Ухвала

від 28.10.2010 по справі 1-255/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №1-255/10 28.10.2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-665/10 Головуючий суду 1 інстанції:

Категорія: ч. 3 ст. 191 КК України ОСОБА_1

Доповідач: Войтовський С.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Миколаївської області

у складі: головуючого - Войтовського С.А.

суддів - Гребенюк В.І., Губи О.О.

за участю прокурора - Іванова А.О.

засудженої - ОСОБА_2

захисника - ОСОБА_3

28 жовтня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_4 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 серпня 2010 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Аркалик Тургайської області республіки Казахстан, громадянка України, раніше не судима,

- засуджена за ч. 3 ст. 191 КК України до 4 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 3 роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 - 19665 грн. 59 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди.

Згідно вироку ОСОБА_2 визнана винною у скоєнні злочину при наступних обставинах.

02 грудня 2008 року ОСОБА_2, згідно трудової угоди з фізичною особою-підприємцем (ФОП) ОСОБА_5 була прийнята на посаду продавця в магазин ОСОБА_5С. , який розташований по вул. Леніна, 411-а в с. Бузьке Вознесенського району Миколаївської області. В цей же день, 02 грудня 2008 року між ФОП ОСОБА_5С. та ОСОБА_2 був укладений договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого ОСОБА_2 прийняла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей, і у зв'язку з чим зобов'язалася дбайливо відноситись до переданих на збереження чи інших цілей матеріальних цінностей підприємства, застосовувати заходи до попередження збитків, своєчасно повідомляти адміністрації підприємства про всі обставини, які загрожують збереженню ввірених їй матеріальних цінностей, вести облік, складати та надавати у встановленому порядку товарно-грошові та інші звіти про рух та залишок ввірених їй матеріальних цінностей, приймати участь в інвентаризації ввірених їй матеріальних цінностей.

Однак, ОСОБА_2, працюючи продавцем у ФОП ОСОБА_5С. у вищезазначеному магазині, будучи матеріально-відповідальною особою, в період з 25.08.2009 року по 11.12.2009 року, використовуючи відсутність постійного контролю бухгалтерського обліку та контролю зданої готівки в касу, реалізуючи свій злочинний умисел, вчинила привласнення та розтрату грошових коштів в сумі 11310 грн. 20 коп. шляхом вилучення з каси магазину грошових коштів, які перебували в її віданні і були виручені за реалізований товар.

Крім цього, ОСОБА_2, працюючи продавцем в тому ж магазині, будучи матеріально-відповідальною особою, в період з 12.12.2009 року по 19.03.2010 року, використовуючи відсутність постійного контролю бухгалтерського обліку та контролю зданої готівки в касу, реалізуючи свій злочинний умисел, вчинила привласнення та розтрату грошових коштів в сумі 10556 грн. 29 коп. шляхом вилучення з каси магазину грошових коштів, які перебували в її віданні і були виручені за реалізований товар.

В апеляції засуджена ОСОБА_2 вказує, що досудове і судове слідство проведено упереджено, однобічно і неповно, а докази її вини у скоєні злочину відсутні. Зазначає, що 12 грудня 2009 року під примусом співмешканця ОСОБА_5- ОСОБА_6 давала розписку про взяття грошей у борг від ОСОБА_5, але 26 грудня 2009 року, після повернення боргу, остання розписку не повернула. Стверджує, що в матеріалах справи відсутній акт ревізії, яка проводилась нею і ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_6, ОСОБА_7 і її матері ОСОБА_8, а бухгалтерська довідка, яку склала ОСОБА_5 не може бути доказом, оскільки остання є зацікавленою особою. Також стверджує, що друга ревізія, яка була проведена 19 березня 2010 року без її участі не може бути доказом, оскільки були присутні родичі або підлеглі ОСОБА_5, які теж є зацікавленими особами. Вказує, що після ревізії з магазину виносились якісь ящики, що бачили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, однак вони не були допитані судом, хоча вона і заявляла клопотання про їх допит. Звертає увагу на те, що другий комплект ключів від магазину знаходився у ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а тому вони мали вільний доступ до товарів магазину і грошей і могли їх забрати. Стверджує, що не приймала матеріальних цінностей за накладними від підприємств, які привозили товар, в вилучених зошитах немає її підпису про отримання будь-яких цінностей і останні доказової сили її вини не мають. Вказує, що судом не були допитані свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13, які могли б підтвердити те, що інший продавець-Патютко Н.С. також торгувала в магазині та мала вільний доступ до товарів. Просить вирок скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування.

В доповненнях до апеляції засуджена ОСОБА_14 додатково посилається на порушення порядку проведення інвентаризації майна відповідно до п.3 г Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994 року № 69, порушення вимог п.12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 року № 419, Положення про інвентаризацію майна… , згідно з якими при встановленні фактів крадіжок або зловживань проведення інвентаризації є обов'язковим. При цьому зазначає, що за період з 25.08.2009 року по 11.12.2009 року, за який їй інкриміновано привласнення та розтрата коштів в сумі 11310 грн.20 коп. ніякої інвентаризації не проводилось. Також посилається на порушення Закону України Про державну контрольно-ревізійну службу в України , згідно з яким результати ревізії повинні викладатись в акті, якого не було, так як КРВ у Вознесенському районі по результатам перевірки була складена довідка.

Вважає, що допустимих і достовірних доказів її вини органами досудового слідства і судом не здобуто, а тому просить вирок скасувати, а провадження по справі закрити.

В апеляції захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_2, посилаючись на ті ж самі обставини, вказує, що бухгалтерську довідку від 12.05.2010 року надала сама ОСОБА_5, яка є зацікавленою особою. Розписка ОСОБА_2 про заборгованість її перед ОСОБА_5 в сумі 9.131 грн.30 коп. свідчить лише про те, що ОСОБА_2 брала гроші у ОСОБА_5 в борг і між ними виникли цивільно-правові відносини. Стверджує, що довідка перевірки з питання ведення бухгалтерського обліку ФОП ОСОБА_5С. , яка видана Вознесеньким КРУ від 30.04.2010 року також містить лише припущення про виявлення недостачі товару, який знаходився в підзвіті ОСОБА_2 на суму 10.556 грн.29 коп., а не конкретні дані про це, а тому вона не є доказом по справі. Крім того зазначає, що зазначена довідка складена з порушенням ст. 2 Закону України Про державну контрольно-ревізійну службу , оскільки магазин є приватною власністю ОСОБА_5 і не є установою, яка підконтрольна державній контрольно-ревізійній службі. Захисник просить вирок скасувати, а справу направити прокурору на додаткове розслідування.

В запереченнях на апеляцію засудженої ОСОБА_2 потерпіла ОСОБА_5 вважає вирок законним і обґрунтованим та стверджує, що вина засудженої доведена повністю, а її дії правильно кваліфіковані. Просить апеляції залишити без задоволення, а вирок суду без зміни.

Заслухавши доповідь судді; пояснення засудженої ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_3 , які підтримали подані апеляції; думку потерпілої ОСОБА_5 та прокурора, які вважали вирок законним і обґрунтованим та просили залишити його без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції засудженої ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку, яким дано аналіз.

Твердження захисника ОСОБА_4 і засудженої ОСОБА_2 про недоведеність її вини, являються безпідставними та суперечать зібраним доказам.

Так, з показань потерпілої ОСОБА_5 слідує, що 02.12.2008 року з ОСОБА_2 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність і з цього часу вона працювала продавцем в її магазині. 11.12.2009 року разом з ОСОБА_2 була проведена інвентаризація, яка виявила недостачу в сумі 11310 грн. 20 коп. ОСОБА_2 погодилась з висновками інвентаризації та просила не повідомляти правоохоронні органи, відшкодувавши 2000 грн. Потім, 12.12.2009 року ОСОБА_2 написала розписку про отримання від неї у борг 9131 грн. 30 коп., які зобов'язалася повернути до 24.12.2009 року, але гроші не повернула. Пізніше на роботу була прийнята продавцем ОСОБА_7 Біля двох тижнів ОСОБА_7 проходила стажування у ОСОБА_2, після чого поїхала до м. Миколаїва для складання сесії. Про проведення другої інвентаризації ОСОБА_2 була повідомлена, але категорично відмовилась. Після чого була проведена комісійна інвентаризація без участі ОСОБА_2 Ця інвентаризація виявила недостачу в сумі 10534 грн. 29 коп. Також ОСОБА_5 пояснювала, що вона постійно забороняла засудженій давати товар у борг.

Як вбачається з показань засудженої ОСОБА_2, вона не заперечувала факт недостачі товару у грудні 2009 року на суму 11310 грн. 20 коп. Пояснюючи причини недостачі, вказувала, що за погодженням з власником магазину відпускала товар відвідувачам в борг, однак на час проведення ревізії люди не повернули борги. Чоловік потерпілої примусив її написати розписку про те, що вона взяла в борг у ОСОБА_5 - 9131 грн. 30 коп. Зазначений борг вона повернула ОСОБА_5 в присутності ОСОБА_7 При проведенні другої ревізії вона участь не приймала, оскільки перебувала на лікарняному.

Разом з тим, показання потерпілої ОСОБА_5 повністю співпадають та узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_6, який пояснив, що в грудні 2009 року була проведена перша інвентаризація, з висновками якої ОСОБА_2 повністю погодилась. Оскільки грошей у неї не було, то вона написала розписку про те, що взяла в борг гроші, які зобов`язалась повернути до кінця грудня, однак не повернула. Коли виникла необхідність в проведенні другої інвентаризації ОСОБА_2С відмовилась від участі в її проведенні. Ця інвентаризація відбувалась без участі ОСОБА_2 і була виявлена недостача в сумі 10534 грн. 29 коп.

З показань свідка ОСОБА_15 слідує, що на прохання ОСОБА_5 вона приймала участь у проведенні інвентаризації її магазину. Продавець магазину ОСОБА_2 категорично відмовилась брати участь в інвентаризації. Потім ОСОБА_2 погодилась, але вказала, що для цього необхідна присутність другого продавця - ОСОБА_7, яка в той час перебувала в м. Миколаєві. ОСОБА_5 подзвонила ОСОБА_7 і попросила терміново приїхати. Через деякий час ОСОБА_7 приїхала, але ОСОБА_2 знову відмовилась від участі в проведенні інвентаризації. Після цього ОСОБА_5 прийняла рішення проводити комісійну інвентаризацію без участі ОСОБА_2 В результаті інвентаризації була виявлена недостача в сумі 10534 грн. 29 коп., про що склали відповідний акт.

Вказані показання підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_7, з яких вбачається, що біля двох тижнів вона стажувалася в магазині, де ОСОБА_2 працювала продавцем. Допомагала розкладати товар і виставляла ціни. 19.03.2010 року після обіду до неї подзвонила ОСОБА_5 і попросила приїхати з м. Миколаєва до м. Вознесенська для участі в проведенні інвентаризації в магазині, оскільки цього вимагала ОСОБА_2 Приїхавши, вона прийняла участь у проведенні інвентаризації в магазині, в ході якої була виявлена недостача на суму 10534 грн. 29 коп. Крім того, ОСОБА_7 зазначала, що вона не бачила передачу грошей потерпілій ОСОБА_5 засудженою ОСОБА_2, як про це пояснювала остання. Також підтвердила, що ОСОБА_5 забороняла ОСОБА_2 давати людям товар в борг і про те, що засуджена відпускала товар в борг, вона не знала.

З показань свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17 вбачається, що 19.03.2010 року ОСОБА_5 попросила їх прийняти участь у проведенні інвентаризації в магазині, оскільки продавець ОСОБА_2 від цього відмовилась. В ході інвентаризації батько засудженої вів себе агресивно, погрожував, кидався битись, після чого ОСОБА_5 викликала міліцію. В результаті зазначеної інвентаризації була виявлена недостача в сумі 10534 грн. 29 коп.

Таким чином, показання потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_15, ОСОБА_7 ОСОБА_16, ОСОБА_17 повністю узгоджуються між собою, а також частково підтверджуються показаннями самої засудженої.

Той факт, що ОСОБА_2 на момент вчинення злочину перебувала в трудових відносинах з ФОП ОСОБА_5С. та зобов'язана була нести повну матеріальну відповідальність підтверджується трудовим договором від 02.12.2008 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 та договором про її повну матеріальну відповідальність від 02.12.2008 року.

Згідно даним бухгалтерської довідки від 12.05.2010 року, за період з 25.08.2009 року по 11.12.2009 року недостача товаро-матеріальних цінностей склала 11310 грн. 20 коп.

Розпискою ОСОБА_2 від 12.12.2009 року підтверджується заборгованість останньої перед ОСОБА_5 в сумі 9131 грн. 30 коп.

Твердження засудженої про повернення боргу будь-якими іншими об'єктивними доказами не підтверджуються, а спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7

Посилання апелянтів на те, що другий комплект ключів знаходився у ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а тому вони мали вільний доступ до товарів магазину та грошей і могли їх забрати - є припущеннями, які в ході розгляду справи свого підтвердження не знайшли.

З довідки контрольно-ревізійного відділу у Вознесенському районі від 30.04.2010 року вбачається, що станом на 19.03.2010 року за результатами інвентаризації фактичної наявності товару в магазині ФОП ОСОБА_5С. в підзвіті матеріально-відповідальної особи ОСОБА_2С в період з 27.12.2009 року по 19.03.2010 року виявлено недостачу товару на загальну суму 10556 грн. 29 коп.

Актом контрольної перевірки інвентаризації матеріальних цінностей в магазині ФОП ОСОБА_5С. підтверджується, що в підзвіті матеріально-відповідальної особи ОСОБА_2 в період з 27.12.2009 року по 19.03.2010 року виявлено недостачу товару на суму 10534 грн. 29 коп.

Доводи апелянтів стосовно того, що члени комісії, які склали акт контрольної перевірки інвентаризації матеріальних цінностей від 19.03.2010 року є зацікавленими особами, являються надуманими. Викладені в акті дані узгоджується з іншими доказами по справі та підтверджується показаннями потерпілої і свідків.

Посилання апелянтів на те, що довідка КРВ у Вознесенському районі та вказаний акт перевірки складені з порушенням порядку проведення інвентаризації майна та з порушенням Закону України Про державну контрольно-ревізійну службу в України , являються неспроможними.

Порушень кримінально-процесуального закону, на які посилаються апелянти і які б вказували на необхідність скасування вироку, не встановлено.

Таким чином, перевіривши зібрані докази в їх сукупності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_2 в скоєнні привласнення та розтрати чужого майна, яке було її ввірено, вчинене повторно, і правильно кваліфікував її дії за ч. 3 ст. 191 КК України.

Що стосується покарання, то воно призначено засудженій ОСОБА_2 у відповідності з вимогами ст. ст. 65-67 КК України.

Підстав для скасування вироку і направлення справи на нове досудове слідство, як просить апелянти, колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував обставини скоєння злочину, суспільну небезпечність, дані про особу засудженої і призначив реальне покарання у виді обмеження волі.

Колегія суддів вважає, що, з урахуванням встановлених обставин злочину, суспільної небезпечності злочину, даних про особу ОСОБА_2, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, її стать і молодий вік, задовільну характеристику з місця проживання, її можливо звільнити від призначеного покарання з випробуванням, застосувавши вимоги ст.75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених п.3 ч.1 ст.76 КК України.

Крім того, вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн., суд своє рішення не мотивував. Враховуючи тяжкість моральних страждань, перенесених потерпілою ОСОБА_5 внаслідок вчинення злочину, колегія суддів вважає, що сума моральної шкоди підлягає зменшенню до 1000 грн.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляції засудженої ОСОБА_2 та в її інтересах захисника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 серпня 2010 року відносно ОСОБА_2 змінити.

ОСОБА_2, засуджену вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 31 серпня 2010 року за ст.191 ч.3 КК України до 4 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю строком на 3 роки, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки, з випробуванням, зобов'язавши, на підставі п.3 ч.1ст.76 КК України повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зменшити розмір відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 до 1000 грн.

В інший частині вказаний вирок суду залишити без зміни.

Головуючий

Судді