Рішення

від 10.03.2017 по справі 908/84/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/12/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2017 Справа № 908/84/17

За позовом: Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (61023, Харківська область, м. Харків, вул. Сумська,132)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Кірова» (69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Паркова (вул. Чубаря), 2,)

про стягнення 16 149,05 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №7юр від 03.03.2017 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

10.01.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Кірова» про стягнення 16 149,05 грн.

Ухвалою суду від 10.01.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/84/17, справі присвоєно номер провадження - 5/12/17, розгляд якої призначено на 15.02.2017 р. Ухвалою від 15.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 10.03.2017 р.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 10.03.2017 р. представник надав суду письмові пояснення від 07.03.2017 р. за вих. №236/17-60, підтримав заявлені позовні вимоги пояснивши, що відповідачем направлено позивачу рахунок-фактуру № кСФ-000102 від 14.03.2013 р. та рахунок-фактуру №кСФ-000240 від 07.05.2013 р. на оплату туристичного збору. На вказану пропозицію позивачем було здійснено попередню оплату на загальну суму 68 469,00грн. та туристичний збір у розмірі 292,95 грн. Однак, відповідачем було надано санаторно-курортні послуги на суму 52 319,93 грн., туристичний збір на суму 292,95 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2333 від 11.05.2013 р. та №кОУ-000690 від 15.05.2013 р. Позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу від 19.09.2016 р. за вих. №236/16-385 щодо надання санаторно-курортних послуг на загальну суму 16 149,05 грн. у десятиденний термін з моменту отримання цього листа, однак свої зобов'язання у зазначений термін відповідачем не виконані. У зв'язку із втратою інтересу щодо надання відповідачем вказаних послуг, позивач направив відповідачу лист №236/16-510 про відмову від прийняття виконання зобов'язання та вимогою у 7-ми денний термін з моменту отримання цього листа повернути грошові кошти. Відповідачем суму попередньої оплати у розмірі 16 149,05 грн. не повернуто.

В обґрунтування позову посилається на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 638, 642, 693 Цивільного кодексу України та просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача вдруге у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адреси відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Документи витребувані ухвалами суду від 10.01.2017 р. та від 15.02.2017 р. не надіслав.

ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

У пункті 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.12.2016 р. місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Кірова» є 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чубаря, буд. 2, засновником якого є ОСОБА_3 (52541, АДРЕСА_1).

Саме за цією адресою здійснювалося листування з відповідачем.

Копію ухвали суду про порушення провадження у справі від 10.01.2017 р. № 908/84/17 направлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій Кірова» на адресу: 69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Чубаря, буд. 2, яка повернулась на адресу суду з відміткою УДППЗ Укрпошти : за зазначеною адресою не проживає , «за закінченням терміну зберігання» .

Разом з тим, копію ухвали суду від 15.02.2017 р. у справі № 908/84/17 було направлено на адресу засновника ТОВ Санаторій Кірова : 52541, АДРЕСА_1 та отримано відповідачем - 04.03.2017 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції №4940400005025 від 20.02.2017 р.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Однак, відповідач своїм правом бути присутнім у судових засіданнях та надавати пояснення відносно предмету спору не скористався.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

ОСОБА_2 зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

ОСОБА_2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Положеннями ст. ст. 638, 639 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги договору не встановлені законом.

ОСОБА_2 з ч. 2 ст. 640 ЦК України якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладання договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні права та обов'язки, а саме обов'язок відповідача виразився у наданні послуг, а обов'язок позивача - оплатити грошові кошти за виконану послугу.

Відповідно до ч. 1. ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснена пропозиція з надання санаторно-курортних послуг шляхом направлення рахунку-фактури № кСФ-000102 від 14.03.2013 р. на оплату санаторно-курортних послуг за період з 01.05.2013 р. по 07.05.2013 р. та рахунку-фактури №кСФ-000240 від 07.05.2013 р. на оплату туристичного збору за період з 30.04.2013 р. по 10.05.2013 р.

На підставі вказаних рахунків-фактур, позивачем було здійснено попередню оплату за вказані послуги на загальну суму 68 761,95 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1859 від 01.04.2013 р. на суму 10 000,00 грн., №1997 від 04.04.2013 р. на суму 20 000,00 грн., №2345 від 12.04.2013 р. на суму 20 000,00 грн., №2448 від 16.04.2013 р. на суму 18 469,00 грн., №3334 від 15.05.2013 р. на суму 292,95 грн.

Відповідно до ОСОБА_2 №2333 приймання-передачі робіт (надання послуг) від 11.05.2013р. відповідачем були надані позивачу санаторно-курортні послуги за період з 30.04.2013 р. по 10.05.2013 р. на суму 52 319,93 грн.

ОСОБА_2 № кОУ-000690 приймання-передачі робіт (надання послуг) від 15.05.2013р. відповідачем були надані позивачу послуги з туристичного збору на суму 292,95грн.

Вказані акти приймання-передачі робіт підписані з обох сторін без жодних заперечень або зауважень.

Відповідно до ОСОБА_2 звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2014 р., який підписаний головним бухгалтером ДП ХМЗ ФЕД та директором ТОВ Санаторій Кірова , заборгованість ТОВ «Санаторій Кірова» перед ДП «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» становить 16 149,05 грн. (а.с. 15)

20.09.2016 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист від 19.09.2016 р. за вих. №236/16-385, відповідно до якого просить надати санаторно-курортні послуги на загальну суму 16 149,05 грн. у десятиденний термін з моменту отримання цього листа.

Однак, вказаний лист було повернуто ДП ХМЗ ФЕД , УДППЗ Укрпошти з зазначенням причини: за зазначеною адресою не проживає , «за закінченням терміну зберігання» . (а.с. 17)

Отже, відповідач не виконав свої зобов'язання у вказаний в листі термін для його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

У пункті 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013 р. № 14 визначено, Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

09.12.2016 р. ДП ХМЗ ФЕД направило на адресу ТОВ Санаторій Кірова лист від 06.12.2016 р. за вих. №236/16-510, у якому зазначено, що оскільки виконання зобов'язання щодо отримання послуг в частині суми 16 149,05 грн. визначених рахунком-фактури № кСФ-000102 від 14.03.2013 р., втратило для підприємства позивача інтерес, то ДП ХМЗ ФЕД на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України відмовляється від прийняття вказаного зобов'язання та просить відповідача у семиденний термін з моменту отримання цього листа повернути грошові кошти у сумі 16 149,05 грн. (а.с. 18)

Однак, вказану кореспонденцію було повернуто ДП ХМЗ ФЕД , згідно з довідкою УДППЗ Укрпошти від 16.12.2016 р., у якій зазначено причину повернення - за зазначеною адресою не проживає . (а.с. 19)

Доказів виконання взятих на себе зобов'язань, а саме документального підтвердження повернення позивачу суми попередньої оплати у розмірі 16 149,05 грн., відповідач суду не представив.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. 49, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Кірова» (69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Паркова (вул. Чубаря), 2, п/р №26000010260325 в ПАТ ВТБ Банк в м. Києві, МФО 321767, код ЄДРПОУ 38297770) на користь Державного підприємства «Харківський машинобудівний завод «ФЕД» (61023, Харківська область, м.Харків, вул. Сумська, 132, поточний рахунок № 260093012705 в ФХОУ АТ Ощадбанк , МФО 351823, код ЄДРПОУ 14310052) суму попередньої оплати у розмірі 16149(шістнадцять тисяч сто сорок дев'ять) грн. 05 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В.Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 15.03.2017 р.