Рішення

від 20.04.2007 по справі 4/62

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Кіровоградської

області

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "20" квітня 2007 р.

Справа №  4/62

 Господарський суд Кіровоградської області в

складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/

62

за позовом: товариства з

обмеженою  відповідальністю “Кронос-

Інвест” м.Запоріжжя

до: 

фізичної  особи- суб'єкта  підприємницької діяльності ОСОБА_1

м.Гайворон  Кіровоградської  області

про стягнення   11576 грн. 19  коп.

Представники сторін:

від позивача - Кузнєцов О.М ,

довіреність № б/н  від 19.03.07 ;

від відповідача: участі  не 

брали.  Про час  та місце 

розгляду  справи  відповідач 

належним  чином  повідомлений 

у  відповідності  до 

вимог  Інструкції  з 

діловодства  в  господарських 

судах  України (вих.№ НОМЕР_1  року).

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з

фізичної  особи- суб'єкта  підприємницької діяльності ОСОБА_1

м.Гайворон  Кіровоградської  області заборгованості  по 

оплаті  за отриманий  товар в 

розмірі 8739  грн. 98  коп., суми 

штрафних санкцій в  розмірі  1877 грн. 86 

коп. за неналежне  виконання  зобов'язання по оплаті отриманого

товару,  780  грн. 67 

коп. неустойки,   10 %  річних 

в  розмірі   459 

грн. 21 коп,  втрати  від інфляції в розмірі  637 

грн. 98 коп., суми  збитків в  розмірі 

958 грн. 35  коп.,  суми сплаченого  державного мита в  розмірі 

115  грн. 76  коп. та витрат на інформаційно-технічне

забезпечення  судового  процесу в 

розмірі  118  грн. 

на  користь Товариства з

обмеженою  відповідальністю “Кронос-

Інвест” м.Запоріжжя.

Представник позивача вимоги

підтримав повністю. В судове засідання  

20.04.3007  року  представник 

позивача надав  заяву

№НОМЕР_2  року  про  

уточнення  позовних вимог,

якою   збільшив  суму позову 

на 3000 грн., визначивши  цю  суму  

у  якості витрат, пов'язаних  з оплатою  

послуг  адвоката та надав до

суду  відповідні докази щодо  фактичного 

проведення цих витрат. Однак, при 

розгляді справи, безпосередньо в 

судовому засіданні, 

представник  позивача в порядку  ст. 22 ГПК України    зменшив 

розмір  позовних вимог по

витратах  на оплату  послуг адвоката до 1500 грн, замість  заявлених раніше  3000 грн.

Господарський  суд  

не находить  підстав  для 

відкладення  розгляду  справи на 

підставі  ст.77 ГПК  України 

та  враховує, що  передбачений 

ст.69  ГПК України  строк 

розгляду  справи   спливає. 

Відповідач надав  до суду  відзив на позовну заяву,  позовні 

вимоги  визнав частково   щодо 

наявності   суми  основного 

боргу в  розмірі   8739 

грн. 98 коп.  Просить  зменшити  

штрафні  санкції у  вигляді 

неустойки  на суму  780 

грн. 67 коп. відповідно  до  пч.1 п.3 ст. 

83 ГПК  України враховуючи

важке  матеріальне становище  відповідача. Відповідач вважає, що   сума 10% річних  в розмірі  

429  грн. 21   коп. 

не підлягає до стягнення, 

оскільки стягується неустойка. Також відповідач  вважає 

необґрунтованими позовні вимоги 

щодо стягнення   958  грн. 35 

коп. збитків, оскільки позивач не 

довів, що ці  збитки  було спричинено саме  відповідачем.

Розглянувши матеріали справи у  відповідності 

до  ст.75  ГПК України 

за  наявними  у  

справі  документами, заслухавши

пояснення представника позивача , 

проаналізувавши    

встановлені   факти  та 

відповідні  до них  правовідносини, господарський суд,- 

                                                       ВСТАНОВИВ:

Між сторонами спору ІНФОРМАЦІЯ_1

року   укладено  договір 

постачання товару  № НОМЕР_3 ( в  подальшому 

договір), згідно з п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов'язується

передати у власність покупця (відповідач) товар, а  покупець зобов'язується  прийняти  

товар та  оплатити його  на 

умовах  даного  договору. Договір  було 

підписано  повноважними

представниками сторін  без будь-яких  заперечень 

чи зауважень  та їх  підписи скріплено  відповідними 

печатками. На виконання умов договору 

позивач  на  протязі  

січня -  липня   2006 року  

поставив  відповідачу  товар на загальну суму  52949 

грн. 67  коп. В  порушення 

вимог  п.5.1 договору  відповідачем 

не  проводилась  в 

повному  обсязі  оплата 

отриманого  товару  та виникла 

заборгованість, розмір якої сторонами 

визначено та узгоджено при проведенні звірки   взаєморозрахунків  станом 

на  30.09.2006  року 

в  розмірі  9739 

грн. 98  коп. Визнаючи наявність  заборгованості  після 

проведення взаємозвірки 20.12.2006 

року  відповідач  провів 

часткове  перерахування коштів в

розмірі  1000 грн. на  розрахунковий 

рахунок  позивача  та 

зменшив   суму  заборгованості до  8739 

грн. 98  коп., яка  до 

цього часу відповідачем не погашена, що слугувало  підставою для зверненні позивача до суду  за 

захистом свого порушеного  права.

Заявлені  позивачем 

претензії  про  проведення оплати  вартості 

отриманого товару залишені 

відповідачем без реагування 

та  задоволення.

Проаналізувавши  правовідносини, що виникли між учасниками

спору та надавши їм правову оцінку, господарський  суд  

приходить до переконання, що позовні 

вимоги в частині  стягнення  основного 

боргу   підлягають  до 

повного  задоволення, з

відповідача підлягає  до стягнення    8739 

грн. 98 коп.  Такий  висновок суд 

зробив на підставі наступного.

За 

приписом   ст.265  Господарського  кодексу 

України до  правовідносин

поставки,  які не  врегульовані цим  кодексом, застосовуються  відповідні 

положення  Цивільного  кодексу 

України про  договір  купівлі-продажу.

Таким  чином,  

між  сторонами  виникли 

правовідносини, що 

підпадають  під  дію    

глави  54  Цивільного 

кодексу  України.

Так, згідно  ст.712 Цивільного  кодексу України  за  

договором  поставки  продавець (постачальник),  який 

здійснює  підприємницьку  діяльність зобов'язується  передати у 

встановлений  строк (строки)  товар 

у  власність  покупця для 

використання  його  у підприємницькій  діяльності 

або в  інших  цілях, не 

пов'язаних  з особистим,  сімейним  

або  іншим подібним

використанням,  а  покупець 

зобов'язується  прийняти  товар 

і  сплатити  за 

нього  певну  грошову 

суму.  До договору  поставки 

застосовуються  загальні  положення 

про  купівлю-продаж,  якщо 

інше  не встановлено  договором, 

законом  або не випливає  з 

характеру  відносин  сторін.

Як вбачається  із 

матеріалів  справи,   відповідач  

прийняв товар, але  виконав  свої 

зобов'язання  по  оплаті 

вартості   товару  лише 

частково і  не  вжив 

заходів  для повернення  позивачу 

отриманого  без  проведення 

оплати  товару. Перерахування  відповідачем на  рахунок позивача  1000 грн. 

в  грудні 2006 року  господарським судом розцінюється  як визнання відповідачем факту  наявності 

заборгованості.

Суд вважає, що між сторонами

досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у

відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме 

договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна,

вартість - визначені в   видаткових  накладних (а.с. 21-35).

На користь відносин купівлі-продажу

свідчить і застереження в документах на отримання  товару 

про ціну з ПДВ.

У відповідності до ст.ст. 525, 526

ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов

не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК

України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих

документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не

встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити

продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару

продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування

чужими грошовими коштами.

Позивач правомірно просить стягнути

наявний  борг  в 

розмірі 8739  грн. 98 коп. з

відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в

натурі. На день розгляду заяви борг на користь позивача складає  8739 

грн. 98 коп.

Відповідач повністю визнав  суму 

заборгованості в  такому  розмірі, однак  господарський 

суд при цьому  керується  положеннями 

ст. 43 ГПК України згідно  до  якого 

визнання  однією стороною

фактичних даних  і  обставин, яким  інша 

сторона обґрунтовує  свої вимоги

і  заперечення, для господарського  суду 

не є  обов'язковим.  Наявність та 

розмір  заборгованості  повністю підтверджено  дослідженими в судовому засіданні  матеріалами справи:   актами звірки взаєморозрахунків

(а.с.17-20),   видатковими накладними

(а.с. 21- 35), договором  (а.с.16).

Згідно  до витягу з Єдиного державного

реєстру  відповідач    зареєстрований як  фізична особа- суб'єкт підприємницької  діяльності  

Гайворонською районною 

державною  адміністрацією (а.с.47-

48).

Проаналізувавши  обґрунтованість позовних  вимог 

про стягнення з відповідача   пені

в розмірі   780 грн. 67 коп.

господарський  суд прийшов до

переконання, що позовні вимоги в  цій

частині   обґрунтовані  та підлягають 

до повного задоволення, з відповідача підлягає до стягнення  780 грн. 67 коп. пені за несвоєчасне виконання  зобов'язання. При цьому господарським судом

враховується, що   правовими підставами

для нарахування та стягнення  пені є  пункт 8.2 договору, згідно  до якого 

за порушення строків  розрахунків,

передбачених  цим  договором , покупець сплачує  постачальнику 

штрафну  неустойку у вигляді  пені в 

розмірі  подвійної облікової  ставки НБУ від суми  заборгованості, за кожен день  прострочення 

розрахунку, за весь час прострочення. Сторонами встановлено строк  позовної 

давності  про сплату (стягнення ) пені  три 

календарні роки. 

Господарський  суд  вважає, що позивачем правильно визначено  строки нарахування пені та  її розмір, тому  приходить 

до висновку, що  з відповідача

підлягає  до стягнення пеня  в 

розмірі   40  грн. 12 коп. за   виконану 

поставку товару  05.07.2006  року за  

порушення  строку  оплати на  

20  днів,   316 

грн. 25  коп. пені  за 

порушення  строку  оплати  

по поставленому  товару  12.07.2006 року  та  424

грн. 30 коп. пені  за порушені  строки проведення оплати   поставленого   19.07.2006 

року  товару, а  всього 

розмір пені, що  підлягає  до стягнення складає  780 

грн. 67 коп.

Крім  того, при укладанні договору сторонами

передбачено  згідно до п.8.4 договору, що

при невиконанні або неналежному виконанні грошових  зобов'язань за цим  договором винна сторона сплачує іншій стороні

суму  боргу з урахуванням  індексу 

інфляції за  весь час

прострочення, а  також 10% річних з  простроченої суми.  Умови 

цього пункту договору 

узгоджуються  з  приписом 

ст. 625  Цивільного кодексу України

згідно до якого  боржник, який   прострочив 

виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний

сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь

час  прострочення, а  також 3 проценти річних від  простроченої суми, якщо  інший розмір процентів не встановлений  договором 

або законом. Саме умовами 

договору визначено  розмір

процентів -  10, тому  позивачем при проведенні розрахунку  правильно застосовано розмір  штрафних санкцій.

Крім  того, позивачем  обґрунтовано 

заявлено вимоги про стягнення  

втрат від інфляції, однак   при

проведенні розрахунку в  судовому

засіданні   отримані  суми втрат від інфляції  дещо 

перевищували  визначені  позивачем, тому господарський  суд, враховуючи  вирішення спору в  межах 

позовних вимог   вважає за

необхідне   визначити суму  втрат від інфляції  за 

проведеною  12.07.2006  року 

поставкою товару   на  суму 

3650  грн. в  розмірі 266 грн. 48 коп. за період з  28.07.2006 року по  29.01.2007 року ( згідно проведеному судом перерахунку  вказана 

сума за  цей  період складає  293 грн. 17 коп.), а  за 

проведеною  19.07.2006  року поставкою  товару 

на суму  5089 грн. 39  коп. втрати 

від інфляції  заявлені в  розмірі 

371 грн. 50 коп. за  період з  04.08.2006 року по  29.01.2007 року ( згідно  проведеному судом перерахунку  втрати 

від інфляції   за цей  період складають   408 грн. 78 коп.). Господарським судом  також приймається  до уваги, що 

позивачем не проводилось нарахування та не заявлялись  до стягнення  

втрати від інфляції за невиконання 

грошового зобов'язання  по  оплаті 

отриманих товарів   05.07. 2006

року, а  виходячи  з 

приведених  розрахунків  з 

відповідача підлягає  до

стягнення   загальна сума  втрат 

від інфляції в  розмірі 637  грн. 98 коп.

Поряд з цим, господарський  суд не погоджується з  вимогами 

позивача  щодо стягнення з

відповідача   суми  збитків 

в  розмірі   958 грн. 35 коп., пов'язаних  з  і

сплатою позивачем   процентів  за користування   кредитом через неналежне виконання

відповідачем   своїх  зобов'язань по оплаті  поставленого товару. Як вбачається  з матеріалів 

справи (а.с.36) кредитний договір №НОМЕР_4 було укладено   позивачем 

ІНФОРМАЦІЯ_2   року, а  поставка 

товарів  за  якими відповідач не виконав  умови договору поставки   проводилась   починаючи 

з   05.07.2006  року, що виключає  взаємозв'язок 

дій  відповідача з неможливістю

виконати умови договору кредитування 

позивачем.

Крім того,   згідно до 

кредитного  договору   ліміт кредитування встановлено  300000 грн., а  загальна сума 

заборгованості  відповідача склала

всього   8739  грн. 98 коп.

В порушення вимог  ст.33 ГПК України  про те, що 

кожна сторона   повинна довести ті  обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і  заперечень, 

позивач  не подав  суду 

доказів  про наявність   причинного 

зв'язку  між  діями 

відповідача , який несвоєчасно 

оплатив  вартість

поставленого  товару і  спричиненими 

йому  збитками.  Право позивача на отримання   оплати за поставлений  товар та 

на отримання   пені,  процентів 

річних, втрат від інфляції повністю  

поновлено судом шляхом прийняття  

дійсного  рішення, а  його 

вимогу  про стягнення   збитків в розмірі   958 грн. 35 коп.  суд розцінює як необґрунтовану і  відмовляє в 

її задоволені.

Враховуючи, що при розгляді справи  безспірно встановлено, що   права 

позивача  були  порушені 

відповідачем і для  їх  захисту  

позивач  був  змушений 

звернутись  до суду,

господарський  суд вважає за необхідне   задовольнити 

вимоги  позивача про

стягнення  з  відповідача  

судових  витрат у відповідності

до  ст. 44 ГПК України , з яких  1500 грн. на 

оплату  послуг  адвоката, 

суми сплаченого  державного мита

та   витрат   на інформаційно- технічне  забезпечення 

судового процесу в  розмірі 118

грн. Позивачем  подано  докази про  

проведені ним витрати на  послуги

адвоката в  розмірі  3000 грн., але враховуючи  зміну ним позовних вимог в цій частині до

1500 грн. суд вважає  за можливе  задовольнити його  клопотання та стягнути з відповідача 1500

грн. на оплату послуг адвоката.

Поряд з цим, господарський  суд не находить підстав для   зменшення 

згідно до клопотання відповідача  

розміру неустойки (штрафу, пені) яка підлягає до стягнення з  відповідача  

як з сторони, що порушила 

зобов'язання, оскільки  такі

повноваження суду надаються  лише у

виняткових випадках,  про  наявність 

яких  позивач не надав  до суду 

будь-яких  доказів,  в тому числі 

і тяжкий  фінансовий стан

підприємства  відповідача на який  він посилається в клопотанні, не має  документального  підтвердження.

Згідно ст. 49 ГПК України судові

витрати належить покласти на  відповідача

пропорційно розміру задоволених вимог. 

Однак, при цьому  господарським  судом 

приймається до уваги, що  при

зверненні до суду з  додатковими  вимогами на суму  1500 грн. позивачем  не на  дано  доказів 

про сплату  державного мита,

яке  підлягає  до стягнення за рішенням суду.

Керуючись  ст.ст. 34,49, 82,  84 ГПК 

України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити   частково.

Стягнути з    фізичної 

особи- суб'єкта  підприємницької

діяльності ОСОБА_1 м.Гайворон 

Кіровоградської  областіАДРЕСА_1

ідент. номер НОМЕР_5, відомості про рахунки відсутні на користь товариства  з обмеженою 

відповідальністю “Кронос - Інвест” м.Запоріжжя  вул. Правди 53-229  р/р 

26002212501 в АБ "Металлург", м. Запоріжжя, МФО 313582, код

30505761 суму  заборгованості за

отриманий товар в розмірі  8739 грн. 98

коп., пеню в розмірі   780 грн. 67 коп.,

10 процентів річних в  розмірі   459 грн. 21 коп., втрати від інфляції в  розмірі 

637 грн. 98 коп. на загальну суму  

10617 грн. 84 коп., суму сплаченого 

державного  мита в розмірі   121 грн. 18 коп., витрати на

інформаційно-технічне  забезпечення

судового процесу в  розмірі  118 грн. та 

витрати  на оплату  послуг адвоката в розмірі 1500 грн. 

Наказ  видати.

Стягнути    з товариства  з обмеженою 

відповідальністю “Кронос- Інвест” м.Запоріжжя  вул. Правди 53-229  р/р 

26002212501 в АБ "Металлург", м. Запоріжжя, МФО 313582, код

30505761  на користь  Державного бюджету   суму 

недоплаченого  державного мита в

розмірі      5 грн. 41 коп. на  рахунок 

ГУВДК в Кірвоградській  області

р/р 31115095700002 в УДК у м. Кіровограді, МФО 823016, код 24145329.

Наказ видати.     

В решті  позовних вимог  відмовити.

Рішення набирає законної сили після

закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього

строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане

рішення через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя