Ухвала

від 13.03.2017 по справі 826/9186/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9186/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.

за участю секретаря судового засідання: Панчук А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ , звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2016 року № 0000761301 та № 0000771301.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року адміністративний позов - задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жвотня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 16 лютого 2016 року № 37/26-15-13-01-02, яким встановлено порушення вимог податкового законодавства, а саме:

- пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження товариством податку на прибуток підприємств за 4-ий квартал 2012 року на суму 1 497 713 грн. Суть правопорушення, на переконання перевіряючих, полягає у неправомірному завищенні платником податку показника ряд. 05.1 податкової декларації ( собівартість придбаних та реалізованих товарів (робіт, послуг) ) за 4-ий квартал 2012 року на суму витрат у розмірі 7 131 968,45 грн. у зв'язку з оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю Промтрейд ЛТД (код ЄДРПОУ 38161131). Врахувавши висновки довідки ГУ ДФС України від 10 лютого 2016 року № 7/15-10/25397547 Про результати документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарських операцій, проведених за участю Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ (код за ЄДРПОУ 25397547) за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року з питань дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом про те, що позивач задекларував результати господарських операцій (загальний обсяг поставок на суму 8 558635 грн. 14 коп., в т.ч. ПДВ - 1 426 393 грн. 69 коп.) з підприємством, яке має ознаки фіктивності, посадові особи відповідача дійшли висновку про нереальність господарських операцій між Товариством з обмежено відповідальністю СПЕКЛ і Товариством з обмежено відповідальністю Промтрейд ЛТД ;

- пп. 14.1.27, пп. 14.1.36, п. 104.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.9 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, у результаті чого товариством занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість всього на загальну суму 2 017 752 грн. (в т.ч. за жовтень 2012 року - 963 913 грн., листопад 2012 року - 462 481 грн., жовтень 2014 року - 591 358 грн. Суть правопорушень, на думку перевіряючих, полягає у неправомірному формуванні позивачем податкового кредиту з ПДВ за звітні періоди жовтень і листопад 2012 року на підставі податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю Промтрейд ЛТД , а також у зв'язку з заниженням за звітний період жовтень 2014 року в порушення п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України податкових зобов'язань на суму ПДВ 591 358 грн. за наслідками операцій з передачі орендодавцю (Товариству з додатковою відповідальністю ЕСМАШ ) після закінчення терміну оренди здійснених поліпшень нежитлових приміщень та списанні в бухгалтерському обліку позивач вартості таких поліпшень (вартості ремонтних робіт) за загальною балансовою вартістю у розмірі 2 959 840 грн. 11 коп.. За висновками акта перевірки, у позивача у цьому випадку виникають податкові зобов'язання на вказану вартість переданої групи ( ремонт орендованих приміщень ) у сумі 591 358 грн., оскільки визначена група основних засобів ремонт орендованих засобів в подальшому не може бути використана в господарській діяльності товариства, тобто, фактично відбувся факт ліквідації таких основних засобів.

02 березня 2016 року підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 000761301 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 887 037 грн., у тому числі за основним платежем - 591 358 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 295 679 грн. Зі змісту акта перевірки та розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, доданого до цього податкового повідомлення рішення, суд вбачає, що спірна сума донарахованого грошового зобов'язання з ПДВ була визначена відповідачем виключно за епізодом порушення за звітний період жовтень 2014 року;

- № 0000771301 щодо збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 2 246 570 грн., у тому числі за основним платежем - 1 497 713 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 748 857 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін згідно з рішенням Державної фіскальної служби України від 18 травня 2016 року № 10812/6/99-99-11-01-01-25.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що позивач задекларував результати господарських операцій (загальний обсяг поставок на суму 8 558635 грн. 14 коп., в т.ч. ПДВ - 1 426 393 грн. 69 коп.) з підприємством, яке має ознаки фіктивності - Товариством з обмежено відповідальністю Промтрейд ЛТД .

Судом першої інстанції встановлено, що висновки відповідача про нереальність фінансово-господарських взаємовідносин позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Промтрейд ЛТД грунтуються на висновках довідки ГУ ДФС України від 10 лютого 2016 року № 7/15-10/25397547 Про результати документальної планової виїзної перевірки фінансово-господарських операцій, проведених за участю ТОВ СПЕКЛ (код за ЄДРПОУ 25397547) за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2014 року з питань дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом .

Так, 06 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ (в особі генерального директора Рульки О.П.), як замовником, і Товариством з обмеженою відповідальністю Промтрейд ЛТД (в особі директора Скрипника В.Л.), як виконавцем, укладено договір № 06/06-12-2, за умовами якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовнику поліграфічну продукцію відповідно до умов договору і додатків до нього (надалі - продукція), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити продукцію. Перелік прокукції, вимоги до продукції та її пакування та маркування, обсяги продукції, терміни поставки (графік поставки у разі потреби), ціна, вартість, строки оплати та інші умови встановлюються в замовленнях-специфікаціях (форма наведена в додатку № 1), що є додатками до даного договору, складаються у письмовій формі і підписуються уповноваженими представниками сторін.

Вартість та умови оплати продукції визначаються за погодженням сторін та зазначається у замовленнях-специфікаціях (Додатках до цього Договору).

Згідно п.п. 4.1, 4.3 і 4.7 ст. 4 договору поставка продукції здійснюється у визначений сторонами термін поставки на склад замовника (за адресою: м. Київ, вул. Світлицького, 35) шляхом підписання накладної. Виконавець надає замовнику в момент поставки продукції оригінали наступних документів: рахунку-фактури, податкової накладної, видаткової накладної. Витрати по транспортуванню при доставці несе виконавець.

Відповідно до п. 2.6 зазначеного договору (у редакції додаткової угоди № 1 від 11.06.2012), сторони домовились про те, що роботи можуть виконуватися також із матеріалів/сировини замовника (далі - матеріали). Якщо роботи виконуються з матеріалів замовника, їх передача від замовника до виконавця відбувається за актом приймання-передачі. Домовленість про виконання робіт з матеріалів зазначається сторонами у замовленні-специфікації.

На підтвердження здійснення господарських операційній відповідно до договору позивачем надано копії: додатків до договору - замовлень за №№ 1 - 83, датовані червнем-листопадом 2012 року та підписані представниками сторін (дані замовлення містять відомості про назву замовлення, найменування оригінал макету, тираж, матеріали, з яких виконується продукція, вимоги до друку, розміри, терміни виконання замовлення та передачі оригінал-макету, давальницької сировини, вартість робіт, умови оплати та ін. Інформацію); актів приймання-передачі продукції, складених сторонами щодо передачі замовником виконавцю давальницької сировини; оригінал-макетів, що відповідно до п. 2.3 ст. 2 договору передавалися замовником виконавцю засобами електронної пошти; актів приймання-передачі результатів робіт; податкових накладних, виписаних від імені Товариства з обмеженою відповідальністю Промтрейд ЛТД на користь позивача за період жовтень-листопад 2012 року на загальну суму 8 558 362 коп. 13 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 426 393,71 грн.), та підписаних Скрипником В.Л.; видаткових накладних, складених сторонами у зв'язку з передачою-прийняттям від виконавця до замовника готової продукції за відповідними замовленнями, - всього на загальну суму 8 558 362,13 грн. (з ПДВ) за період жовтень-листопад 2012 року; довіреностей, якими позивачем уповноважено своїх працівників на отримання товарно-матеріальних цінностей, прийняття результаттів робіт та підписання певних первинних документів; оригінали виписок по особових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ з відомостями про перерахування коштів на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Промтрейд ЛТД у якості оплати за продукцію та виконанні роботи за договором № 06/06-12-2 від 06 червня 2012 року.

Усі документи підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити відповідно до чинного законодавства України.

Доказів того, що первинні документи підписані неуповноваженими особами відповідачем не надано.

Крім зазначеного, позивачем надано документи, які підтверджують використання зазначених товарів у господарській діяльності: копії договору поставки № 50116 від 29.07.2009 та договору про надання послуг № 63927 від 30 вересня 2010 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ (як постачальником продукції/виконавцем) і Закритим акціонерним товариством Київстар Дж.Ес.Ем. (покупцем/замовником), щодо поставки продукції (стартових пакетів) та надання послуг з їх передпродажної підготовки, і додаткових документів до таких договорів (додатків до договорів, замовлень, угоди про зміну сторони, актів виконаних робіт (наданих послуг), актів приймання-перпедачі наданих послуг); копію договору підряду № 15/1/12-К-КМ від 26 травня 2012 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю ССТ-Україна (як замовником) і Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія СПЕКЛ (як виконавцем) щодо виконання робіт з виготовлення та збирання стартових пакетів, і додаткових документів до нього; копію договору підряду № 5/12-К-КМ, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія СПЕКЛ (як замовником) і Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ (як виконавцем) щодо виконання робіт з виготовлення та збирання стартових пакетів та інших робіт, передбачених в додатках до договору, і додаткових документів до такого договору (додатків, замовлень і специфікацій).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суд України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 зазначено, що якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд вважає непереконливими посилання контролюючого органу на ту обставину, що позивачем не надано в повній мірі документального підтвердження фактичного здійснення господарських операцій за спірний період, а також наявність інформації щодо фіктивності контрагента позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Так, наявність кримінального провадження у якому фігурує контрагент позивача, не може бути підставою для визнання факту безтоварності господарських операцій за умови відсутності вироку у кримінальній справі.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

За змістом зазначеної норми державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та контрагентом і на момент фактичного виконання господарських відносин, контрагент позивача, внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та зареєстровані платниками податків.

Фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом, правомірність нарахування податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов господарських відносин.

Відповідач не спростував належними засобами доказування дійсність господарських зобов'язань, фінансово-господарських документів та достовірність внесених у них відомостей.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім зазначеного, відповідачем зроблено висновок про порушення п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України за наслідком операцій з передачі орендодавцю (Товариству з додатковою відповідальністю ЕСМАШ ) після закінчення терміну оренди здійснених поліпшень нежитлових приміщень та списанні в бухгалтерському обліку позивач вартості таких поліпшень (вартості ремонтних робіт) за загальною балансовою вартістю у розмірі 2 959 840 грн. 11 коп.

Відповідач зазначає, що у позивача у цьому випадку виникають податкові зобов'язання на вказану вартість переданої групи ( ремонт орендованих приміщень ) у сумі 591 358 грн., оскільки визначена група основних засобів ремонт орендованих засобів в подальшому не може бути використана в господарській діяльності товариства, тобто, фактично відбувся факт ліквідації таких основних засобів.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 січня 2013 року між Товариством з додатковою відповідальністю ЕСМАШ , як орендодавцем, і Товариством з обмеженою відповідальністю СПЕКЛ , як орендарем, укладено договір № 418, за умовами якого орендодавець передає орендарю у тимчасове платне користування на умовах оренди нежитлові приміщення площею 274,5 кв.м. (1 поверх ЕМК) та 1564,35 кв.м. (2 поверх ЕМК)(далі - об'єкти оренди) за адресою: 04123, м. Київ, вул. Світлицького, 35 (Подільський район). Вартість нежитлових приміщень з урахуванням індексації складає 421 096 грн. 65 коп. Початок строку користування приміщенням (строк оренди) обраховується з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення.

Згідно з актом приймання-передачі від 01 січня 2013 року Товариство з додатковою відповідальністю ЕСМАШ передало, а позивач прийняв об'єкти оренди.

Відповідно до п.п. 2.2 і 2.3 ст. 2 договору орендар зобов'язаний здійснювати необхідний поточний ремонт орендованих приміщень. Також орендар може переобладнати і перепланувати орендовані приміщення, внести зміни до системи енерго-, тепло- і водопостачання у відповідності до цілей, що визначені статутуними документами орендаря, та за умови письмового узгодження з орендодавцем проекту переобладнання (перепланування) приміщення.

За умовами п. 5 додаткової угоди № 1 від 01 січня 2013 року до договору № 418 усі зміни в орендованих приміщеннях, спрямовані на покращення інтер'єру при проведенні ремонтних робіт, стають невід'ємною частиною приміщення, переходять у власність орендодавця і демонтажу без його згоди не підлягають.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 03 грудня 2013 року до договору № 418 строк оренди приміщень було продовжено до 31 грудня 2014 року.

31 жовтня 2014 року позивач з власної ініціативи достроково розірвав договір оренди та повернув Товариству з додатковою відповідальністю ЕСМАШ , а останнє прийняло нежитлові приміщення загальною площею 2284,35 кв.м., розташовані на першому та другому поверхах будинку № 35 по вул. Світлицього у м. Києві, про що сторони підписали акт повернення приміщень від 31 жовтня 2014 року.

30 грудня 2014 року на підставі договору № 418 та за результатами передачі капітальних поліпшень (капітальних витрат) позивач виписав на адресу Товариства з додатковою відповідальністю ЕСМАШ податкову накладну № 48 від 30 грудня 2014 року на суму 100 000 грн. (в т.ч. ПДВ - 16 666,67 грн.).

У січні 2015 року на поточний рахунок позивача у банку надійшли кошти від Товариства з додатковою відповідальністю ЕСМАШ на суму 100 000 грн., перераховані як компенсація капітальних витрат згідно додаткової угоди до договору № 418, що засвідчується наявною в матеріалах справи випискою ПАТ Фідобанк за 23 січня 2015 року.

Позивач подано роздруківки оборотно-сальдових відомостей по субрахункам рахунків бухгалтерського обліку 117 Інші необоротні матеріальні активи (рахунку 11 Інші необоротні матеріальні активи ), 1321 Знос інших необоротних матеріальниx активів (рахунку 13 Знос (амортизація) необоротних активів ), 1522 Придбання (виготовлення) основних засобів (рахунку 15 Капітальні інвестиції ) за періоди 4-ий квартал 2012 року, 2013 і 2014 роки, де здійснювався облік вартості ремонтних робіт орендованих приміщень. За даними оборотно-сальдової відомості по субрахунку 117 за 2014 рік в бухгалтерському обліку позивача зафіксовано за період оплату вартості ремонтних робіт за кредитом такого рахунку на загальну суму 2 956 840 грн. 11 коп.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Згідно з пп. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України балансова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю з урахуванням переоцінки і сумою накопиченої амортизації.

Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 Оренда , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року № 181, визначено, що затрати орендаря на поліпшення об'єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів.

Згідно з п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 Основні засоби , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.

Згідно з Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 30 вересня 2003 року № 561, об'єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визначення активом.

Системний аналіз зазначеним норм права дає підстави для висновку про те, що у зв'язку з достроковим поверненням з власної ініціативи орендованого та поліпшеного за власний рахунок нерухомого майна (основних засобів), позивач у відповідності до п. 185.1 ст. 185, п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України мав донарахувати суми ПДВ при здійсненні безоплатної передачі орендодавцю поліпшень орендованого майна.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що при обрахунку суми заниження позивачем суми ПДВ (591 358 грн.) у результаті вчиненої операції з повернення поліпшеного орендованого майна, відповідачем невірно була розрахована балансова (залишкова) вартість відповідної групи основних засобів станом на 31 грудня 2014 року, а саме без урахування здійснених позивачем амортизаційних відрахувань на вартість капітальних ремонтів (465 133 грн. 82 коп.) та вартості фактично отриманої позивачем грошової компенсації поліпшень (100 000 грн., крім того ПДВ - 16 666 грн. 67 коп.).

Відповідно до норм п.п. 86.9 і 86.10 ст. 86 Податкового кодексу України в акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника. Підставою для прийняття керівником контролюючого органу (його заступником) податкового повідомлення-рішення у відповідності до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу є відповідний акт перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у апеляційній скарзі не спростовано неправильність обрахування розміру заниженого позивачем податкового зобов'язання з ПДВ за 2014 рік за наведеним епізодом.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2016 року № 0000761301 та № 0000771301.

Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення набирає та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 13.03.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді І.О. Лічевецький,

В.П. Мельничук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Лічевецький І.О.

Мельничук В.П.