Ухвала

від 28.02.2017 по справі 1570/11526/09

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ К/800/33597/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В. ,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року

та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року

по справі № 1570/11526/09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Тіс-Руда

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тіс-Руда звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001292301/3 від 15.09.2009 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3008796,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2210543,00 грн. та № 0001302301/3 від 15.09.2009 року, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41335,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 42742,00 грн.

Справа переглядалась судами неодноразово.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 24.02.2009 року по 24.03.2009 року Державною податковою інспекцією адміністрацією в Одеській області була проведена планова виїзна перевірка TOB Tic-Руда з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 31/23-8009/34526544 від 31.03.2009 року, на підставі якого Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі Одеської області прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000432301/0 від 08.04.2009 року та № 0000442301/0 від 08.04.2009 року.

Позивачем зазначені повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг позивача вищевказані податкові повідомлення-рішення були частково скасовані та прийняті нові податкові повідомлення-рішення:

- № 0001292301/3 від 15.09.2009 року щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 5219339,00 грн. (з яких: за основним платежем - 3008796,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2210543,00 грн.);

- № 0001302301/3 від 15.09.2009 року щодо визначення ТОВ Тіс-Руда суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 83076,00 грн. (з яких: за основним платежем - 41335,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41741,00 грн.).

В ході проведеної перевірки органом податкової служби було встановлено порушення ТОВ Тіс-Руда вимог п. 4.2 ст. 4, пп. 7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, п.17.2 ст. 17 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (далі - Закон № 168/97-ВР), що виразилось у заниженні податку на додану вартість у квітні 2008 року на суму 41335,00 грн. Крім того, податковий орган дійшов висновку про те, що позивачем самостійно не було нараховано штраф у розмірі 5 % від суми заниження податкового зобов'язання у квітні 2008 року в розмірі 421466,00 грн., у зв'язку із виправленням помилки у травні 2008 року.

Також, податковим органом встановлено порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.3, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (далі - Закон № 334/94-ВР), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3008796,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Встановлено, що 01.03.2008 року між Компанією NVL TRANSZ Ltd. (замовник) та ТОВ Тіс-Руда (виконавець) було укладено договір на перевалку № NVL-01/03, за яким замовник поручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню робіт та наданню послуг по переробці, зберіганню та навантаженню на судно в Морському торгівельному порту Южний на терміналі ТОВ Тіс-Руда російського вугілля (концентрату вугільного марки Г та/або вугілля енергетичного марки Г виробництва ВАТ Шахта Заречная ).

При цьому, з первинних документів було встановлено, що зазначений товар є транзитним, оплата здійснювалась замовником згідно з виставленими для оплати рахунками по поставкам.

Згідно з п. 3.1 договору на перевалку № NVL-01/03 від 01.03.2008 року оплата за даним договором навантажувально-розвантажувальних та допоміжних робіт (послуг) на Терміналі, зберігання вантажу та інших належних платежів, здійснюється замовником, згідно виставленим до оплати рахункам виконавця, по ставкам даного договору за додатком № 2, що діяв у період квітень-травень 2008 року.

Крім того, згідно п. 3 вказаного додатку № 2, сторонами узгоджено ставки на навантажувально-розвантажувальні роботи зберігання та інші допоміжні роботи (послуги) по перевалці вантажу на терміналі. Комплексна ставка навантажувально-розвантажувальних робіт по вантажу концентрат вугілля марки Г становить 4,5 дол. США за 1 мт., в тому числі акордна ставка - 2,2 дол. США за 1 мт., стівідорська ставка та експедирування - 2,3 дол. США за 1мт.

За період серпень-вересень 2008 року сторонами узгоджено ставки на навантажувально-розвантажувальні роботи, зберігання та інші допоміжні роботи (послуги) по перевалці вантажу на термінал згідно додатку № 4 від 30.05.2008 року, за яким комплексна ставка навантажувально-розвантажувальних робіт по вантажу концентрат вугілля марки Г становить 4,32 Євро за 1мт., в тому числі акордна ставка - 1,42 Євро за 1мт., стівідорська ставка та експедирування - 2,9 Євро за 1мт.

У період вересень-грудень 2008 року комплексна ставка навантажувально-розвантажувальних робіт по вантажу концентрат вугілля марки Г , відповідно до п. 2 додатку № 5 від 29.08.2008 року, становить 4,32 Євро за 1мт. за період з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року включно та 4,29 Євро за 1мт. за період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року включно, в тому числі акордна ставка - 1,42 Євро за 1мт., стівідорська ставка та експедирування - 2,9 Євро за 1 мт. (з 01.09.2008 року по 30.09.2008 року) та 2,87 Євро за 1 мт. (з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року).

Крім того, було встановлено, що ТОВ Тіс-Руда (виконавець) взяло на себе за договором № 510 від 29.02.2008 року, укладеним з ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат (замовник), та додатковими угодами № 1 від 04.07.2008 року, № 2 від 29.12.2008 року до нього, зобов'язання по виконанню робіт, пов'язаних з обробленням (накопичування, перевалка та експедирування) зовнішньоторговельних (експортних) вантажів з використанням Терміналу, розташованого в порту Южний , для приймання, накопичення та навантаження на судна вантажу.

Послуги ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат надавались компанії ERRICCO Limited , Tortola, BVI згідно з договорами № 31/03 від 31.03.2008 року з додатками, укладеним позивачем з компанією ERRICCO Limited , Tortola, BVI, предметом якого було перенавантаження (розвантаження із залізничних вагонів, накопичення суднової партії на складах, навантаження на судно) вантажів, а також послуги, безпосередньо пов'язані з транзитом та експортом вантажів замовника в межах одного пункту пропуску через кордон України на Терміналі; № 15/08/08 від 15.08.2008 року з додатками, укладеним між ТОВ Тіс-Руда та ТОВ Метекс , за яким позивачем прийнято зобов'язання по перенавантаженню (розвантаження із залізничних вагонів, накопичення суднової партії на складах, навантаження на судно) вантажів, а також по послугам, безпосередньо пов'язаним із транзитом та експортом вантажу замовника в межах одного пункту пропуску через кордон України на Терміналі.

В свою чергу, послуги по виконанню вищевказаних договорів (навантажувально-розвантажувальних робіт) ТОВ Тіс-Руда надавало із використанням робіт/послуг, придбаних у ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс за договорами № 01/10-2 від 01.10.2008 року та № 10/04 від 10.04.2007 року, якими сторони погодили можливість взаємної співпраці по експлуатації морського перевантажувального комплексу на причалі №18 порту Южний та перелік послуг, які будуть надані ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс і взаємних зобов'язань в межах забезпечення господарської діяльності позивача по даному договору.

Судами також встановлено, що згідно п. 6.1 даний договір діє у період з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року. Товари та послуги, які придбавались ТОВ Тіс-Руда , визначені у додатках до договорів про співпрацю.

Для здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт ТОВ Тіс-Руда придбало роботи/послуги у Одеської залізниці за користування вагонами та інші послуги, визначені договором №1159108/320 від 30.01.2007 року Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення вантажів та надані залізницею додаткові послуги з доповненням та додатковими угодами.

Загальна сума отриманих робіт/послуг у ТОВ з іноземними інвестиціями Трансінвестсервіс та Одеської залізниці згідно актів здачі-прийняття робіт та розрахунків склала 6411172,76 грн., в тому числі податок на додану вартість.

Податковий орган в ході проведеної перевірки дійшов висновку про те що оскільки у перевіряємому періоді ТОВ Тіс-Руда надавало комплекс робіт (послуг), пов'язаних з обробленням зовнішньоторговельних (експортних) і транзитних вантажів у Морському торговельному порту Южний на Терміналі позивача, то обов'язковим є дотримання позивачем ставок, передбачених Збірником тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України та порядку їх обчислення.

Колегія суддів погоджується з висновком судів стосовно помилковості вказаного висновку податкового органу, зважаючи на наступне.

Судами вірно встановлено, що зі змісту Збірника тарифів на комплекс робіт, пов'язаних з обробленням вантажів у портах України, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України № 392 від 31.01.1995 року вбачається, що він регулює лише питання державних фіксованих та регульованих цін на роботи, пов'язані з обробленням вантажів в портах України.

В даному випадку, роботи з обробленням вантажів виконувались ТОВ Тіс-Руда за договорами з замовниками.

Згідно положень ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Лише у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (ставки, тарифи тощо), які встановлюються або регулюються контролюючими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Таким чином, положення Збірника не можуть бути застосовані до відносин позивача з контрагентами, оскільки вартість робіт з оброблення вантажу в порту Южний , що виконувались ТОВ Тіс-Руда не стосується державних фіксованих та регульованих цін.

Судами вірно зазначено, що вичерпний перелік випадків застосування державних фіксованих та регульованих цін встановлено положеннями ст. 191 Господарського кодексу України та ст. 9 Закону України Про ціни та ціноутворення , згідно яких державні фіксовані та регульовані ціни застосовуються: на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на продукцію та послуги, що мають суттєве значення для населення та перелік яких затверджує Кабінет міністрів України, на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Зважаючи на відсутність жодної з перелічених вище підстав, позивачем правомірно застосовувались вільні ціни до наданих робіт/послуг шляхом визначення їх вартості за згодою сторін.

Аналогічні висновки викладені у рішенні Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 8/41, залишеному без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 року, за позовом ВАТ Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат до Міністерства транспорту та зв'язку України, треті особи: ТОВ Тіс-Руда , Міністерство економіки України, Міністерство юстиції України, Державний комітет з питань регуляторної політики підприємництва, про визнання незаконним наказу №321 від 19.04.2007 року.

Враховуючи вищезазначене, суди дійшли вірного висновку про неправомірність застосування податковим органом державних цін для розрахунку податкової бази оподаткування ТОВ Тіс-Руда , у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що ТОВ Тіс-Руда було допущено порушення України Про оподаткування прибутку підприємств та Закону України Про податок на додану вартість в частині визначення валового доходу з податку на прибуток та податкового зобов'язання з податку на додану вартість з вартості навантажувально-розвантажувальних робіт, наданих NVL TRANSZ Ltd , а також вартості навантажувально-розвантажувальних робіт наданих ВАТ Полтавський Гірнично-збагачувальний комбінат , Компанії ERRICCO Limited , ТОВ Метекс .

Судами також встановлено, що на підтвердження реальності виконання позивачем своїх договірних зобов'язань з оброблення вантажів у порту Южний , а також в підтвердження економічної можливості здійснення господарської діяльності, наявності трудових та інших потужностей, в матеріалах справи наявні наступні документи: рахунки (інвойси), акти здачі-прийняття робіт (послуг), рахунки-фактури, відомості плати за користування вагонами, акти про затримку вагонів, накопичувальні картки, рапорти, платіжні доручення та рахунки на підтвердження обставини щодо здійснення оплати за придбані роботи/послуги, аналіз рахунку та журнал проводок, розподільчий баланс ТОВ Трансінвестсервіс та акт, претензії з відповіддю.

Зазначені документи і стали підставою для віднесення позивачем витрат до складу валових та включення сум сплаченого податку на додану вартість у ціні придбаних послуг/робіт до складу податкового кредиту.

Надані позивачем в підтвердження здійснення господарських операцій первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Крім того, на підтвердження технологічних можливостей здійснення зобов'язань по обробці вантажів у порту Южний в матеріалах справи наявні також робочі технологічні картки перевантаження, схеми, описи технологічних процесів.

В ході перевірки правильності формування позивачем валових витрат податковим органом було встановлено їх завищення у зв'язку із включенням до їх складу витрат, які не підтверджені первинними документами та витрат, які фактично не призначались для подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація товарів, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пп. 5.3, пп. 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що не відносяться до складу валових, витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено, як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів, підлягають включенню до складу валових витрат фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Матеріалами справи підтверджено, що надання позивачу від ТОВ Трансінвестсервіс та ТОВ Строй Інвест Тур послуг підтверджується належними первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт, складеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, ТОВ Трансінвестсервіс надавало позивачу послуги по використанню вагонів, а тому витрати, понесені вказаним товариством у зв'язку із затримкою вагонів через їх неприйняття, були відшкодовані позивачем та в подальшому віднесені ТОВ Тіс-Руда до складу валових витрат.

Судами встановлено, що зазначені послуги, які замовлялись позивачем, були необхідні товариству для належного виконання договірних зобов'язань з оброблення вантажів у порту Южний , а тому посилання податкового органу на не підтвердження їх використання позивачем у власній господарській діяльності є необґрунтованими.

Також, до складу валових витрат позивачем було віднесено вартість придбаного обладнання в сумі 452090,92 грн.

Судами встановлено, що на час здійснення операції по придбанню вказаного обладнання витрати на його придбання не підлягали обліку у складі приросту (убутку) балансової вартості товарів, оскільки обладнання призначалось для подальшого введення в експлуатацію у складі основних виробничих фондів підприємства.

Згідно пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР витрати позивача на придбання обладнання підлягали амортизації.

Під терміном амортизація основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, встановлених цією статтею.

Встановлено, що вказані витрати не були віднесені позивачем до складу валових витрат. Однак, у зв'язку з не введенням придбаного обладнання в експлуатацію його не було включено до фактичного розрахунку амортизації.

Відповідно пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону № 334/94-ВР не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати платника податку, зокрема, на придбання основних фондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючих (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

Судами встановлено, що згідно укладеного договору купівлі-продажу ТОВ Тіс-Руда передало вказане обладнання у власність контрагента та включило витрати на його придбання до складу валових, що не суперечить вимогам пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону №334/94-ВР.

При цьому, відповідно до пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податковим періодах у зв'язку із допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій що сталась раніше: або дата списання коштів, а вразі їх придбання за готівку - день їх видачі, або дата оприбуткування платником податків товарів, а для робіт/послуг - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, вірним є висновок судів стосовно того, що позивачем правомірно було включено у звітному періоді валові витрати у розмірі витрат на придбання вказаного обладнання, у зв'язку з їх не включенням до складу валових витрат у минулих податкових періодах.

В ході перевірки також було встановлено заниження ТОВ Тіс-Руда у період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в квітні 2008 року, в сумі 41335,00 грн. та завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у сумі 2171611,00 грн.

На думку податкового органу, підприємством до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість, сплачену при придбанні послуг, за відсутністю підтвердження подальшого зв'язку такого придбання із здійсненням власної господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно неправомірності зменшення податковим органом позивачу суми податкового кредиту та виключення сум податку на додану вартість, сплачених постачальниками та відшкодованих позивачем у ціні замовлених послуг по операціям з відшкодуванням витрат контрагента, пов'язаних з використанням вагонів (неприйняття вантажів), забезпечення пропускного режиму, обслуговуванням мереж водозабезпечення, каналізації, пожежного водозабезпечення та обслуговування електричних мереж, а також авто послуг Татра 25т.

В свою чергу, вказані витрати позивача підтверджені належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи (рахунки, накладні та ін.), в тому числі і актами виконаних робіт, які відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, з урахуванням виду господарської діяльності позивача, місця надання послуг (місце розташування виробничих потужностей для виконання господарської діяльності у порту Южний ), здійснення витрат на забезпечення пропускного режиму, пожежної безпеки, постачання електричної енергії, водопостачання, експлуатацію сітей водопостачання, каналізацію, пожежне та водозабезпечення, транспортних послуг є необхідною умовою для здійснення підприємством його господарської діяльності.

Так, ТОВ Тіс-Руда здійснює діяльність в пункті пропуску через державний кордон Визирка , у зв'язку з чим, для забезпечення безпеки при потраплянні на територію підприємства, встановлено пропускний режим. У зв'язку із тим, що вказаний пункт пропуску знаходиться на території ТОВ з ІІ Трансінвестсервіс , окремого контрольно-пропускного пункту ТОВ Тіс-Руда не має, відповідно, позивачу для здійснення власної господарської діяльності необхідно замовляти у ТОВ з ІІ Трансінвестсервіс послуги щодо забезпечення пропускного режиму. Тобто, замовлені послуги необхідні були для належного виконання договірних зобов'язань позивача з оброблення вантажів у порту Южний .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачу на праві власності належить єдиний майновий комплекс по перевантаженню і зберіганню навалочних вантажів на причалі № 18, до якого входять: мережі енергопостачання, мережі технічного водопроводу, побутового та пожежного водопроводу, дощової каналізації, відповідні споруди причалу №18, мережі освітлення території комплексу, трансформаторна підстанція ТП-58, які введені в експлуатацію на підставі акту державної приймальної комісії 05.03.2007 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів стосовно того, що позивачем у перевіряємий період було правомірно сформовано податковий кредит, а тому в даному випадку відсутні підстави для його зменшення.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2013 року по справі №1570/11526/09 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К. Судді підписПриходько І.В. підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 03.03.2017 р.