Постанова

від 01.03.2017 по справі 820/7113/16

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2017 р. № 820/7113/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - Осьмак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Гранос-СВ" до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранос-СВ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 20.12.2016 № 0000821400 та № 0000831400.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті перевірки № 246/20-26-14-07-38195148 від 06.12.2016 року, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача правом на висловлення своєї правової позиції не скористався, письмових заперечень до суду не надав.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями податкового органу на підставі направлень на перевірку № 360 від 21..1.2016 року, № 361 від 21.11.2016 року, згідно п. 78.2 ст. 78, п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранос - СВ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2016 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2015 року по серпень 2016 року, результати чого оформлені актом перевірки № 246/20-26-14-07-38195148 від 06.12.2016 року.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення п. 188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ за перевірений період з 01.12.15 по 31.08.16 всього на суму .392 341 грн., в т.ч. за квітень 2016р. на 157 395 грн., за травень 2016р. на 84 528 грн.. за червень 2016р. на 52 019 грн,. за липень 2016р. на 62954 грн., за серпень 2016р. на 35 445 грн. за рахунок не включення до бази оподаткування обсягу придбання будівельних матеріалів та інших ТМЦ для спорудження основних фондів без документального підтвердження їх використання в господарський діяльності платника податку, в результаті чого в декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2016р.: завищено суму бюджетного відшкодування на 331 814 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 60 527 грн.

На акт перевірки Салтівської об'єднаної державної податкової Інспекції ГУ ДФС у Харківський області від 06.12.2016 року №246/20-26-14-07-38195148, ТОВ Гранос - СВ були подані заперечення, які висновком податкового органу від 16.12.2016 року № 2/20-26-14-07 задоволені не були.

На підставі зазначених висновків контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.12.2016 № 0000821400 та № 0000831400.

З дослідженого акту перевірки № 246/20-26-14-07-38195148 від 06.12.2016 року судом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ Будінвеста , в частині придбання будівельних матеріалів та інших ТМЦ для спорудження основних фондів.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи між ТОВ Гранос - СВ (Замовник) та ТОВ Будінвеста (Підрядник) 31.03.2016 р. було укладено договір підряду № 3103/2016 на виконання будівельно-монтажних робіт, а саме будівництво складу для зберігання зерна (т.1 а.с. 76-77).

Відповідно до п. 5.2.1.2 договору підряду № 3103/2016 на замовника покладалися обов'язки, щодо постачання на замовлення підрядника матеріалів та механізмів.

На виконання вказаного пункту договору ТОВ Гранос - СВ було придбано у постачальників ТОВ фірма Агротехналадка , ТОВ Древо-Харків , ТОВ Металобаза , ТОВ Металоцентри Комекс , ТОВ Металпласт , ТОВ Південкабельсервіс , ТОВ Спецбудпостачання , ТОВ Спецізол , ТОВ Сплав-500 ПО , ТОВ Тех-кріп , ТОВ Харківметал , ТОВ Металобаза № 1 , ТОВ Металоцентри Комекс , ТОВ Спецбудпостачання-2015 , ТОВ Спецізол , ТОВ Атлант Будкомлект , ТОВ Енергетик , ЧП Тавина , ТОВ Анротехналадка, ЛТД фірма матеріали необхідні для будівництва складу, що підтверджується видатковими накладними, прибутковими накладними, ТТН, роздрібними накладними, сертифікатами приймання, якості, відповідності, паспортами лабораторії (т.1 а.с.125-250, т.2 а.с. 1-173).

Перевезення придбаних ТМЦ було здійснено за допомогою ТОВ Бест Груз на підставі договорів - заявок № 04/04/16 від 04.04.2016 року та № 14/04/16 від 14.04.2016 року (т.1 а.с. 119, 122), виконання чого підтверджується наданими позивачем ТТН, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.120-121, 123-124).

Придбаний у ПП "Тавина" бетон було перевезено ПП "Тавина" згідно видаткових накладних та ТТН (т.1 а.с. 25-181).

Закуплені ТОВ Гранос - СВ вищезазначені матеріали були передані ТОВ Будінвеста через виконроба вказаного підприємства Батрака В.І. для будівництва складу згідно актів приймання матеріалів № ГР-0000016 за квітень 2016 р. № ГР-000001 7 за травень 2016 р., № ГР-0000018 за червень 2016 р„ № ГР-0000019 за липень 2016 р.. № ГР-0000020 за серпень 2016 р. на підставі виданій Батраку В.І. довіреності (т.1 а.с. 97-103).

На підтвердження реальності виконання договірних відносин по договору підряду № 3103/2016 від 31.03.2016 року, позивачем залучено до матеріалів справи локальний кошторис, додатковий кошторис, акт прийому виконаних робіт № 1, платіжні доручення (т.1 а.с. 78-96), зауважень щодо яких у податкового органу не виникло.

Окрім того, вказані будівельні матеріали передавались ТОВ "Гранос - СВ" на замовлення ТОВ Будінвеста , які надсилались останнім листами на електронну адресу позивача, що підтверджується наданими позивачем роздруківками листів.

Щодо зауважень контролюючого органу відносно не відображення вибуття придбаних матеріалів з кредиту рахунку 205 Будівельні матеріали на дебет рахунку 15 Капітальні інвестиції , то суд звертає увагу, що будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання в капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом. До таких активів належать будівельні матеріали та обладнання, що потребує монтажу.

Згідно з Інструкцією №291 будматеріали і устаткування списуються з рахунка 205 на рахунок 15 після підтвердження їх монтажу і використання, тобто фактично після підписання Замовником та Підрядником Акту приймання викопаних будівельних робіт.

Як вже вказувалося вище акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 був підписаний ТОВ Будінвеста та ТОВ Гранос - СВ в листопаді 2016 р.

Таким чином списання будівельних матеріалів на об'єкт будівництва з Кт. Рах. 2052 на Дт. Рах. 1522 відбулося в листопаді 2016 р., тобто за межами періоду який перевірявся (з 01 грудня 2015 року по 31 серпня 2016 року). Списання зі складу ТОВ Гранос - СВ відбулось значно раніше, а саме - в момент передачі цих активів підряднику.

Також, в подальшому ТОВ Гранос - СВ на виконання своїх зобов'язань по договору, щодо оплати виконаних робіт періодично сплачувало рахунки, що надходили від ТОВ Будінвеста за виконані будівельно-монтажні роботи, (копії рахунків-фактур ТОВ Будінвеста : № СФ-0000025 від 01.04.2016, № СФ- 0000032 від 20.04.2016, № СФ - 0000044 від 16. 05.2016 р. № СФ - 0000064 від 16.06.2016 р., № СФ - 0000080 від 28.07.2016 р. та копії платіжних доручень ТОВ Гранос - СВ : № 25 від 01 квітня 2016 року; № 60 від 21 квітня 2016 року; № 78 від 17 травня 2016 року; № 99 від 17 червня 2016 року; № 122 від 29 липня 2016 року; № 137 від 05 серпня 2016 року.

26.04.2016 р. ТОВ Гранос - СВ отримано Декларацію про початок виконання будівельних робіт, видану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, в якій зазначено, що генеральним підрядником є ТОВ Будінвеста .

16.12.2016 р. об'єкт було введено в експлуатацію, про що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області видано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-Ш категорії складності № ХК 142163502333. В даній декларації, також зазначається, що генеральним підрядником є ТОВ Будінвеста .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за потрібне зазначити, що акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), які сформовані на підтвердження факту виконання взятих на себе зобов'язань виконавцем і прийняття (підтвердження належного виконання) відповідних робіт замовником, містять чітке посилання на відповідний договір з зазначенням конкретних видів послуг та робіт, які фактично наданні (виконанні). Вказані документи слугують для підтвердження факту надання відповідної послуги чи виконання відповідної роботи, і такий акт необхідний для сторін господарських взаємовідносин для підтвердження факту надання та отримання певного достатнього об'єму чи то робіт чи то послуг.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Щодо зауважень податкового органу з приводу відсутності в актах приймання матеріалів місця складання, відсутності зазначення посад осіб, якими підписано вказані акти, що, на думку податкового органу, не дає змогу ідентифікувати їх як відповідальних за здійснення господарських операцій.

Суд вважає за необхідне зауважити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Вказана правова позиція узгоджується також з правовою позицією Вищого адміністративного суду, яка викладена в ухвалі від 23.06.2014 року по справі № 15788/12/2670 та ухвалі від 21.08.2014 року по справі № 823/1588/13-а.

Таким чином, суд критично ставиться до твердження податкового органу про порушення суб'єктом господарювання приписів в частині відсутності в актах приймання матеріалів місця складання, відсутності зазначення посад осіб, якими підписано вказані акти, з огляду на те, що вказана обставина сама по собі не призводить до неможливості ідентифікації факту та змісту господарської операції, за умови належного заповнення інших реквізитів податкової накладної не тягне за собою втрати нею статусу належного податкового документа.

Відповідна правова позиція викладена в ухвалі ВАС України від 22.10.2013 року у справі № 2а-14640/12/2670.

Таким чином, надані суду первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено та актом перевірки не встановлено.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення ТОВ Гранос-СВ витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату вартості придбаного товару та послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під "господарською діяльністю" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Водночас, як вбачається з акту перевірки, за результатами опрацювання податкових періодів не встановлено включення ТОВ Гранос - СВ до складу податкового кредиту податкових накладних, що не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (зворотній бік т.1 а.с. 30).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Як встановлено судом, сума податкового кредиту підтверджена відповідними первинними документами.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Факт здійснення господарської діяльності підтверджується документально первинними бухгалтерськими документами, що були надані до суду.

Відповідачем не надано належних доказів щодо визнання недійсними в установленому законом порядку договорів, укладених між позивачем та його контрагентами.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах з підстав викладених другим відповідачем, за умови, що такий постачальник зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ Гранос-СВ виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагента, який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Якщо контрагент можливо не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Виконання правочинів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами. Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинного документа.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача з ТОВ Будінвеста мали реальний характер, пов'язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товару до податкового кредиту.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ТОВ Гранос - СВ є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Гранос-СВ" до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 20.12.2016 № 0000821400 та № 0000831400.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гранос-СВ" (63614, Харківська область, Шевченківський район, с. Петрівка, вул. Кар'єрна, буд. 6/1, код ЄДРПОУ 38195148) сплачену суму судового збору у розмірі 7129 (сім тисяч сто двадцять девять) грн. 41 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (63707, Харківська область, м. Купянськ, вул. Харківська, 99, код ЄДРПОУ 39791428).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 06 березня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников