Ухвала

від 15.03.2017 по справі 495/6229/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/228/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді - Кравця Ю.І.,

суддів: Журавльова О.Г., Комлевої О.С.,

з участю секретаря судового засідання - Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства Приморський про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за час затримки розрахунку, за апеляційною скаргою директора Комунального підприємства Приморський на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2016 року,

встановила :

11.08.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, у якої просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість із заробітної плати в розмірі 1 811,13 грн. та середній заробіток за весь час затримки по день постановлення рішення, мотивуючи позовні вимоги тим, що згідно розпорядження Приморського сільського голови № 34 від 30.10.2015 року його було звільнено з посади директора КП Приморський за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України за власним бажанням. Однак на день звільнення не виплачена в повному обсязі належна заробітна плату у розмірі 1 811,13 грн., чого не зроблено і по теперішній час.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнути з КП Приморський на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1811,13 грн. та середній заробіток за весь час затримки сплати належних ОСОБА_2 сум на час звільнення по день фактичного розрахунку в розмірі 30896,11 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, директор КП Приморський подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом першої інстанції при ухваленні рішення норм матеріального права та порушення процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі.

Апеляційну скаргу директор КП Приморський мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано те, що 27.04.2016 року підприємством було направлено ОСОБА_2 листа, згідно якого останній запрошувався до КП Приморський для отримання заробітної плати, однак той не з'явився та ігнорував спробу підприємства врегулювати спір.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про час та місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлялись належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Справа розглянута судом на підставі ч. 2 ст. 197 та ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Задовольняючи позов суд першої інтонації виходив встановлених нижче обставин справи та дійшовши наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Так, ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до КП Приморський про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за час затримки розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_2 працював на посаді директора КП Приморський .

Згідно розпорядження Приморського сільського голови № 34 від 30.10.2015 року, ОСОБА_2 було звільнено з посади директора КП Приморський за п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України за власним бажанням (а.с.4).

ОСОБА_3 управління держпраці в Одеській області № 15/01-33-4193 від 23.06.2016 року повідомлено про те, що відповідно до відомостей з виплати заробітної плати за вересень 2015 року - жовтень 2015 року включно, працівникам КП Приморський , зокрема, ОСОБА_2 виплата останньої здійснювалась за наявності можливості фінансування - через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів, пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Крім того, відносно цих працівників КП Приморський , які на теперішній час є звільненими - дійсно існує заборгованість з виплати заробітної плати на загальну суму 5 123,31 грн., а саме: ОСОБА_2 звільнено 30.10.2015 року, а розрахунок за жовтень 2015 року в розмірі 1 811,13 грн. не здійснено. Заборгованість з виплати заробітної плати працівникам КП Приморський на час завершення перевірки не погашена. За наслідками перевірки, у зв'язку з допущеними порушеннями законодавства про працю, фахівцями Управління Держпраці до посадових осіб КП Приморський вжито заходи згідно наданих повноважень, зокрема, на ім'я керівника КП Приморський винесено припис про усунення порушень в місячний термін та до органів Національної поліції направлено повідомлення про злочин за ч.1 ст.175 КК України (а.с.6-7).

Таким чином, на день звільнення (30.10.2015 року) ОСОБА_2 з посади директора КП Приморський останнім не виплачено ОСОБА_2 в повному обсязі належну заробітну плату у розмірі 1 811,13 грн., чого не зроблено і по теперішній час.

Згідно із ст.1 Закону України Про оплату праці , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами (статті 21, 22 Закону України Про оплату праці ).

Відповідно до статті 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України Про оплату праці та іншими нормативно-правовими актами.

Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника (ст.47 КЗпП України).

Згідно із статтею 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вбачається з матеріалів справи, КП Приморський , в порушення статей 47, 116 Кодексу законів про працю України, у день звільнення (30.10.2015 року) ОСОБА_2, не виплачено останньому частину заробітної плати у розмірі 1 811,13 грн., чого не зроблено і по теперішній час, у зв'язку з чим, відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, КП Приморський повинно виплатити ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати в розмірі 1 811,13 грн. та його середній заробіток за весь час затримки (з 30.10.2015 року - день звільнення) по день фактичного розрахунку (09.11.2016 року день винесення рішення суду).

Розмір середньомісячної заробітної плати ОСОБА_2 становить 2 624,50 грн. (а.с.34)

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 09.09.2014 року №10196/0/14-14/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік та додатку до нього, кількість робочих днів у жовтні місяці 2015 року становила 22 дні, у листопаді місяці 2015 року - 21 день, у грудні місяці 2015 року - 23 дні.

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 20.07.2015 року №10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік та додатку до нього, кількість робочих днів у січні місяці 2016 року становила - 19 днів, у лютому місяці 2016 року - 21 день, у березні місяці 2016 року - 22 дні, у квітні місяці 2016 року - 21 день, у травні місяці 2016 року - 19 днів, у червні місяці 2016 року - 20 днів, у липні місяці 2016 року - 21 день, у серпні місяці 2016 року - 22 дні, у вересні місяці 2016 року - 22 дні, у жовтні місяці 2016 року - 20 днів.

Розмір середньоденної заробітної плати становить 119,29 грн. (2 624,50 грн./ 22 дні).

Кількість днів, що мають бути оплачені, становить 259 днів (1 день за жовтень 2015 року, 21 день за листопад місяць 2015 року, 23 дні за грудень місяць 2015 року, 19 днів за січень місяць 2016 року 21 день за лютий місяць 2016 року, 22 дні за березень місяць 2016 року, 21 день за квітень місяць 2016 року, 19 днів за травень місяць 2016 року, 20 днів за червень місяць 2016 року, 21 день за липень місяць 2016 року, 22 днів за серпень місяць 2016 року, 22 дні за вересень місяць 2016 року, 20 днів за жовтень місяць 2016 року, 7 днів за листопад місяць 2016 року,).

Таким чином, відповідно до проведених судом розрахунків, середній заробіток за весь час затримки КП Приморський сплати належних ОСОБА_2 сум на час звільнення по день фактичного розрахунку склав 30 896,11 грн. (за період 30.10.2015 року по 09.11.2016 року включно та складається з 259 днів х 119,29 грн.).

Відповідно до ст.6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно із ст.1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 6 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Доказами є будь які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 57-58 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму ВСУ Про судове рішення у цивільній справі за № 14 від 18.12.2009 року, рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (ч.1 ст.213 ЦПК). Обґрунтованим визнається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість, правомірність та законність позовних вимог ОСОБА_2, у зв'язку з чим його позовна заява до КП Приморський про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації за час затримки розрахунку підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Крім того колегія суддів зауважує, що ч. 1 ст. 120 ЦПК України, передбачено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, разом з тим ст. 2 вказаної статті звільняє від подачі таких доказів позивачів у спорах що виникають із трудових правовідносин. Тобто, тягар доказування трудових спорах покладається на відповідача. Однак на підтвердження свої заперечень відповідач не надав належних та допустимих доказів, як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Також колегія судів відхиляє посилання апелянта щодо вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, оскільки такі заходи не надали результату та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

Отже, встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу директора Комунального підприємства Приморський - відхилити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.11.2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.Г.Журавльов

ОСОБА_4