Постанова

від 14.03.2017 по справі 902/94/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД



РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р. Справа № 902/94/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Розізнана І.В.

при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача:ОСОБА_1 - директора

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке"

на рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.17 р.

у справі №902/94/17 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Агро", смт. Раухівка, Березівський район, Одеська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке", с. Ситківці, Немирівський район, Вінницька область

про стягнення 142 911,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.02.2017р. у справі №902/94/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" про стягнення 142 911,00 грн. задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-Агро» 142 200 грн. 00 коп. боргу та 2133 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Позов в частині стягнення 711,00 грн. неустойки залишено без розгляду.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" звернулося із апеляційною скаргою, вважає, що при його прийнятті судом було неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи; не доведено обставини, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; висновки, зроблені судом, не відповідають обставинам справи; судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

01 вересня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» укладено договір на проведення збирання сільськогосподарських культур № 11 .

Вказує, господарський суд Вінницької області у рішенні зазначив, що позивач на умовах договору надав відповідачу послуги по збиранню сої на загальну суму 142 200,00 грн., про що сторонами складено та підписано акт прийняття виконаних робіт від 11.11.2015 року.

Скаржник вказує, що позивач не в повній мірі надав послуги по збиранню врожаю сої, зокрема, провівши збирання сої на площі, меншій ніж 158 га, а також неналежним чином виконав роботи по збиранню врожаю, що і стало причиною непроведення відповідних розрахунків за договором.

Просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2017р. у справі №902/94/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ «Колос-Агро» у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Колос-Агро» вважає, що оскаржене рішення відповідає обставинам справи та діючому законодавству України. Вказує, що саме відповідач всіляко ухилявся від виконання вимог суду, правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин, викладених у позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому, про розгляд справи в суді відповідач завчасно та належним чином повідомлений, однак не надав до суду: пояснення щодо обставин, викладених у позовній заяві № 19 від 13.12.2016 p.; докази виконання чи невиконання договору про проведення збирання сільськогосподарських культур № 1 від 01.09.2015 p.; пояснення щодо підписання акта прийняття виконаних робіт від 11.11.2015р.; пояснення чому ігнорувались більшість із звернень (претензії) до відповідача, з метою мирного врегулювання спору.

Зауважує, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, передбачені договором на проведення збирання сільськогосподарських культур від 01.09.2015р. №11, не провівши розрахунків.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2017р. у справі №902/94/17 залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та заздалегідь, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 27.02.2017р. (а.с. 85).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.101, 102 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві. Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 01 вересня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Колос-Агро» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» (замовник) укладено договір на проведення збирання сільськогосподарських культур № 11, відповідно до п.1.1 якого змовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання зібрати комбайном «ДЖОН-ДІР» сільськогосподарські культури.

Виконавець зобов’язується провести збирання врожаю сої за попередньою згодою сторін на площі 158 га. (п.п. 2.1., 2.1.1. договору)

Згідно із п.п. 3.1., 3.1.1., 3.1.6. договору замовник зобов’язується забезпечити виконавця обсягом робіт, передбачених п. 2.1.1. даного договору; в п’ятиденний строк після закінчення робіт підписати акт виконаних робіт.

У п. 4.1. договору сторони погодили вартість робіт у такий спосіб: оплата за виконані обсяги робіт по збиранню сої з Виконавцем проводиться з розрахунку 900,00 грн. за один га з ПДВ.

Термін розрахунку - до 30 листопада 2015 року. (п. 4.2. договору)

Згідно із п. 5.1. договору в разі порушення замовником строків розрахунків з виконавцем, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, рахуючи з третього дня після підписання акта виконаних робіт.

Відповідно до п. 9.1. договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання і діє до повного виконання розрахунків.

Договір підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на умовах договору надав відповідачу послуги по збиранню сої на загальну суму 142 200,00 грн., про що сторонами складено та підписано акт прийняття виконаних робіт від 11.11.2015 року (а.с. 21)

Порушуючи взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не провів розрахунків за надані послуги.

Позивачем на адресу відповідача направлялися претензії № 9 від 25.04.2016 року (отримана представником відповідача 29.04.2016р.) та № 17 від 29.11.2016 року про сплату заборгованості у розмірі 142 200,00грн., однак відповіді на вказані претензії, а також доказів проведення розрахунків за договором матеріали справи не містять.

За наведених обставин, позивач, керуючись ст. 174, 193, 202 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 903 ЦК України, звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" про стягнення 142 911,00 грн., з яких 142200,00 грн. - основний борг, 711,00 грн. - неустойка.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Вінницької області від 02.02.2017р. у справі №902/94/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" про стягнення 142 911,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ситковецьке» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос-Агро» 142 200 грн. 00 коп. боргу та 2133 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору. Позов у частині стягнення 711,00 грн. неустойки залишено без розгляду.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Аналізом обставин справи судом, встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору на проведення збирання сільськогосподарських культур від 01.09.2015р. № 11, який за своєю природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором ( ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як зазначалося вище, на підтвердження належного виконання позивачем умов договору, а саме надання ним послуг по збиранню сої на площі 158 га, вартість яких за договором складає 142 200,00 грн., сторонами підписано та скріплено печатками акт прийняття виконаних робіт від 11.11.2015 року.

Відповідач зі свого боку порушив зобов`язання щодо оплати вартості отриманих послуг на суму 142 200,00 грн., доказів сплати заборгованості матеріали справи не містять.

На момент розгляду справи судом апеляційної інстанцій відповідачем також не подано доказів щодо погашення вказаної суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, Рівненський апеляційний господарський суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 142 200,00 грн.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про ненадання позивачем послуг у повному обсязі слід зазначити, що на підтвердження цього будь - яких доказів не подано, натомість, акт приймання - передачі виконаних робіт від 11.11.2015р. на суму 142 200,00грн. підписано представником відповідача без зауважень, з приміткою - роботи виконані вчасно та якісно.

Разом з тим, крім основного боргу, позивач просив стягнути пеню у розмірі 711,00 грн.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, позивач виконав свій обов'язок щодо надання ним послуг по збиранню сої своєчасно та в повному обсязі, натомість відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав.

Згідно із п. 5.1. договору в разі порушення замовником строків розрахунків з виконавцем, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожний день прострочення, рахуючи з третього дня після підписання акта виконаних робіт.

Разом з тим, п. 4.2 договору передбачено проведення розрахунку до 30.11.2015р..

В силу дії статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проте, як убачається із позовної заяви позивачем не вказано періоду, за який здійснювалося нарахування пені, лише зазначено, що вона нараховується на суму боргу 142200,00 грн. х1%/ 366 днів х 183 дні = 711,00грн. станом на 13.12.2016р..

Разом з тим, відповідно до ухвали суду від 16.01.2017р. господарським судом Вінницької області було зобов'язано позивача надати обґрунтований розрахунок ціни позову, із зазначенням моменту виникнення боргу, його перебігу та погашення, з посиланням на первинні документи (розрахунок провести окремо по основному боргу та неустойці).

Ст. 115 ГПК України передбачено обов‘язковість виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем не виконано вимоги суду, та не надано обґрунтованого розрахунку неустойки.

У зв'язку із наведеним, судова колегія зазначає наступне.

В силу ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що до обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача. У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 цього Кодексу).

Відповідно до статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Як правильно зазначено місцевим господарським судом, позивачем не надано обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення неустойки, що позбавляє суд можливості, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, повно, всебічно та об‘єктивно оцінити докази, з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, неподання позивачем витребуваних судом першої інстанції документів перешкоджає вирішенню спору в частині стягнення неустойки.

За наведеного, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду про залишення без розгляду позову в частині стягнення неустойки.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2017р. у справі №902/94/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2017р. у справі №902/94/17 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ситковецьке", с. Ситківці Немирівського району Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №902/94/17 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Розізнана І.В.