Постанова

від 07.03.2017 по справі 914/796/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2017 року Справа № 914/796/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Львівської міської ради на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі№ 914/796/16 Господарського судуЛьвівського області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" до Львівської міської ради провизнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі про поновлення його на новий строк, за участю представників: позивачаРепецький В.В. - предст. дов. від 22.02.2017; відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

22.03.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" подало до господарського суду позов про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі у редакції позивача та визнання поновленим договору на той самий строк і на тих самих умовах. В обґрунтування позову позивач вказав, що продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди, заперечень проти чого від відповідача у встановлений законодавчо строк не надходило, відтак, договір є поновленим на тих самих умовах в силу положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", натомість відповідач зволікає в укладенні додаткової угоди про поновлення дії договору оренди, що є обов'язковим за приписами частини восьмої статті 33 цього Закону.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що договір оренди закінчився 30.09.2015, а рішень про поновлення або продовження договору оренди Львівська міська рада не приймала; за відсутності такого рішення зобов'язати міськраду у судовому порядку поновити договір неможливо, оскільки суд не має повноважень приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками; орендар втратив переважне право на укладення договору, оскільки не вніс змін до договору щодо розміру орендної плати, який повинен визначатися відповідно до ухвали Львівської міської ради від 25.12.2014 № 4250 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова"; позивач в порушення вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" в жодному із звернень не надав проект додаткової угоди та не врахував, що Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин неодноразово повідомляло його про неможливість поновлення договору оренди землі; обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі не відноситься до встановлених законом способів захисту цивільного права, а є вимогою про встановлення юридичного факту.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.05.2016 (суддя Галамай О.З.) позов задоволено; визнано укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" та Львівською міською радою додаткову угоду до договору оренди землі (земельної ділянки кадастровий №4610136600:03:001:0018, загальною площею 0,0183 га (в т.ч. в межах червоних ліній площею 0,043 га), зареєстрованого у Львівській міській раді 20.03.2011 за № Г-1038 та в Управлінні Держкомзему у місті Львові 23.07.2011 за № 461010004000332 в редакції, запропонованій позивачем; визнано поновленим на той самий строк і на тих самих умовах договір оренди землі від 20.07.2011 (земельної ділянки кадастровий номер №4610136600:03:001:0018, загальною площею 0,0183 га (у тому числі площею 0,0043га і межах червоних ліній) на вул. Шпитальній, 2 у м. Львові для обслуговування павільйону за рахунок земель житлової та громадської забудови за функцією використання - землі комерції, зареєстрований у Львівській міській раді 20.03.2011 за № Г-1038 та в Управлінні Держкомзему у місті Львові 22.07.2011 за №461010004000332; стягнуто з відповідача на користь позивача 2756,00 грн. судового збору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 (суддя: Зварич О.В. - головуючий, Дубник О.П., Скрипчук О.С.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: в порушення статей 116, 124 Земельного кодексу України, статей 15, 33 Закону України "Про оренду землі", статті 2 Закону України "Про плату за землю" суди не врахували, що передача земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а відповідач рішень щодо поновлення договору оренди не приймав, суди не врахували, що договір оренди землі не може бути поновлений на тих самих умовах, оскільки змінилась істотна умова договору - орендна плата, що має визначатися з урахуванням ухвали Львівської міської ради № 4250 від 25.12.2014 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Львова", яка є чинною; позивач в порушення наведених вище норм не надавав проекту додаткової угоди до повідомлення про намір продовжити дію договору оренди землі, а Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин неодноразово повідомляло позивача про неможливість поновлення договору оренди землі; позивач обрав спосіб захисту, який не відповідає вимогам частини другої статті 16 Цивільного кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу та усно у судовому засіданні, позивач заперечив доводи касаційної скарги, наголосивши на законності та обґрунтованості судових рішень.

Відповідач не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарські суди попередніх інстанцій встановили, що 20.07.2011 Львівська міська рада (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "БІНП ЛТД" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі ухвал Львівської міської ради № 899 від 07.06.2007 "Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові", №2712 від 18.06.2009 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м.Львова" (зі змінами), ухвали Львівської міської ради № 37 від 16.12.2010 "Про порядок застосування відкорегованої нормативної грошової оцінки земель м. Львова", №369 від 31.03.2011 "Про деякі питання нарахування та сплати за землекористування у зв'язку із введенням в дію у 2011 році грошової оцінки земель м.Львова" та ухвали Львівської міської ради № 3992 від 30.09.2010 "Про продовження ТзОВ "БІНП ЛТД" терміну оренди земельної ділянки на вул. Шпитальній, 2" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м.Львові на вул.Шпитальній, 2 для обслуговування павільйону. В оренду передається земельна ділянка, кадастровий № 4610136600:03:001:0018, загальною площею 0,0183 га, у тому числі під забудовою - 0,0111 га, під твердим покриттям - 0,0072 га (у т.ч. площею 0,0043 га у межах червоних ліній) (пункт 2 договору).

Пунктом 5 договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 693573,66 грн.

Відповідно до пункту 8 договір укладено на 5 років - до 30 вересня 2015 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 69357,37 грн. в рік, що становить 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та вноситься щомісячно рівними частинами на розрахунковий рахунок № 33217812700004 до 30-го числа місяця, наступного за звітним.

Розмір орендної плати переглядається відповідно до Закону України "Про оренду землі" та згідно з цим договором у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 13 договору оренди землі від 20.07.2011).

Згідно з пунктом 15 договору земельна ділянка передається в оренду для обслуговування павільйону.

Пунктом 20 договору зазначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 3 денний термін після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Права та обов'язки сторін визначені в пунктах 28-31 договору.

Сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (пункт 36 договору).

Відповідно до пункту 37 дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з пунктом 41 за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Пунктом 43 передбачено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі від 20.07.2011 підписаний його сторонами, зареєстрований 20.07.2011 за № Г-1038 у Львівській міській раді та в Управлінні Держкомзему у місті Львові 22.07.2011 за № 461010004000332.

З наявної у справі копії акта приймання-передачі б/н і дати вбачається, що орендодавець передав орендарю в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку площею 0,0183 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 2 терміном на 5 років для обслуговування павільйону (а.с.54, т.1).

В матеріалах справи відсутні докази про внесення сторонами будь-яких змін до договору оренди землі від 20.07.2011.

Суди відзначили, що заборгованість позивача з орендної плати за договором відсутня; земельна ділянка використовується за цільовим призначенням.

Згідно зі змістом листа № 70 від 15.05.2015, копія якого знаходиться в матеріалах даної справи, позивач повідомив відповідача про намір продовжити дію договору оренди землі від 20.07.2011, а 03.06.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою вих. № 73 від 03.06.2015 (Львівська міська рада - вх. № 2-10170 від 03.06.2015), в якій просив винести на розгляд чергового пленарного засідання Ради питання продовження на 5 років терміну оренди земельної ділянки кадастровий № 4610136600:03:001:0018, площею 0,0183 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 2 для обслуговування павільйону. Додатком № 7 до вказаної заяви зазначено проект додаткової угоди, підписаної орендарем - 2 прим.

Листом Постійної комісії землекористування Львівської міської ради № 01-1355 від 10.06.2015 позивача повідомлено про те, що за наслідками слухання його звернення № 2-10170 від 03.06.2015 щодо винесення на розгляд сесії Львівської міської ради питання продовження на 5 років терміну оренди земельної ділянки для обслуговування павільйону на вул. Шпитальній, 2 вирішено підготувати проект ухвали.

Суди з'ясували, що після закінчення строку, на який сторонами укладено договір оренди землі (30.09.2015), позивач продовжував користуватись земельною ділянкою площею 0,0183 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шпитальна, 2 та належно сплачувати орендну плату, що підтверджується приєднаними до матеріалів справи копіями платіжних доручень. Вказані вище обставини встановлені також рішенням Господарського суду Львівської області у справі № 914/21/14 від 30.03.2016, яке набрало законної сили.

15.03.2016 позивач звернувся до Львівської міської ради із заявою за № 04, в якій просив підписати додаткову угоду до договору оренди землі від 20.07.2011 про поновлення дії договору на той самий строк і на тих самих умовах; додатком до вказаної заяви значиться відповідний проект додаткової угоди.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд вказав, що наявні всі необхідні підстави для продовження договору оренди землі на тих самих умовах та на той самий строк відповідно до положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі": договір оренди виконувався належним чином, позивач звертався до відповідача з пропозиціями поновити договір та проектом додаткової угоди та продовжив користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору, не отримавши відмови орендодавця у пролонгації договору ні до закінчення дії договору оренди, ні на протязі місячного строку після його закінчення. Оскільки за приписами частини восьмої статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткова угода про поновлення договору має бути укладена сторонами в місячний строк в обов'язковому порядку, а відповідач не вчиняв дій з її укладення, позивач звернувся до суду відповідно до вимог статей 179 та 187 Господарського кодексу України для укладення угоди в судовому порядку.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд підтвердив обставини справи, встановлені місцевим господарським судом, щодо безпідставного зволікання відповідача в укладенні додаткової угоди до договору та наявність підстав для задоволення позовних вимог та захисту порушеного права орендаря. Крім того, суд відхилив доводи відповідача щодо неможливості подовження договору на тих самих умовах з підстав втрати чинності ухвали міської ради від 18.06.2009, на підставі якої розраховувався розмір орендної плати у договорі, оскільки ухвала міськради від 25.12.2014 про затвердження нової грошової оцінки визнана Галицьким районним судом незаконною та нечинною з моменту її прийняття.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі; за статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або до вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з абзацом другим частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

За статтею 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Частиною першою статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Частинами першою-п'ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на момент виникнення спірних відносин) передбачена інша підстава поновлення договору оренди: у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Тобто, для поновлення договору оренди землі з підстав, які передбачені частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою; орендар належно виконує свої обов'язки за договором, відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди, сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. (Відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена у постановах від 25.02.2015 №№ 6-219цс14, 6-10цс-15).

Відповідно до частини одинадцятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" відмова або наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди може бути оскаржено в суді.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Суди встановили, що позивач у відповідності до вимог наведених норм права, з метою реалізації переважного права на подовження договору звернувся у встановлений строк до відповідача з пропозицією щодо подовження договору, направивши проект додаткової угоди, продовжив використовувати земельну ділянку після закінчення строку дії договору, у відповідності до умов укладеного раніше договору; натомість відповідач не надав доказів прийняття належним чином рішення про відмову у поновленні договору, від Львівської міської ради, як орендодавця не надійшло заперечень проти продовження використання земельної ділянки у встановлений місячний строк.

Суд касаційної інстанції відзначає, що укладення додаткової угоди про продовження договору оренди земельної ділянки за приписами частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" здійснюється незалежно від наявності рішення органу місцевого самоврядування про таке продовження, що прямо передбачено нормою Закону; разом з тим, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що листування Управління природних ресурсів та регулювання земельних відносин з позивачем не замінює необхідності волевиявлення самої Львівської міської ради, як орендодавця у спірних правовідносинах у обумовлений спосіб щодо відмови у поновленні договору; зі змісту листування також не вбачається прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відмови у поновленні договору у встановленому порядку. Отже, відповідні доводи касаційної скарги не ґрунтуються на чинному законодавстві.

Також суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що зміна нормативної грошової оцінки землі під час дії договору оренди позбавляє орендаря можливості реалізації ним законодавчо передбаченого права на поновлення договору оренди на тих самих умовах, адже законодавство про оренду землі не містить таких застережень, а сторони договору про оренду землі не позбавлені права привести істотні умови договору у відповідності до затвердженої нормативної грошової оцінки у новій редакції.

За змістом частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, суд може захистити порушене право, зокрема, встановивши, змінивши чи припинивши правовідношення.

Статтею 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту; умови та порядок внесення змін до договору оренди землі врегульовано статтею 30 Закону України "Про оренду землі".

Спори, що виникають при укладенні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону, розглядаються судом.

Як за змістом позовних вимог, так і за змістом судових рішень суди розглядали спір про укладення договору, виклавши зміст договору за наслідками розгляду спору у резолютивній частині рішення місцевого господарського суду, а не обмежившись встановленням фактом існування такого договору, що спростовує доводи касаційної скарги про неналежно обраний спосіб захисту права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди попередніх інстанцій в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи, вірно застосували наведені вище положення законодавства та дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо наслідків вирішення спору, виходячи з наведених позивачем підстав позовних вимог.

Доводи скаржника про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують висновків судів, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами та не беруться колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законних судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 5 , 111 7 , пунктом 1 частини 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.11.2016 у справі № 914/796/16 Господарського суду Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 23.05.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач

Судді: І. Алєєва

Т. Дроботова