Рішення

від 06.03.2017 по справі 910/1051/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.03.2017Справа № 910/1051/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Комунального підприємства "Київпастранс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс"

про стягнення 655 932, 87 грн.

за участю представників:

від позивача:Приходько Д.О.- представник за довіреністю № 06-5/1045 від 27.12.2016 р. від відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Комунальне підприємство "Київпастранс" (далі - КП "Київпастранс") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" (далі - ТОВ "Аутдор-Альянс") про стягнення 655 932, 87 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. у справі № 910/28342/15, якою стягнуто заборгованість з ТОВ "Аутдор-Альянс" за договором № 8 1417-1 від 03.03.2005 р. Оскільки відповідач вказане судове рішення не виконав, на стягнуту судом суму КП "Київпастранс" нарахувало матеріальні втрати, яких поніс позивач внаслідок несвоєчасного отримання присуджених йому грошових коштів.

У позові КП "Київпастранс" просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 602 318,11 грн. та 3 % річних у сумі 53 614,76 грн., а всього - 655 932,87 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання. Позиція відповідача з приводу заявленого позову суду невідома.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.03.2005 р. між Комунальним підприємством "Київпастранс" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" (агентство) був укладений договір № 8 14/17-1 (далі - договір), відповідно до якого підприємство надає агентству рекламні послуги, а агентство сплачує вартість вказаних послуг в розмірі, визначеному в договорі.

Пунктом 3.1 договору погоджено, що вартість надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу визначається у калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору та складається підприємством на підставі встановлених розмірів плати за надання послуг по розміщенню реклами Головним управлінням транспорту, зв'язку та інформатизації, а також Головним управлінням з питань цінової політики відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2004 р. № 2377.

За змістом п. 3.2 договору агентство щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок дирекції по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту КП "Київпастранс" за надання послуг за розміщення реклами, яка визначена калькуляцією, за кожну рекламну конструкцію по факту її розміщення.

Відповідно до п. 3.4 договору перерахування цих сум здійснюється щомісячно до 10 числа поточного місяця, при наявності акта виконаних робіт та виставленого рахунку-фактури.

Згідно з п. 3.5 договору в разі прийняття Київською міськдержадміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати на надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу на майні КП "Київпастранс", розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що підприємство письмово повідомляє агентство.

Також додатковими угодами № 2 від 01.02.2010 р. та від 01.04.2010 р. сторонами вносилися зміни в частині встановлення плати за надані позивачем рекламні послуги.

У подальшому відповідач неналежним чином виконував умови договору № 8 1417-1 від 03.03.2005 р. щодо оплати вартості наданих рекламних послуг, тому позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аутдор-Альянс" про стягнення заборгованості у сумі 2 601 552,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.02.2016 р. у справі № 910/28342/15 зазначений позов було задоволено частково та з відповідача була стягнута заборгованість у сумі 159 216,00 грн.

Проте, постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. вищевказане рішення господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року було скасовано частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аутдор-Альянс" заборгованість у сумі 435 960, 00 грн. та заборгованість у сумі 159 216, 00 грн., а всього - 595 176,00 грн.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, вищевказаним судовим рішенням (у даному випадку - постановою) були встановлені обставини невиконання відповідачем умов договору про надання рекламних послуг № 8 1417-1 від 03.03.2005 р. та обов'язок сплатити позивачу заборгованість в сумі 595 176,00 грн.

27.07.2016 р. на виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. господарським судом міста Києва були видані накази № 910/28342/15.

Також судом встановлено, що Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві були відкриті виконавчі провадження № 52242062 та № 52241835 з примусового виконання наказів № 910/28342/15 від 27.07.2016 р. Однак, як вбачається з матеріалів справи, постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. боржником не була виконана.

Позивач вважає, що оскільки відповідач користувався присудженими КП "Київпастранс" грошовими коштами в сумі 595 176,00 грн., останній має відшкодувати за це позивачу матеріальні втрати, а саме - інфляційну складову боргу у сумі 602 318,11 грн. за період з січня 2014 р. по грудень 2016 р. та 3 % річних у сумі 53 614,76 грн. за період з 20.01.2014 р. по 20.01.2017 р.

Перевіряючи доводи позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 5.4 Постанови від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснив, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України з рішення суду можуть виникати грошові зобов'язання. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Отже, в даному випадку господарське зобов'язання у відповідача виникло на підставі судового рішення, що є окремою підставою, яка не тотожна господарському договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.1 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних з моменту невиконання та до повного виконання грошового зобов'язання (судового рішення).

Отже, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Проте, необхідно зазначити, що нарахування матеріальних втрат позивач здійснив невірно.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, на стягнуту постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. суму, позивач провів нарахування 3 % річних за період з 20.01.2014 р. по 20.01.2017 р., а інфляційної складової боргу за період з січня 2014 р. по грудень 2016 р., тобто за період, що виник набагато раніше, ніж вказана постанова суду набрала законної сили (08.06.2016 р.)

Тому, у даному випадку нарахування матеріальних втрат має здійснюватись, починаючи з 09.06.2016 р., оскільки заборгованість у розмірі саме 595 176,00 грн. у відповідача виникла за постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р., яка набрала законної сили 08.06.2016 р., і несплата заборгованості на вказану суму розпочалась з наступного дня після дати набрання законної сили постановою суду (09.06.2016 р.).

Посилання позивача на наявність загального розміру заборгованості за договором, яка виникла ще до прийняття постанови судом апеляційної інстанції, суд відхиляє, оскільки нарахування матеріальних втрат позивач здійснює саме на суму, визначену Київським апеляційним господарським судом. При цьому розгляд справи здійснюється в межах заявленого розрахунку заборгованості та позовних вимог.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у сумі 40 764,43 грн. за період з 09.06.2016 р. по грудень 2016 р. та 3 % річних у сумі 11 055,60 грн. за період з 09.06.2016 р. по 20.01.2017 р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних втрат підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Київпастранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" про стягнення 655 932, 87 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, кім. 10, ідентифікаційний код 32558883) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) інфляційну складову боргу у сумі 40 764 (сорок тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 43 коп. та 3 % річних в сумі 11 055 (одинадцять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 30 коп.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 6 березня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 13 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.