Постанова

від 13.03.2017 по справі 908/1149/15-г

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017 справа № 908/1149/15-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ВДВС: ОСОБА_4 ОСОБА_5, за довіреністю не з'явився ОСОБА_6, за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м.Київ на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2017 у справі№ 908/1149/15-г (суддя Колодій Н.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", м.Київ доПриватного акціонерного товариства Ремоввугілля , м.Торез Донецької області про за участюстягнення 14 783 308,65 грн. Відділу примусового виконання рішень Департаменту держаної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м.Київ

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.01.2017р. у справі №908/1149/15-г відмовлено у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк (далі - ПАТ Брокбізнесбанк ) на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 27.04.2015р. у справі №908/1149/15-г.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПАТ Брокбізнесбанк звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу по справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення скарги на дії державного виконавця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необхідність застосування Закону України Про виконавче провадження , в новій редакції від 05.10.2016р., на момент надходження виконавчого документа до державної виконавчої служби, а не на момент звернення стягувача (надіслання поштою) з виконавчим документом до цього органу.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.02.2017р. поновлено строк на апеляційне оскарження та прийнято апеляційну скаргу ПАТ Брокбізнесбанк до провадження у справі № 908/1149/15-г.

У зв'язку з перебуванням у відпустці члена судової колегії судді Ушенко Л.В. згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.02.2017р. до складу судової колегії було введено суддю Будко Н.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. розгляд апеляційної скарги ПАТ Брокбізнесбанк у справі №908/1149/15-г відкладено.

В судове засідання з'явилися представники позивача та державної виконавчої служби. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце проведення якого був повідомлений належним чином. Ухвалами апеляційного господарського суду явка сторін не була визнана обов'язковою.

Відповідно до приписів ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду на наведене, враховуючи скорочений термін розгляду апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, а також приписи ст.101 ГПК України, судова колегія вважає за можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача.

У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ст.101 ГПК України).

Апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду (ст.106 ГПК України).

Дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, судова колегія встановила наступне.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2015р. у справі №908/1149/15-г позовні вимоги задоволенні у повному обсязі. Стягнуто з ПрАТ Ремоввугілля на користь банку заборгованість:

- за простроченим кредитом у розмірі 198000 дол. США, що в гривневому еквіваленті становить 4 969 630,12 грн.;

- за відсотками у розмірі 184986 дол. США 54 центи, що у гривневому еквіваленті становить 4 643 003,44 грн.;

- по комісії у розмірі 1400 грн.;

- штраф у розмірі 24 848,15 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту у розмірі 2 589 764,36 грн.;

- пеня за прострочення сплати відсотків у розмірі 1 810 923,17 грн.;

- пеня за прострочення сплати комісії у розмірі 210,43 грн.;

- 3% річних у розмірі 743 307,69 грн.,

- інфляційних втрат у розмірі 221,29 грн.

Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося.

27.04.2015р. на виконання вказаного рішення господарським судом Запорізької області видано наказ у справі № 908/1149/15-г.

Як свідчать матеріали справи, 28.11.2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла скарга ПАТ Брокбізнесбанк на дії державного виконавця, в якій просить суд визнати дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7, щодо винесення повідомлення № 530/6 від 19.10.2016р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до примусового виконання наказу №908/1149/15-г від 27.04.2015р., виданого господарським судом Запорізької області, незаконними та скасувати повідомлення №530/6 від 19.10.2016р.

Скарга обґрунтована безпідставністю винесення державним виконавцем повідомлення від 19.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувача на підставі п. 10 ч. 4 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. № 1404-VIII та п. 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), в редакції від 29.09.2016р. №2832/5, які набрали чинність з 05.10.2016р., оскільки заява про примусове виконання рішення вих. №7281 від 04.10.2016р. разом з наказом господарського суду Запорізької області від 27.04.2015р. у справі № 908/1149/15-г були надіслані на адресу виконавчої служби саме 04.10.2016р. (згідно реєстру рекомендованих відправлень) саме у період дії Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999р. Тому на думку скаржника, під час розгляду його заяви державний виконавець повинен був керуватися вимогами вказаного закону саме на момент звернення із заявою про примусове виконання рішення, а не в період надходження її (заяви) до державної виконавчої служби.

За результатами розгляду скарги господарським судом Запорізької області 18.01.2017р. винесено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні цієї скарги.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для її задоволення, оскільки державним виконавцем правомірно застосовані норми Закону України Про виконавче провадження , що діяли саме у період надходження заяви про примусове виконання рішення до органу державної виконавчої служби.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Стаття 115 ГПК України передбачає, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на усій території України і виконуються у порядку, встановленим Законом України Про виконавче провадження .

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

ПАТ Брокбізнесбанк 04.10.2016р. (підтверджуються копією реєстру рекомендованих листів та копією фіскального чеку від 04.10.2016р.) на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби направило заяву вих. №7281 від 04.10.2016р. про примусове виконання рішення (наказу) господарського суду Запорізької області від 27.04.2015р. у справі №908/1149/15-г (а.с.160, 164-165).

За результатами розгляду заяви, приймаючи 19.10.2016р. повідомлення №530/6 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.04.2015р. №908/1149/15-г, державний виконавець керувався п.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, в редакції від 29.09.2016р. №2832/5, яким передбачено, що Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Оскільки згідно пред'явленого виконавчого документа сума стягнення складала 14 783 308,65 грн., тому державний виконавець дійшов висновку про повернення виконавчого документа стягувачу, застосовуючи норми вказаної вище Інструкції в редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваного повідомлення.

Крім того, у цьому повідомленні вказано, що документ про примусове виконання поданий 17.10.2016р. Але цей факт не відповідає дійсним обставинам справи з огляду на наступне.

В матеріалах справи наявні копії матеріалів виконавчого провадження №530/6, де є копія поштового конверту (рекомендований лист 0305708573294) адресований Відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ, в якому надійшла заява ПАТ Брокбізнесбанк про примусове виконання рішення у справі №908/1149/15-г. Згідно надано витягу з сайту про відстеження пересилання вказаного рекомендованого листа, цей лист був отриманий представником Відділу примусового виконання рішень ДДВС МЮУ 06.10.2016р. (а.с.194). Про надходження заяви від 04.10.2016р. разом з виконавчим документом саме 06.10.2016р. також підтверджується внутрішнім документом Міністерства юстиції України - реєстраційно-контрольною карткою №30573-0-33-16 (а.с.189).

До того ж, колегія суддів встановила невідповідність висновків суду першої інстанції щодо отримання ВДВС заяви стягувача 07.10.2016р., оскільки згідно штампу вхідної кореспонденції ДВС заява зареєстрована 06.10.2016р. за №30573-0-33-16 (а.с.190).

Проаналізувавши вищенаведене та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд встановив, що стягувач (ПАТ Брокбізнесбанк ) звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення 04.10.2016р.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Тобто акти цивільного законодавства діють на майбутній час і не застосовуються до тих відносин, які виникли до набрання ними чинності. До цивільних відносин, які виникли раніше, новий акт цивільного законодавства застосовується лише до тих прав та обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Слід також зазначити, що з урахуванням норм діючого законодавства закон діє до його скасування у встановленому порядку. Про скасування закону може бути прямо вказано в новому законі. Якщо новий закон прямо не передбачає скасування попереднього, який суперечить новому і регулює ті самі відносини, його слід вважати таким, що втратив чинність у відповідній частині чи в цілому, з моменту набрання чинності нового закону.

Так, відповідно до п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. N 1404-VIII, визнано таким, що втратили чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про виконавче провадження" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 24, ст. 207 із наступними змінами), крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

До того ж, Закон України Про виконавче провадження від 02.06.2016р. N 1404-VIII набрав чинність з 05.10.2016р.

З огляду на приписи діючого законодавства, позивач (стягувач у виконавчому провадженні) має право звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення з виконавчим документом особисто до цього органу або скористатися послугами поштового зв'язку. Тому датою пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, у разі подання заяви особисто - дата прийняття канцелярією ДВС цього документа, а у разі подання через пошту - це є відбиток календарного штемпеля маркувальної машини на поштовому конверті.

Як встановлено судом апеляційної інстанції ПАТ Брокбізнесбанк згідно відбитку календарного штемпелю на конверті заява про примусове виконання наказу господарського суду Запорізької області від 27.04.2015р. у справі №908/1149/15-г була подана 04.10.2016р.

Враховуючи наведене та звернення стягувача із заявою про примусове виконання рішення господарського суду до набрання чинності Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ, застосування державним виконавцем положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VІІІ є неправомірним. Питання щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу, виданого господарським судом Запорізької області у справі № 908/1149/15, за заявою позивача вих. №7281 від 04.10.2016р., мало вирішуватися державним виконавцем за законодавством, що діяло на дату звернення стягувача до органу ДВС, тобто станом на 04.10.2016р.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 ст. 21 Закону України Про виконавче провадження (редакція від 17.05.2016р. N 1368-VIII) на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладається виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Підрахувавши загальну суму заборгованості за наказом господарського суду Запорізької області від 27.04.2015р. №908/1149/15-г, вона складає 14 783 305,65 грн.

З урахуванням викладеного, стягувач правомірно звернувся з відповідною заявою саме до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Тому висновок суду першої інстанції щодо непідвідомчості наказу суду у справі №908/1149/15-г цьому Відділу є необґрунтованим.

Як роз'яснено у пункті 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Водночас, у п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. N 01-08/369 Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України роз'яснено, що вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним.

Враховуючи конституційний принцип доступності до правосуддя всіх осіб, застосовану у цій справі практику Європейського суду з прав людини щодо недопустимості ухилення адміністративних органів від виконання судових рішень, яка є обов'язковою для національних судів згідно Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» , справедливий баланс інтересів стягувача та боржника, а також принцип незворотності дії закону в часі, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог скаржника щодо визнання недійсним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до примусового виконання від 19.10.2016р. №530/6 з виконання наказу №908/1149/15-г від 27.04.2015р. про стягнення заборгованості з ПрАТ «Ремоввугілля» на користь ПАТ «Брокбізнесбанк» .

Згідно з ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ПАТ Брокбізнесбанк підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Запорізької області від 18.01.2017р. у справі № 908/1149/15-г підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги ПАТ Брокбізнесбанк на дії державного виконавця.

Витрати по сплаті судового збору покласти на державну виконавчу службу.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 121-2 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк на ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2017р. у справі №908/1149/15-г - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 18.01.2017р. у справі №908/1149/15-г - скасувати.

Скаргу Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк на дії державного виконавця - задовольнити.

Визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 щодо винесення повідомлення від 19.10.2016р. №530/6 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до примусового виконання наказу №908/1149/15-г від 27.04.2015р., виданого господарським судом Запорізької області, - незаконними.

Визнати повідомлення від 19.10.2016р. №530/6 старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до примусового виконання наказу №908/1149/15-г від 27.04.2015р., виданого господарським судом Запорізької області - недійсним.

Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 00015622, вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001) на користь Публічного акціонерного товариства Брокбізнесбанк (код ЄДРПОУ 19357489, пр. Перемоги, 41, м.Київ, 03057) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 600,00 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів з моменту її прийняття.

Головуючий О.І. Склярук

Судді: Н.В. Будко

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1. позивачу

1. ДВС

1. у справу

1.ДАГС

1. ГСЗО