Ухвала

від 14.03.2017 по справі 227/4981/13-ц

ДОБРОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

14.03.2017

227/4981/13-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2017 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Судді Мацишин Л.С.,

при секретарі Верній М.Г. ,

за участю

державного виконавця Дуднікова Ю.Ю.,

розглянувши подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа,-

ВСТАНОВИВ :

16 лютого 2017 року до суду звернувся державний виконавець ВДВС Добропільського міськрайонного управління юстиції у Донецькій області - ОСОБА_1 з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) без вилучення паспортного документа.

В обгрунтування вказаного подання зазначає, що на виконанні ВДВС Добропільського МУЮ у Донецькій області знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 227/4981/13-ц від 26 серпня 2014 року, виданого Добропільським міськрайонним судом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2, на користь Кредитної спілки Добробут в розмірі 58290,41 грн., та 15961,08 грн. Ухвалою суду від 20 березня 2015 року змінено стягувача Кредитну спілку Добробут у виконавчому провадженні з виконання рішення суду у цивільній справі 227/4981/13-ц за позовом Кредитної спілки Добробут до ОСОБА_2 на ОСОБА_3.

12 квітня 2016 року було відкрито виконавчі провадження № 50810532, № 50810460 по примусовому виконанню рішення суду. Станом на 16 лютого 2017 року борг не сплачено.

Від стягувача до відділу Державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції 13 лютого 2017 року надійшла заява про те, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має намір виїхати до Російської Федерації. Тому державний виконавець звернувся до суду з заявою про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) без вилучення паспорта громадянки України.

Державний виконавець в судовому засіданні подання підтримв з підстав викладених у ньому та просив задовольнити.

Перевіривши матеріали справи суд вважає, що подання державного виконавця задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Судом встановлено, що на виконанні у відділі знаходяться виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №227/4981/13-ц від 26 серпня 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС Добробут суми боргу у розмірі 58290,41 грн та 15961,08 грн.

12 квітня 2016 року державним виконавчем винесені постанови про відкриття виконавчих проваджень № 50810532, № 50810460, в порядку ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України Про виконавче провадження .

Як вбачається зі змісту подання, виконавчою службою було встановлено, що боржник не працює, пенсію не отримує.

Крім того, встановлено, що автотранспортні засоби належні боржнику на праві власності, інформація щодо джерела отримання доходів та про номери рахунків відкритих у банках на ім'я ОСОБА_2А - відсутні.

Згідно відповіді Управління з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ВЦОД №1 Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області від 20 січня 2017 року вих. № 2.5-297, за обліками бази даних ДІС та системи ЄІАС УМП інформація щодо виїзду громадянки України ОСОБА_2 за кордон відсутня.

Суд звертає увагу, що законодавством встановлено підстави відмови у виїзді за кордон, які в поданні не відображені.

Так, положеннями п.5 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року передбачено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у випадку, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Отже, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Таким чином, необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту умисного ухилення боржника - фізичної особи від виконання зобов'язань за рішенням суду.

Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

З урахуванням вимог ст. 377- 1 ЦПК України, п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України", п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" саме державний виконавець зобов'язаний довести навмисне або інше свідоме невиконання боржником рішення суду.

Згідно з положеннями статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Доказів, які свідчили б про те, що боржник умисно ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судом заявником не надано, а наявність заборгованості не є свідченням ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судом.

В силу ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Закон України від 21 січня 1994 року Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Також п.2 ст.6 Закону України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України передбачено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон наявність невиконаних зобов'язань, але лише до моменту виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.

У відповідності до п.18 ч. 3 ст. 11 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Таким чином, право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.

Ухилення від виконання юридичного обов'язку завжди є актом свідомої поведінки, коли особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що боржник умисно ухиляється від виконання своїх обов'язків, які він має змогу виконати.

Сам факт невиконання боржником своїх зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Таким чином, державним виконавцем не надано жодного доказу на підтвердження того факту, що ОСОБА_2 має намір виїхати за межі України і що таке обмеження її у виїзді за кордон яким-небудь чином вплине на виконання боржником рішення і буде сприяти погашенню ним заборгованості, а також не надано достатньо відомостей про те, що здійснені всі можливі інші заходи необхідні для своєчасного і повного виконання рішення.

За таких умов, з огляду на те, що суд негайно розглядає подання, а державним виконавцем не надано достатньо доказів на підтвердження вимог свого подання, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вищезазначеного подання про тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа.

Керуючись Законом України Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України , ст. 33 Конституції України, ст.ст. 209, 210, 294, 296, 377-1 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Добропільського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвалу суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя Л.С. Мацишин

14.03.2017