Постанова

від 04.09.2017 по справі 910/1051/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р. Справа№ 910/1051/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Смірнової Л.Г.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Юрко О.Є., представник за довіреністю №06-5/726 від 12.09.2016р.;

від відповідача - Шкіря О.В., представник за довіреністю №б/н від 05.04.2017р.,

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/1051/17 (суддя Головіна К.І.) за позовом комунального підприємства "Київпастранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" про стягнення 655 932, 87 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Комунальне підприємство "Київпастранс" з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" про стягнення 3 % річних в сумі 53 614,76 грн., нарахованих за період з 20.01.2014 по 20.01.2017 та інфляційних втрат в сумі 602 318,11 грн., нарахованих за період з січня 2014 по грудень 2016.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/1051/17 позов задоволено частково: вирішено стягнути з відповідача на користь позивача інфляційну складову боргу у сумі 40 764 грн. 43 коп. та 3 % річних в сумі 11 055 грн. 60 коп.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку господарське зобов'язання у відповідача виникло на підставі судового рішення, що є окремою підставою, яка не тотожна господарському договору.

Тому, за висновком місцевого господарського суду, нарахування матеріальних втрат має здійснюватись, починаючи з 09.06.2016 р., оскільки заборгованість у розмірі саме 595 176,00 грн. у відповідача виникла за постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р., яка набрала законної сили 08.06.2016 р., і несплата заборгованості у вказаній сумі (прострочка) розпочалась з наступного дня після дати набрання законної сили постановою суду (09.06.2016 р.).

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/1051/17 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку стосовно того, що зобов'язання у відповідача виникло саме на підставі судового рішення, оскільки, за доводами скаржника, підставою для виникнення зобов'язань є саме, укладений між сторонами, договір.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 04.09.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присуджених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, з наступних підстав.

Між Комунальним підприємством "Київпастранс" (Підприємство) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" (Агентство) 03.03.2005 року укладено договір № 8 14/17-1, відповідно до умов якого Підприємство надає Агентству наступні послуги: погоджує документацію, необхідну для розміщення рекламних конструкцій; надає інформацію про місця для розташування рекламних конструкцій; надає у тимчасове користування місця реклами для розміщення рекламних конструкцій на опорах контактної мережі, які належать Підприємству на праві господарського відання; виконує роботи через відокремлений підрозділ підприємства - "Службу енергетичного забезпечення" по монтажу (демонтажу), технічному обслуговуванні рекламних конструкцій та заміні банерів. А Агентство сплачує за вказані послуги в розмірі, зазначеному в договорі.

П. 3.1 договору передбачено, що вартість надання послуг по розміщенню рекламного матеріалу визначається у калькуляції, яка є невід'ємною частиною договору та складається Підприємством на підставі встановлених розмірів плати за надання послуг по розміщенню реклами Головним управлінням транспорту, зв'язку та інформатизації та Головним управлінням з питань цінової політики відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29.12.2004 року № 2377.

За змістом п. 3.2 договору Агентство щомісяця перераховує на розрахунковий рахунок дирекції по будівництву об'єктів наземного пасажирського транспорту КП "Київпастранс" за надання послуг за розміщення реклами, яка визначена калькуляцією за кожну рекламну конструкцію по факту її розміщення.

Відповідно до п. 3.4 договору перерахування цих сум здійснюється щомісячно до 10 числа поточного місяця, при наявності акта виконаних робіт та виставленого рахунку-фактури.

Згідно з п. 3.5 договору в разі прийняття Київською міськдержадміністрацією рішення щодо зміни розмірів плати на надання послуг по розміщенню реклами матеріалу на майні КП "Київпастранс" розрахунки проводяться відповідно до прийнятих рішень, про що підприємство письмово повідомляє агентство.

Додатковими угодами № 2 від 01.02.2010 року та від 01.04.2010 року сторонами вносилися зміни в частині встановлення плати за надані позивачем рекламні послуги.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору № 8 1417-1 від 03.03.2005 р. в частині оплати вартості наданих рекламних послуг, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Аутдор-Альянс" про стягнення заборгованості в сумі 2 601 552,00 грн. за період з вересня 2012 року по грудень 2012 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 р. у справі №910/28342/15 позов задоволено частково та присуджено до стягнення з відповідача заборгованість в сумі 159 216,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. у справі №910/28342/15 рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2016 року скасовано в частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 435 960 грн. та прийнято нове, про задоволення позову у вказаній частині. В решті рішення суду було залишено без змін.

Таким чином, вказаною постановою суду апеляційної інстанції було присуджено до стягнення з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 595 176 грн.

Отже, вищевказаним судовим рішенням (постановою) були встановлені обставини невиконання відповідачем умов договору про надання рекламних послуг № 8 1417-1 від 03.03.2005 р. та обов'язок сплатити позивачу заборгованість в сумі 595 176,00 грн.

На виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. 27.07.2016 р. господарським судом міста Києва були видані відповідні накази №910/28342/15.

Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві були відкриті виконавчі провадження № 52242062 та № 52241835 з примусового виконання наказів № 910/28342/15 від 27.07.2016 р. Однак, як вбачається з матеріалів справи, постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. боржником не була виконана.

Враховуючи несплату відповідачем, присудженої до стягнення суми боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" 3 % річних в сумі 53 614,76 грн., нарахованих за період з 20.01.2014 по 20.01.2017 та інфляційних втрат в сумі 602 318,11 грн., нарахованих за період з січня 2014 по грудень 2016.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у даному випадку господарське зобов'язання у відповідача виникло на підставі судового рішення, що є окремою підставою, яка не тотожна господарському договору.

Тому, за висновком місцевого господарського суду, нарахування матеріальних втрат має здійснюватись, починаючи з 09.06.2016 р., оскільки заборгованість у розмірі саме 595 176,00 грн. у відповідача виникла за постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р., яка набрала законної сили 08.06.2016 р., і несплата заборгованості на вказану суму розпочалась з наступного дня після дати набрання законної сили постановою суду (09.06.2016 р.).

Враховуючи викладене, судом було визначено наступні періоди нарахування річних та інфляційних - інфляційна складова боргу за період з 09.06.2016 р. по грудень 2016 р. та 3 % річних за період з 09.06.2016 р. по 20.01.2017 р.

Колегія суддів із вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наявність грошового зобов'язання відповідача по сплаті позивачу грошових коштів у розмірі 595 176,00 грн. підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. у справі №910/28342/15.

Згідно з ч. 3 ст. 35 Господарського кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Отже, постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. у справі №910/28342/15 має преюдиціальне значення, а встановлені нею факти повторного доведення не потребують.

Статтею 598 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена вказаною статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від наявності відповідного положення в договорі.

Як вже було вказано, постанова Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. у справі №910/28342/15 не була виконана відповідачем, отже позивач вправі вимагати стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

При цьому, висновок суду першої інстанції про те, що у даному випадку господарське зобов'язання у відповідача виникло на підставі судового рішення є невірним, оскільки воно виникло саме на підставі договору і при цьому припинення цього зобов'язання через виконання належним чином не відбулось.

Враховуючи те, що постановою суду апеляційної інстанції було встановлено наявність грошового зобов'язання у відповідача по сплаті позивачу грошових коштів у розмірі 595 176,00 грн. (основний борг за листопад та грудень 2012 року по 297 588 грн. за кожен місяць), яке не було виконано відповідачем, позивач з моменту допущення прострочення боржником набув права на нарахування інфляційних та відсотків річних.

Слід зазначити, що початковою датою прострочення виконання вказаного зобов'язання була не дата прийняття постанови апеляційним судом, а наступний день, за днем, у який зобов'язання мало бути виконано згідно умов договору.

Таким чином, нарахування позивачем інфляційних та річних починаючи з січня 2014 року, а не з дати набрання чинності постановою апеляційного суду, є цілком правомірним.

Отже, колегія суддів визнає обґрунтованим, визначений позивачем, період нарахування інфляційних та 3% річних.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позивачем невірно проведено нарахування інфляційних та 3% річних на загальну суму боргу у розмірі 595 176,00 грн., тоді як потрібно було його здійснити окремо щодо заборгованості за кожен з двох місяців (по 297 588 грн., що визначено постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2016 р. у справі №910/28342/15).

За перерахунком апеляційного суду, здійсненого з урахуванням викладеного вище, обґрунтованим розміром 3% річних за період з 20.01.2014 по 20.01.2017 є 53 614, 74 грн. та інфляційних за період з січня 2014 по грудень 2016 - 601 578, 10 грн.

Отже, оскаржуване рішення підлягає зміні у вказаних частинах.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарським судом не було всебічно, повно та об'єктивно розглянуто в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, що призвело до невірних висновків в частині визначення сум 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційна інстанція має право змінити рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - зміні в частині присуджених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних в сумі 53 614, 74 грн. та інфляційні в сумі 601 578, 10 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/1051/17 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2017 у справі №910/1051/17 змінити в частині присуджених до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних.

3. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов комунального підприємства "Київпастранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" про стягнення 655 932, 87 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, кім. 10, ідентифікаційний код 32558883) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) інфляційні втрати в сумі 601 578 грн. 10 коп., 3 % річних в сумі 53 614 грн. 74 коп. та 9 828 грн. 17 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. .

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Аутдор-Альянс" (01135, м. Київ, вул. Павлівська, буд. 29, кім. 10, ідентифікаційний код 32558883) на користь Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, буд. 2, ідентифікаційний код 31725604) 10 811 грн. судового збору за апеляційною скаргою.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6. Матеріали справи №910/1051/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді Л.Г. Смірнова

М.А. Руденко