Постанова

від 16.03.2017 по справі 820/698/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 березня 2017 р. № 820/698/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Зінченка А.В.

При секретарі - Абоян І.І.

За участі представників сторін:

позивача - Васильєва Є.О.

відповідача - Лукянцева С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальності МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС , звернувся до суду з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0004091402 від 04.10.2016 року, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 150030,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 75015,00 грн., загальна сума 225045,00 грн.

Позивач вважає зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства, а тому просить скасувати його в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказав, що винесене податкове повідомлення-рішення повністю відповідає вимогам діючого законодавства, а тому є законним та обґрунтованим, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС взято на податковий облік Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області 04.10.2001 р.

Судом встановлено, що на підставі направлення від 07.09.2016 року №451 виданого Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, у зв'язку з отриманням Ухвал Солом'янського районного суду міста Києва від 22.06.2016 та від 01.08.2016 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МЕГА - ПОЛІС - ПЛЮС" (п.н. 31634884) відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02 грудня 2010 р. та відповідно до наказу Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 05.09.2016 року №739 Про проведення документальної позапланової виїзної ТОВ "МЕГА - ПОЛІС - ПЛЮС" (п.н. 31634884), мною головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Харієнко Ю.І., проведена позапланова виїзна перевірка Товариство з обмеженою відповідальністю МЕГА - ПОЛІС - ПЛЮС п.н. 31634884 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ КОРАЛСІТІ (п.н. 39472352) за період березень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт № 4368/20-38-14-02-08/31634884 від 19.09.2016 року, яким встановлено заниження податку на додану вартість по операціям з ТОВ КОРАЛСІТІ за період березень 2015 року на загальну суму 150030,00 грн. в порушення п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0004091402 від 04.10.2016 року , яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 150030,00 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 75015,00 грн., загальна сума 225045,00 грн.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що дійсно, ТОВ МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС ( Замовник ) та ТОВ КОРАЛСІТІ ( Виконавець ) було укладено договір про проведення рекламної (их) компанії (й) № КС-31 від 30.01.2015р.

Згідно п.п. 2.1. цього Договору Рекламодавець доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал Рекламодавця, провести рекламну компанію відповідно до умов цього Договору і Додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а Рекламодавець зобов'язується своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити надалі послуги (виконані роботи). Відповідно п.п. 4.1. Договору вартість робіт/послуг, погоджена сторонами, а також порядок розрахунків були визначені у додатку до зазначеного договору. Загальна вартість послуг Виконавця з розміщення реклами склала 900180,00 грн., в тому числі ПДВ - 150030,00 грн.

Надані ТОВ КОРАЛСІТІ послуги з розміщення реклами були використані платником податків у власній господарській діяльності для надання послуг своїм контрагентам - ТОВ Спорт Вам (код 38705427) та ТОВ Алло (код 30012848).

В підтвердження вказаного договору, позивачем до суду надано: платіжні доручення, оборотньо-сальдова відомість за рахунком №6851, картка по рахунку 6851,оборотньо-сальдова відомість по рахунку №903,оборотньо-сальдові відомості по розрахункам із замовниками, додаткові угоди з покупцями, контрольний макет, фото звіт ТОВ КОРАЛСІТІ та ін.

Судом досліджені витяги з єдиного реєстру податкових накладних , які свідчать, що видані ТОВ КОРАЛСІТІ податкові накладні №71-74 від 31.03.2015 р. на загальну суму 900180,00 грн., в тому числі ПДВ - 150030,00 грн. пройшли перевірку ДФС України та успішно включені до єдиного реєстру податкових накладних.

Судом також встановлено, що на момент здійснення господарської операції платник податків не отримував від податкових органів жодних застережень щодо ризиків укладення договорів із зазначеним контрагентом.

Суд вказує, що відповідно до приписів ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Також, згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Суд також вказує, що відповідно до п.1.ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст.201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, та інші документи, визначені п.201.11 ст.201 ПК України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Угода між позивачем та його контрагентом за період перевірки була укладена у відповідності до норм чинного законодавства та є такою, що відповідає всім вимогам, що встановлюються до даного виду договорів доки зворотне не буде доведено в суді. Тому підстав для висновків щодо нікчемності або недійсності договору не було.

Чинне законодавство України встановлює принцип презумпції правомірності правочину, згідно якого, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Тобто чинне законодавство встановлює, що визнання правочинів недійсним - це виключна прерогатива суду, а не органів державної влади.

Жодним законом України не передбачено право органу державної податкової служби визнавати нікчемними дані, зазначені платником податку у податкових деклараціях.

Цивільне право говорить, що зміст правочину становлять права та обов'язки про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Як на невідповідність змісту правочинів (договорів підряду), укладених позивачем його контрагентом, в Акті перевірки, складеного ДПІ, стверджується про порушення публічного порядку з посиланням на ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним .

Суд зазначає, що статтею 1 розділу 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Також суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Суд вважає за необхідним вказати, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, суд приходить до висновку, що платник податків отримав право на віднесення понесених на користь ТОВ КОРАЛСІТІ витрат на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) та включення сплаченої суми ПДВ до податкового кредиту, а тому винесене податкове повідомлення - рішення про донарахування податку на додану вартість та застосування штрафної ( фінансової) санкції підлягає скасуванню.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення -рішення.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 160-163, 167, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальності МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області від 04.10.2016 року №0004091402.

Стягнути зі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39858581) на користь Товариства з обмеженою відповідальності МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС (код 31634884) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3375 (три тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 17 березня 2017 року.

Суддя А.В. Зінченко