Ухвала

від 06.06.2017 по справі 820/698/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2017 р.Справа № 820/698/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О. Касян В. Ю.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р. по справі № 820/698/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс"

до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мега-Поліс-Плюс" (далі - позивач, ТОВ "Мега-Поліс-Плюс"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач, Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 04.10.2016 року про донарахування податку на додану вартість в розмірі 150030,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції в розмірі 75015,00 грн., всього на загальну суму 225045,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2017 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальності «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС» задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Східної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 04.10.2016 року №0004091402.

Стягнуто зі Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39858581) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС» (код 31634884) сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 3375 (три тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 68 коп.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на не дотримання судом вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників адміністративного процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС» взято на податковий облік Східною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області 04.10.2001 р.

На підставі направлення від 07.09.2016 року №451, виданого Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, у зв'язку з отриманням ухвал Солом'янського районного суду міста Києва від 22.06.2016р. та від 01.08.2016р. «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "МЕГА - ПОЛІС - ПЛЮС" (п.н. 31634884)» згідно з пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02 грудня 2010 р., та відповідно до наказу Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 05.09.2016 року №739 «Про проведення документальної позапланової виїзної ТОВ "МЕГА - ПОЛІС - ПЛЮС" (п.н. 31634884), головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_3 проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «МЕГА - ПОЛІС - ПЛЮС» п.н. 31634884 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «КОРАЛСІТІ» (п.н. 39472352) за період березень 2015 року.

За результатами перевірки складено акт № 4368/20-38-14-02-08/31634884 від 19.09.2016 року, яким встановлено заниження податку на додану вартість по операціям з ТОВ «КОРАЛСІТІ» за період березень 2015 року на загальну суму 150030,00 грн. в порушення п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 04.10.2016 року, яким позивачу донараховано податку на додану вартість в розмірі 150030,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 75015,00 грн., загальна сума 225045,00 грн.

Не погодившись з висновками акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування таких підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що між ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС» («Замовник» ) та ТОВ «КОРАЛСІТІ» («Виконавець» ) укладено договір про проведення рекламної (их) компанії (й) за № КС-31 від 30.01.2015р.

Згідно з п.п. 2.1. цього Договору Рекламодавець доручає Виконавцеві, а Виконавець приймає на себе зобов'язання виготовити та/чи розмістити рекламний матеріал Рекламодавця, провести рекламну компанію відповідно до умов цього Договору і Додатків до нього, які є його невід'ємною частиною, а Рекламодавець зобов'язується своєчасно та в повному обсязі прийняти та оплатити надалі послуги (виконані роботи).

Відповідно п.п. 4.1. Договору вартість робіт/послуг, погоджена сторонами, а також порядок розрахунків були визначені в додатку до зазначеного договору. Загальна вартість послуг Виконавця з розміщення реклами склала 900180,00 грн., в тому числі ПДВ - 150030,00 грн.

На виконання вимог зазначеного договору від ТОВ «КОРАЛСІТІ» позивачем отримано податкові накладні (а.с. 80-83).

Надані позивачем витяги з єдиного реєстру податкових накладних свідчать, що видані ТОВ «КОРАЛСІТІ» податкові накладні на загальну суму 900180,00 грн., в тому числі ПДВ - 150030,00 грн. пройшли перевірку ДФС України та успішно включені до єдиного реєстру податкових накладних.

Оплату послуг здійснено на підставі платіжних доручень (а.с. 108-111).

Також, на підтвердження реальності вказаного договору позивачем надано: оборотно-сальдову відомість за рахунком №6851, картку по рахунку 6851, оборотно-сальдову відомість по рахунку №903, фотозвіт ТОВ «КОРАЛСІТІ» .

Надані ТОВ «КОРАЛСІТІ» послуги з розміщення реклами були використані платником податків у власній господарській діяльності для надання послуг своїм контрагентам - ТОВ «Спорт Вам» (код 38705427) та ТОВ «Алло» (код 30012848), що підтверджується договорами із вказаними контрагентами (а.с. 58-60, 65-68), додатковими угодами (а.с. 61-64, 117-126), актами виконаних робіт із замовниками позивача ТОВ «Спорт Вам» та ТОВ «Алло» (а.с. 56, 57), податковими накладними, виданими замовникам (а.с. 92, 93), витягами з реєстру виданих податкових накладних (а.с. 94-97), оборотно-сальдовими відомостями по розрахункам із замовниками (а.с. 115, 116), контрольним макетом (а.с. 127).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.

Таким чином, факт реальності понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах підтверджений матеріалами справи.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити на те, що відповідачем ні під час розгляду в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочинів, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС» . У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності послуг, отриманих від ТОВ «КОРАЛСІТІ» , взаємопов'язаності позивача та ТОВ «КОРАЛСІТІ» , обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень в акті перевірки та в апеляційній скарзі про відсутність факту реального вчинення господарських операцій через наявність кримінального провадження № 12015000000000630 від 08.12.2015 року, в рамках якого проведено обшук та вилучено печатки ряду підприємств та первинні документи, зокрема і ТОВ «КОРАЛСІТІ» , колегія суддів зауважує на таке.

Належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського Кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного Кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не надано до суду жодних доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочинів недійсними.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом інформації, в якій викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентами платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, податкова інформація, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Також, колегія суддів зауважує на індивідуальний характер юридичної відповідальності платників податку. ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС» не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами та постачальниками по ланцюгу постачання.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови для цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу положень Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, оскільки ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС» належним чином була підтверджена правомірність віднесення до податкового кредиту суми ПДВ наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами спірних правочинів, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження суми податку.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що господарські операції між ТОВ «МЕГА-ПОЛІС-ПЛЮС» та ТОВ «КОРАЛСІТІ» мали реальний характер, у зв'язку з чим у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку зазначених документів при визначенні податкового кредиту підприємства у звітному податковому періоді.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч наведеним положенням, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його рішення, що оскаржується.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки та в апеляційній скарзі, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п.198.1, п.п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України є безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2017р. по справі № 820/698/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_4 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6 Повний текст ухвали виготовлений 07.06.2017 р.