Рішення

від 10.03.2017 по справі 507/1806/16-ц

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 507/1806/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2017 р. Любашівський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді - Споришевої Н.І., при секретарі - Войковській І.П.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.м.т. Любашівка в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на постійне користування земельною ділянкою,

встановив:

19.12. 2016 року позивач звернувся до суду з наведеним позовом.

В своїй позовній заяві він вказує, що 24 серпня 2016 року померла його мати - ОСОБА_5, про що в Книзі реєстрації смертей 27 серпня 2016 року було зроблено відповідний актовий запис за № 335. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно. За життя - 19 грудня 1994 року, матері було видано державний акт на право постійного користування землею серії № 00000001, відповідно до якого їй була надана у постійне користування земельна ділянка площею 31,13 га., яка розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, наданої для ведення селянського /фермерського/ господарства.

Він являється спадкоємцем першої черги за законом. Крім нього спадкоємцями першої черги за законом є його брати: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - відповідачі по справі, які на спадщину, що залишилась після смерті матері, не претендують.

Коли він звернувся до нотаріуса з заявою про оформлення спадщини, то нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність правовстановлюючих документів ( документів підтверджуючих право власності ) на спадкове майно і рекомендувала звернутись з зазначеним позовом до суду.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд визнати його право на постійне користування земельною ділянкою площею 31,13 га., розташованої на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, наданої для ведення селянського /фермерського / господарства, право постійного користування на яку належало його покійній матері - ОСОБА_5 на підставі державного акта на право постійного користування землею серії 00000001 від 19 грудня 1994 року.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав і пояснив, що його мати за життя отримала державний акт на право постійного користування землею серії № 00000001, відповідно до якого їй була надана у постійне користування земельна ділянка площею 31,13 га., розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, наданої для ведення селянського /фермерського / господарства.

В даний час фермерське господарство, головою якого була його мати, продовжує свою діяльність. Він має намір і в подальшому продовжувати його діяльність.

Відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та представник Гвоздавської сільської ради в судове засідання не з явились надали суду письмові заяви про розгляд справи в їх відсутність та, що проти задоволення позову не заперечують.

Представник Гвоздавської сільської ради Одеської області в судове засідання не з"явився, повідомивши суд про розгляд справи у його відсутність та вказавши, що заперечень по справі не має.

Представник головного управління Держзегеокадастру в Одеській області ОСОБА_2 позов не визнав, стверджуючи, що право постійного користування на земельну ділянку до складу спадщини не входить.

Заслухавши сторони, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 19 Закону України Про селянське (фермерське) господарство успадкування землі і майна селянського (фермерського) господарства здійснюється відповідно до земельного та цивільного законодавства України.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Як визначено у статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що за життя - 19 грудня 1994 року матері позивача дійсно було видано державний акт на право постійного користування землею серії № 00000001, відповідно до якого їй була надана у постійне користування земельна ділянка площею 31, 13 га., розташована на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, наданої для ведення селянського /фермерського / господарства.

Даний факт підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії № 00000001 ( а.с. - 29-32).

Як видно із витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.34-38), протоколу зборів засновників (членів) фермерського господарства Алекс від 04 травня 2016 року (а.с.43) та Статуту фермерського господарства (а.с.10) фермерське господарство Алекс було створено на праві власності громадянина України ОСОБА_5.

Головою ф/г був позивач по справі - ОСОБА_1

Це фермерське господарство було зареєстроване в установленому порядку з внесенням даних про нього до спеціальної погосподарської книги. На цей час фермерське господарство продовжує свою діяльність. Даний факт підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.45), та показаннями свідка ОСОБА_6 і не заперечується відповідачами.

Факт смерті спадкодавця підтверджується свідоцтвом про її смерть, з якого видно, що 24 серпня 2016 року померла ОСОБА_5 ( а.с. 33).

Родинні відносини між позивачем та спадкодавцем підтверджуються свідоцтвом про народження позивача ( а.с. 42).

Рідний брати позивача - відповідачі по справі, на спадщину, що залишилась після смерті їх матері, не претендують, про що зазначили у заявах, наданих до суду.

Інших спадкоємців 1 черги за законом немає, що підтвердив свідок ОСОБА_7

З листа нотаріуса Любашівської районної державної нотаріальної контори від 08.12.2016 р. за № 992/02-14 вбачається, що нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв язку з відсутністю документів підтверджуючих право власності на спадкове майно і рекомендувала звернутись з позовом про визнання права власності на спадкове майно до суду.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з п. 6. Перехідних положень Земельного кодексу України, прийнятого 25 жовтня 2002 р., громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку.

Судом встановлено, що спадкодавець, який помер, не встиг за життя переоформити право постійного користування вказаною земельною ділянкою на право оренди.

Як роз'яснило Державне агентство земельних ресурсів у листі № 9870/17/13-12 від 22.06.2012 р., статтею 92 Земельного кодексу визначено перелік осіб, які можуть набувати права постійного користування земельними ділянками. Після успадкування фермерського господарства спадкоємцям слід переоформити у відповідності до вимог законодавства право на земельні ділянки, які посвідчені відповідними державними актами на право постійного користування, виданими на ім'я засновників фермерського господарства.

Згідно ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

ОСОБА_5, яка померла набула право користування земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до діючого на час прийняття рішення законодавства, а саме ст. 7 Земельного кодексу України в редакції 1990 року. В якій вказано, що користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Стаття 141 Земельного кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення право користування земельною ділянкою. Смерть особи - користувача земельної ділянки не є підставою припинення права користування земельною ділянкою.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції 2001 року встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Абзацом 11 пункту 5.3 Рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 зазначено, що стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Тобто, вище згаданим Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 року положення пункту 6 визнано неконституційним та скасовано в частині зобов'язання переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Частиною 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою визначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

В пункті 10 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Про зазначене також підтвердив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування пункт 3.5.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України , спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, як це передбачено ст. 1217 ЦК України .

В ст. 1268 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

До складу спадщини відповідно до ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Відповідно до статуту селянського (фермерського) господарства (нова редакція), зареєстрованого державним реєстратором, ОСОБА_1 є засновником селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про фермерське господарство , до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею , водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України Про фермерське господарство , фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право: а) продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Згідно ч.1 ст. 23 Закону України Про фермерське господарство успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Як зазначалось вище, спадкодавець - ОСОБА_5 набула право постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до діючого на час прийняття рішення (1994 рік) законодавства, а саме ст. 51 Земельного кодексу України в редакції 1990 року.

Проте, ні Земельним кодексом України , діючим на час правомірного набуття права користування, ні нормами діючого законодавства ( ст.140-149 Земельного кодексу України , ст. 412 ЦК України ) смерть особи користувача земельної ділянки не є підставою припинення її права користування земельною ділянкою.

За таких обставин, зважаючи, що право користування земельною ділянкою, підтверджене Державним актом на право постійного користування (відповідно до ч.3 ст.126 Земельного кодексу України ) та з урахуванням положень норм діючого законодавства про спадкування, за яким до складу спадщини відповідно до ст.1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок її смерті, спірна земельна ділянка являється матеріальною основою фермерського господарства Алекс , оскільки надана ОСОБА_5 саме для ведення фермерського господарства, діяльність фермерського господарства не припинена, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, позивач продовжує фермерську діяльність, прийняв спадщину, а відтак є підстави визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою в порядку спадкування.

Згідно вимог ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, не визнання або оспорювання, крім цього ст. 16 ЦК України зазначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і одним із способів такого захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212 - 215 ЦПК України, ст.ст. 1216-1218, 1225, 1261 ЦК України, ст.126 ЗК України, Законом України Про селянське (фермерське) господарство , постановою Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року № 7, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання права на постійне користування земельною ділянкою - задовольнити повністю.

Визнати право ОСОБА_1 на постійне користування земельною ділянкою площею 31,13 га., (кадастровий № 5123381400:01:004:0353), розташованої на території Гвоздавської сільської ради Любашівського району Одеської області, наданої для ведення селянського /фермерського/ господарства, право постійного користування на яку належало його матері ОСОБА_5, яка померла 24 серпня 2016 року, на підставі Державного акту на право постійного користування землею № 00000001 від 19 грудня 1994 року, виданого на підставі рішення Любашівської районної ради народних депутатів Любашівського району Одеської області від 18 серпня 1994 року, в порядку спадкування за законом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Любашівський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Споришева Н.І.