про те, що на час прийняття податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 у відповідача не було передумов для накладення на позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання у зв'язку з відсутністю факту повторності протягом 1095 днів визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку.

Сам факт винесення податкового повідомлення-рішення №0003832201 від 03.11.2014, яким позивачу визначено грошові зобов'язання з податку на додану вартість, без узгодження такого податкового повідомлення-рішення у встановленому законом порядку, не може бути підставою для застосування до позивача штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015.

Отже, на момент прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0000432202 від 26.03.2015 у відповідача були наявними підстави для накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання (139064 х 25% = 34766), що і було вірно враховано судом першої інстанції під час винесення рішення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційних скарг спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Охорона-сервіс плюс" та Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.02.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.