Ухвала

від 06.03.2017 по справі 826/20668/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/20668/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

06 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., за участі представника позивача Рулякова В.В., представника відповідача Ісаєва С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АОЛА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами АОЛА (далі - ТОВ КУА АОЛА ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якій просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 07.08.2013 №0003262250, №0063252250, №0003242250 та №0003232250.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 р., залишену без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р., у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2013 року №0003262250 та від 07.08.2013 року № 0003232250 скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2014 р. залишено без змін.

Скасовуючи рішення в зазначеній частині Вищий адміністративний суд України виходив з того, що для правильного визначення правової природи спірних активів (векселів, емітованих товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес консалтинговий центр , та корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Капітал ) слід перевірити, чи перебували на момент здійснення операцій з купівлі-продажу зазначених об'єктів в управлінні ТОВ КУА АОЛА активи ПВІФ Основа та ПВІФ Солідарні активи , хто виступав інвесторами зазначених пайових інвестиційних фондів, чи були придбані відповідними інвесторами інвестиційні сертифікати ТОВ КУА АОЛА та на яку суму. Також дослідженню підлягає порядок відображення відповідних активів у податковому та бухгалтерському обліку позивача з урахуванням правил частини 6 статті 23 Закону України Про інститут спільного інвестування .

По епізоду, пов'язаному з непідтвердженістю сформованих платником валових витрат, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток на 4237015 грн., судам необхідно встановити, які саме витрати, за які періоди та в якій сумі підтверджуються документами, наданими позивачем, та визначити суму завищення ТОВ КУА АОЛА витрат (від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ) з урахуванням цих документів.

За наслідками нового розгляду даної справи постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2016 р. позовні вимоги в даній частині задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 07.08.2013 року №0003262250 та № 0003232250.

Суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки про допущені позивачем порушення вимог Податкового кодексу України спростовуються нормативно та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2016 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 30.05.2013 р. по 20.06.2013 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів м. Києва була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ КУА АОЛА з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт від 15.07.2013 р. №372/2250/32985411 про порушення ТОВ КУА АОЛА , зокрема:

- вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , а саме ТОВ КУА АОЛА (ПВІФ Основа НВЗТ) не включено до складу інших доходів за І квартал 2010 року грошові кошти, що надійшли з розрахункового рахунку ТОВ Зайтек , загальну суму 10000000,00 грн., які не є операціями з активами пайового венчурного інвестиційного фонду ПВІФ Основа ; ТОВ КУА АОЛА (ПВІФ Солідарні активи НВЗТ) не включено до складу інших доходів за І квартал 2010 року грошові кошти, що надійшли з розрахункового рахунку ВАТ Страхова компанія ЕйЕмДжиГруп , загальну суму 7305420,75 грн., які не є операціями з активами пайового венчурного інвестиційного фонду ПВІФ Солідарні активи НВЗТ;

- вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що виявилось у наступному: ТОВ КУА АОЛА не було надано до перевірки первинні документи, що підтверджують формування від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року за 2010 рік, І, ІІ-IV квартали 2011 року та 2012 рік;

На підставі акту перевірки 07.08.2013 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0003262250, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 4467510 грн. за основним платежем та на 1082223,75 грн. за штрафними санкціями, та №0003232250, яким позивачеві визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2012 рік у розмірі 57429 грн.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України встановлено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.56. ст.14.1. ст.14 Кодексу, доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.136.1.9. п. 136.1. ст.136 Кодексу, для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток не враховуються, зокрема, суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств від 28.12.1994 №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №334/94-ВР) не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Закон України Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) від 15.03.2001 №2299-ІІІ у відповідній редакції (далі - Закон України №2299-ІІІ) визначав правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлював вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування, порядок та обсяг розкриття інформації інститутами спільного інвестування з метою залучення та ефективного розміщення фінансових ресурсів інвесторів на час виникнення спірних правовідносин.

З огляду на пункти 1, 7, 9 частини 1 статті 3 Закону №2299-ІІІ активи інституту спільного інвестування - сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування; інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд; кошти спільного інвестування - кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ).

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що до складу валових доходів не включаються лише ті доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, які фактично сформовані за рахунок коштів спільного інвестування.

Тим часом, відповідно до частини 1 статті 22 Закону України №2299-ІІІ пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 та ч.7 статті 23 Закону №2299-ІІІ бухгалтерський та податковий облік операцій та результатів діяльності зі спільного інвестування, яка проводиться компанією з управління активами через пайовий інвестиційний фонд, здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку операцій та результатів її господарської діяльності та обліку операцій та результатів діяльності інших пайових інвестиційних фондів, активи яких перебувають в її управлінні. Укладаючи договори за рахунок активів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління активами діє від свого імені, з обов'язковим зазначенням в таких договорах реквізитів такого пайового інвестиційного фонду.

Отже, залучені від інвесторів кошти у процедурі розміщення компанією з управління активами інвестиційних сертифікатів є активами ІСІ, так само як і доход, одержаний від операцій з такими активами, незалежно від порядку здійснення розрахунків за операціями з купівлі-продажу цих активів.

Як вже було висловлено Вищим адміністративним судом України, сама по собі відсутність оплати придбаного активу у рамках провадження позивачем діяльності зі спільного інвестування не є підставою для виключення такого активу з активів ІСІ.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ КУА АОЛА здійснює професійну діяльність з управління активами пайових венчурних інвестиційних фондів (ПВІФ) Венчурний капіталіст , Основа , Солідарні активи .

Також судами встановлено, що за договором купівлі-продажу цінних паперів від 27.01.2010 року № 031-10-Б позивач, діючи в інтересах ПВІФ Основа , продав покупцеві - Закритому акціонерному товариству Зайтек цінні папери (прості векселі, емітовані Товариством з обмеженою відповідальністю Бізнес консалтинговий центр ); оплата за ці векселі у загальній сумі 10000000 грн. надійшла на рахунок ТОВ КУА АОЛА , відкритий у ПАТ Індекс-Банк , 29.01.2010 року, 03.02.2010 року та 08.02.2010 року.

Зазначені векселі були придбані позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю Мерсес плюс за договором купівлі-продажу цінних паперів від 26.01.2010 року № 040-10-Б та були оплачені ТОВ КУА АОЛА лише після їх продажу.

Аналогічні обставини були встановлені за операціями з придбання позивачем частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Старт-Капітал за договором купівлі-продажу від 04.12.2009 року № 04/12/09-КП в інтересах ПВІФ Солідарні активи та з подальшого продажу ТОВ КУА АОЛА цих корпоративних прав на підставі договору від 09.12.2014 року № 09/12/09-КП.

В акті перевірки зазначено, що оскільки на момент відчуження зазначені цінні папери та корпоративні права не були оплачені ПВІФ Основа та ПВІФ Солідарні активи , вони не є активами ІСІ у розумінні пункту 1 статті 3 Закону України Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) ; у зв'язку з цим розглядувані операції не підпадають під дію підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , за змістом якого не включаються до складу валового доходу кошти спільного інвестування, а саме кошти, залучені від інвесторів інститутів спільного інвестування (ІСІ), доходи від здійснення операцій з активами ІСІ та доходи, нараховані за активами ІСІ, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від здійснення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

На спростування висновків відповідача позивачем надані наступні документи:

копію свідоцтва про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування ПВІФ Солідарні активи №1145 від 25.07.2008;

копію свідоцтва про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування ПВІФ Основа №196 від 02.08.2005;

копію розпорядження Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту - НКЦПФР) №0106-ІС від 13.12.2013, яким скасовано реєстрацію регламенту ПВІФ Солідарні активи недиресифікованого виду закритого типу ТОВ КУА АОЛА , зареєстрованого 25.07.2008 та анульовано свідоцтво про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування ПВІФ Солідарні активи №1145 від 25.07.2008;

копію розпорядження НКЦПФР №0136-ІС від 11.04.2014, яким скасовано реєстрацію регламенту ПВІФ Основа недиресифікованого виду закритого типу ТОВ КУА АОЛА , зареєстрованого 02.08.2005 та анульовано свідоцтво про внесення до Єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування ПВІФ Солідарні активи №196 від 02.08.2005;

копії розпоряджень депозитарію ВАТ Міжрегіональний фондовий союз на виконання облікової операції по переказу цінних паперів на рахунок власника цінних паперів (первинне розміщення) від 08.09.2008 №235/02/1 та 23.10.2008 №278/02;

картки рахунку №6852 та №361 ПВІФ Солідарні активи та ПВІФ Основа .

З урахуванням наданих суду документів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставне віднесення відповідачем до оподатковуваного доходу позивача суми, сплачені за векселі, емітовані ТОВ Бізнес консалтинговий центр , та корпоративні права ТОВ Старт-Капітал , оскільки такі є доходами, отриманими від здійснення операцій з активами ІСІ, які фактично сформовані за рахунок коштів спільного інвестування.

Доводи апелянта про завищення валових витрат за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 на суму 4237015 грн. також не заслуговують на увагу, оскільки ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи судом першої інстанції не було зазначено, які саме витрати, враховані під час розрахунку об'єкта оподаткування у періоді, за який проводилась перевірка, не підтверджені позивачем та в якому розмірі, а також те, що від'ємне значення об'єкта оподаткування виникло у позивача у періоді, якій не був предметом даної перевірки.

Крім того апеляційним судом також взято до уваги, що постановою старшого слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 30.10.2013 за результатами розгляду матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42013110100000404 від 09.04.2013 за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ КУА АОЛА , проведеної ДПА у м. Києві, викладеними в акті перевірки №04/35-40/32985411 від 02.03.2011, а також за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ КУА АОЛА , проведеної ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, викладеними в акті перевірки №372/2250/32985411 від 15.07.2013 кримінальне провадження закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діях складу кримінального порушення.

В мотивувальній частині названої постанови зазначено, що згідно висновку судово-економічної експертизи №2-16/09/2013 від 16.09.2013, проведеної Донецьким документально-консультаційним центром (код 34850296) не підтверджено документально та нормативно висновки акта перевірки №372/2250/32985411 від 15.07.2013 щодо, зокрема, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 (т. 2 а.с. 125).

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Решта доводів апелянта також не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Таким чином, з урахування встановлених обставин та наведених вище норм закону, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що висновки відповідача є безпідставними, внаслідок чого, і спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як протиправні.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 13.03.2016 р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 р., залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2016 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "АОЛА" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.