Ухвала

від 23.05.2017 по справі 820/7113/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2017 р.Справа № 820/7113/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.

Суддів: Курило Л.В. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

за участю: представника позивача - Осьмак О.В.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. по справі № 820/7113/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранос-СВ"

до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранос-СВ" звернулося до суду з адміністративним позовом до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення від 20.12.2016 № 0000821400 та № 0000831400.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 р. позовні вимоги задоволено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України,Податкового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачем на підставі направлень на перевірку № 360 від 21.11.2016 р., № 361 від 21.11.2016 р., згідно п. 78.2 ст. 78, п.200.11 ст. 200 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранос - СВ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2016 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2015 р. по серпень 2016 р., за результатами якої складено акт перевірки № 246/20-26-14-07-38195148 від 06.12.2016 р.

Висновками вказано акту перевірки встановлено, що позивачем порушено п. 188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань з ПДВ за перевірений період з 01.12.15 р. по 31.08.16 р. на загальну суму 392 341 грн., в т.ч. за квітень 2016 року на 157 395 грн., за травень 2016 року на 84 528 грн.. за червень 2016 року на 52 019 грн,. за липень 2016 року на 62954 грн., за серпень 2016 року на 35 445 грн. за рахунок не включення до бази оподаткування обсягу придбання будівельних матеріалів та інших ТМЦ для спорудження основних фондів без документального підтвердження їх використання в господарський діяльності платника податку, в результаті чого в декларації з податку на додану вартість за звітний період серпень 2016 року: завищено суму бюджетного відшкодування на 331 814 грн., завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 60 527 грн.

На підставі вищезазначених висновків контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.12.2016 № 0000821400 та № 0000831400.

Не погодившись з вищезазначеними податковим повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті з порушенням діючого законодавства, а відповідачем не надано доказів їх правомірності, законності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, під "господарською діяльністю" розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Пунктами 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень і винесення спірних податкових повідомлень-рішень став викладений в акті висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських відносин, укладених позивачем з ТОВ Будінвеста , в частині придбання будівельних матеріалів та інших ТМЦ для спорудження основних фондів.

Між ТОВ Гранос - СВ (Замовник) та ТОВ Будінвеста (Підрядник) 31.03.2016 р. укладено договір підряду № 3103/2016 на виконання будівельно-монтажних робіт, а саме будівництво складу для зберігання зерна (т.1 а.с. 76-77).

Відповідно до п. 5.2.1.2 договору підряду № 3103/2016 на замовника покладалися обов'язки, щодо постачання на замовлення підрядника матеріалів та механізмів.

На виконання вказаного пункту договору ТОВ Гранос - СВ було придбано у постачальників ТОВ фірма Агротехналадка , ТОВ Древо-Харків , ТОВ Металобаза , ТОВ Металоцентри Комекс , ТОВ Металпласт , ТОВ Південкабельсервіс , ТОВ Спецбудпостачання , ТОВ Спецізол , ТОВ Сплав-500 ПО , ТОВ Тех-кріп , ТОВ Харківметал , ТОВ Металобаза № 1 , ТОВ Металоцентри Комекс , ТОВ Спецбудпостачання-2015 , ТОВ Спецізол , ТОВ Атлант Будкомлект , ТОВ Енергетик , ЧП Тавина , ТОВ Анротехналадка, ЛТД фірма матеріали необхідні для будівництва складу, що підтверджується видатковими накладними, прибутковими накладними, ТТН, роздрібними накладними, сертифікатами приймання, якості, відповідності, паспортами лабораторії (т.1 а.с.125-250, т.2 а.с. 1-173).

Перевезення придбаних ТМЦ було здійснено за допомогою ТОВ Бест Груз на підставі договорів - заявок № 04/04/16 від 04.04.2016 р. та № 14/04/16 від 14.04.2016 р. (т.1 а.с. 119, 122), виконання чого підтверджується наданими позивачем ТТН, актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.120-121, 123-124).

Придбаний у ПП "Тавина" бетон було перевезено ПП "Тавина" згідно видаткових накладних та ТТН (т.1 а.с. 25-181).

Закуплені ТОВ Гранос - СВ вищезазначені матеріали були передані ТОВ Будінвеста через виконроба вказаного підприємства ОСОБА_4 для будівництва складу згідно актів приймання матеріалів № ГР-0000016 за квітень 2016 року № ГР-000001 7 за травень 2016 року, № ГР-0000018 за червень 2016 року, № ГР-0000019 за липень 2016 року. № ГР-0000020 за серпень 2016 року на підставі, виданій ОСОБА_4, довіреності (т. 1 а.с. 97-103).

На підтвердження реальності виконання договірних відносин по договору підряду № 3103/2016 від 31.03.2016 р., позивачем надано локальний кошторис, додатковий кошторис, акт прийому виконаних робіт № 1, платіжні доручення (т. 1 а.с. 78-96), зауважень щодо яких у контролюючого органу не виникло.

Крім того, вказані будівельні матеріали передавались ТОВ "Гранос - СВ" на замовлення ТОВ Будінвеста , які надсилались останнім листами на електронну адресу позивача, що підтверджується наданими позивачем роздруківками листів.

Щодо зауважень контролюючого органу відносно не відображення вибуття придбаних матеріалів з кредиту рахунку 205 Будівельні матеріали на дебет рахунку 15 Капітальні інвестиції , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що будівельні матеріали - матеріальні активи, призначені для використання в капітальному будівництві об'єктів, що зводяться господарським або підрядним способом. До таких активів належать будівельні матеріали та обладнання, що потребує монтажу.

Згідно з Інструкцією № 291 будматеріали та устаткування списуються з рахунка 205 на рахунок 15 після підтвердження їх монтажу і використання, тобто фактично після підписання Замовником та Підрядником Акту приймання викопаних будівельних робіт.

Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 був підписаний ТОВ Будінвеста та ТОВ Гранос - СВ в листопаді 2016 р.

Таким чином списання будівельних матеріалів на об'єкт будівництва з Кт. Рах. 2052 на Дт. Рах. 1522 відбулося в листопаді 2016 р.оку, тобто за межами періоду який перевірявся (з 01.12.2015 року по 31.08.2016 р.). Списання зі складу ТОВ Гранос - СВ відбулось в момент передачі цих активів підряднику.

ТОВ Гранос - СВ на виконання своїх зобов'язань по договору, щодо оплати виконаних робіт періодично сплачувало рахунки, що надходили від ТОВ Будінвеста за виконані будівельно-монтажні роботи, (копії рахунків-фактур ТОВ Будінвеста : № СФ-0000025 від 01.04.2016 р., № СФ- 0000032 від 20.04.2016 р., № СФ - 0000044 від 16. 05.2016 р. № СФ - 0000064 від 16.06.2016 р., № СФ - 0000080 від 28.07.2016 р. та копії платіжних доручень ТОВ Гранос - СВ : № 25 від 01.04.2016 р.; № 60 від 21.04.2016 р.; № 78 від 17.05.2016 р.; № 99 від 17.06.2016 р.; № 122 від 29.07.2016 р.; № 137 від 05.08. 2016 р.

26.04.2016 р. ТОВ Гранос - СВ отримано Декларацію про початок виконання будівельних робіт, видану Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, в якій зазначено, що генеральним підрядником є ТОВ Будінвеста .

16.12.2016 р. об'єкт було введено в експлуатацію, про що Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області видано декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-Ш категорії складності № ХК 142163502333. В даній декларації, також зазначається, що генеральним підрядником є ТОВ Будінвеста .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доводи апелянта, щодо відсутності в актах приймання матеріалів місця складання, відсутності зазначення посад осіб, якими підписано вказані акти, що, на думку податкового органу, не дає змогу ідентифікувати їх як відповідальних за здійснення господарських операцій, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Судовим розглядом встановлено, що ТОВ Гранос-СВ виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні придбаного товару у контрагента, який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши позивачу належним чином оформлені податкові накладні. Підстав для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість встановлено не було.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного кодексу України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановленихст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентом.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів переглянувши у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017 р. - без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2017р. по справі № 820/7113/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Присяжнюк О.В. Судді Курило Л.В. Русанова В.Б. Повний текст ухвали виготовлений 29.05.2017 р.