Рішення

від 14.03.2017 по справі 906/112/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" березня 2017 р. Справа № 906/112/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - директор (протокол №2 від 25.04.2016)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інновейшен" (с.Чубинське Бориспільского району Київської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український машинобудівний концерн" (м. Малин Житомирської області)

про стягнення 91279,20 грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача на його користь 91279,20 грн, з яких 84050,00 грн заборгованості за договором поставки №125 від 13.09.2016 та на підставі ст. 625 ЦК України 6392,20 грн інфляційних, 837,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленого товару своєчасно не виконав.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 79).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

13.09.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд інновейшен" (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Український машинобудівний концерн" (покупець/відповідач) укладено договір поставки № 125 (а.с. 18-21).

Відповідно п.1.1 договору, постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити на умовах викладених у договорі, товар асортимент, кількість та ціна якого вказані у рахунках-фактурах або специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Датою оплати вартості товару вважаються дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

13.09.2016 сторонами було підписано специфікацію № 1 на поставку продукції на загальну суму 94050,00 грн. Форма оплати: 100% вартості партії товару по цій специфікації оплачується покупцем на рахунок продавця протягом 7 банківських днів з моменту прийому продукції на складі покупця у відповідності до умов даної специфікації (при умові надання покупцем гарантійного листа на адресу продавця) (а.с. 22).

Так, на виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 94050,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 61 від 14.09.2016, довіреністю № 2 від 14.09.2016 (а.с. 23-24).

В результаті неналежного виконання зобов'язання щодо оплати за отриману продукцію, станом на 26.10.2016 у відповідача перед позивачем існує заборгованість в сумі 84050,00 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість відповідача перед позивачем не змінилася та становить 84050,00 грн.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки здійснив погашення заборгованості згідно договору № 125 від 13.09.2016 в сумі 10000,00 грн (а.с.47).

На підставі викладеного, заборгованість в сумі 84050,00 грн підтверджена доказами та підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за період з 24.09.2016 по 20.01.2017 в сумі 837,00 грн та інфляційних втрат за період з жовтня по грудень 2016 року в сумі 6392,20 грн.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Однак, суд не погоджується з наведеними позивачем розрахунком. Також, невірно нараховані інфляційні втрати.

Відповідно п. 3.1 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються о к р е м о за кожен період часу, протягом якого діяв в і д п о в і д н и й індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає м і с я ц ь.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3.2 постанови).

Враховуючи вищевикладене, господарським судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та 3% річних.

Інфляційні втрати, які підлягають стягненню становлять 4622,75 грн нарахованих на суму 84050,00 грн, а саме: за жовтень 2016 в сумі - 2353,40 грн; за листопад 2016 в сумі 1512,90 грн; за грудень 2016 в сумі 756,45 грн.

Також, відповідно розрахунку, проведеного судом, загальний розмір 3% річних, який підлягає стягненню, становить 834,63 грн, а саме:

- на суму 94050,00 грн за період з 24.09.2016 по 19.10.2016 в сумі 200,43 грн;

- на суму 84050,00 грн за період з 20.10.2016 по 20.01.2017 в сумі 634,20 грн.

Враховуючи викладене в частині стягнення 2,37 грн 3% річних та 1769,45 грн інфляційних втрат слід відмовити, як необґрунтовані.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст.43 ГПК України).

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню - з відповідача стягується на користь позивача 84050,00 грн боргу; 834,63 грн 3% річних; 4622,75 грн інфляційних втрат. В решті позову відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український машинобудівний концерн" (11600, Житомирська область, м. Малин, вул. Огієнко, 55, код 37082089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Інновейшен" (08321, Київська область, Бориспільський район, с.Чубинське, вул. Липнева, 1 код 40301450):

- 84050,00 грн боргу;

- 834,63 грн річних;

- 4622,75 грн інфляційних;

- 1595,55 грн судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 17.03.17

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - позивачу (02125, м. Київ, бульвар Перова, 24, ВПЗ 125, а/с 9) (рек. з повід.),

3 - відповідачу (рек. з повід.)