Ухвала

від 01.02.2017 по справі 2а-7784/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року м. Київ К/800/11918/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Бившевої Л.І. (головуючого), Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Україна"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року

у справі № 2а-7784/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Україна"

до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПС Україна" (далі - ТОВ "ТПС Україна", позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ форми "Р" від 23 листопада 2011 року № 0001162330, № 0001152330.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року, у задоволенні позову ТОВ "ТПС Україна" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ форми "Р" від 23 листопада 2011 року № 0001162330, № 0001152330 відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "ТПС Україна", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 827052,00 грн. та з податку на прибуток в сумі 2546114,00 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій, встановлених п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в розмірі 214377,00 грн. за платежем з ПДВ та 628162,00 грн. - з податку на прибуток згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 23 листопада 2011 року № 0001162330, № 0001152330 відповідно слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 28 жовтня 2011 року № 429/23-304/36337161 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "ТПС Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 червня 2011 року. Згідно з висновками цього акту ТОВ "ТПС Україна" порушено норми п. 1.32 ст. 1, п. 2.1 ст. 2, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 11.3 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (втратив чинність з 01 квітня 2011 року за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності ПК України; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.4, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (втратив чинність з 01 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності ПК України; далі -Закон № 168/97-ВР) та пунктів 198.1, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 2546114,00 грн. та з ПДВ на суму 827052,00 грн.

Таке порушення полягало у безпідставному формуванні своїх даних податкового обліку за наслідками операцій з придбання послуг щодо реалізації товару (стартові пакети для мобільних телефонів, скетч - карти) на договірних засадах із ТОВ "Баланс", ПП "Техконсалт", які (операції), за висновком податкового органу, є нікчемними, як такі, що не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновок ДПІ про нікчемність господарських операцій позивача із ТОВ "Баланс", ПП "Техконсалт" вмотивований посиланням на такі встановлені внаслідок проведених заходів податкового контролю обставини: 1) за умовами договорів ТОВ "ТПС Україна" передає ТОВ "Баланс", ПП "Техконсалт" продукцію (скетч - карти) згідно асортименту та кількості, визначеними у видатковій накладній, за реалізацію якої ТОВ "Баланс", ПП "Техконсалт" отримують винагороду від ТОВ "ТПС Україна"; 2) ТОВ "ТПС Україна" до перевірки не надано інформацію щодо проведення інвентаризації основних засобів, виробничих запасів, малоцінних необоротних матеріальних активів; 3) ТОВ "Баланс" має ознаки фіктивності, оскільки матеріально-технічних умов, трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не має; ТОВ "Баланс" зареєстровано на підставну особу, що встановлено постановою Донецького окружного адміністративного суду від 31 серпня 2010 року у справі № 2а-19127/10/0570, якою задоволено позов ДПІ у Калінінському районі м. Донецька до ТОВ "Баланс" про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущеного при створенні юридичної особи, яке неможна усунути, визнання недійним свідоцтва платника ПДВ, припинення юридичної особи ТОВ "Баланс"; 4) ПП "Техконсалт" матеріально-технічних умов, трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не має; згідно з наданими поясненнями ДПА у м. Києві засновником гр. ОСОБА_4, останній не мав на меті здійснювати підприємницьку діяльність, кадрові питання щодо призначення на посаду директора ПП "Техконсалт" гр. ОСОБА_5, який йому невідомий, не вирішував, а ПП "Техконсалт" зареєстрував у 2010 році за грошову винагороду. Пояснення щодо зазначених порушень директор та головний бухгалтер ТОВ "ТПС Україна" не надали.

Також у ході перевірки встановлено, що за результатами господарських операцій із ФОП ОСОБА_6 у липні 2009 році ТОВ "ТПС Україна" не задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ у сумі 47145,81 грн.; по взаємовідносинах із ТОВ "Астеліт" у квітні та червні 2010 року завищено податковий кредит на суму 750000,00 грн. (цей висновок обґрунтований посиланням на розбіжність задекларованих ТОВ "ТПС Україна" та ТОВ "Астеліт" сум податкового кредиту та податкових зобов'язань за наслідками їх взаємовідносин, що встановлено на підставі розшифровок податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів; відсутність первинних документів, на підставі яких сформовано податковий кредит); всупереч вимогам положень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР до складу валового доходу не віднесено дохід від реалізації валюти у сумі 1624393,00 грн. та відсотки по відкритому депозитному рахунку у банку у сумі 84508,00 грн.; під час перевірки ТОВ "ТПС Україна" документально не підтвердило сформовані валові витрати на суму 1050,00 грн. за результатами операцій із ФО ОСОБА_7 щодо отриманих послуг з ТО авто. Пояснення щодо зазначених порушень директор та головний бухгалтер ТОВ "ТПС Україна" не надали.

Визнаючи безпідставне збільшення позивачем суми податкового кредиту та валових витрат за наслідками операцій із ТОВ "Баланс", ПП "Техконсалт", суди попередніх інстанцій виходили з того, що контрагенти позивача (ТОВ "Баланс", ПП "Техконсалт") не мають необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, їх діяльність має ознаки фіктивного підприємництва, первинні документи підписані невстановленими особами, а директор та/або засновники цих товариств заперечують свою причетність до їх створення та фінансово-господарської діяльності; відповідних доказів на спростування вказаних обставин позивач не надав.

Відповідно до вимог пп. 7.2.6 Закону № 168/97-ВР податкова накладна, яка згідно пп. 7.2.3 цього Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп. 7.2.4 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим платниками податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у платника податку у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо підписання податкової накладної особою, уповноваженою платником ПДВ на здійснення операції з поставки, встановлена п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165, зареєстровано Міністерством юстиції України 23 червня 1997 за № 233/2037 (втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969), та п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Правильно застосувавши наведені норми матеріального та процесуального права до встановлених обставин, оцінку яким було надано судом з дотриманням вимог ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, у взаємозв'язку з положеннями ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, суди дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність формування ТОВ "ТПС Україна" своїх даних податкового обліку на підставі первинних документів, складеними за участі ТОВ "Баланс" та ПП "Техконсалт".

Також суди перевірили обставини щодо порушення позивачем вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону № 334/94-ВР та безпідставності формування ТОВ "ТПС Україна" даних податкового обліку за наслідками господарських операцій із ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Астеліт", ФО ОСОБА_7 з дослідженням в судовому процесі доказів, наданих податковим органом, та відсутності відповідних доказів з боку позивача на спростування доводів податкового органу щодо вчинення товариством податкового правопорушення, та зробили обґрунтований висновок, що вони знайшли підтвердження в судовому процесі.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин у справі та їх юридичної оцінки. Так, в касаційній скарзі міститься довід, що правочини між ТОВ "ТПС Україна" та його контрагентами (ТОВ "Баланс", ПП "Техконсалт") не визнані недійсними в судовому порядку, який є помилковим, оскільки відповідно до ч. 2 cт. 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемними правочинів недійсними не вимагається. Інших доводів для можливого висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні обставин у справі та норм матеріального права при їх юридичній оцінці ТОВ "ТПС Україна" не наводить.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПС Україна" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2013 року у справі № 2а-7784/12/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, визначених статтями 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.І. Бившева

Судді І.Я. Олендер

Т.М. Шипуліна