Рішення

від 14.03.2017 по справі 543/1178/15-ц

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

543/1178/15-ц

2/543/44/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Гришко О.Я.

при секретарі - Федорині А.А.

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - Юхимовича В.Ф., Юхимович С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім'я , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_4 звернулася до Оржицького районного суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім'я про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.

З позовної заяви вбачається, що позивач є власником земельної ділянки, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,36 га, яка розташована на території Лукімської сільської ради. Раніше належну їй земельну ділянку позивач здавала в оренду відповідачеві, але строк дії цього договору сплинув.

Позивач вказує, що влітку 2015 року вона отримала від СТОВ Лукім'я договір оренди землі від 20 травня 2013 року, зареєстрований Реєстраційною службою Оржицького районного управління юстиції Полтавської області, який вона не укладала та підпис в якому їй не належать. Також із нею не погоджувався розмір орендної плати та інші його умови. Як вказує позивач, вона звернулась до відповідача із заявою про припинення державної реєстрації оспорюваного договору, але її заява була залишена без відповідного реагування.

Посилаючись на те, що при укладенні договору оренди не було враховано її волевиявлення, позивач просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 20 травня 2013 року стосовно земельної ділянки площею 3,36 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: НОМЕР_2, місцезнаходженням якої є територія Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою суду від 29.12.2016 року замінено третю особу, що не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору у справі, Реєстраційну службу Оржицького районного управління юстиції Полтавської області на Оржицьку районну державну адміністрацію Полтавської області.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю та просила його задовольнити, пояснила, що в серпні 2013 року належну позивачу земельну ділянку було передану відповідачу без згоди позивача. 14.08.2013 року позивачка уповноважила ОСОБА_5 на вчинення від свого імені певних дій, однак у травні 2013 року у ОСОБА_5 не було повноважень на підписання договору оренди належної позивачці земельної ділянки від імені позивачки. ОСОБА_5 підписала спірний договір у травні 2013 року. Позивачка отримувала, як вона вважала, плату за користування відповідачем її земельною ділянкою, а не як орендну плату за договором оренди.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, вказали, що висновок експерта має оцінюватись у сукупності з іншими доказами у справі, що свідчать, що позивач протягом тривалого періоду отримував орендну плату від відповідача (зокрема, у 2013 та у 2014 роках), не мав претензій з приводу існування договірних правовідносин. Представники відповідача пояснили, що ОСОБА_5 підписала спірний договір оренди земельної ділянки не 20.05.2013 року, як зазначено у самому договорі, а після 14.08.2013 року (дата надання позивачем ОСОБА_5 повноважень ставити підпис від імені позивача), безпосередньо перед державною реєстрацією договору оренди, яка відбулася 19.03.2013 року, маючи достатній для цього обсяг повноважень. Представники відповідача також пояснили, що ОСОБА_5 не підписувала спірний договір 20.05.2013 року, а лише отримала від представників СТОВ Лукім'я проект зазначеного договору, підписаний директором СТОВ Лукім'я . У цьому проекті договору був не уточнений кадастровий номер земельної ділянки. За твердженням представників відповідача, ОСОБА_5 безпосередньо перед реєстрацією договору уточнила кадастровий номер відповідної земельної ділянки і внесла цей номер в договір, після цього договір було зареєстровано державним реєстратором. На думку представників відповідача, цим пояснюється тривалий проміжок часу між датою, яка міститься в проекті договору, і датою державної реєстрації.

Представник третьої особи Оржицької районної державної адміністрації Полтавської області в судове засідання не з'явився, направив до суду лист, в якому просив суд провести розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, показання свідка, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_3, виданого 21.12.2001 року Лукімською сільською радою Оржицького району Полтавської області, ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 3,36 га, що розташована на території Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (т.1 а.с. 6).

19 серпня 2013 року у Реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції було зареєстровано право оренди земельної ділянки згідно договору оренди земельної ділянки від 20 травня 2013 року, орендодавцем у якому зазначена ОСОБА_4, а орендарем - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Лукім'я (земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2), що підтверджується Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 5097079 від 19 серпня 2013 року (т. 1 а.с. 7-10, 23).

У висновку експерта за результатами експертизи № 232 від 10.02.2016 року, яка проведена у межах кримінального провадження № 12015170280000310 зазначено, що підпис у спірному договорі від 20.05.2013 року в графі Орендодавець від імені ОСОБА_4 виконано не ОСОБА_4, а іншою особою (т. 1 а.с.227-241).

Судом встановлено, що позивач довіреністю від 14.08.2013 року уповноважила ОСОБА_5 бути її представником в усіх організаціях, установах, підприємствах, органах влади, для чого надала їй, зокрема, право розписуватись за неї (аркуш реєстраційної справи № 8).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що вона 20.05.2013 року підписала договір оренди належної ОСОБА_4 земельної ділянки від імені ОСОБА_4 (орендар - СТОВ Лукім'я ), хоча на вказане не була уповноважена. У подальшому ОСОБА_4 видала доручення на її ім'я, на підставі якого вона здійснювала дії, пов'язані з реєстрацією договору оренди у реєстраційній службі.

Згідно ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.ч. 1-5 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. За статтею 13 цього ж закону, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Відповідно до ч. 1 статті 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст. 21 Закону України Про оренду землі , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Системний аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що підписи сторін є одним із обов'язкових реквізитів договору, які саме повинні засвідчувати вільне волевиявлення сторін на укладання договору на певних узгоджених між ними умовах.

Судом встановлено, що договір оренди землі від 20.05.2013 року, зареєстрований у реєстраційній службі Оржицького районного управління юстиції, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 5097079 від 19 серпня 2013 року, ОСОБА_4 не підписувався. Вказане підтверджується відповідним висновком експерта почеркознавчої експертизи, яка була проведена у межах кримінального провадження. Експертиза була проведена спеціалізованою експертною установою, її висновок був долучений до справи за ухвалою суд у відповідності до ст.ст. 57, 64 ЦПК України як письмовий доказ, який сумніву щодо його належності у сторін не викликав. Вказана обставина не спростована іншими належними та допустимими доказами у справі. Вищевказаний висновок експерта суд оцінює як письмовий доказ, який стосується предмету спору.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 і 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.

Частиною першою ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 лютого 2014 р. у справі № 6-162цс13).

Оцінюючи надані відповідачем докази, а саме: накладна, видатковий касовий ордер, картка рахунку 68511,картка рахунку 67.1, відомості на видачу олії та сільськогосподарської продукції ОСОБА_4 (т. 1 а.с.а.с. 47-55), суд приходить до висновку, що ці докази не доводять обставини в частині визнання позивачем умов спірного договору та виконання їх умов. Суду не надано належних і допустимих доказів про те, що ці документи стосуються виплати орендної плати саме за спірним договором оренди, а не за будь-яким іншим.

Суд критично відноситься до пояснень представників відповідача про те, що ОСОБА_6 підписала спірний договір після 14 серпня 2013 року безпосередньо перед реєстрацією права оренди державним реєстратором, маючи на це відповідні повноваження, оскільки безпосередньо до самої реєстрації права оренди земельної ділянки залишалося невирішеним питання з уточненням кадастрового номеру спірної земельної ділянки. Твердження сторони позивача про те, що договір був підписаний ОСОБА_5 саме 20.05.2013 року узгоджується з самою датою підписання договору, яка міститься на спірному договорі, з аналогічною датою на додаткові № 2 (акт прийому-передачі земельної ділянки). На договорі відсутнє застереження особи, що її підписувала від імені орендодавця, про іншу дату підписання договору, ніж та, якою він датований. Це також узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_5 та узгоджується з висновками, які містяться в рішенні Оржицького районного суду Полтавської області від 28.04.2016 року у цивільній справі № 543/1175/15-ц, у якому встановлено, що 20.05.2013 року ОСОБА_5 були підписані договори оренди земельних ділянок і від імені інших осіб, про що також зазначалося свідком ОСОБА_5 під час допиту у даній справі (т. 2 а.с.а.с. 15-24). Сторона відповідача не заперечувала, що директор СТОВ Лукім'я ОСОБА_7 поставив свій підпис на спірному договорі оренди землі саме 20.05.2013 року. Такі дані суперечать твердженню сторони відповідача про те, що ОСОБА_8 не підписувала договір 20.05.2013 року у зв'язку з необхідністю уточнення кадастрового номера земельної ділянки.

Позовну заяву подано до суду в межах строку позовної давності.

За таких обставин позовні вимоги про визнання недійсними договору оренди землі підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст. 15, 203, 207, 215, 216, 626, 628, 638 ЦК України, ст. 1, 13, 14 Закону України Про оренду землі , суд, -

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_4 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім'я , третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору: Оржицька районна державна адміністрація Полтавської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 20 травня 2013 року стосовно земельної ділянки площею 3,36 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер НОМЕР_2, місцезнаходженням якої є територія Лукімської сільської ради Оржицького району Полтавської області.

3. Стягнути з відповідача, Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Лукім'я , код ЄДРПОУ 03772985, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Оржицький район, с.Лукім'я, на користь ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене 17.03.2017 року.

Суддя