Рішення

від 13.03.2017 по справі 910/19709/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа №910/19709/16

За позовомПриватного акціонерного товариства Страхова компанія Талісман Страхування до 1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2. Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс Гарант за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2:ОСОБА_2 провідшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 50 000,00 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

позивача:Лазор А.І. відповідача 1:ОСОБА_4 відповідача 2:ОСОБА_4 третьої особи:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Талісман Страхування (надалі - ПАТ СК Талісман Страхування ) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - Підприємець ) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 50 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, який є страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності НОМЕР_3, не повідомив позивача як страховика про дорожньо-транспортну пригоду у встановлений строк, а відтак позивач набув право зворотної вимоги до нього після виплати страхового відшкодування потерпілій особі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.10.2016 р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 08.12.2016 р..

02.12.2016 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позивачах вимог заперечував з огляду на належне повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду у передбачений законом строк. Крім того відповідач вказував, що він не є особою, відповідальною за заподіяну шкоду, оскільки застрахований транспортний засіб в момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди не перебував у його фактичному володінні та користуванні, а був переданий в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Автотранс Гарант , водій якого був визнаний винним у ДТП.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2016 р. розгляд справи було відкладено на 22.12.2016 р. у зв'язку з залученням до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс Гарант (надалі - ТОВ Автотранс Гарант ) та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.12.2016 р. розгляд справи було відкладено на 12.01.2017 р. у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.01.2017 р. залучено до участі у справі в якості відповідача-2 - ТОВ Автотранс Гарант , залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - ОСОБА_2, розгляд справи відкладено на 02.02.2017 р.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва № 05-23/236 від 24.01.2017 р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з закінченням терміну повноважень у судді Стасюка С.В.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2017 р. справу № 910/19709/16 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2017 р. справу № 910/19709/16 прийнято до провадження суддею Босим В.П., розгляд справи призначено на 15.02.2017 р.

27.01.2017 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення по справі, в яких було вказано, що з грудня 2013 року по квітень 2014 року він перебував у трудових відносинах з ТОВ Автотранс Гарант .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 13.03.2017 р. у зв'язку із неявкою представників відповідачів та третьої особи.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідачів в судове засідання з'явилася, надала пояснення по справі та підтримала раніше подане клопотання про витребування у ТОВ Лайф Авто додаткових доказів.

Судом в задоволенні вказаного клопотання було відмовлено з огляду на недоведеність заявником існування підстав, з якими приписи ст. 38 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість здійснення відповідних процесуальних дій.

Представник третьої особи, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 р. між Підприємцем (орендодавець) та ТОВ Автотранс Гарант (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів № 01/10-1, предметом якого є транспортний засіб вантажний сідловий тягач-Е марки DAF FT 95 XF 430 , 1998 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Актом приймання-передачі від 01.10.2012 р. орендодавець передав, а орендар прийняв транспортний засіб вантажний сідловий тягач-Е марки DAF FT 95 XF 430 , 1998 року випуску, синього кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1.

12.09.2013 р. між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія Рітейл Страхування , правонаступником якого є ПАТ Страхова компанія Талісман Страхування , як страховиком, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як страхувальником, укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 (надалі поліс НОМЕР_3), відповідно до умов якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу DAF FT 95 XF 430, державний номер НОМЕР_1.

19.12.2013 р. біля 20:00 год. ОСОБА_2, на 513 км + 800 м автодороги Київ - Харків-Довжанський, керуючи автомобілем DAF FT 95 XF 430 , державний номер НОМЕР_1 не вибрав безпечну швидкість руху, не впорався з керуванням, виїхав на зустрічну полосу руху та допустив зіткнення з автомобілем Фіат , державний номер НОМЕР_2, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 17.02.2014 р. у справі № 635/516/14-п ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні вказаного ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

З подорожнього листа №550997 від 19.12.2013 р. та посвідчення про відрядження від 19.12.2013 р., вбачається, що водій автомобіля DAF , державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 (визнаний винним у вчиненні ДТП постановою Харківського районного суду Харківської області від 17.02.2014 р.) станом на дату ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ Автотранс Гарант , а вказаний автомобіль згідно договору від 01.10.2012 р. знаходився у Товариства з обмеженою відповідальністю Автотранс Гарант в користуванні.

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту №AW від 02.01.2013 р., укладеного між ПАТ Страхова компанія Інгосстрах та ПАТ КБ Приватбанк , застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля Fiat Doblo , державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до платіжного доручення № 417 від 17.02.2015 р. ПАТ СК Рітейл-Страхування виплатило Приватному акціонерному товариству Страхова компанія Інгосстрах в межах ліміту відповідальності - 50 000, 00 грн.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 22.04.2015 р. у справі № 910/4265/15-г.

Спір у справі виник у зв'язку з існуванням, на думку позивача, підстав для стягнення суми страхового відшкодування з Підприємця в порядку регресу.

Зокрема, позивач вказує, що відповідач, який є страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, не повідомив позивача як страховика про дорожньо-транспортну пригоду у встановлений строк.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За приписами статті 989 Цивільного кодексу України страхувальник зобов'язаний, серед іншого повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором. Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката) (частина 1 статті 990 Цивільного кодексу України).

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків (частина 1 статті 991 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Відповідно до статті 34 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Частиною 36.4 статті 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За приписами підпункту "ґ" пункту 38.1.1. пункту 38.1. статті 38 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Отже, наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам. Тому сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 р. №6-284цс15.

Як вбачається із матеріалів справи, спірна дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAF FT 95 XF 430, державний номер НОМЕР_1, сталася 19.12.2013 р., що підтверджується відомостями про дорожньо-транспортну пригоду №9322049 та довідкою Управління ДАІ ГУМВС України в Харківській області.

21.12.2013 р. Підприємець як страхувальник за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 подав заяву до ПАТ Страхова компанія Рітейл Страхування про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

Вказана заява викладена на фірмовому бланку страхувальника за полісом НОМЕР_3 та підписана його представником на СТО Лайф Авто (що належить до ремонтної мережі позивача згідно сертифікату ПАТ СК Талісман Страхування ).

Твердження позивача про те, що в спірний період ПАТ СК Талісман Страхування фактично перебувало та було зареєстроване за іншою адресою, ніж адреса подання заяви страхувальника, не можуть бути підставою для спростування вчинених відповідачем 1 дій, оскільки ні приписами Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , ні умовами укладеного між сторонами полісу НОМЕР_3 не було визначено обов'язку страхувальника подавати відповідні заяви в порядку ст. 35 вказаного Закону саме за місцем реєстрації юридичної особи-страховика.

Більш того, із вказаної заяви вбачається, що безпосередньо після настання спірної ДТП страховика було повідомлено про таку подію за телефоном.

Таким чином суд приходить до висновку про вчинення відповідачем 1 всіх дій, спрямованих на належне та своєчасне повідомлення страховика про настання ДТП 19.12.2013 р.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, судом встановлено, що у даному випадку факт настання страхового випадку та його обставини ніким не оспорюються; він зафіксований правоохоронними органами; водій, як особа, винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності; про факт настання ДТП позивача було повідомлено 19.12.2013 р.; сам позивач факт настання страхового випадку визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування.

З аналогічних підстав Вищий господарський суду України виніс постанову від 07.03.2017 р. у справі № 905/3676/14, якою залишив без змін рішення попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду та розгляду справи по суті.

Оскільки порушеного права позивача на як на момент звернення до суду, так і на момент розгляду справи не існує, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Талісман Страхування відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.03.2017

Суддя В.П. Босий